Рішення № 91943971, 25.09.2020, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4823/19

Провадження № 2/345/90/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2020 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого – судді Миговича О.М.

секретаря – Бабійчук Л.В.

з участю: представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Андрійович Я.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської районної ради Івано-Франківської області, Приватного Акціонерного Товариства «Страхова група «ТАС», третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, суд –

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вищенаведеним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.02.2019 року з вини ОСОБА_3 (водій автомобіля «Опель Комбо», д.н.з. НОМЕР_1 ) було пошкоджено автомобіль позивача «Фольцваген», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті пошкодження транспортного засобу позивачу було завдано матеріальної шкоди в загальному розмірі 24990,00 грн.

На час вчинення ДТП водій автомобіля «Опель Комбо», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 працював водієм Долинської ЦРЛ з 22.02.2010 року.

Крім того, внаслідок завдання шкоди майну позивача, як зазначено в позовній заяві, йому також було завдано і моральної шкоди (моральних страждань та стресу), які позивач оцінює у 5 000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської районної ради Івано-Франківської області Андрійович Я.Ф. в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що він-код транспортного засобу, який є відмінним від автомобіля який застрахований, записаний в страховому полісі не з вини Долинської ЦРЛ. Вважає, що кошти слід стягнути із ПАТ «Страхова група «ТАС». Просить у задоволенні позову до Комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської районної ради Івано-Франківської області відмовити.

Представник ПАТ «Страхова група «ТАС» подав відзив. У відзиві зазначив, що цивільна відповідальність ОСОБА_3 застрахована АТ «СГ ТАС» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ 5981252 від 03.04.2018 року. Згідно полісу АМ 5981252 від 03.04.2018 року забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Opel Combo н.з. НОМЕР_3 з VIN-кодом НОМЕР_4 . 20.02.2019 року страхувальником на огляд було надано автомобіль Opel Combo н.з. НОМЕР_3 з VIN-кодом НОМЕР_5 , що є відмінним із VIN-кодом застрахованого транспортного засобу згідно полісу АМ 5981252 від 03.04.2018 року. Тобто автомобіль, який застрахований та автомобіль, який було надано на огляд – це є два різні транспортні засоби. Таким чином АТ «СГ ТАС» не має правових підстав для виплати позивачу ОСОБА_2 страхового відшкодування по події, яка сталась 19.02.2019 року. Просить у задоволенні позову до АТ «СГ ТАС» відмовити.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

19.02.2019 року о 10 год. 15 хв. у м.Калуш по вул.Львівська водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Opel Combo н.з. НОМЕР_3 , який на праві власності належить Долинській Центральній районній лікарні, перед початком виконання маневру обгону не переконався, що водій транспортного засобу Фольцваген д.н.з. НОМЕР_2 , подав сигнал повороту ліворуч та розпочав його, внаслідок чого допустив зіткнення з ним, чим порушив п.п.14.2 ПДР України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківськоїобласті від 23.07.2019 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності передбаченої ст.124 КУпАП, закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду строків накладення адімінстративного стягнення визначених ст.38 КУпАП – (а.с.8-9).

Відповідно до вимог ст.124 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до ч.6 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, згідно із рахунку-фактури №СТО-000029 від 21.03.2019 року, виданого підприємцем ОСОБА_4 – вартість необхідних для ремнту автомобіля матеріалів та вартість робіт становить 24990,00 грн. Дані кошти сплачені позивачем ОСОБА_2 , про що свідчить квитанція – (а.с.10,11,12,13,14). Також, як вбачається згідно акту №0000000017 здачі-приймання робіт (надання послуг), роботи по ремонту транспортного засобу Фольцваген д.н.з. НОМЕР_2 – (а.с.15).

Стосовно доводів представника відповідачаКомунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської районної ради Івано-Франківської області на те, що завдані збитки має відшкодовувати ПАТ «Страхова група «ТАС» суд, вважає такі доводи безпідставними, виходячи із наступного.

В судовому засіданні встановлено, що цивільна відповідальність ОСОБА_3 засрахована АТ «СГ ТАС» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ 5981252 від 03.04.2018 року. Згідно полісу АМ 5981252 від 03.04.2018 року забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Opel Combo н.з. НОМЕР_3 з VIN-кодом НОМЕР_4 . 20.02.2019 року страхувальником на огляд було надано автомобіль Opel Combo н.з. НОМЕР_3 з VIN-кодом НОМЕР_5 , що є відмінним із VIN-кодом застрахованого транспортного засобу згідно полісу АМ 5981252 від 03.04.2018 року. Тобто автомобіль, який застрахований та автомобіль, який було надано на огляд – це є два різні транспортні засоби. Таким чином АТ «СГ ТАС» не має правових підстав для виплати позивачу ОСОБА_2 страхового відшкодування, оскільки Opel Combo н.з. НОМЕР_3 з VIN-кодом НОМЕР_5 наданий страхувальником на огляд, не застрахований згідно полісу АМ 5981252 від 03.04.2018 року.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За вимогами частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до аналізу змісту глави 82 ЦК України законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Згідно частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до висновків Верхового Суду, викладених у постанові від 05.09.2019 року по справі №234/16272/15-ц (провадження №61-31395сво18) при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цивільний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Судом встановлено, що згідно наказу Долинської ЦРЛ №17 від 22.02.2010 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу водія автомобіля Опель Долинської ЦРЛ з 22.02.2010 року – (а.с.19).

Згідно дорожнього листа №142 від 19.02.2019 року, він виданий Долинською ЦРЛ Черешнівському Р.П. на маршрут Долина-Івано-Франківськ для транспортування хворого автомобілем Opel Combo н.з. НОМЕР_3 – (а.с.20).

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником автомобіля марки Opel Combo н.з. НОМЕР_3 являється Долинська ЦРЛ – (а.с.21).

Тоюто з наведених обставин, стверджується, що ОСОБА_3 в момент ДТП керував транспортним засобом Opel Combo н.з. НОМЕР_3 під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідачаКомунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської районної ради Івано-Франківської області – 24990,00 грн. відшкодування матеріальної шкоди завданої ДТП є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши доводи позивача щодо завданої їй моральної шкоди, форм її прояву, заявленого до відшкодування розміру завданої моральної шкоди у 5 000,00 грн., Суд звертає увагу на те, що належних доказів на підтвердження саме такого розміру завданої моральної шкоди Позивачем Суду не надано.

Так, обґрунтовуючи форми прояву завданої їй моральної шкоди, Позивач в позовній заяві покликалася на те, що внаслідок ДТП з вини ОСОБА_3 , він пережив моральні страждання та стрес.

Враховуючи зазначене, проаналізувавши пояснення представника позивача щодо форм прояву завданої йому моральної шкоди - Суд, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на конкретні обставини спірних правовідносин в даній цивільній справі - приходить до висновку про те, що з відповідача -Комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської районної ради Івано-Франківської області слід стягнути завдану його водієм при виконання ним своїх трудових обов`язків позивачу моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн., і саме такий розмір моральної шкоди, за висновком Суду, буде пропорційним порушеним немайновим правам Позивача у спірних правовідносинах.

В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідачаКомунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської районної ради Івано-Франківської області на користь Позивача слід стягнути сплачений судовий збір у 768,40 грн.

На підтвердження розміру правничої допомоги представником Позивача надано суду Договір про надання правової допомоги (а.с.24), розрахунок-перелік послуг та квитанцію про оплату за надання правової допомоги у сумі 7600,00 грн. – (а.с.26, 27).

Згідно з частинами 2-3 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Враховуючи вищевикладені критерії співмірності розміру витрат на правничу допомогу, Суд дійшов висновку про доцільність стягнення з Відповідача на користь Позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 7600,00 грн., оскільки такий розмір витрат Суд вважає обгрунтованим з точки зору складності справи, виконаних адвокатом робіт, кількості судових засідань та ціною позову.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 22, 23, 386, 1166, 1186, 1187, 1192, 1193 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської районної ради Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 01993457, м.Долина, вул.Грицей,15) в користь ОСОБА_2 , ІПН – НОМЕР_6 , відшкодування матеріальної шкоди в сумі – 24990,00 грн. та 2000,00 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської районної ради Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 01993457, м.Долина, вул.Грицей,15) в користь ОСОБА_2 , ІПН – НОМЕР_6 – 8 368,40 грн. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий: