Вирок № 91947230, 02.10.2020, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1802/20

ВИРОК

Іменем України

02 жовтня 2020 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участі секретаря Москвичової О.Р.

та учасників судового провадження:

прокурора Клим`юк М.С.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Руденка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 120200201000000446 від 11.06.2020, по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перещепіно, Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, розлученого, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , маючи відповідно до ст. 89 КК України незняту та непогашену судимість за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 121, ст. 70 КК України за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 09.12.2008, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий майновий злочин.

Так, 10 червня 2020 року близько 11:00 год, проходячи по вулиці Деребасівській в с. Тютьки, Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 помітив огороджену земельну ділянку, на якій розташований садовий будинок, за адресою: АДРЕСА_2 , після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення крадіжки наявного в ньому майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник на територію за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 , та яким користується його бабуся ОСОБА_4 , де в подальшому, скориставшись незамкненими дверима, проник у садовий будинок. Зайшовши до даного будинку, на столі ОСОБА_2 помітив чорну жіночу сумку, всередині якої виявив мобільний телефон марки «АSTRO», моделі «А-186», чорного кольору, який належать ОСОБА_4 .В подальшому ОСОБА_2 заволодів вищевказаним майном, після чого покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, яким у подальшому розпорядився на власний розсуд.Згідно з висновком експерта ВВ КНДІСЕ № 4692-4693/20-21 від 18.06.2020 вартість мобільного телефону марки «АSTRO», моделі «А-186», чорного кольору, станом на 10.06.2020 становила 350 (триста п`ятдесят гривень) грн 70 коп.Своїми злочинними діями ОСОБА_2 завдав ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну суму 350 (триста п`ятдесят гривень) грн 70 коп.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 11 червня 2020 року близько 11:00 год, проходячи по АДРЕСА_2 , помітив огороджену земельну ділянку, на якій розташоване підсобне приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення крадіжки майна з даного підсобного приміщення.Реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2 проник на вищезазначену територію, яка на праві власності належить ОСОБА_5 , де в подальшому проник у підсобне приміщення, яке на той момент було відчинене, зайшовши до якого, на ліжку помітив рюкзак. Відкривши рюкзак, ОСОБА_2 побачив мобільний телефон марки «XIAOMI REDMI NOT 8Т», блакитного кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , та гаманець чорного кольору, в якому було 300 грн, які належать ОСОБА_5 .В подальшому ОСОБА_2 заволодів вищевказаним майном, після чого покинув місце вчинення злочину, викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Згідно з висновком експерта ВВ КНДІСЕ № 4692-4693/20-21 від 18.06.2020 вартістьмобільного телефону марки «XIAOMI REDMI NOT 8Т», блакитного кольору станом на 11.06.2020 становила 3603 (три тисячі шістсот три гривні) грн 50 коп. Своїми злочинними діями ОСОБА_2 завдав ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 3903 (три тисячі дев`ятсот три) грн 50 коп., гаманець для потерпілої матеріальної цінності не представляє.

Крім того, 08 червня 2020 року близько 14:00 год ОСОБА_2 , перебуваючи на території земельної ділянки АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить ОСОБА_6 та якою користується ОСОБА_1 , помітив на зовнішній стороні підсобного приміщення чоловічу сорочку, в кишені якої знаходились документи, та в цей час у ОСОБА_2 раптово виник злочинний умисел, спрямований на їх викрадення.Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення офіційних документів шляхом вільного доступу, умисно, протиправно, викрав посвідчення водія серії НОМЕР_3 та талон до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_1 і видані на його ім`я, з метою подальшого його використання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 за пред`явленими йому обвинуваченнями вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому та пояснив, що дійсно вчинив кримінальні правопорушення за умов і при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Також суду зазначив, що просив вибачення у потерпілих, зробив для себе належні висновки, більше не буде вчиняти злочини, просив суворо його не карати.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що він сам винен в тому, що ОСОБА_2 викрав у нього документи, оскільки так поспішав працювати на городі, що забув закрити хвіртку. Обвинувачений просив у нього вибачення. Документи йому повернули, претензій до обвинуваченого він не має, просить призначити йому покарання на розсуд суду.

Інші потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання 01.10.2020 не з`явилися з невідомих суду причин, хоч в установленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце проведення судового розгляду. В матеріалах даного кримінального провадження міститься письмова заява потерпілої ОСОБА_4 , яка надійшла на електронну пошту суду, в якій ОСОБА_4 просить проводити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_2 у її відсутності, претензій майнового характеру до обвинуваченого не має, щодо міри покарання покладається на розсуд суду. Потерпіла ОСОБА_5 попередньо подала через канцелярію суду письмову заяву про розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_2 у її відсутність.

Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого та допитом потерпілого ОСОБА_1 , який з`явився на судовий розгляд, а також дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого, процесуальних витрат та речових доказів. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом установлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_2 (щодо проникнення у житло) вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло; (щодо проникнення у підсобне приміщення) за ч. 3 ст. 185 КК України – як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення; за ч. 1 ст. 375 КК України – як викрадення офіційних документів, вчинене в інших особистих інтересах.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого, та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується добре, раніше судимий, має незняту та непогашену судимість, непрацевлаштований.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд встановив щире каяття.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, суд встановив рецидив злочинів, вчинення злочинів щодо осіб похилого віку.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючої та обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, відомостей щодо особи обвинуваченого, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, відсутність претензій потерпілих до обвинуваченого, позицію державного обвинувача щодо неможливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, позицію сторони захисту щодо можливості призначення мінімального покарання, а також те, що ОСОБА_2 хворіє, але протипоказань відбувати покарання в місцях позбавлення волі не має, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе виключно за умови ізоляції від суспільства та йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей обвинувачення, застосувавши при призначенні остаточного покарання положення ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави в сумі 84 080 грн.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 04.08.2020 ОСОБА_2 продовжено строк дії запобіжного заходу – тримання під вартою строком до 02 жовтня 2020 року включно, з одночасним визначенням розміру застави в сумі 84 080 грн.

Як роз`яснено у листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», згідно із рішенням ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», в якому, зокрема, у п. 74 зазначено: «Суд вважає, що за відсутності чіткого положення, яке встановлювало б правило, коли і за яких умов взятий під вартою на стадії досудового розслідування має далі триматися під вартою на стадії судового розслідування, такий стан не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п. 1 ст. 5 Конвенції. Суд також повторює, що практика, яка склалася в умовах прогалин законодавства, коли особа може перебувати під вартою без визначення певного строку тримання, без конкретного правового положення або судового рішення, сама по собі суперечить принципу правової визначеності і захисту від свавілля, які є загальною ідеєю Конвенції принципу верховенства права (див. справу «Барановський проти Польщі» № 28358/95, п.п. 55-56, ЄКЛП 2000-III, та справу «Кавка проти Польщі» № 25874/94 п. 51, від 09.01.2001, справу «Фельдман проти України», № 76556/01 та № 3877904, п. 73 від 08.04.2010)». У п. 75 цього ж рішення вказано, що хоча національний суд прийняв рішення про попереднє ув`язнення заявника, він не визначив подальший строк тримання під вартою і жодним чином не обґрунтував своє рішення. Це призвело до стану невизначеності підстав перебування заявника під вартою після цієї дати. У зв`язку з цим Суд нагадує, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (див. справа «Соловей і Зозуля проти України», п. 76, від 27.11.2008).

Аналізуючи наведені правові позиції ЄСПЛ, можна дійти висновку про те, що зазначення у вироку строку шляхом настання певної події, а саме: набрання цим вироком законної сили, не суперечитиме п. 74 рішення у справі «Харченко проти України». Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.

Отже, з врахуванням вищезазначених роз`яснень, суд вважає, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання ОСОБА_2 слід зарахувати період перебування під вартою з 11.06.2020 до дати набрання даним вироком законної сили.

Цивільні позови потерпілими не заявлялися.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають до стягнення процесуальні витрати на корить держави за проведення експертизи в сумі653,76 грн.

Питання речових доказів суд вирішує у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України, тому слід скасувати арешти, накладені на речові докази, а речові докази повернути по належності.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців;

за ч. 1 ст. 357 КК України – у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання за сукупністю злочинів визначити ОСОБА_2 у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді тримання під вартою залишити до набрання даним вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання ОСОБА_2 зарахувати час перебування під вартою з 11.06.2020 до дати набрання даним вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з часу затримання, а саме: з 11.06.2020.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залученням експертів сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн 76 коп.

Арешт, накладений 16.06.2020 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області на майно, а саме на: мобільний телефон марки «XIAOMI REDMI NOT 8T», голубого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім картами «Київстар» і «Лайф»; мобільний телефон марки «ASTRO», чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , з сім карткою «Діджус»,- скасувати.

Арешт, накладений 30.06.2020 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області на майно, а саме на: посвідчення водія серії НОМЕР_3 разом із талоном на ім`я ОСОБА_1 ; свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 ,- скасувати.

Речові докази: мобільний телефон марки «XIAOMI REDMI NOT 8T», голубого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім картами «Київстар» і «Лайф»; мобільний телефон марки «ASTRO», чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , з сім карткою «Діджус»; посвідчення водія серії НОМЕР_3 разом із талоном на ім`я ОСОБА_1 ; свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 , що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути по належності.

Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_2 , який знаходиться під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ Ю.Ф. Карпінська