Рішення № 91951544, 01.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7523/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Левко Л.Р. від 23 квітня 2020 року про накладення штрафу на Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у розмірі 5100,00 гривень у виконавчому провадженні № 61573390;

- судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви стягнути з відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірна постанова головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Левко Л.Р. від 23 квітня 2020 року про накладення штрафу на Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у розмірі 5100,00 гривень у виконавчому провадженні ВП № 61573390 є протиправною та такою, що її належить скасувати, зважаючи на таке.

17 березня 2020 року головним державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Левко Л. Р. відкрито виконавче провадження ВП № 61573390) з виконання виконавчого листа № 461/770/19, виданого 05 вересня 2017 року Галицьким районним судом м. Львова про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (далі – Центр). Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження боржника – Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді зобов`язано негайно виконати рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Позивач вказує, що 16 квітня 2020 року направив відповідачу листа № 2607-вих-415 з повідомленням про те, що в складі структури Центру відсутній відділ соціальної роботи Галицького району та відповідно в штаті Центру відсутня посада начальника відділу соціальної роботи Галицького району. На виконання постанови Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 у справі № 461/770/19 необхідно внести зміни до структури і штату Центру та ввести посаду начальника відділу соціальної роботи Галицького району, шляхом подання на розгляд виконавчого комітету Львівської міської ради, що є колегіальним органом, відповідного питання. Зазначив, що з метою виконання вищевказаної постанови Центром скеровано Управлінню соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, якому підзвітний та підконтрольний Центр листа № 4-2607-8 від 08 січня 2020 року щодо введення до штатного розпису установи посади начальника відділу соціальної роботи Галицького району Центру. У вказаному листі позивач наголосив на тому, що у зв`язку із вищенаведеним, приступити до негайного виконання постанови Львівського апеляційного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Центру неможливо з поважних та незалежних від Центру причин, зокрема, через затрати у часі, пов`язані з прийняттям рішення виконавчим комітетом Львівської міської ради.

Позивач зазначає, що незважаючи на викладене, 23 квітня 2020 року головний державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Левко Л. Р. проігнорувала указаний лист позивача та винесла спірну постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.

Також позивач вказує, що 27 квітня 2020 року скерував державному виконавцю листа № 2607-вих-474 з повідомленням про те, що 24 квітня 2020 року відбулося засідання виконавчого комітету Львівської міської ради і за результатами голосування проект рішення «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 27.01.2017 № 43» був відхилений. Цим листом позивач повідомив відповідача про вжиття Центром усіх можливих заходів в межах компетенції та відповідно до повноважень на виконання судового рішення, однак судове рішення та вимоги відповідача не виконано з поважних та незалежних від Центру обставин. Проте, 04 червня 2020 року головний державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Левко Л. Р. проігноровала указаний лист позивача та винесла постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 10200,00 грн. за повторне невиконання рішення суду.

Позивач вважає, що державним виконавцем може бути винесено постанову про накладення штрафу виключно у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Перелік причин, які можуть визнаватися поважними Законом України «Про виконавче провадження» не встановлений.

На думку позивача, відсутність посади начальника відділу соціальної роботи Галицького району Центру, а також відсутність у нього повноважень щодо введення посади начальника відділу соціальної роботи Галицького району Центру та відхилення виконавчим комітетом Львівської міської ради проекту рішення «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 27.01.2017 № 43» є поважними причинами, які унеможливлюють поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Центру. При цьому, відповідно до пункту 6.3 Положення про Центр структуру і штат Центру затверджує виключно виконавчий комітет Львівської міської ради. Іншого порядку її затвердження, крім зазначеного немає.

Позивач наголошує, що повідомляв відповідача, зокрема листом № 2607-вих-415 від 16 квітня 2020 року та листом № 2607-вих-474 від 27 квітня 2020 про неможливість виконання судового рішення з поважних та незалежних від нього обставин.

Також позивач звертає увагу суду на те, що судове рішення у частині, яку він міг виконати, виконав, скерувавши Управлінню соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради листа щодо введення до штатного розпису установи посади начальника відділу соціальної роботи Галицького району Центру.

Крім того, позивач зауважує, що зі змісту спірної постанови не вбачається встановлення державним виконавцем причин невиконання рішення суду та відсутності поважних причин його невиконання, а слідує, що штраф застосовано за невиконання рішення суду, що є неприпустимим, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підставою для застосування штрафу є невиконання рішення без поважних причин.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови не оцінив об`єктивно докази та обставини справи, що призвело до помилкового висновку про можливість притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за невиконання рішення суду, а тому наявні передбачені законом підстави для визнання спірної постанови протиправною та її скасування.

29 вересня 2020 року позивач подав до суду пояснення, у яких додатково зазначає про те, що 15 січня 2020 року звернувся до Львівського апеляційного суду із заявою про роз`яснення постанови Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року щодо механізму поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького районного Центру, проте ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду відмовлено.

Крім цього, позивач вказує, що 24 лютого 2020 року звернувся до Галицького районного суду м. Львова із заявою про відстрочення виконання рішення суду до прийняття рішення виконавчим комітетом Львівської міської ради про внесення змін у структуру і штат Центру, введення посади начальника відділу соціальної роботи Галицького району на виконання рішення суду, однак ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2020 року у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.

Позивач також звертає увагу на те, що листом від 16 квітня 2020 року № 2607-вих-415 повідомляв державного виконавця про звернення до Галицького районного суду м. Львова із заявою про відстрочення виконання рішення суду.

На підставі вищезазначеного, адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 21 вересня 2020 року у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено. Відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Суд також зазначає, що в ухвалі судді від 21 вересня 2020 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі роз`яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу до 30 вересня 2020 року.

Вказану ухвалу суд надіслав на електронну адресу відповідача (а.с.38), а також скерував її поштою на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 7901828336870 ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 21 серпня 2020 року відповідач отримав 28 вересня 2020 року.

Проте, станом на момент прийняття судом рішення у цій справі відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що у встановлений ухвалою судді від 21 вересня 2020 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі строк (до 30 вересня 2020 року) відповідач відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не подав, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

24 грудня 2019 року Львівським апеляційним судом прийнято постанову, якою апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – Цвікілевича Мирослава Степановича задоволено.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ директора Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Горбач А.Є. № 12-к від 10 січня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_3 ».

Поновлено ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Стягнуто з Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (місце знаходження: 79008, місто Львів, вул. Театральна, 10, код в ЄДРПОУ - 34522157) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 січня 2019 року по 24 грудня 2019 року в сумі 139744 (сто тридцять дев`ять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 80 коп. (сума визначена без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

Постанову в частині поновлення на роботі та виплати середньої місячної заробітної плати в межах одного місяця допущено до негайного виконання.

05 вересня 2017 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 461/770/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

23 квітня 2020 року головним державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Левко Любов Романівною при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 05 вересня 2017 року Галицьким районним судом м. Львова про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді встановлено: «боржником рішення суду не виконано, а саме не поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, що підтверджується листом від 16.04.2020 року № 2607-вих-415». Постановлено за невиконання рішення суду накласти на боржника – Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Уважаючи спірну постанову головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Левко Любові Романівни від 23 квітня 2020 року про накладення штрафу на Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у розмірі 5100,00 гривень за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП № 61573390 протиправною, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності постанови головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Левко Любові Романівни від 23 квітня 2020 року про накладення штрафу на Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у розмірі 5100,00 гривень за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП № 61573390, оскільки позивач вважає, що державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови не оцінив об`єктивно докази та обставини справи, що призвело до помилкового висновку про можливість притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за невиконання рішення суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з пунктом першим статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 18 цього ж Закону виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою, другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Накладення штрафу за невиконання рішення про поновлення на роботі є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого виду відповідальності у виконавчому провадженні є обов`язком державного виконавця та націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому полягає причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У зв`язку з цим варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це об`єктивно перешкодило виконати судове рішення.

При цьому, суд зауважує, що в розумінні частини 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як встановлено судом, виконавче провадження ВП № 61573390 стосується виконання виконавчого листа № 461/770/19, виданого 05 вересня 2017 року Галицьким районним судом м. Львова про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. При цьому, рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допущено до негайного виконання.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 3 статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Доказів виконання постанови Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 461/770/19 Львівським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді не надано.

Таким чином, Львівським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з 24 грудня 2019 року по сьогодні, тобто понад вісім місяців не виконується постанова Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 461/770/19, яка набрала законної сили та підлягає негайному виконанню.

Обґрунтовуючи поважність причин невиконання рішення суду, позивач посилається на те, що 16 квітня 2020 року направив відповідачу листа № 2607-вих-415, у якому повідомив про те, що в складі структури Центру відсутній відділ соціальної роботи Галицького району та відповідно в штаті Центру відсутня посада начальника відділу соціальної роботи Галицького району. На виконання постанови Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 у справі № 461/770/19 необхідно внести зміни до структури і штату Центру та ввести посаду начальника відділу соціальної роботи Галицького району, шляхом подання на розгляд виконавчого комітету Львівської міської ради, що є колегіальним органом, відповідного питання. Зазначив, що з метою виконання вищевказаної постанови Центром скеровано Управлінню соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, якому підзвітний та підконтрольний Центр листа № 4-2607-8 від 08 січня 2020 року щодо введення до штатного розпису установи посади начальника відділу соціальної роботи Галицького району Центру.

Крім того, вказує, що 27 квітня 2020 року скерував державному виконавцю листа № 2607-вих-474, у якому повідомив про те, що 24 квітня 2020 року відбулося засідання виконавчого комітету Львівської міської ради і за результатами голосування проект рішення «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 27.01.2017 № 43» був відхилений.

Суд критично оцінює такі посилання позивача, як на поважність причин невиконання рішення суду, яке набрало законної сили та допущено судом до негайного виконання, оскільки факт неприйняття на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради проекту рішення про відповідні зміни у структурі установи позивача не свідчить про неможливість поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Так, боржником у виконавчому провадженні ВП № 61573390 є Львівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, а не виконавчий комітет Львівської міської ради, а відтак, такі обставини не можуть бути поважною причиною невиконання позивачем рішення суду у розумінні норм Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, у листі позивача від 16 квітня 2020 року № 2607-вих-415 зазначено про те, що на виконання постанови Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 у справі № 461/770/19 необхідно внести зміни до структури і штату Центру та ввести посаду начальника відділу соціальної роботи Галицького району, шляхом подання на розгляд виконавчого комітету Львівської міської ради, що є колегіальним органом, відповідного питання. З цього приводу суд зазначає про те, що постановою Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 у справі № 461/770/19 поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Тобто, способом виконання зазначеного рішення суду є саме поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, а не внесення змін до структури і штату Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та введення посади начальника відділу соціальної роботи Галицького району.

Разом з тим, суд також звертає увагу на те, що постанова Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 у справі № 461/770/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціальної роботи Галицького району Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді допущена до негайного виконання, тобто з 24 грудня 2019 року, однак з відповідними листами № 2607-вих-415 та № 2607-вих-474 про неможливість виконання рішення суду позивач звернувся до державного виконавця лише 16 квітня 2020 року та 27 квітня 2020 року відповідно.

При цьому, необхідно врахувати також і те, що оскарження боржником постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду не припиняє обов`язок боржника щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» жодним чином не звільняє його від цього обов`язку.

Доводи позивача про те, що зі змісту спірної постанови не вбачається встановлення державним виконавцем причин невиконання рішення суду та відсутності поважних причин його невиконання, а слідує, що штраф застосовано за невиконання рішення суду, суд вважає безпідставними, оскільки спірна постанова державного виконавця містить посилання на частину першу статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», яка й передбачає відповідальність у вигляді штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, зокрема, про поновлення на роботі.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що застосовуючи до позивача штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець за встановлених у цій справі обставин діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірна постанова відповідача про накладення штрафу ВП № 61573390 від 23 квітня 2020 року відповідає вищезазначеним критеріям КАС України, з огляду на що підстави для визнання її протиправною та скасування у суду відсутні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (вул. Театральна, 10, м. Львів, 79008) до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (пр. В. Чорновола, 39, м. Львів, 79058) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2020 року.

Суддя Клименко О.М.