Рішення № 91943073, 01.10.2020, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/7845/19 Провадження № 2/0274/838/20

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.20 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,

розглянувши цивільну справу за позовомАкціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", представником якого є Гребенюк О.С.,доОСОБА_1 простягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 р. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі – Банк) звернулось з вказаним позовом, у якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.11.2012 р. у розмірі 12 760,32 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язань за зазначеним договором.

Від ОСОБА_1 надійшла заява від 13.03.2020 р., у якій він просить відмовити у задоволенні позову за спливом строку позовної давності (а. с. 51 – 52).

Крім того, від ОСОБА_1 надійшов відзив, проте він не відповідає вимогам частини другої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки не містить підпису ОСОБА_1 або його представника, а відтак, Суд не приймає цей відзив до уваги.

На заяву щодо строку позовної давності Банк зазначає, що відповідно до пункту 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Судом з`ясовано, що 26.07.2010 р. ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг у ПриватБанку (далі – Заява), а 29.11.2012 р. – генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі – Генеральна угода) (а. с. 8, 9).

ОСОБА_1 погодився з тим, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений з цим договором до його укладення та згодний з його умовами.

Пунктом 2.1 Генеральної угоди передбачено, що Банк надає позичальникові терміновий кредит в сумі 4 070,60 грн. на термін 12 місяців, з 29.11.2012 р. по 30.11.2013 р. шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 4 070,60 грн. в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків в розмірі 0,833% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом в зазначених у заяві, умови і правила терміни. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку, починаю з "1" по "25" число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 358,13 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, а також інших витрат відповідно до Умов і правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30.11.2013 р. (а. с. 9).

Зобов`язань за договором б/н від 29.11.2012 р. з погашення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом ОСОБА_1 належним чином не виконав, внаслідок чого у нього станом на 24.11.2019 р. виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 12 760,32 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 3 306,11 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 2 317,12 грн. та заборгованості за пенею у розмірі 7 137,09 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 6 – 7).

Доказів, які спростовували обставини, наведені у попередньому абзаці, ОСОБА_1 не подав.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, Суд вважає, що позовна вимога Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі у розмірі 12 760,32 грн. є законною.

Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування спливу строку позовної давності, Суд зазначає наступне.

Статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Абзацом першим частини п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як зазначалось вище, дата останнього погашення заборгованості за Генеральною угодою повинна бути не пізніше 30.11.2013 р.

Таким чином перебіг позовної давності розпочався з 01.12.2013 р. та, за загальним правилом, сплинув 01.12.2016 р.

З позовом до ОСОБА_1 , як зазначалось раніше, Банк звернувся у грудні 2019 р., тобто після спливу позовної давності (а. с. 44).

Як вказувалось вище, Банк посилається на те, що за пунктом 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Суд вважає це посилання є безпідставним, оскільки Банком не подано доказів того, що Умови та правил надання банківських послуг були підписані ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.11.2012 р. шляхом підписання Генеральної угоди.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Банк не повідомив обставини, з посиланням на докази та їх підтвердження, які б були підставами для визнання поважними причини пропущення ним позовної давності.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що у задоволенні позову Банку необхідно відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут