Рішення № 91951577, 30.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 р. № 400/2661/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Військової частини А3767, с. Галицинове,Вітовський район, Миколаївська область,57286

про:зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини А3767 (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року) з 20.10.2018 року по день фактичного розрахунку - 28.04.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А3767, наказом від 20.10.2018 позивач був виключений зі списків особового складу та звільнений з військової частини. На момент звільнення позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. На виконання рішення суду індексація була перерахована та виплачена позивачу лише 28.04.2020. Оскільки сума індексації не була виплачена позивачу в день звільнення (20.10.2018), відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою від 29 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження.

18.08.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що норми КЗпП України можуть застосовуватись до звільнених працівників, а оскільки позивач перебував на дійсній військовій службі і був військовослужбовцем, а не працівником військової частини, тому в спірних правовідносинах норми ст. 116 та ст. 117 КЗпП України застосуванню не підлягають, так як трудові відносини військовослужбовців Збройних Сил України регулюються спеціальним законодавством, зокрема Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008.

Суд розглянув справу 30.09.2020, відповідно до вимог 262 КАС України, без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач проходив військову службу у Збройних силах України у період з 1986 року по 2018 рік.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 466 від 29.08.2018 позивача звільнено з військової служби у запас, відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", на підставі пункту "б" (за станом здоров`я).

Наказом командира військової частини А3767 (по стройовій частині) від 20.10.2018 № 258, позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Корабельного РВК м. Миколаєва.

При звільненні з військової служби позивачу не була нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом (справа № 400/3213/18).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року по справі № 400/3213/18 позов ОСОБА_1 до Військової частини А3767 задоволено частково.

На виконання судового рішення по справі №400/3213/18, яке набрало законної сили 06.08.2019 року, відповідачем проведено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 4503,23 грн.

ОСОБА_1 не погоджуючись з правомірністю дій військової частини А3767 щодо врахування базового місяця для проведення індексації - січень 2016 року, звернувся з позовом до суду, в якому зазначає, що базовим місяцем має бути січень 2014 року (№400/4114/19).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року по справі №400/4114/19 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 р. по справі №400/4114/19, зобов`язано Військову частину №3767 здійснити перерахунок нарахованої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовим місяцем січень 2014 року та виплатити на користь позивача різницю між перерахованою індексацією грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць - січень 2014 року, та вже виплаченою сумою індексації за цей період.

На виконання вказаної постанови від 31.03.2020 р., позивачу 28.04.2020 року була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в розмірі 35762,35 грн.

У зв`язку з невиплатою вказаної суми індексації у день його звільнення з військової служби, тобто 20.10.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 20.10.2018 по 28.04.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Водночас, право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні врегульовано приписами Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України).

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України.

Так, у статті 116 КЗпП України йдеться про те, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Водночас, статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Однак, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відтак, вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні, в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено із матеріалів справи, в день звільнення позивача (20.10.2018 року), належна останньому сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 виплачена не була. Остаточний розрахунок з позивачем проведено 28.04.2020 року. Отже, відповідачем допущено порушення строку розрахунку з позивачем при звільненні, що є підставою для виплати позивачеві середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Посилання відповідача у відзиві на позов на непоширення на спірні правовідносини положень Кодексу законів про працю України суд оцінює критично з огляду на те, що за загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а приписи трудового законодавства застосовуються в тому випадку, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Слід зауважити, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю України) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовує відносини, що пов`язані із затримкою розрахунку при звільненні (припинення контракту про проходження військової служби) військовослужбовців з лав Збройних Сил України, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні. Відтак, в такому разі застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.

Таким чином, зважаючи на непроведення 20.10.2018 року остаточного розрахунку при звільненні позивача зі Збройних Сил України, ефективним способом захисту порушеного права позивача буде стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при його звільненні за період з 20.10.2018 по 28.04.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, з врахування положень ст. 139 КАС судові витрати, що підлягають розподілу відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини А3767 (с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 07913732) про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задовольнити.

2. Зобов`язати Військову частину А3767 (с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 07913732) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року) за період з 20.10.2018 по день фактичного розрахунку - 28.04.2020.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар