Рішення № 91951843, 02.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2417/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.,

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної екологічної інспекції в Одеській області (код ЄДРПОУ 38017120; адреса: пр. Шевченка, 12, м. Одеса, 65058) про визнання протиправним та скасування висновку, наказу, зобов`язання поновити на роботі та стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області, у якій позивачка просить суд:

визнати протиправним та скасувати Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , яка займала посаду державної служби категорії «В», з оцінкою «негативна», затверджений наказом Державної екологічної інспекції в Одеській області від 10.12.2019 року № 271-О;

визнати протиправним та скасувати Наказ Державної екологічної інспекції в Одеській області від 10.12.2019 року № 271-О в частині затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності головного спеціаліста – державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області ОСОБА_1 ;

визнати протиправними та скасувати пункти 13, 14, 15, 16 Наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 13.12.2019 року № 278-О та Наказ Державної екологічної інспекції в Одеській області від 27.02.2020 № 50-О в частині звільнення головного спеціаліста – державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області ОСОБА_1 , на підставі пункту 3 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»;

поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста – державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області з 27 лютого 2020 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 27 лютого 2020 року до моменту ухвалення судового рішення у цій справі;

стягнути з Державної екологічної інспекції в Одеській області понесені ОСОБА_1 судові витрати.

Ухвалою суду від 25.03.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав для поновлення строку.

01.04.2020 року за вх. №14225/20 від позивача до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, у якій зазначені обставини, а також надано доказові матеріали, які підтверджують, що визначений ст. 122 КАС України строк для звернення до суду із даним позовом дотримано.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що за результатами проведеного щорічного оцінювання державних службовців відповідачем, Державною екологічною інспекцією в Одеській області, затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців. Вказаний висновок свідчить про негативну оцінку службової діяльності ОСОБА_1 . Негативна оцінка за результатом оцінювання слугувала підставою для звільнення позивачки з займаної посади, із чим остання категорично не погоджується. Надаючи доводи на підтвердження власної правової позиції позивачка зазначила, що оцінювання є необ`єктивним, із свідомим заниженням балів, без представлення доказової бази, яка б підтверджувала виставлену "негативну" оцінку. Як наслідок цього, покладені в основу оскаржуваних наказів №271-О, №278-О та 50-О підстави є необґрунтованими, а тому індивідуальні акти мають бути визнані протиправними та скасовані, а позивачка поновлена на посаді, яку займала до незаконного, на її переконання, звільнення із стягненням суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У позовній заяві зазначено, що:

по-перше, Державна екологічна інспекція в Одеській області зазначала, що ознайомлення позивача із результатами оцінювання було здійснено, однак позивачка ухилялась від їх отримання, а відповідач, з метою дотримання вимог надавав для ознайомлення відповідний наказ про затвердження результатів оцінювання за першої можливості. Також , Державна екологічна інспекція в Одеській області, констатує, що при намірах та спробі ознайомлення ОСОБА_1 із результатами проведеного оцінювання, позивач самостійно відмовилась від підпису результатів без будь-яких пояснень. При цьому Державною екологічною інспекцією в Одеській області не надано підтверджуючих документів зазначеним фактам;

по-друге, відповідач погоджується, що згідно ключових показників, установлених позивачу на 2019 рік, та результатів їх виконання ОСОБА_1 досягнуто результат відповідно до показників результативності та якості. Проте, Державною екологічною інспекцією в Одеській області констатується, що:

- досягнуті результати по завданню №1, за виконання, якого виставлено - "2" бали, потребують постійного контролю з боку керівництва щодо належного виконання визначених завдань.

- досягнуті результати по завданню №2, за виконання, якого виставлено - "2" бали, обґрунтовуються: з метою належного, повного та об`єктивного виконання вказаного пункту, потребує постійного контролю з боку керівництва під час розгляду звернень громадян.

- досягнуті результати по завданню №3, за виконання, якого виставлено - "3" бали, обґрунтовуються: завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі.

На підставі цього, за результатами проведеного оцінювання, середній бал за виконання всіх завдань оцінка "негативно".

В обґрунтуванні оцінки, безпосереднім керівником позивача зазначено, "під час виконання завдань спеціаліст потребує постійного нагляду та контролю, для координації, визначення напрямку дій. Не чітке виконання завдань, які зазначені керівником, спостерігається самоуправство у діях спеціаліста, що свідчить про нерозуміння необхідної субординації між керівником та підлеглим.

У деталізації компетенції визначено, що головний спеціаліст не відповідає займаній посаді, та потребує вдосконалення навичок для здійснення функцій та завдань, які покладені на державного службовця.

Вказане і стало підставою для прийняття спірного наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 10.12.2019 року № 271-О, пунктів 13-16 наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області № 278-О від 13.12.2019 року, наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 27.02.2020 року № 50-О.

14.05.2020 року за вх.№18766/20 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладені заперечення проти задоволення позовних вимог. Надаючи власне тлумачення фактичних обставин та їх правової регламентації відповідач визначився, що оскаржувані акти є обґрунтованими, а позивач поновленню на посаді не підлягає. На переконання відповідача оцінка службової діяльності Позивача з результатом 2019 року проведена всебічно та обґрунтовано, відповідачем проведено глибокий аналіз виконання окремих завдань та сформовано відповідний висновок, а позивачкою не надано доказів на спростування позиції відповідача в частині визначення критеріїв виставлення балів, у тому числі і щодо необґрунтованості виставлених балів.

У відповіді на відзив (вх..№20510/20 від 28.05.2020 року) позивачка заперечувала проти доводів суб`єкта владних повноважень, наголошуючи на тому, що відповідачем не доведено обґрунтованість прийнятих ним рішень належними та допустимими доказами, а ті докази, які надані відповідачем, не спростовують тверджень позивача. Крім того, зазначено, що КАС України покладає обов`язок доказування на відповідача, що ним було проігноровано, за твердженнями позивача.

Справу розглянуто судом у спрощеному провадженні без повідомлення сторін у строк, встановлений ст.258 КАС України, початок перебігу якого визначається з дати 06.08.2020 року після закінчення продовження процесуальних строків згідно з п.3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України за Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 року.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та докази на їх обґрунтування, вивчивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши доводи сторін судом встановлено наступні обставини та факти.

ОСОБА_1 з 2018 року проходила державну службу в Державній екологічній інспекції в Одеській області. З 17 травня 2018 року призначена на посаду головного спеціаліста – державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області сектору інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Одеській області на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку постійного працівника ОСОБА_2 , за переведенням із Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, зі збереженням раніше присвоєного 6 рангу державного службовця (а.с.31).

З 24.05.2018 року ОСОБА_1 переведено з посади головного спеціаліста – державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області сектору інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Одеській області на посаду головного спеціаліста-державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області (а.с.32).

З 29.05.2018 по 01.04.2019 ОСОБА_1 виконувала обов`язки начальника відділу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області (а.с.33).

З 02.04.2019 року на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків заступника начальника відділу – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області (а.с.34).

Державною екологічною інспекцією в Одеській області визначена необхідність проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В” з метою визначення якості виконання державними службовцями, в тому числі ОСОБА_1 – головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами поставлених завдань, а також планування службової кар`єри (наказ від 31.10.2019 № 239-О, а.с.49).

Відповідно до графіка проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців безпосередній керівник 07.11.2019 року має провести оціночну співбесіду з ОСОБА_1 – головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с.53-56).

Наказом начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області від 10.12.2019 року № 271-О «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Державної екологічної інспекції в Одеській області, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у 2019 році» затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності позивача у 2019 році з оцінкою «негативна» (а.с.43-47).

У період з 26.11.2019 року по 05.12.2019 року та з 09.12.2019 року по 29.12.2019 року, з 02.01.2020 року по 11.01.2020 року, з 13.01.2020 по 24.01.2020, з 27.01.2020 по 14.02.2020 року, з 17.02.2020 року по 26.02.2020 року позивачка перебувала у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листами непрацездатності: серія НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 , серія АДФ № 413371, серія АДН № 214355, серія АДФ № 880682, серія АДЦ № 804724, серія АКА № 341569,серія АДН № 182212 (а.с.83-89). Під час тимчасової непрацездатності, а саме 23.01.2020 року, ОСОБА_1 звернулась до Державної екологічної інспекції в Одеській області із запитом на публічну інформацію щодо надання матеріалів щорічного оцінювання (а.с.79-81).

24.02.2020 року позивачкою отримано відповідь на вказаний запит (а.с.82).

24.02.2020 року нею встановлено, що наказом начальника Державної екологічної інспекції в Одеській від 10.12.2019 року № 271-О «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Державної екологічної інспекції в Одеській області, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у 2019 році» затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 у 2019 році з оцінкою «негативна».

27.02.2020 року ОСОБА_1 відповдно до наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 13.12.2019 року № 278-о "Про звільнення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 " та наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 27.02.2020 року № 50-о "Про внесення змін до наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 13.12.2019 р. № 278-о "Про звільнення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 " було звільнено з посади головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с.57-59).

Підставою звільнення зазначено висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , яка займала посаду державної служби категорії «В», з оцінкою «негативна», затверджений наказом Державної екологічної інспекції в Одеській області від 10.12.2019 року № 271-О.

Не погоджуючись з Результатами (оцінюванням), позивачкою було подано на ім`я начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області скаргу на висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 за 2019 рік, що містить негативну оцінку та який затверджено наказом державної екологічної інспекції в Одеській області від 10.12.2019 № 271-0, з вимогою утворити комісію для перевірки викладених у скарзі фактів, порушити дисциплінарне провадження відносно винних посадових осіб, у разі, якщо допущене ними перевищення службових повноважень не містить складу злочину або адміністративного правопорушення, скасувати наказ Державної екологічної інспекції в Одеській області від 10.12.2019 року № 271-О, в частині затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 за 2019 рік, скасувати наказ Державної екологічної інспекції в Одеській області від 13.12.2019 року № 278-о "Про звільнення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 " та наказ Державної екологічної інспекції в Одеській області від 27.02.2020 року № 50-о "Про внесення змін до наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 13.12.2019 р. № 278-о "Про звільнення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 " (а.с.170-175).

Листом від 23.03.2020 № 1199/03Державна екологічна інспекція в Одеській області надала відповідь на звернення позивача, у якій зазначила, що 27.02.2020 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності згідно з пуктом 3 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" та станом на 10.03.2020 року позивач не являється державним службовцем, а тому, ОСОБА_1 втратила права, передбачені статтею 11 Закону України "Про державну службу" (а.с.176).

Не погоджуючись з висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності, який став підставою звільнення позивача з посади головного спеціаліста-державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області, у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності згідно з пунктом 3 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», позивачка звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, регулює Закон України "Про державну службу" №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Частиною 1 статті 1 Закону №889-VIII (у редакції на момент проведення оцінювання) зазначено, що державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №889-VIII, державний службовець – це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі – державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Зі статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дії норм законодавства про працю поширюються на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Приписами частини 1, 2 статті 44 Закону № 889-VIII результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 р. № 640 (в редакції постанови Кабінету Міністрів Українивід 10 липня 2019 р. № 591) затверджений Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (редакція від 12.07.2019 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Типовий порядок).

Відповідно до п. 1, цей Типовий порядок визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - оцінювання). Дія цього Типового порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій А, Б і В.

Пунктом 2 Типового Порядку визначено, що метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар`єри, визначення потреби у професійному навчанні.

Відповідно до п. 7 Типового Порядку, оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

Оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню) (пункт 9).

Завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні. Визначені державному службовцю завдання і ключові показники зберігаються в його особовій справі, а їх копії - у державного службовця та його безпосереднього керівника (пункт 10).

Державному службовцю визначається від двох до п`яти завдань. Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку (пункт 11).

Відповідно до п. 33 Типового порядку, завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В, визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.

З матеріалів справи судом встановлено, що у 2018 році начальником Державної екологічної інспекції в Одеській області визначено Завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця - головного спеціаліста-державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Табаченко О.Б., яка займала посаду державної служби категорії «В», на 2019 рік.

Відповідно до цих завдань, позивачці було визначено три завдання (показників) на 2019 рік:

1.Здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства на території міста Одеси та Одеської області.

2. Робота з документами.

3. Підвищення компетентності державних службовців.

Позивачці були встановлені наступні ключові показники результативності, ефективності та якості:

По першому завданню:

1. Взято участь у проведенні планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на 5 % більше від аналогічного періоду 2018 року.

2. Взято участь у проведенні позапланових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на 5 % більше від аналогічного періоду 2018 року.

По другому завданню:

1. Розглянуто звернення громадян, підприємств, установ та організацій, посадових осіб, запити та звернення народних депутатів, запити на інформацію з питань що належать до компетенції відділу.

2. Формувано справи про адміністративні правопорушення.

По третьому завданню:

Взято участь у технічних навчаннях Інспекції з питань вивчення законодавства про державну службу та у сфері охорони навколишнього природного середовища та інших.

Взято участь в курсах підвищення кваліфікації Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо визначення ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В, завдання державного службовця - наперед визначений, запланований для виконання обсяг робіт (діяльності) протягом певного періоду з очікуваним досягненням мети, результатів у межах посадових обов`язків (функцій) державного службовця, а ключовий показник - це сукупність вимірюваних кількісних та/або якісних індикаторів (параметрів), які дозволяють оцінити прогрес у виконанні державним службовцем визначених для нього завдань.

Цей показник застосовується в процесі оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (пункт 4 розділу І Методичних рекомендацій). Завдання та ключові показники доцільно визначати індивідуально для кожного державного службовця. При цьому варто брати до уваги, що на відміну від функції, яка може здійснюватися державним службовцем постійно, виконання завдання має завершуватися досягненням конкретного результату, визначеної мети. Вимір ступеня виконання завдання досягнення поставленої мети рекомендується здійснювати за допомогою ключових показників. Кожне завдання державного службовця рекомендується безпосередньо пов`язувати із стратегічними цілями, пріоритетними завданнями структурного підрозділу та в цілому державного органу, в якому працює державний службовець, з урахуванням обов`язків, прав, повноважень, відповідальності, що покладаються на державного службовця визначених у його посадовій інструкції, а також у положенні про відповідний структурний підрозділ, положенні про державний орган (пункти 1, 2 розділу II Методичних рекомендацій).

Пунктом 4 розділу III Методичних рекомендацій зазначено, що при формулюванні ключових показників (їх змісту) доцільно користуватись SMART- критеріями (додаток 4). Згідно зі змістом додатку 4 Методичних рекомендацій SMART- критерії полягають у забезпеченні наступних вимог:

S (specific) Показник має бути конкретним. Формулювання показника має розумітися однозначно та мінімізувати можливість суб`єктивного широкого тлумачення;

М (measurable) Показник має піддаватися вимірюванню. Вимір здійснюється в кількісному та/або якісному вираженні. При цьому зазначається бажане (очікуване) значення показника. При використанні кількісного виміру зазначається одиниця виміру;

A (attainable) Показник має бути реалістичним та досяжним з точки зору наявності необхідних компетенції та ресурсів (часових, фінансових, людських, інформаційних і т.п.), які наявні в розпорядженні структурного підрозділу.

R (relevant) Показник має бути релевантним. тобто відповідати повноваженням і компетенції державного службовця. Досягнення такого показника має призводити до виконання завдання в цілому;

Т (time frame) Встановлення граничної (кінцевої) дати (періоду) досягнення показника.

Відповідно до пункту 36 Типового порядку, визначення результатів виконання завдань державним службовцем, на якого покладено виконання обов`язків за посадою державної служби категорії А, Б або В, здійснює керівник вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2019 року заступником начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області визначено результати виконання завдань позивачем - державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "В", за 2019 рік.

Згідно з вимогами пункту 37 Типового порядку, для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В, оціночну співбесіду.

У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В, або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв`язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше.

З наданих суду документів, встановлено, що 07 листопада 2019 року позивачка перебувала на робочому місці, а визначення результатів виконання завдань проводилось безпосереднім керівником без оціночної співбесіди 07.11.2019 року. При цьому, доказів відсутності позивачки на робочому місці у дату проведення співбесіди відповідачем не надано. Як стверджує позивачка і не спростовано відповідачем, таке ознайомлення не було здійснено протягом листопада 2019 року та до 06.12.2019 року.

Отже, визначення результатів виконання завдань позивачем проводилось безпосереднім керівником без оціночної співбесіди.

У відповідності з п. 39 Типового порядку, після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В, за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 4.

Додатком 4 до Типового порядку визначені Критерії виставлення балів, зокрема:

« 1» - Завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов`язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо;

« 2» - Завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо);

« 3» - Завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки»

« 4» - Завдання виконано своєчасно (завчасно), результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності (за необхідності командної роботи), ініціативності, робота проводилась ефективно, з дотриманням правил етичної поведінки. Під час виконання завдання державним службовцем вносилися пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення.

Відповідно до Результатів виконаних завдань за 2019 рік, позивачем було досягнуто наступних результатів:

Відповідно до Завдань та Результатів, позивачем:

взято участь у проведенні планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на 5 % більше від аналогічного періоду 2018 року, а саме: у 2018 році - 5 перевірках; у 2019 році – 20 перевірках - завдання виконано більш ніж на 5%.

взято участь у проведенні позапланових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на 5 % більше від аналогічного періоду 2018 року, а саме: у 2018 році – 5 перевірках, у 2019 році – 10 перевірках – завдання виконано;

розглянуто 16 звернень громадян, що належать до компетенції відділу – завдання виконано; сформовано 8 справ про адміністративні правопорушення – завдання виконано;

взято участь у технічних навчаннях Інспекції з питань вивчення законодавства про державну службу та у сфері охорони навколишнього природного середовища та інших, на тему: «Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування»; «Поняття та класифікація корупційних ризиків, оцінка корупційних ризиків, запобігання корупційних ризиків»; «Поняття конфлікту інтересів згідно Закону України «Про запобігання корупції»; «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (хабарництво) ст. 368 КК України»; «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності пов`язаної з виконанням функцій держави, посадові злочини пов`язані з корупцією»; «Розгляду актуальних питань застосування антикорупційного законодавства щодо дотримання вимог фінансового контролю, розділ 7-16 декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані»; «Розгляду актуальних питань застосування антикорупційного законодавства щодо дотримання вимог фінансового контролю, тип декларації та звітний період, суб`єкти декларування, об`єкти нерухомості, об`єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно (крім ТЗ), цінне рухоме майно – транспортні засоби»; «Визначення результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році»; «Організація відбору проб грунтів та стічних вод» - завдання виконано.

у 2019 році взято участь в курсах підвищення кваліфікації проведених Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України на тему : «Організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля»; «Про перевірку знань з охорони праці» - завдання виконано. За завдання керівником виставлено 3 бали з наступним обґрунтуванням: завдання виконано своєчасно, результат, якого повною мірою можна використати в роботі.

По завданню 1 виставлено бал « 2» на підставі того, що Позивач потребує постійного контролю з боку керівництва щодо належного виконання визначених завдань.

По завданню 2 виставлено бал « 2» на підставі того, що Позивач потребує постійного контролю з боку керівництва під час розгляду звернень громадян.

По завданню 3 виставлено бал « 3» на підставі того, що завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі.

Суд не погоджується із обґрунтованістю вказаного оцінювання, оскільки при аналізі кількісних критеріїв оцінки покладених на державного службовця завдань кількість проведених перевірок ніяк не врахована. При цьому, можливе залучення до проведених перевірок керівництва не встановлено як критерій, за яким відбувається зменшення балу, отриманого за виконання завдання. До матеріалів справи не надано доказів безпосереднього залучення до проведення перевірок керівництва, не наведено інформації, до яких саме перевірок залучено третіх осіб тощо і в якій частині саме залучення цих осіб слугувало виконанню завдання. Аналогічна ситуація стосується і виконання завдання щодо розгляду звернень громадян.

Стосовно третього завдання відповідачем у висновку взагалі не визначено, які недоліки слугували підставою виставлення балу « 3» з урахуванням того, що «завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі».

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Суд зазначає, що протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи до суду не було надано доказів того, що позивач при проведенні контрольних заходів не належно виконувала посадові обов`язки чи порушила вимоги чинного законодавства.

Суд також не оминає стороною той факт, що всупереч положенням типового порядку проведення оцінки службової діяльності щодо позивача не було проведено повторного оцінювання. Доводи відповідача в даному випадку ґрунтуються на тому, що стаття 44 Закону України «Про державну службу» не визначає обов`язку проведення повторного оцінювання у разі отримання особою негативної оцінки.

Суд із вказаним не погоджується, адже стаття 44 Закону містить відсильну норму в частині 11, згідно якої порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України, що і відсилає до норми пункту 43 Типового порядку.

Також, під час розгляду та вирішення справи, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини та міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Україною.

Згідно з ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Так, згідно з ч. 2 ст. 21 та ч. 1 ст. 23 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Також, ст. 24 Європейської соціальної хартії, ратифікованої Україною 14.09.2006 року, зазначено, що з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення, Сторони зобов`язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.

Статтею 2 Конвенції № 111 від 25.06.1958 року «Про дискримінацію у сфері праці і зайнятості» (ратифікована Україною 04.08.1961 року) передбачено, що кожний член Організації, для якого ця Конвенція є чинною, зобов`язується визначити й проводити національну політику, спрямовану на заохочення, методами, що узгоджуються з національними умовами й практикою, рівності можливостей та поводження стосовно праці й занять з метою викорінення будь-якої дискримінації з приводу них.

Будь-які заходи, спрямовані проти особи, відносно якої є обґрунтовані підозри чи доведено, що вона займається діяльністю, яка підриває безпеку держави, не вважаються дискримінацією за умови, що заінтересована особа має право звертатись до компетентного органу, створеного відповідно до національної практики (ст.4 цієї Конвенції).

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень стосовно звільнення працівників, не повинно допускати дискримінацію у праці.

Крім того, Парламентська асамблея Ради Європи прийняла Резолюцію № 1096 «Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем», якою надала державам-членам Ради Європи рекомендації, яких слід дотримуватися при запровадженні процедурних заходів, які можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо буде дотримано принцип індивідуальної вини, яка має бути доведена у кожному конкретному випадку, а особі яка піддається такій процедурі, буде гарантовано право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Встановлені Резолюцією № 1096 підходи застосовані у практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово розглядав справи за наслідками подібних перевірок в інших державах (рішення від 14.02.2006 року у справі «Турек проти Словаччини», від 24.04.2007 року у справі «Матиєк проти Польщі», від 17.07.2007 року у справі «Бобек проти Польщі», від 15.01.2008 року у справі «Любох проти Польщі»).

У вказаних рішеннях ЄСПЛ наголошує, що зазначені заходи не можуть слугувати покаранням, оскільки це прерогатива кримінального права. Якщо норми національного закону допускають впровадження обмеження прав, гарантованих Конвенцією, то такі обмеження мають бути достатньо індивідуальні та мають відповідати критеріям доступності, а при розгляді зазначеної категорії справ мають бути дотримані всі стандарти справедливого судового розгляду та вимог, передбачених ст.6 Конвенції щодо кримінальних проваджень. Зокрема, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такими гарантіями передусім має бути презумпція невинуватості (пункт 61).

Європейський Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов`язання передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов`язань у межах конвенційної системи правозахисту виступає ст.1 «Зобов`язання поважати права людини» Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.

Дотримання принципу забезпечення довіри громадян до держави та створюваного нею закону як вимога, що випливає з принципу верховенства права, означає заборону запроваджувати закони, які можуть створювати ілюзорні правові інститути. З точки зору принципу забезпечення довіри, право на працю має забезпечуватися не через оцінку його сутності, а через оцінку засобів захисту цього права. Відсутність можливості реалізувати це право у межах, встановлених законом, свідчить про те, що створено ілюзорний правовий інститут і, відповідно, має місце порушення Конституції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що затверджений Наказом від 10.12.2019 року за №271-о висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців в частині позивача є протиправним, а тому наявні підстави для скасування вищевказаного Наказу.

Суд акцентує увагу учасників справи на тому, що сформований висновок про результати службової діяльності не може розцінюватись судом як розпорядчий акт індивідуальної дії. В той же час, він вводиться в дію шляхом затвердження розпорядчим актом (у даному випадку - Наказом від 10.12.2019 року за №271-о), а тому саме наказ №271-о суд і визнає протиправним та скасовує як ефективний та законний спосіб захисту порушеного права особи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

Як наслідок цього, Наказ Державної екологічної інспекції в Одеській області від 13.12.2019 року №278-о та наказ №50-о від 27.02.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 також є протиправним та підлягає скасуванню, адже підставою для звільнення позивача стала необґрунтовано затверджена негативна оцінка службової діяльності позивача. За таких обставин, позивач має бути поновлений на посаді, з якої її незаконно було звільнено оспорюваним наказом.

На підставі встановлених обставин справи, досліджених доказів та аналізу норм, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Державної екологічної інспекції в Одеській області, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», визначення результатів виконання завдань яких проводилось у 2019 році, затверджений наказом Державної екологічної інспекції в Одеській області від 10.12.2019 року № 271-О, в частині визначення результатів виконання завдань головного спеціаліста-державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області Табаченко Ольги Борисівни, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості); пропорційності та прийняття на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно, не доведена і наявність підстав для звільнення позивача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з отриманням державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

Отже, порушене відповідачем право позивача на проходження державної служби підлягає відновленню шляхом скасування наказів Державної екологічної інспекції в Одеській області від 13.12.2019 року №278-О (пункти 13, 14, 15, 16) та від 27.02.2020 року №50-О Про внесення змін до наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 13.12.2019 року №278-О в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста-державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області, а також поновлення її на посаді.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з Державної екологічної інспекції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд зазначає що середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Так, відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, ворчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п.4 Порядку в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Так, з наданих до суду доказів вбачається, що позивач протягом останніх трьох календарних місяців працювала у листопаді 17 днів у грудні лише 1 день.

З наданої до суду довідки ОСОБА_1 про заробітну плату за останні два місяці, що передували даті звільнення судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 489,68 грн. (а.с.155).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 28.02.2020 року по 02.10.2020 року складає 72962 грн. 32 коп. (149 робочих днів х 489,68 коп.), який суд вважає необхідним стягнути з відповідача.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника.

Відповідно до пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 25.04.2018 у справі 826/27339/15 висловлено позицію, що роботодавцеві надано право самостійно визначати чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведена обґрунтованість та законність оскаржуваних наказів, тому наявні підстави для визнання їх протиправними та скасування, що має наслідком задоволення позову частково з урахуванням наданої судом оцінки окремими позовним вимогам.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за подачу даного позову сплата судового збору не передбачена, судові витрати в цій частині не розподіляються.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивачка звернулась з вимогою про стягнення понесених судових витрат, а до позову надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2-4 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У матеріалах справи міститься Ордер серії ВН №1005369 від 16.03.2020 року, у якому визначено, що представництво адвокатом клієнта здійснюється на підставі Договору №3 від 15.01.2020 року (а.с.110).

Порядок та особливості надання правової допомоги визначені у Договорі №3 від 15.01.2020 року (а.с.90-96).

Згідно Акту №15 наданих послуг позивачці було надано наступні послуги:

1. Зустріч та усна консультація Клієнта – 3 години, що складає 4959,15 грн.;

2. З`ясування у Клієнта обставин, обговорення обставин, фактів і подій, що стосуються питання – 1,5 години, що складає 2479,58 грн.;

3. Дослідження копій матеріалів та документів, що мають відношення до питання проходження державної служби Клієнта, оцінювання її діяльності за 2019 рік - 1,5 години, що складає 2479,58 грн.;

4. Підготовка проекту запиту Клієнта на публічну інформацію щодо надання матеріалів щорічного оцінювання – 2 години, що складає 3270,10 грн.;

5. Аналіз судової практики у відношенні порушеного питання – 1 година, що складає 1653,05 грн.;

6. Аналіз ситуації з визначенням перспектив та можливої позиції по справі – 1 година, що складає 1653,05 грн. (а.с.102).

Згідно Акту №16 наданих послуг позивачці було надано наступні послуги:

1. Складання позовної заяви про визнання протиправними та скасування висновку, наказів, та поновлення на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу для Клієнта – 8 годин, що складає 28338,00 грн.;

2. Підготовка документів та матеріалів, необхідних для надання юридичних послуг за цим договором (виготовлення копії позовної заяви та додатків до позову, інше) – 2 години, що складає 7084,50 грн. (а.с.104).

Згідно наявних у матеріалах справи Прибуткових касових ордерів позивачкою було передано адвокату кошти за надання професійної правової допомоги у розмірі 16494,51 грн. та 36472,50 грн. відповідно (а.с.111).

Відповідач обґрунтовує не співмірність цих витрат у відзиві на позов.

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, “розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги”.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Суд погоджується з наявністю фактичного понесення витрат, проте ряд послуг мають узагальнений характер та не визначені документально. Так, визначено, що зустріч та усна консультація склала 3 години часу адвоката, однак обговорення з`ясування обставин справи, правової позиції та дослідження документів є окремими послугами із окремо визначеним часом. Крім цього, підготовка запиту на отримання публічної інформації здійснювалось у позасудовому порядку та не пов`язана із представництвом позивачки саме при розгляді судової справи.

Не надано до суду також обґрунтування різниці вартості погодинної роботи адвоката 11.03.2020 року та 16.03.2020 року, яка збільшилась більш ніж вдвічі.

Більше того, суд не вважає підготовку копій документів професійною правничою допомогою, яка може бути здійснена виключно адвокатом, а тому в частині оплати послуг адвоката «Підготовка документів та матеріалів, необхідних для надання юридичних послуг за цим договором (виготовлення копії позовної заяви та додатків до позову, інше)» суд відмовляє у стягненні витрат з відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що стягненню підлягають судові витрати за наступні послуги адвоката із розрахунку 1653,05 грн. за годину відповідно до ч.9 ст.139 КАС України:

1. Зустріч та усна консультація Клієнта, з`ясування у Клієнта обставин, обговорення обставин, фактів і подій, дослідження копій матеріалів та документів, що мають відношення до питання проходження державної служби Клієнта, оцінювання її діяльності за 2019 рік – 3 години, що складає 4959,15 грн.;

2. Аналіз судової практики у відношенні порушеного питання – 1 година, що складає 1653,05 грн.;

3. Складання позовної заяви про визнання протиправними та скасування висновку, наказів, та поновлення на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу для Клієнта – 8 годин, що складає 13224,40 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених ч.9 ст.139 КАС України вимог, суд вважає, що розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 19836 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять шість гривень) 60 коп. з покладенням цих витрат на відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної екологічної інспекції в Одеській області (код ЄДРПОУ 38017120; адреса: пр. Шевченка, 12, м. Одеса, 65058) про визнання протиправним та скасування висновку, наказу, зобов`язання поновити на роботі та стягнути середній заробіток – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції в Одеській області від 10.12.2019 року № 271-О, яким затверджено Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , яка займала посаду державної служби категорії «В», з оцінкою «негативна».

Визнати протиправними та скасувати пункти 13, 14, 15, 16 Наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 13.12.2019 року № 278-О та Наказ Державної екологічної інспекції в Одеській області від 27.02.2020 № 50-О в частині звільнення головного спеціаліста – державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області ОСОБА_1 , на підставі пункту 3 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста – державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області з 28 лютого 2020 року.

Стягнути з Державної екологічної інспекції в Одеській області (код ЄДРПОУ 38017120) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 28 лютого 2020 року по 02.10.2020 року у сумі 72962 грн. 32 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста – державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції в Одеській області (код ЄДРПОУ 38017120) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати професійної правничої допомоги у сумі 19836 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять шість гривень) 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян