Рішення № 91950369, 02.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2020 р. Справа№200/6771/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням відповідача від 22.06.2020 року в призначенні пенсії було відмовлено, не зараховано до пільгового стажу позивача певні періоди та не взято до уваги довідку про заробітну плату за період з 01.11.2019 року по 28.02.1996 року.

Позивач вважає, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію та просить суд:

визнати неправомірним та скасувати Рішення Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області №218 від 22.06.2020 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового стажу роботи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоду навчання за спеціальністю з 01.09.1980 року по 12.07.1983 року та періоду роботи з 19.11.1992 року по 09.02.1996 року;

зобов`язати Маріупольське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до стажу роботи за Списком №2 періоду навчання за спеціальністю з 01.09.1980 року по 12.07.1983 року та періоду роботи з 19.11.1992 року по 09.02.1996 року;

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на безпідставність позиції ОСОБА_1 та зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.07.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р. № 760 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», якою зокрема внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2020 р. № 712 і від 27 серпня 2020 р. № 757, карантин на всій території України продовжено до 31.10.2020 року.

Відповідно до вимог Закону України “ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30 березня 2020 року № 540-IX, внесено зміни у тому числи до КАС України, а саме, зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи тощо продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Керуючись вищезазначеним строк розгляду даної адміністративної справи продовжено.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , 17.06.2020 року звернувся до установи відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії.

Рішенням № 218 від 22.06.2020 року в призначенні пенсії відмовлено. Зазначено, що до пільгового стажу не було враховано період роботи з 18.11.1992 року по 09.02.1996 року у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі згідно довідки № Т- 46 від 25.02.2020 року, оскільки в довідці відсутні посилання на застосування Списків, що чинні на період роботи, також не вказано, що заявник працював на пільговій посаді не менше 80 відсотків робочого часу. Відсутнє посилання на проведення атестації робочого місця. Також не взято до уваги довідку № Т-46 від 25.02. 2020 року про заробітну плату за період з 01.11.1992 року по 28.02.1996 року оскільки при обчисленні розміру пенсії із заробітної плати з урахуванням районних коефіцієнтів буде проводитися за періоди роботи до 01.01.1992 року так як прийнятим Законом СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» з 01.01.1992 року було передбачено, що в разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі чи місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі обчислення заробітної плати, із якої призначаються пенсії, проводиться із виключенням цих сум. Також не надано довідку про курс НБУ щодо рубля до гривні.

Відповідно Архівної довідки «Про підтвердження трудового стажу, фактично відпрацьованого часу» № Т-46 від 25.02.2020 року, ОСОБА_1 прийнятий слюсарем по ремонту автомобілів 5 розряду в РММ акціонерного товариства відкритого типу «Нижньоваторське вантажне автотранспортне підприємство № 1» з 18.11.1992 року по вахтово-експедиційному методу з м. Златоуст, північна надбавка 10% з 18.11.1994 року тощо. Звільнений ОСОБА_1 , газоелектрозварник 5 розряду цеху РММ з 09.02.1996 року за власним бажанням.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 , з 01.09.1980 року по 12.07.1983 року позивач навчався в Гор ПТК м. Жданова, з 11.07.1983 року позивач був прийнятий в механосбірний цех електрозварювальником 4 розряду ВО «Ждановтяжмаш», в період з 18.11.1992 року позивач працював газоелектрозварювальником 5 розряду по вахтово-експедиційному методу, 09.02.1996 року був звільнений за власним бажанням.

Згідно Диплому № 381654, ОСОБА_1 здобув професію: електрогазозварник, присвоєно кваліфікацію електрогазозварник четвертого розряду.

Згідно Архівної довідки «Про затвердження розміру заробітної плати» № Т-49 від 25.02.2020 року, ОСОБА_1 нарахована та виплачена заробітна плата за період з 01.11.1992 року по 28.02.1996 року. Районний коефіцієнт – 70%.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соцільний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Згідно п.2 Розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи тощо.

Відповідно п. 20 Постанови «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 р. N 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції; стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування; стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

З вищевикладеного вбачається, що обов`язок з видачі довідок накладений на підприємсво, установу, організацію або їх правонаступників. Логічно обумовленим є й те, що відповідальність за оформлення та складання довідок накладається на підприємство.

Аналізуючи Архівну довідку «Про підтвердження трудового стажу, фактично відпрацьованого часу» № Т-46 від 25.02.2020 року суд погоджується з тим, що вона не містить посилання на застосування Списків, що чинні на період роботи, проте зазначена довідка видана архівним відділом адміністрації міста Нижнєваторська РФ, відповідно вимоги Постанови № 637 не розповсюджуються на територію РФ. Проте вказане не повинно обмежувати пенсіонера в реалізації свої пенсійних справ.

Відповідно постанови від 26.01.1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення» (діяла під час роботи позивача з 18.11.1992 року по 10.03.1994 року), посада «23200000-11620 Газосварщики» відноситься до Списку 2.

Відповідно Постанови від 11 березня 1994 р. N 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (яка діяла у період з 11.03.1994 року) посада « НОМЕР_2 Газозварники» відноситься до Списку 2.

Таким чином, згідно вказаних висновків суд вважає, що період роботи позивача з 18.11.1992 року по 09.02.1996 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2.

З приводу відсутності відомостей в довідці Т-46 від 25.02.2020 року про проведення атестації, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров`я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

За приписами п.п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Частиною 2 п. 4 цього Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо не зарахування довідки про заробітну плату.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

При цьому, статтею 78 діючого на той час Закону СРСР № 1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до підпункту “д” пункту 15 Інструкції “Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування”, затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29 лютого 1960 року, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.

Разом з тим, частиною третьою статті 96 Закону СРСР № 1480-I передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Крім того, суд зазначає, що ні Законом № 1058-IV, ні Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” не передбачено включення в заробітну плату північної надбавки та районного коефіцієнту.

Аналізуючи довідку від 25.02.2020 року № Т-49, суд зазначає, що вона містить відомості про нарахування заробітної плати в руб. без виокремлення районного коефіцієнту. Проте розмір районного коефіцієнту визначений окремо та дорівнює 70%.

Відтак, враховуючи визначений розмір районного коефіцієнту та загальну суму заробітної плати, беручи до уваги гарантовані ст. 46 Конституції України права на соціальний захист суд вважає, що Маріупольське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області має дискреційні повноваження вирахувати суму, яка підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії позивача та складає 30% від вказаної в довідці № Т-49 заробітної плати.

Суд враховує правову позицію викладену в постанові Верховного суду від 05 червня 2018 року у справі № 348/1660/16-а, та також вважає, що в межах даної справи наявні можливості належним чином захистити гаранторвані ст. 46 Конституції України пенсіонера на отримання пенсії гідного розміру адже відсоток, який не підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, є чітко визначеним, що дозволяє визначити його в грошовому еквіваленті.

З приводу позиції відповідача щодо необхідності надання довідки про курс НБУ щодо рубля до гривні, суд наголошує, що вказана вимога не обґрунтована жодним посиланням на діюче законодавство та не може підставою для відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

З приводу посилання позивача на не зарахування до стажу періоду навчання з 01.09.1980 року по 12.07.1983 року суд зауважує, що спірне рішення не містить посилання на вказану обставину як підставу для прийняття спірного рішення. Проте, враховуючи, що вказана обставина вказана у відзиві, суд зазначає наступне.

Відповідно змісту відзиву, Маріупольське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області вважає, що позивач працевлаштувався на посаду електрогазозварника ручного зварювання, що не відповідає професії набутої в училищі – електрогазозварник четвертого розряду.

Відповідно ст. 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до пп. 1.2 Класифікатора професій, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, цей класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.

Згідно пункту 5 "Класифікація професій" Класифікатора, зварники та газорізальники мають код 7212. Згідно Додатку А до Класифікатору професій, професії: Бригадир муфто зварювального відділення, вишкомонтажник-зварник, газозварник, газорізальник, електровібронаплавлювач, електрогазозварник, електрогазозварник судновий, електрогазозварник-врізальник, електрозварник листів та стрічок, електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах, електрозварник ручного зварювання, електрозварник труб на стані, заготівник матеріалу та деталей, зварник арматурних сіток та каркасів, зварник випрямлячів, зварник виробів з тугоплавких металів, зварник електровакуумних приладів, зварник на дифузійно-зварювальних установках, зварник на електронно-променевих зварювальних установках, зварник на лазерних установках, зварник на машинах контактного (пресового) зварювання, зварник термітного зварювання, контролер зварювальних робіт, оператор проекційної апаратури та газорізальних машин, паяльщик, паяльщик пакетів конденсаторів, паяльщик по свинцю (свинцевопаяльщик), різальник на лазерній установці визначені під одним кодом – 7212.

Відтак суд зауважує, що на позивача розповсюджується вимоги ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» та час навчання з 01.09.1980 року по 12.07.1983 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Таким чином, враховуючи викладені висновки суд вважає, що Рішення Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області №218 від 22.06.2020 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового стажу роботи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є неправомірним та підлягає скасуванню.

Також суд вважає за належне зобов`язати Маріупольське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Поряд з цим суд наголошує, що повноваження відповідача з приводу призначення пенсії та зарахування певних періодів для розрахунку її розміру є дискреційними функціями суб`єкта владних повноважень, які делеговані останньому законодавством та які не можуть бути підмінені рішенням суду. Відтак, обираючи належний та достатній спосіб захисту прав позивача, суд вважає за належне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 17.06.2020 року з урахуванням висновків суду.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись положеннями КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (вул. Зелінського, б. 27а, м. Маріуполь, ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати Рішення Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області №218 від 22.06.2020 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового стажу роботи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (вул. Зелінського, б. 27а, м. Маріуполь, ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Стойка