Рішення № 91950444, 01.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/469/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" у якому просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у невключенні в розрахунок загальної вислуги років періоду його служби в органах Міністерства внутрішніх справ, протиправною,

- зобов`язати відповідача (Державна установа "Житомирська виправна колонія (№4)") нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу із включенням у загальну вислугу років періоду служби в органах Міністерства внутрішніх справ станом на час звільнення (сімнадцять років).

В обґрунтування позову вказано, що він 18.02.2019 звільнився з Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" Міністерства юстиції України. Загальна вислуга років на час звільнення у календарному обчисленні становила 17 (сімнадцять) років 2 (два) місяці і 8 (вісім) днів з яких 10 років і 5 днів - в органах Міністерства внутрішніх справ - 1 та 7 років - в органах МЮУ. Керуючись Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом МЮУ України №925/5 від 28.03.2018 він звернувся із листом до Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" із проханням виплатити одноразову грошову допомогу під час звільнення на пенсію з урахуванням періоду служби в органах Міністерства внутрішніх справ. Листом Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" від 19.09.2019 було повідомлено, що установа не має законодавчого обґрунтування для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням періоду його служби в органах Міністерства внутрішніх справ.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказано, що установа не має законодавчого обґрунтування для донарахування та виплати вищезазначеної допомоги, так як дія наказу розповсюджується лише на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України. Крім того, відповідач вважає, що позивач безпосередньо набув права на отримання такої допомоги при попередньому звільненні.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 18.02.2019 ОСОБА_1 звільнився з Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" Міністерства юстиції України.

Загальна вислуга років на час звільнення у календарному обчисленні становила 17 (сімнадцять) років 2 (два) місяці і 8 (вісім) днів з яких 10 років і 5 днів - в органах Міністерства внутрішніх справ - та 7 років - в органах МЮУ.

Керуючись Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом МЮУ України №925/5 від 28.03.2018 ОСОБА_1 звернувся із листом до Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" із проханням виплатити одноразову грошову допомогу під час звільнення на пенсію з урахуванням періоду служби в органах Міністерства внутрішніх справ.

Листом Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" від 19.09.2019 позивача було повідомлено, що установа не має законодавчого обґрунтування для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням періоду його служби в органах Міністерства внутрішніх справ.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1ст.14 Закону України "Про Державно-кримінальну службу України" до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, в тому числі, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Пунктом 10 Порядку № 393 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В контексті наведеного суд зазначає, що особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З матеріалів справи встановлено, що позивач в період з 07.10.2002 по 06.05.2011 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 14.12.2011 прийнятий на службу в Державну кримінально-виконавчу службу, з якої 18.02.2019 був звільнений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Разом з тим, згідно ч. 6 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Згідно довідки УМВС України в Житомирській області від 25.10.2019 №284/лк/29/01-2019 одноразова грошова допомога не нараховувалась та не виплачувалась.

Вказані обставини дають суду підстави до висновку, що при звільненні з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 не набув права на допомогу, передбачену п. 10 Постанови № 393, за період служби в органах внутрішніх справ та відповідно така йому не виплачувалась.

Відтак, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги за весь період проходження служби, включаючи попередній період служби в органах внутрішніх справ.

Таким чином, враховуючи зазначені вище норми та ту обставину, що позивач звільнений зі служби через хворобу, ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" належить до виплатити одноразова грошова допомога за період календарної служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік, з врахування періоду попередньої служби в органах внутрішніх справ - 10 років 5 днів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись статтями 77, 243, 245, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" (пр-т Незалежності, 172, м.Житомир,10001, код ЄДРПОУ 08563323) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати бездіяльність Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" щодо відмови ОСОБА_1 у невключенні в розрахунок загальної вислуги років періоду його служби в органах Міністерства внутрішніх справ, протиправною.

Зобов`язати Державну установу "Житомирська виправна колонія (№4)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу із включенням у загальну вислугу років періоду служби в органах Міністерства внутрішніх справ станом на час звільнення (сімнадцять років).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева