Рішення № 91951835, 23.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 946/9075/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська,буд.5, м.Одеса, 65044) про визнання вимоги Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-824-23 від 20.11.2018 року незаконною, -

В С Т А Н О В И В:

19.12.2019 року з позовом до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (вул.Кишинівська,буд.3, м.Ізмаїл, Одеська область, 68600) про визнання вимоги Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-824-23 від 20.11.2018 року незаконною.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 січня 2019 року позивач отримав вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-824-23 від 20 листопада 2018 року на суму 15819,54 грн. З даною вимогою позивач не згоден у зв`язку з тим, що позивачу стало відомо, що з використанням його вкраденого паспорта громадянина України на його ім`я 26 листопада 2012 року державним реєстратором ОСОБА_2 зареєстровано підприємницьку діяльність.22 січня 2019 року позивач звернувся із заявою до СВ Ізмаїльського ВП ГУНП України в Одеській області та 18 лютого 2019 року за результатами розгляду справи проводилась перевірка, яка підтверджує що він дійсно в момент відкриття підприємницької діяльності, був за межами України, та було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Таким чином позивач вказує, що підприємницькою діяльністю не займався, а отже зазначена вимога є протиправною.

Ухвалою Ізмаїльськогоміськрайонного суду Одеської області від 23.12.2019 року адміністративну справу було передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

03.02.2020 року адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

10.02.2020 року була винесена ухвала про залишення адміністративного позову без руху та надання строку для усунення недоліків.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2020р. зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про безпідставність викладених в ній доводів. Відповідач вказує, що відповідно заяви позивача він дізнався про реєстрацію підприємницької діяльності на своє ім`я 26.11.2012 року, в той же час ОСОБА_1 отримав новий паспорт 05.09.2012 року. Однак платник податків не вчинив жодних дій починаючи з 2012 року щодо анулювання підприємницької діяльності. ГУ ДФС в Одеській області також звертає увагу, що податковий борг позивача почав формуватись з 09.02.2018 року, тому контролюючий орган правомірно виніс податкову вимогу, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків за 2018 рік.

Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2020р., які занесено до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі та замінено відповідача з Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на Головне управління ДФС в Одеській області.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2020р. закрито підготовче провадження по справі, призначити адміністративну справу до судового розгляду, на « 23» вересня 2020 року о « 11» годині « 00» хвилин.

Позивач у судове засідання не прибув,подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності суд встановив наступні факти та обставини.

Із довідки Ізміїльського міського відділу ГУ МВС України в Одеській області вих. № 55/4-2910 від 07.05. 2012року вбачається, що 19 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в Ізмаїльський МВ (з обслуговування м. Ізмаїла та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області із заявою про крадіжку мого майна та громадянського паспорту на моє ім`я НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки Ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходівв Одеській області №2544/К/15-02-17 від 06.03.2014р. встановлено, що 26 листопада 2012 року державним реєстратором Пентійським Дмитром Петровичем ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця.

16 січня 2019 року позивач отримав вимоги про сплату боргу (недоїмки) ( №Ф-824-23 від 20 листопада 2018 року) на суму 15819,54 грн.

22 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до СВ Ізмаїльського ВП ГУНП України в Одеській області.

З постанови Ізмаїльського відділу поліції в Одеській області про закриття кримінального провадження від 07.02.2019р. вбачається, що за результатами розгляду справи проводилась перевірка, яка підтверджує, що ОСОБА_1 в момент відкриття підприємницької діяльності, був за межами України.

11 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Ізмаїльського управління ГУ ДФС.

09 грудня 2019 року позивач отримав відповідь від ГУ ДПС в Одеській області (№5756/8/15-32-52-09-05), що скасування вимоги не може бути розглянуто.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначену вимогу необґрунтованою, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Судом встановлено, що відповідно до довідки Ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області №2544/К/15-02-17 від 06.03.2014р. встановлено, що 26 листопада 2012 року державним реєстратором Пентійським Дмитром Петровичем ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця, проте ОСОБА_1 в момент відкриття підприємницької діяльності, був за межами України, що підтверджується постанови Ізмаїльського відділу поліції в Одеській області про закриття кримінального провадження від 07.02.2019р., закордонний паспорт НОМЕР_2 , послужна книжка моряка № НОМЕР_3 та проведеною в рамках кримінального провадження перевіркою.

Крім того, відповідачем не доведено, що позивач здійснював підприємницьку діяльність.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).

За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, параграф 43).

Крім того, суттєвим аспектом розглядуваного спору слід виокремити не тільки неналежне адміністрування державою відповідного збору, а в першу чергу те, що позивач, не здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрований як ФОП протизаконно, таким чином обкладання його зазначеним у вимозі про сплату боргу податком суперечить принципам податкового законодавства.

Однією із головних засад (принципу) адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС Україниє принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції Українита ст. 6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Щодо строку оскарження податкової вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративно судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач намагався захистити свої права шляхом звернення до правоохоронних органів та в адміністративному порядку звернувшись до 11 листопада 2019 року із заявою до Ізмаїльського управління ГУ ДФС і отримавши 09 грудня 2019 року відповідь від ГУ ДПС в Одеській області, що скасування вимоги не може бути розглянуто.

Таким чином суд вважає початком перебігу строку звернення до суду вважає 09 грудня 2019р., а за таких обставин позивач строк звернення до одеського окружного адміністративного суду не пропустив.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від Ф-824-23 від 20 листопада 2018 року.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання вимоги Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-824-23 від 20.11.2018 року незаконною - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №Ф-824-23 від 20.11.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.10.2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С.Єфіменко

.