Рішення № 91948808, 01.10.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1814/20

Справа № 235/5543/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 жовтня 2020 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та заборгованості з вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та заборгованості з вихідної допомоги. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 06 листопада 2018 року по 22 квітня 2020 року позивач працював на ТОВ «Краснолиманське» гірничомонтажником підземним 5 розряду, що підтверджується моєю трудовою книжкою НОМЕР_1 від 17 червня 1987 року.

Підприємство має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 60633,51 грн., з яких за грудень 2020 року - 11378,76 грн., за січень 2020 року - 8541,26 грн., за лютий 2020 року - 13684,70 грн., за березень 2020 року - 13590,83 грн., за квітень 2020 року - 13437,96 грн., що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України (Форма ОК-5) та Даними про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), які надано із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Заборгованість із заробітної плати в сумі 60633,51 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 35258,78 грн. було стягнуто з відповідача на підставі судового наказу, виданого Красноармійським міськрайонний судом Донецької області 15 липня 2020 року у справі № 235/4210/20.

Однак ухвалою від 17 серпня 2020 судовий наказ було скасовано, а тому, з огляду на положення ч.3 ст.171 Цивільного процесуального кодексу України, позивач має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивача було звільнено 22 квітня 2020 року, тому середній заробіток має бути визначено за два місяці, які передували місяцю, у якому було звільнено, а саме за лютий та березень: лютий 13684,70 + березень 13590,83= 27275,53 / 41 день = 665,26 гривень.

Середньоденна заробітна плата: 27 275,53/41 = 665,26 грн.

Кількість робочих днів за час затримки розрахунку з 22 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 рік (день звернення із цим позовом до суду) включно становить: за квітень - 7 днів, за травень - 19 днів, за червень - 20 днів, за липень - 23 днів, за серпень - 20 днів, а всього - 89 дні. За весь цей період, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 89 дні * 665,26 грн. = 59208,14 грн. Сума порахована на день подачі позову, оскільки встановити конкретний розмір середнього заробітку, який буде на момент винесення рішення по суті, при подачі цього позову неможливо.

Щодо виплати заборгованості з вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію за віком позивач зазначає наступне.

За змістом положень ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у статті 38, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом».

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали».

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду».

Як вбачається із записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 17 червня 1987 року позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст.38 КЗпП України.

Позивач наголошує, що з моменту припинення трудових відносин із ТОВ «Краснолиманське» по дату звернення до суду із цим позовом, відповідачем не було виплачено на його користь всіх сум, що належали на день звільнення, зокрема вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі, який не може бути меншим тримісячного середнього заробітку, що є порушенням чинного законодавства, зокрема ст.116 КЗпП України.

З огляду на те, що відповідач не надає інформації, щодо розміру заборгованості вихідної допомоги, керуючись ст.44 КЗпП України, позивач надає розрахунок вихідної допомоги виходячи із наступного.

У зв`язку з тим, що середня місячна заробітна плата визначена законодавством, зокрема КЗпП та ПКМУ №100 як розрахункова величина для нарахування вихідної допомоги, то вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Щоб визначити середньоденну заробітну плату, треба зарплату за фактично відпрацьовані в розрахунковому періоді робочі дні розділити на число відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховують діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Середньоденна заробітна плата: 27275,53/41 = 665,26 грн.;

Середньомісячні робочі дні: 41/2 - 20,5 днів;

Середній заробіток за місяць: 665,26*20,5 = 13637,83 грн.;

Вихідна допомога за 3 місяці: 13637,83*3 = 40913,49 грн.

Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 60633,51гривень, середній заробіток за затримку розрахунку в розмірі 59208,14 гривень, заборгованість з вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом пенсію за віком в розмірі 40913,49 гривень.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання, про що повідомлені сторони.

До судового засідання, яке було призначене на 14 вересня 2020 року представник відповідача не з`явився, відзиву на позов, будь-яких клопотань або заяв до суду не надав. Судове засідання відкладено на 01 жовтня

2020 року, проте представник відповідача до засідання не з`явився, будь-яких клопотань або заяв до суду не надав.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити у повному обсязі, заперечень проти заочного розгляду справи не має.

Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

Частина 4 цієї статті передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частина 1 статті 280 ЦПК України передбачає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про поважність причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З огляду на це, суд вважає за можливе здійснювати заочний розгляд цивільної справи за правилами глави 11 розділу ІІІ ЦПК України.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 працював з 06 листопада 2018 року по 22 квітня 2020 року на ТОВ «Краснолиманське» гірничомонтажником підземним 5 розряду. 22.04.2020 року звільнено за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.8-10).

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (Форма ОК-5) та даних про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), які надано із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 нараховано: за грудень 2019 року - 11378,76 грн., за січень 2020 року - 8541,26 грн., за лютий 2020 року - 13684,70 грн., за березень 2020 року - 13590,83 грн., за квітень 2020 року - 13437,96 грн. (а.с.11-15).

Позивач стверджує, і це не спростовано відповідачем, що підприємство має заборгованість по заробітній платі в розмірі 60633,51 гривень, тобто заробітна плата не виплачувалась позивачу з грудня 2019 року.

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суду не надано доказів того, що позивач в останній день 22.04.2020 року не працював, тому відповідно до статті 116 КЗпП України, підприємство повинно було провести в цей день остаточний розрахунок.

Суд зазначає, що дана стаття не вказує на обов`язок працівника у день звільнення звертатися до каси підприємства з вимогою про проведення розрахунку, а навпаки, ця стаття, прокладає на роботодавця обов`язок провести відповідний розрахунок.

Суду не надано доказів виплати позивачу заборгованості на день розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по заробітній платі складає 60633,51 гривень. Суд приходить до висновку, що з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість з нарахованих, але не виплачених при звільненні складових заробітку в сумі 60633,51 гривень.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Останній день роботи позивача на підприємстві 22.04.2020 року, тому період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 23.04.2020 2020 року та закінчується днем постановлення рішення суду - 01 жовтня 2020 року.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 23.04.2020 року (наступний день після дати звільнення) по 01.12.2020 року (день постановлення рішення суду). Середній заробіток має бути визначено за два місяці, які передували місяцю, у якому було звільнено, а саме за лютий та березень: лютий 13684,70 + березень 13590,83= 27275,53 / 41 день = 665,26 гривень.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 665,26 грн.

Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата - 665,26 гривень, кількість робочих днів - 111, 665,26*111 = 73843,86 гривень.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у статті 38, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом».

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно із п. 12.15 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року (з подальшими змінами) працівнику, що має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з Підприємства (незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше: при стажі роботи в галузі понад (років) для чоловіків: 10 років - одного середньомісячного заробітку, 15 років - двох середньомісячних заробітків; 20 років - трьох середньомісячних заробітків. Ця допомога сплачується незалежно і без урахування вихідної допомоги, або інших компенсаційних виплат на які має право працівник згідно з чинним законодавством. Про сплату цієї допомоги робиться відповідний запис до трудової книжки. Витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати Підприємства.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати цієї одноразової допомоги здійснювати за аналогією до відповідного обчислення за постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100.

Як вбачається із записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 17 червня 1987 року позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст.38 КЗпП України.

Позивач наголошує, і це не спростовано відповідачем, що з моменту припинення трудових відносин із ТОВ «Краснолиманське» по дату звернення до суду із цим позовом, відповідачем не було виплачено на його користь всіх сум, що належали на день звільнення, зокрема вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі, який не може бути меншим тримісячного середнього заробітку.

З огляду на те, що відповідач не надав інформації, щодо розміру заборгованості вихідної допомоги, керуючись ст.44 КЗпП України, суд приймає до уваги розрахунок вихідної допомоги, який надано позивачем.

Середньоденна заробітна плата: 27275,53/41 = 665,26 грн.; середньомісячні робочі дні: 41/2 - 20,5 днів; середній заробіток за місяць: 665,26*20,5 = 13637,83 грн.; вихідна допомога за 3 місяці: 13637,83*3 = 40913,49 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Позивачем заявлено три позовні вимоги, сплачено при зверненні до суду 1001,22 гривні. Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 2522,40 - 1001,22 = 1521,18 гривень на користь держави та 1001,22 гривні на користь позивача.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 44, 47, 116, 117 КЗпП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та заборгованості з вихідної допомоги - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну платі в розмірі 60633 (шістдесят тисяч шістсот тридцять три) гривні 51 копійку, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 73843 (сімдесят три тисячі вісімсот сорок три) гривні 86 копійок, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію за віком в розмірі 40913 (сорок тисяч дев`ятсот тринадцять) гривень 49 копійок, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплаченого судового збору 1001 (одну тисячу одну) гривню 22 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір у розмірі 1521 (одна тисяча п`ятсот двадцять одна) гривню 18 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць в розмірі 11378 (одинадцять тисяч) триста сімдесят вісім) гривень 76 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВ «Краснолиманське». Донецька область, місто Родинське, ДП «ВК «Краснолиманське», 85310, код ЄДРПУО 32281519.

В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 02.10. 2020 року.

Суддя: