Рішення № 91950602, 02.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/15127/20

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: представник позивача Костюк В.В.,

представника відповідача Ковтунк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ружинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ружинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 07.08.2020року ВП №62764896 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, про арешт майна боржник, про стягнення виконавчого збору та про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 23.09.2020року позовну заяву після усунення Позивачем її недоліків прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Ухвалою суду від 23.09..2020року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 , що здійснюється на підставі виконавчого документа ( виконавчого напису нотаріуса № 8501, виданого 11.08.2017р.).

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що лише 26.08.2020року Позивачу при спілкуванні з державним виконавцем Ружинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) стало відомо про наявність оскаржуваних постанов і в той же день отримав від Відповідача їх копії.

Представник Позивача вважає, що оскаржувані постанови є протиправними, так як прийняті з порушенням вимог ст.24 Закону України "Про виконавче провадження". Підставою для відкриття виконавчого провадження зазначено виконавчий напис приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу від 11.08.2017року про стягнення з Позивача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості в сумі 152518,59грн., але строк пред`явлення до виконання такого виконавчого документу сплинув ще в 2018році.

Крім того, Позивач ще з 2015року не проживає на території Ружинського району Житомирської області, а тому Відповідач протиправно виніс постанови про відкриття спірного виконавчого провадження, про арешт майна боржник, про стягнення виконавчого збору та про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Представник Відповідача, Ружинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), в судовому засіданні проти позову заперечила і пояснила, що при поданні виконавчого напису до виконання стягувачем були надані копії окремих сторінок паспорту боржника, що свідчили про місце проживання його на території Ружинського району Житомирської області. Строк подання такого виконавчого документу визначено в межах трьох років, а тому відповідно до пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року пропущений не був.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, безпосередньо та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку і підстав вчинення виконавчих дій, оскарження рішень, дій або бездіяльності приватних виконавців, регулюються правовими нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (надалі - Закон N 1404-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

За приписами ч.1 ст.5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до оскаржуваної постанови Відповідача від 07.08.2020року відкрито виконавче провадження ВП №62764896 по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу від 11.08.2017року про стягнення з Позивача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості в сумі 152518,59грн.

Одночасно з відкриття виконавчого провадження були прийняті оскаржувані постанови про арешт майна боржник, про стягнення виконавчого збору та про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Суть спору між сторонами по даній адміністративній справі зведена виключно щодо правомірності постанов Відповідача від 07.08.2017року ВП №62764896 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, про арешт майна боржник, про стягнення виконавчого збору та про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Безспірно, за змістом ч.1ст.3 Закону N1404-VIII виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

В розумінні вимог ст.5 Закону N1404-VIII державний виконавець відповідного органу державної виконавчої служби наділений повноваженнями на здійснення примусового виконання виконавчих написів нотаріусів.

Як встановлено в судовому засіданні, спірне виконавче провадження було відкрито за заявою представника стягувача, ПАТ КБ "Приватбанк", від 27.07.2020року поданою до Ружинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький). В дослідженому судом виконавчому написі приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу від 11.08.2017року зазначено, що Позивач, боржник зареєстрований за адресою: село Кирилівка Ружинського району Житомирської області.

В доданих до вказаної заяви копії окремих сторінок паспорту боржника також свідчили про місце проживання його на території Ружинського району Житомирської області (а.с.67-69).

Одночасно, при дослідженні судом копій окремих сторінок паспорту Позивача встановлено, що Позивач ще з 2015року не проживає на території Ружинського району Житомирської області (а.с.10-11 ).

В зв`язку з цим суд вважає в цій частині частково обґрунтованими доводи Позивача та його представника.

Суд враховує приписи ч.1 ст.24 Закону N 1404-VIII, якими передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Безспірно, в силу вимог ч.4 ст.4 Закону N 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання.

Разом з тим, при дослідженні в судовому засіданні спірного виконавчого провадження встановлено, що згідно відомостей Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10.08.2020року Позивач з 30.12.2013року є власником майна у вигляді земельної ділянки відповідною площею, що розташована на території Ружинського району Житомирської області (а.с.70-73).

Суд також зазначає, що в дослідженому судом виконавчому написі приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу від 11.08.2017року про стягнення з Позивача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості в сумі 152518,59грн. дійсно зазначений строк його пред`явлення - один рік.

Разом з тим, суд враховує, що приписами ст.12 Закону N 1404-VIII прямо передбачено, що виконавчі документи, до яких відноситься виконавчий напис нотаріуса, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Помилковість зазначення у спірному виконавчому написі нотаріусу строку його пред`явлення до виконання не може позбавити стягувача пред`явити його до виконання в строки, передбачені ст.12 Закону N 1404-VIII.

Як вже зазначалося судом, вказаний виконавчий документ (виконавчий напис нотаріуса від 11.08.2017року), стягувачем пред`явлено до виконання 27.07.2020року, тобто в межах трьохрічного строку, передбаченого Законом N 1404-VIII.

Суд погоджується з доводами представника Відповідача, що відповідно до пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом від 02.06.2016.

Разом з тим, вказаний Закон N 1404-VIII набрав чинності ще з 05 жовтня 2016 року, а спірний виконавчий напис вчинено 11.08.2017року, тобто у відповідності саме до цього Закону N 1404-VIII, а тому відсутня потреба в застосуванні вимог пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього ж Закону.

Таким чином, Відповідачем правомірно відкрито спірне виконавче провадження від 07.08.2020року ВП №62764896, що надавало право на прийняття інших оскаржуваних постанов в межах такого виконавчого провадження.

Інших доводів щодо протиправності оскаржуваних постанов Відповідача від 07.08.2020року ВП №62764896 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, про арешт майна боржник, про стягнення виконавчого збору та про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в позові не наведено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволеною не підлягають.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ружинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.6 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення вказаного позову зберігають свою дію до набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк