Рішення № 91946928, 30.09.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/803/2020

Справа № 537/2758/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2020 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Маслій М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Кременчук», про встановлення порядку користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: у користування позивача виділити житлову кімнату площею 16,9 кв.м та житлову кімнату площею 9,4 кв.м; у користуванні відповідача залишити житлову кімнату площею 13,8 кв.м; в загальному користуванні залишити кухню площею 7,6 кв.м, ванну кімнату площею площею 2,1 кв.м, вбиральню площею 1,3 кв.м, коридор площею 7,9 кв.м та 2,6 кв.м, балкон площею 0,9 кв.м та 1,8 кв.м, кладову площею 1,9 кв.м; судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Іншим співвласником вказаної вище квартири є ОСОБА_2 . Згідно з технічним паспортом, спірна квартира є 3-кімнатною, житлова площа -40,1 кв.м., у тому числі 1-а кімната-13,8 кв.м., 2-а кімната-16,9 кв.м., 3-а кімната-9,4 кв.м., кухня-7,6 кв.м., вана кімната-2,1 кв.м., вбиральня-1,3 кв.м., коридор-7,9 кв.м. та 2,6 кв.м., балкон-0,9 кв.м. та 1,8кв.м., кладова-1,9 кв.м.. загальна площа квартири – 66,2 кв.м.. Оскільки вона та інший співвласник – ОСОБА_2 , не можуть знайти домовленості по сплаті комунальних послуг та у користуванні квартирою, вона змушена звернутися до суду з вимого про встановлення порядку користування житловим приміщенням з метою подальшого розподілу особового рахунку у позасудовому порядку.

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 31 серпня 2020 року було відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак надала заяву, згідно якої просила суд розглянути справу без її участі та зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не надав до суду пояснень про причини неявки.

Представник третьої особи ТОВ «Місто для людей Кременчук» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надавши письмові пояснення, за змістом яких просив суд розглянути справу без участі представника третьої особи та ухвалити рішення на розсуд суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 280 Цивільного процесуального Кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи клопотання позивача ОСОБА_1 , суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності та відсутності відповідача ОСОБА_2 на підставі наявних в матеріалах справи документів, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, ним не надано відзив, позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення,

Суд, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 27 листопада 1996 року Управлінням житлово – комунального господарства виконкому міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження від 27 листопада 1996 року №11349/1, квартира АДРЕСА_1 , належала на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Зазначена обставина також вбачається із технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 20 листопада 1996 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 30 серпня 2008 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції.

За життя ОСОБА_4 був складений заповіт, який 05 серпня 2008 року посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідовичем М.В. та зареєстрований в реєстрі за №3697, відповідно до якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно, що буде належатиме йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право, заповів ОСОБА_1 , що також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №15775534, сформованого 05.08.2008.

Згідно довідки, наданої ТОВ «Місто для людей Кременчук» 15.07.2020, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 ..

Згідно із положеннями статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Статтею 368 Цивільного кодексу України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні письмових доказів, суд вважає доведеним той факт, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності, а саме позивачу ОСОБА_1 належить 2/3 частини спірної квартири, а відповідачу ОСОБА_2 1/3 частина.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Тобто, зазначеними вище положеннями чинного законодавства встановлено принцип права власності як абсолютного права, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, окрім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вимог статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що співвласник ОСОБА_1 бажає визначити порядок користування приміщенням квартири із конкретним визначенням приміщень квартири.

Відповідно до статті 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Так, частинами 2 та 3 статті 358 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Тобто, виходячи з аналізу зазначеної вище норми чинного законодавства, первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Водночас, у разі, якщо співвласники не дійшли згоди, що унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може бути встановлений судом.

Вирішуючи питання щодо встановлення порядку користування спірним майном - квартирою АДРЕСА_1 , а саме виділення окремих її приміщень в користування співвласників, суд виходить з наступного.

В пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року роз`яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Таким чином, в даних спірних правовідносинах поділ квартири в натурі неможливий, оскільки сторонам неможливо виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири.

Згідно роз`яснень, що викладені у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04 жовтня 1991 року із змінами, в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності; якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв`язку з цим стосовно до вимог положень Цивільного кодексу України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації

учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Згідно пункту 6 зазначеної Постанови, якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

Згідно позовної заяви, позивач просить встановити порядок користування квартирою, відповідно до якого виділити їй у користування житлову кімнату площею 16,9 кв.м. та житлову кімнату площею 9,4 кв.м., відповідачу виділити в користування житлову кімнату 13,8 кв.м., а кухню площею 7,6 кв.м, ванну кімнату площею площею 2,1 кв.м, вбиральню площею 1,3 кв.м, коридор площею 7,9 кв.м та 2,6 кв.м, балкон площею 0,9 кв.м та 1,8 кв.м, кладову площею 1,9 кв.м. залишити в загальному користуванні співвласників.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач до судового засідання не з`явився, із зустрічними позовом про встановлення іншого порядку користування квартирою, ніж той, який просить у позовній заяві встановити позивач, не звертався.

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи, аналізуючи запропонований позивачем варіант встановлення порядку користування квартирою, який є таким, що відповідає інтересам сторін та забезпечує їх право, визначене Цивільним Кодексом України як співвласників житла, оскільки за таких умов можливо дотриматися визначеного законом принципу рівності часток у праві спільної часткової власності співвласників житла та одночасно з цим забезпечити сторони ізольованими кімнатами, суд погоджується із запропонованим позивачем варіантом, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки, статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп., який було сплачено позивачем при подачі позову до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2, 5, 10, 13, 76, 77, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), за участю третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Кременчук» (місцезнаходження: 39630, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Велика Набережна, будинок 17) про встановлення порядку користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками наступним чином.

Виділити у користування ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 житлову кімнату площею 16,9 кв.м та житлову кімнату площею 9,4 кв.м.

Виділити у користування ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , житлову кімнату площею 13,8 кв.м.

Залишити у спільному користуванні співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кухню площею 7,6 кв.м, ванну кімнату площею площею 2,1 кв.м, вбиральню площею 1,3 кв.м, коридор площею 7,9 кв.м та 2,6 кв.м, балкон площею 0,9 кв.м та 1,8 кв.м, кладову площею 1,9 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на оплату судового збору в розмірі 840 грн 80 коп.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст судового рішення суду виготовлено 30 вересня 2020 року.

Суддя : Д.О. Зоріна