Ухвала суду № 91949136, 02.10.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4034/20

Провадження № 1-кп/242/762/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В. за участю прокурора Білобловського Р.В., представників потерпілого Цициморова Р.Ю., Катагонського В.М., захисників Кір`якової Н.П., Комарова І.О., Ященко І.О., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12019050000000671 від 07.12.2019 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки ризики передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник Кір`якова І.О. вважають клопотання прокурора не обґрунтованим, ризики, зазначені в клопотанні, не підтверджені доказами, зазначають, що обвинувачений працює і в зв`язку з роботою має необхідність відлучатись за межі міста, тому обов`язки, які були покладені на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу та час, протягом якого ОСОБА_4 встановлено заборону залишення місця проживання, який зазначений в клопотанні, будуть перешкоджати останньому в реалізації його права на працю, крім того, у обвинуваченого є баба похилого віку, яка потребує його догляду, тому вищевказані обов`язки будуть обмежувати його право на свободне пересування,. Захисник вказує на можливість обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

Захисники Комаров І.О. та Ященко І.О., обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні підтримали думку обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника.

Представники потерпілого Цициморов Р.Ю., Катагонський В.М., в підготовчому судовому засіданні підтримали клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та клопотання прокурора, суд приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.

Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 , суд вважає, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились, а також оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, має постійне місце проживання та реєстрації, стійки соціальні зв`язки, суд приходить до висновку, що застосування відносно ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів є недоцільним, оскільки не зможе запобігти встановленим ризикам кримінального провадження та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому клопотання прокурора є таким, що підлягає задоволенню.

Також, суд не може залишити поза увагою те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Вказане свідчить, що є ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Тому суд не приймає до уваги посилання захисника на відсутність цієї підстави для обрання запобіжного заходу.

Однак, зважаючи на попередню дисципліновану процесуальну поведінку обвинуваченого, його ставлення до виконання покладених обов`язків під час застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, приймаючи до уваги існування потреб у обвинуваченого у повноцінній можливості вирішення необхідних соціально-побутових питань, питань праці, суд приходить до переконання про допустимість зміни порядку виконання обвинуваченим запобіжного заходу, та вважає можливим у подальшому застосувати до обвинуваченого заборону залишати житло не з 19 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. ранку наступного дня, а в період з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, та покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язок: не відлучатися за межі Донецької області без дозволу прокурора або суду.

Крім того, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 331 Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, суд приходить до висновку, що підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого на інший більш м`який запобіжний захід на даний час не існує.

Згідно ч. 6 ст.181 КПК України строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

На підставі викладеного та керуючись ст. 182-194, 369-372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, за виключенням випадків отримання медичної допомоги, на строк два місяці, тобто до 02 грудня 2020 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обв`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до прокурора або суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі Донецької області без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора, суд про зміну місця свого мешкання.

В разі невиконання покладених судом обов`язків відносно обвинуваченого ОСОБА_4 може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід ніж домашній арешт і на нього може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції, з метою контролю за поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених зобов`язань.

Контроль за виконанням ухвали суду здійснює прокурор Білобловський Р.В.

Ухвала може бути оскаржена в Донецькому апеляційному суді протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя І.М. Владимирська