Вирок № 91948089, 01.10.2020, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1492/16-к

Провадження № 1-кп/222/7/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого-судді Подліпенця Є.,О.,

при секретарі Темір В.В.,

за участю прокурора Сластіна М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Сніга В.І.,

представника потерпілих

(цивільних позивачів) Ангеловського Л.М.,

представники цивільного

відповідача ВЧ А2227 Вержиховського В.В., Хоменко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нікольське кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця за мобілізацією в період з 2015 по 2016 р.р., проходив військову службу у ВЧ пп В2326 на посаді старшого водія роти забезпечення у військовому званні солдат, учасник АТО, УБД, працюючого водієм в ТОВ «Агротранссервіс», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем за мобілізацією, маючий посвідчення водія категорії «В» та ОСОБА_2 , наказом командира військової частини – польова пошта В2326 від 23.05.2015 року № 110 зарахований до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення та призначений на посаду старшого водія роти забезпечення. Являючись особою, яка у встановленому законодавством порядку набула право водіння та експлуатації транспортними засобами, солдат ОСОБА_3 під час експлуатації транспортних засобів відповідно до вимог ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 2.3, 31.4.7 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, зобов`язаний був неухильно дотримуватись вимог правил дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху; не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. 03.12.2015 року приблизно о 13-20 год. солдат ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Камаз 5320, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі Богатир-Великоновоселківка-Володарське, рухаючись із с. Новоянисоль Нікольського (Володарського) району Донецької області, буксируючи цистерну водяну 1,2 м3 без реєстраційного номера, на 109 км + 200 м, діючи із злочинною недбалістю, внаслідок порушення ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 2.3, 31.4.7 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, що виразилось у експлуатації транспортного засобу за відсутності на тягово-зчіпному пристрої належного запобіжного штифта, в результаті чого відбулося відчеплення цистерни без реєстраційного номеру, яка виїхала на смугу зустрічного руху, де здійснила зіткнення з транспортним засобом Камаз 5320, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку. Після зіткнення з цистерною автомобіль Камаз 5320, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , змінив напрямок руху та здійснив зіткнення з деревом на правому узбіччі автодороги по ходу руху. Внаслідок порушення ОСОБА_1 , як особою, яка керує транспортною машиною, наведених правил безпеки дорожнього руху, водію автомобіля Камаз 5320, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 та його пасажиру ОСОБА_5 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України визнав у повному обсязі. Пояснив, що він в повній мірі розуміє суть пред`явленого обвинувачення та визнає всі обставини вчинення ним інкримінованого правопорушення.Також суду пояснив, що дійсно він, будучи військовослужбовцем Збройних сил України за мобілізацією, проходячи службу у військовій частині пп В2326 на посаді старшого водія роти забезпечення, 03.12.2015 року близько 13-20 год. керував автомобілем Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до якого була причеплена цистерна з водою. Рухаючись по автодорозі із с. Новоянисоль Нікольського району Донецької області цистерна з водою відчепилася від його автомобіля та виїхала на смугу зустрічного руху, де зіткнулася з іншим автомобілем Камаз, який рухався в зустрічному напрямку. Після зіткнення з цистерною автомобіль Камаз, з`їхав з дороги на узбіччя та зіткнувся з деревом. В автомобілі знаходилося два чоловіка, (водій та пасажир) які отримали тяжкі тілесні ушкодження. Визнає, що саме від його дій сталася дорожньо-транспортна пригода та потерпілим були завдані вказані ушкодження. Крім того, пояснив, що цивільні позови, з урахуванням уточнень, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , пред`явлені до нього про відшкодування моральної шкоди визнає частково, а саме згоден відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_4 в розмірі 70 000,00 грн., а ОСОБА_5 - 100 000,00 грн.

Також під час судового розгляду обвинувачений заявив клопотання про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2016 році» оскільки він є учасником бойових дій. В зв`язку з чим просив звільнити його від відбування покарання про що надав відповідну письмову заяву. Крім цього пояснив, що наслідки застосування амністії йому зрозумілі.

Потерпілі особи (цивільні позивачі) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлялися належним чином. Надали суду письмові заяви, в яких просили кримінальне провадження розглянути у їх відсутність за участю їх представника – адвоката Ангеловського Л.М.

Представник потерпілих (цивільних позивачів) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – адвокат Ангеловський Л.М. суду пояснив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.12.2015 року з вини обвинуваченого ОСОБА_1 , водію автомобіля Камаз 5320, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 та його пасажиру ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. В зв`язку з чим вони тривалий час знаходились на лікуванні. Також пояснив, що потерпілими заявлені цивільні позови, з урахуванням уточнень, до обвинуваченого ОСОБА_1 , військової частини польова пошта В3500 та МТСБУ про стягнення матеріального збитку та відшкодування моральної шкоди завданої ДТП. Позовні вимоги мотивує тим, що внаслідок ДТП потерпілі зазнали тяжкі тілесні ушкодження, що викликало розлад їх здоров`я та ними були понесені витрати матеріального

характеру на лікування, а також вони понесли шкоду пов`язану зі стійкою втратою працездатності. Крім того, пояснив, що в результаті ДТП, яке сталося з вини обвинуваченого потерпілим була спричинена також моральна шкода, яка полягає в фізичних стражданнях, пов`язаних з ушкодженням їх здоров`я. Вони тривалий час вимушені були лікуватися, на даний час визнані інвалідами І групи, що викликало значні зміни їх життя, порушило звичайний уклад життя та примушує їх докладати додаткових зусиль для його організації. Просив обвинуваченого покарати на розсуд суду. Проти застосування до нього амністії не заперечував.

Представник потерпілої юридичної особи (цивільного позивача) ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» - Ковалевська М.В. у судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлялася належним чином. Надала суду письмову заяву, в якій цивільний позов підтримала у повному обсязі, наполягала на його задоволенні, а також просила кримінальне провадження розглянути без її участі.

Представники цивільного відповідача військової частини А2227, яка є правонаступником військової частини польова пошта В3500 - Вержиховський В.В. та ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» пред`явлених до ВЧ заперечували та просили в цій частині позовів відмовити у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтували тим, що військова частина не може нести відповідальності за дії військовослужбовця, які не пов`язані з виконанням службових обов`язків. Порушення ОСОБА_1 як військовослужбовцем вимог чинного законодавства та невиконання ним своїх службових обов`язків в той час, коли він знаходився поза межами розташування військової частини є подією, яку передбачити було не можна та якій військова частина запобігти не могла, а тому відповідальність має нести саме особа, яка завдала шкоду – ОСОБА_1 . Крім цього пояснили, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 дійсно належить ВЧ А2227 та знаходиться на балансі останньої. Проти звільнення від покарання ОСОБА_1 на підставі амністії не заперечували.

Представник цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлявся належним чином. Надав суду заперечення та відзив на позов, в яких у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в частині стягнення коштів з МТСБУ просив відмовити у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що для отримання страхового відшкодування, за шкоду заподіяну внаслідок ДТП, особа яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий – МТСБУ) відповідну заяву. На сьогоднішній день, жодних звернень на адресу МТСБУ від цивільних позивачів, як потерпілих, із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування (регламентної виплати) не надходило. Недотримання цивільними позивачами умов спеціального закону, не може створювати юридичних наслідків для цивільного відповідача – МТСБУ, а відтак право позивачів, на захист якого вони звернулися до суду, не було порушено МТСБУ, що свідчить про необґрунтованість їх позовних вимог та надуманість обставин, вказаних в обґрунтування зазначеного позову.

Таким чином, покази учасників судового процесу повністю відповідають фактичним обставинам справи, які вони не заперечують. З урахуванням повного визнання обвинуваченим вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні правил експлуатації транспортної машини, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження- доведена повністю та його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч.1 ст.415 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу

обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, на утриманні осіб не має, інвалідом не являється, працює водієм в ТОВ «Агротранссервіс», учасник АТО, УБД, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням тяжкості та обставин вчиненого ОСОБА_1 злочину, його особи, наявності обставин, які пом`якшують покарання, та відсутності обтяжуючих, а також враховуючи, що до кримінальної відповідальності останній притягується вперше, та потерпілі особи не наполягають на суворому покаранні, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст. 415 КК України у виді позбавлення волі, що є розумним достатнім та справедливим покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Між тим розглянувши клопотання обвинуваченого, щодо застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», вислухавши думку прокурора, захисника, представника потерпілих та представників цивільного відповідача, які не заперечували проти застосування відносно обвинуваченого амністії, суд прийшов до наступного.

Так, відповідно до вимог ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Статтею 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Судом встановлено, що 22.12.2016 року прийнято Закон України «Про амністію у 2016 році», який набрав законної сили 07.09.2017 року.

Згідно ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, підлягають особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та статті 9 цього Закону).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 25.08.2016 року ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

Обмежень щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, з підстав зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та статті 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому враховуючи, що він надав згоду про застосування до нього амністії і наполягає на її застосуванні, а також враховуючи, що

наслідки застосування амністії йому роз`яснені та зрозумілі, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від відбування призначеного судом покарання за даним вироком.

Щодо цивільних позовів слід зазначити наступне.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 129, 374 КПК України та роз`яснень, викладених у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, з наступними змінами, постановляючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав та розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє в ньому.

У мотивувальній частині обвинувального вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду з цивільним позовом, з урахуванням уточнень, в якому просить: 1) стягнути з військової частини А2227 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, грошові кошти в розмірі 6201,00 грн. щомісячно на період інвалідності з 25.03.2016 року до 01.04.2017 року, в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 96724,00 грн.; 2) стягнути з МТСБУ страхове відшкодування у розмірі 65515,83 грн., з яких: 12875,92 грн. – неотриманні доходи на період тимчасової працездатності, 49608,00 грн. – шкода, пов`язана зі стійкою втратою працездатності, 3031,91 грн. – витрати на лікування; та в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 3276,00 грн.; 3) стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн.

Потерпілий ОСОБА_5 звернувся до суду з цивільним позовом, з урахуванням уточнень, в якому просить: 1) стягнути з військової частини А2227 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, грошові кошти в розмірі 6201,00 грн. щомісячно на період інвалідності з 25.03.2016 року до 01.04.2017 року, в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 196796,00 грн.; 2) стягнути з МТСБУ страхове відшкодування у розмірі 64075,36 грн., з яких: 14467,36 грн. – неотриманні доходи на період тимчасової працездатності, 49608,00 грн. – шкода, пов`язана зі стійкою втратою працездатності; та в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 3204,00 грн.; 3) стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн.

Представник потерпілої юридичної особи ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» звернувся до суду з цивільним позовом, в якому просить: 1) стягнути з військової частини А2227 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 44 440,00 грн. та в рахунок відшкодування витрат на оплату вартості експертизи 1750,00 грн.; 2) стягнути з МТСБУ в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно із п.24.1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Згідно п.п. а п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Стаття 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах, зокрема, для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 26.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної

пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Щодо позовних вимог потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ВЧ А2227 та МТСБУ про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, неотриманням доходів у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності та стягнення витрат на лікування, суд зазначає таке.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що автомобіль Камаз 5320, військовий номер НОМЕР_1 , належить військовій частині – польова пошта В2326 та не є застрахованим, що також підтверджується повідомленням командира військової частини – польова пошта В2326 (Том 1, а.с. 185).

Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 242735 від 04.04.2016 року ОСОБА_5 встановлено І групу інвалідності.

Як вбачається з довідки про заробітну плату № 1200/1315 від 02.12.2016 року середньомісячний заробіток ОСОБА_5 становить 3616,84 грн.

Згідно розрахунку розміру втраченого середнього заробітку та шкоди, пов`язаної з втратою працездатності, наданим ОСОБА_5 , з яким суд погоджується та приймає до уваги, оскільки він не спростований протилежною стороною, розмір втраченого середнього заробітку ОСОБА_5 становить 6201,00 грн., розмір неотриманих доходів у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності становить 14467,36 грн. та розмір шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності становить 49608,00 грн., а тому позов саме в цій частині підлягає задоволенню.

Таким чином, на підставі ч.1 ст. 1197 ЦК України, ст.ст. 25, 26 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню з військової частини А2227 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, грошові кошти в розмірі 6201,00 грн. щомісячно на період інвалідності з 25.03.2016 року до 01.04.2017 року, та з МТСБУ неотриманні доходи у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у період з 03.12.2015 року до 25.03.2016 року в розмірі 14467,36 грн., шкода, пов`язана зі стійкою втратою працездатності в розмірі 49608,00 грн. а тому позов саме в цій частині підлягає задоволенню.

Також, згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 242736 від 04.04.2016 року ОСОБА_4 встановлено І групу інвалідності.

Відповідно до довідки про заробітну плату № 120Д/1089 від 04.11.2016 року середньомісячний заробіток ОСОБА_4 становить 3218,98 грн.

Згідно розрахунку розміру втраченого середнього заробітку та шкоди, пов`язаної з втратою працездатності, наданим ОСОБА_4 , з яким суд погоджується та приймає до уваги, оскільки він не спростований протилежною стороною, розмір втраченого середнього заробітку ОСОБА_4 становить 6201,00 грн., розмір неотриманих доходів у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності становить 12875,92 грн. та розмір шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності становить 49608,00 грн.

Витрати на лікування підтверджуються виписками з медичної карти хворого, призначеного лікування та фіскальними чеками про придбання відповідних ліків.

Таким чином, на підставі ч.1 ст. 1197 ЦК України, ст.ст. 24-26 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню з військової частини А2227 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, грошові кошти в розмірі 6201,00 грн. щомісячно на період інвалідності з 25.03.2016 року до 01.04.2017 року, та з МТСБУ неотриманні доходи у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у період з 03.12.2015 року до 25.03.2016 року в розмірі 12875,92 грн., шкода, пов`язана зі стійкою втратою працездатності в розмірі 49608,00 грн. та витрати на лікування в розмірі 3031,91 грн., а тому позов саме в цій частині підлягає задоволенню.

Між тим слід зазначити, що заперечення цивільних відповідачів ВЧ А2227 та МТСБУ та їх доводи з приводу не визнання позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, неотриманням доходів у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності та стягнення витрат на лікування щодо потерпілого ОСОБА_4 , не беруться судом до уваги, оскільки є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, тим паче, що доводи позивачів з цього приводу підтверджуються наданими доказами, зокрема відповідними довідками, розрахунками, виписками з медичних карт хворого, призначеного лікування та фіскальними чеками про придбання відповідних ліків (препаратів).

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ВЧ А2227 та МТСБУ про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а вимоги ОСОБА_4 у повному обсязі з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

За змістом ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Частина 3 ст. 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає доведеним, що кримінальним правопорушенням потерпілим було спричинено моральну шкоду, яка виразилася у фізичних стражданнях, пов`язаних з ушкодженням їх здоров`я. Вони тривалий час вимушені були лікуватися, на даний час визнані інвалідами І групи, що викликало значні зміни їх життя, порушило звичайний уклад життя та примушує їх докладати додаткових зусиль для його організації.

За таких обставин, розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з військової частини А2227, як з особи в якій винна у вчиненні злочину особа проходила службу, на користь ОСОБА_5 слід стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. та з МТСБУ – 3204,00 грн.

Крім цього, з аналогічних підстав, розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог, з військової частини А2227 на користь ОСОБА_4 слід стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 96 724,00 грн. та з МТСБУ – 3276,00 грн.

В решті частини заявлених потерпілим ОСОБА_5 позовних вимог до ВЧ А2227, з приводу відшкодування моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю.

Між тим слід зазначити, що заперечення цивільних відповідачів ВЧ А2227, МТСБУ та їх доводи з приводу не визнання позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про

відшкодування моральної шкоди, є непереконливими, не спростовують висновків суду та не беруться судом до уваги.

Щодо вимог потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу відшкодування моральної шкоди, то вони незважаючи на часткове їх визнання останнім, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Так, як зазначалося вище, за загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Проте, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , вчиняючи кримінальне правопорушення, являвся військовослужбовцем Збройних сил України, проходив службу у ВЧ ПП В2326 на посаді старшого водія роти забезпечення, та керував транспортним засобом, що перебував на балансі вказаної ВЧ, а тому не є належним відповідачем - володільцем джерела підвищеної безпеки, в зв`язку з чим може нести відповідальність лише у порядку регресу.

Щодо позовних вимог потерпілої юридичної особи ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» до ВЧ А 2227 та МТСБУ про стягнення матеріальних збитків пов`язаних з вартістю належного йому пошкодженого автомобілю КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_2 та витрат на оплату вартості експертизи, то суд вважає, що вони підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, потерпіла юридична особа ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» просить стягнути на свою користь з військової частини А2227 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 44 440,00 грн. та в рахунок відшкодування витрат на оплату вартості експертизи 1750,00 грн.; також стягнути на свою користь з МТСБУ в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на ту обставину, що діями обвинуваченого, який є військовослужбовцем та проходив службу у ВЧ А2227 належному їм транспортного засобу внаслідок ДТП завдано шкоду в сумі 94 400 грн., а оскільки цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу яким керував обвинувачений, та з вини якого сталося ДТП, не була забезпечена у відповідності до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за завдану шкоду має відповідати МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих в розмірі 50 000 грн., а решта суми в розмірі 44 440,00 грн. особа, яка є власником автомобілю, яким керував обвинувачений та який знаходився на службі у вказаного власника майна. Також ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» понесло витрати в сумі 1750 грн. на проведення авто – товарознавчої експертизи автомобіля КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_2 з метою визначення вартості його пошкоджень від ДТП, а тому вказані витрати підлягають відшкодуванню військовою частиною А2227, де проходив службу обвинувачений, як винна особа у ДТП.

Як встановлено судом, згідно висновку експерта № 28 від 10.02.2016 року з оцінки транспортного засобу вартість відновлювального ремонту вантажного автомобіля КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_2 на дату оцінки 03.02.2016 року становить 208 926,76 грн., дійсна ринкова вартість без урахування аварійних пошкоджень становить 94 440 грн., таким чином вартість матеріальних збитків завданих власнику вантажного автомобіля КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_2 становить 94 440 грн.

Також з наданого до позову Акту № 21 здачі – прийомки виконаних робіт (послуг) від 10.02.2016 року та Рахунку № 21 від 03.02.2016 року вбачається, що замовником

ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» за проведення виконавцем СПД ОСОБА_7 авто - товарознавчої експертизи автомобіля КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_2 сплачено 1750 грн.

Згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом Закон) на території України з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо – транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників здійснюється обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно правового змісту ст. 28 Закону до шкоди заподіяної в результаті дорожньо -транспортної пригоди майну потерпілого відноситься шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Як зазначалося вище п.п. а п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно п.п. 9.1, 9.2 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно

до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну

потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Отже, на підставі ч.1 ст. 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 9, 22, 28, 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», враховуючи, що власник пошкодженого майна (цивільний позивач) набув право вимоги на відшкодування спричинених і документально підтверджених йому збитків, суд вважає, що на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча», в рахунок відшкодування шкоди спричиненої пошкодженням автомобіля КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_2 підлягає стягненню сума з МТСБУ в розмірі 50 000,00 грн., а решта суми в розмірі 44 440,00 грн. підлягає стягненню з військової частини А2227, також з останньої на користь цивільного позивача підлягає стягненню витрати понесені ним на оплату вартості експертизи в розмірі 1750,00 грн.

Між іншим, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд не бере до уваги заперечення протилежної сторони, зокрема ВЧ А2227 та МТСБУ, оскільки вважає їх неспроможними, непереконливими та такими, що не ґрунтуються на законі і не спростовують висновків суду.

Слід зазначити, що по кримінальному провадженню проведена судова автотехнічна експертиза № 139 від 15.03.2016 року, вартість проведення якої становить 879,60 грн., у зв`язку з чим дану суму необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

У відповідності до ст. 100 КПК України речові докази по кримінальному провадженню: відчіпний пристрій, який передано до камери сховища Нікольського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області слід знищити.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід щодо обвинуваченого, не застосовувалися, а тому суд не вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 100, 127-129, 349 ч.3, 373, 374 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 415 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом за даним вироком покаранням у вигляді трьох років позбавлення волі на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до військової частини А2227, Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А2227 (код ЄДРПОУ 26614923, місце знаходження: 55200, Миколаївська область, м. Первомайськ) на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) шкоду, заподіяну каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я в розмірі 6201 (шість тисяч двісті одна) гривня щомісячно на період інвалідності з 25.03.2016 року до 01.04.2017 року та моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, місце знаходження: 02002, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) неотриманні доходи у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у період з 03.12.2015 року до 25.03.2016 року в розмірі 14467 (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 36 копійок; шкоду, пов`язану зі стійкою втратою працездатності в розмірі 49608 (сорок дев`ять тисяч шістсот вісім) гривень та моральну шкоду в розмірі 3204 (три тисячі двісті чотири) гривні.

В решті частини позовних вимог ОСОБА_5 до військової частини А2227 про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до військової частини А2227, Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А2227 (код ЄДРПОУ 26614923, місце знаходження: 55200, Миколаївська область, м. Первомайськ) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) шкоду, заподіяну каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я в розмірі 6201 (шість тисяч двісті одна) гривня щомісячно на період інвалідності з 25.03.2016 року до 01.04.2017 року та моральну шкоду в розмірі 96 724 (дев`яносто шість тисяч сімсот двадцять чотири) гривні.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, місце знаходження: 02002, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) неотриманні доходи у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у період з 03.12.2015 року до 25.03.2016 року в розмірі 12875 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 92 копійки; шкоду, пов`язану зі стійкою втратою працездатності в розмірі 49608 (сорок дев`ять тисяч шістсот вісім) гривень, витрати на лікування в розмірі 3031 (три тисячі тридцять одна) гривня 91 копійка та моральну шкоду в розмірі 3276 (три тисячі двісті сімдесят шість) гривень.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Цивільний позов Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до військової частини А2227 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної шкоди – задовольнити.

Стягнути з військової частини А2227 (код ЄДРПОУ 26614923, 55200, Миколаївська область, м. Первомайськ) на користь Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код ЄДРПОУ 34550446, місце знаходження: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Семашка, буд. 15, к. 405) матеріальну шкоду в розмірі 44 440 (сорок чотири тисячі чотириста сорок) гривень та витрати на оплату вартості експертизи в розмірі 1750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень, а всього 46 190 (сорок шість тисяч сто дев`яносто) гривень.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, місце знаходження: 02002, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) на користь Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код ЄДРПОУ 34550446, місце знаходження: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Семашка, буд. 15, к. 405) матеріальну шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (Отримувач: УДКСУ у м. Маріуполь/Жотневий р-н/24060300, Код ЄДРПОУ: 37989721, Рахунок: 31119115700052, Код класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Донецькій області, Код банку отримувача: 834016, Призначення платежу: за висновок експерта № 139 від 15.03.2016 року, Замовник: начальник СВ Володарського відділення Волноваського відділу поліції ГУНП в Донецькій області підполковник поліції Подольська Т.М.) - 879 (вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 60 копійок за проведення судової автотехнічної експертизи № 139 від 15.03.2016 року.

Речові докази по кримінальному провадженню: відчіпний пристрій, який передано до камери сховища Нікольського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Є.О. Подліпенець