Рішення № 91942940, 29.09.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1141/18

провадження 2/216/472/20

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Бутенко М.В.,

за участі секретаря судового засідання Крейса О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачаПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» адвоката Тер-Товмасян Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якому просила: поновити її на роботі в копровому цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» пресувальником четвертого розряду на дільниці №2, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 25.09.2015 року вона була працевлаштована в копровий цех на посаду пресовщика лому та відходів металу 4 розряду. При цьому, позивач вказує, що була прийнята на дільницю №4, а працювала на дільниці №2. З 15.11.2016 року професія пресувальник була виключена, а щодо позивача був запроваджений простій. 14.02.2018 року її звільнили з роботи у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки у відповідності з ч. 1, 2 ст. 42 КЗпП України при скорочені чисельності або штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишені на роботі надається особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, а також іншим категоріям працівників. Позивач вважає, що має переваги на залишення на роботі в порівнянні з іншими працівниками, а саме: є акціонером підприємства, має стаж роботи 20 років, має дітей учасника АТО, має двох неповнолітніх дітей, яких сама виховує, має вищу металургійну освіту.

За таких обставин вважає, що відповідачем при вирішенні питання щодо її звільнення за п.1ст.40 КЗпП України, було порушено вимоги статті 42 КЗпП України щодо переважного права залишення на роботі.

Таким чином, вважає, що Відповідачем при проведенні процедури вивільнення працівників на підставі п.1ст.40 КЗпП України в порушення ст. 42 КЗпП України не враховано її переважне право залишення на роботі, на підставі чого виданий наказ № 186/л від 14.02.2018 року про звільнення її (позивача) з займаної посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, за п.1ст.40 КЗпП України є незаконним з поновленням її на роботі на посаді пресувальника четвертого розряду на дільниці №4 копрового цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», зобов`язанням стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.

Представником відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до суду надіслано відзив на позов, за якими відповідач позов не визнав, просив відмовити позивачу в задоволенні позову з тих підстав, що відповідачем повністю дотримано процедуру проведення змін в організації виробництва і праці (скорочення чисельності та штату та працівників) та не порушено трудових прав позивача, зазначивши на обґрунтування заперечень, що адміністрацією ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» здійснено усі необхідні заходи для дотримання процедури проведення змін в організації виробництва і праці (скорочення чисельності штату та працівників) у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», зокрема, Позивач завчасно отримала попередження про майбутнє звільнення та їй неодноразово пропонувались наявні протягом дії попередження вакантні посади на підприємстві, в тому числі і з можливістю перенавчання за рахунок роботодавця, однак Позивач або одразу відмовлялась від переведення на іншу роботу, або спочатку погоджувалась на переведення, однак згодом скасовувала свою згоду на переведення на обрані посади. Також зазначила, що оскільки за наказом №1446 від 15.11.2016 року посада «пресувальник лому та відходів металу» ділянки № НОМЕР_1 копрового цеху, яку займала ОСОБА_1 , підлягала виключенню зі штатного розпису повністю, тому жодна з працюючих на ній осіб не мала переважного права на залишення на роботі, що виключає можливість проведення порівняльного аналізу кваліфікації та продуктивності праці вивільнюваних працівників на предмет наявності переважного права на залишення на роботі. Таким чином, доводи Позивача щодо порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вимог статей 42 та 49-2 КЗпП України є безпідставними та необґрунтованими.

Також представник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зазначила про необґрунтованість доводів Позивача про ігнорування роботодавцем рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , оскільки вказане рішення було оцінене роботодавцем на предмет обґрунтованості, а висновки з цього приводу були враховані при прийнятті рішення про звільнення та включені до тексту відповідного наказу про звільнення Позивача.

Отже, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» були в повному обсязі виконані вимоги законодавства щодо обов`язку роботодавця запропонувати працівнику, який підлягає звільненню за п. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України, переведення на іншу роботу, роботодавець неодноразово надавав ОСОБА_1 інформацію про наявні вакантні посади на підприємстві, а тому доводи Позивача щодо невиконання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вимог трудового законодавства щодо можливого працевлаштування працівника, що вивільнюється, є безпідставними та спростовуються вищезазначеними обставинами, підтвердженими матеріалами справи.

Представник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зазначив, що враховуючи, що вимоги Позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу фактично є похідними від вимог про поновлення на роботі, проте, в даному випадку трудовий договір з ОСОБА_1 було розірвано на законних підставах, за наявності підстав для таких дій відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Аналогічне стосується вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди – оскільки порушення трудових прав Позивача з боку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не мало місце, то і відсутні підстави для стягнення з підприємства грошових коштів в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Представник відповідача Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зазначив, що не визнає вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, Позивач ніколи не була працівником вказаної профспілкової організації, а є працівником ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Також вказав, що 29.12.2017 року адміністрація підприємства звернулась до Профспілкового комітету ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з поданням (за вих. № 05-3196) про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У відповідь на подання первинна організація профспілки направила витяг із протоколу засідання президії №148 від 11.01.2018 року, в якому містилась відмова в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з наступних підстав: не врахування роботодавцем вимог ст. 42 КЗпП України та наявність у ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі як у працівника що має більш тривалий стаж роботи на підприємстві, більш високу кваліфікацію, та має на утриманні двох дітей. Також президіум профспілкового комітету вважав скорочення безпідставним та не пов`язаним зі змінами в організації виробництва та праці. Тому, зазначив представник відповідача Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з боку профспілкової організації жодних прав ОСОБА_1 порушено не було, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог відносно Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Відповідач ОСОБА_3 своїм правом на надання відзиву не скористався, однак під час розгляду справи в судовому засіданні пояснив, що жодних трудових прав ОСОБА_1 не порушував, під час процедури вивільнення діяв в межах власних посадових інструкцій як начальник копрового цеху сталеплавильного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та норм чинного трудового законодавства, а тому просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відносно нього.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулась позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавством України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Статтею 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України може бути лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації.

Статтею 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

В Постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено про те, що розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за п.1 ч.1ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору - у справах про звільнення, безпосередньо до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , що позивач ОСОБА_1 01.08.1996 року була прийнята на роботу у Криворізький металургійний комбінат «Криворіжсталь» імені В.І. Леніна, який 08.10.1996 року згідно наказу Мінпрому України №179 від 08.10.1996 року реорганізовано у Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь». На підставі наказу Міністерства промислової політики України №166 від 07.04.2004 року з 08.04.2004 року Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь». Рішенням загальних зборів акціонерів №2 від 12.01.2006 року ВАТ «КГМК «Криворіжсталь» перетворено з 12.01.2006 року у ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг». В свою чергу, згідно рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» №4 від 14.06.2007 року перетворено з 14.06.2007 року на ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». З 26.04.2011 року на підставі рішення загальних зборів акціонерів (протокол №10 від 21.04.2011 року) ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» перетворено на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 14.02.2018 року на підставі наказу №186/л від 14.02.2018 року ОСОБА_1 звільнена за скороченням штату п. 1 ст. 40 КЗпП України з посади пресувальник лома та відходів металу 4 розряду дільниці №4 «Виробництво» копрового цеху.

Як встановлено судом, наказ №186/л від 14.02.2018 року був підписаний директором департаменту по персоналу Пилипенко О.В. на підставі п. 1.10 наказу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» «Про перерозподіл обов`язків по підписанню розпорядчих документів» №1329 від 02.11.2017 року та довіреності №14-362юр від 01.09.2017. Вказані документи підтверджують наявність у ОСОБА_4 повноважень на підписання наказів про звільнення працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та, відповідно, спростовують твердження ОСОБА_1 про підписання наказу про її звільнення неправомочною особою.

Згідно наказу (розпорядження) №213 від 24.09.2015 року ОСОБА_1 була переведена на посаду «пресовщик лому та відходів металу» дільниці №4 копрового цеху постійно з 25.09.2015. Вказане підтверджується також записом під №14 в трудовій книжці, виданій на ім`я ОСОБА_1 .

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями ч.2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Згідно наказу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №1446 від 15.11.2016 року «Про внесення змін в штатний розпис копрового цеху сталеплавильного департаменту» з 11.02.2017 року зі штатного розпису копрового цеху виключені 3 штатні одиниці «пресувальник лому та відходів металу» ділянки №4 «Виробництво», одну з яких на той момент займала ОСОБА_1 . З вказаним наказом Позивач була ознайомлена особисто під підпис 16.11.2016 року, що підтверджено відповідним протоколом.

На виконання наказу №1446 від 15.11.2016 року роботодавцем розпорядженням №938 від 16.11.2016 року було створено відповідну комісію для виконання вимог ст. 492 КЗпП України щодо перепрацевлаштування вивільнюваних працівників.

На засіданні комісії від 07.12.2016 року було встановлено, що посада «пресувальник лому та відходів металу» ділянки № НОМЕР_1 копрового цеху, яку займала ОСОБА_1 , підлягає виключенню зі штатного розпису повністю, а тому Позивач підлягає вивільненню.

Попередженням №1 від 07.12.2016 року ОСОБА_1 була особисто під підпис попереджена про наступне вивільнення із одночасним запропонуванням іншої роботи згідно списку вакансій №05-3158 від 07.12.2016. Факт запропонування ОСОБА_1 комісією для переведення переліку вакантних посад, що мали місце на підприємстві станом на 07.12.2016 року, підтверджено також розділом № 1 акту від 07.12.2016 року «Про надання роботи», згідно якого Позивач обрала для переведення посаду «оператор поста управління (холодильники) 3 розряду», що підтверджено власноручним підписом Позивачки на акті. Однак, як пояснила ОСОБА_1 в судовому засіданні, заяви про переведення на вказану посаду вона не подавала, що суд оцінює як фактичну відмову від такого переведення на вакантну посаду.

18.01.2017 року комісією було запропоновано ОСОБА_1 для переведення дві вакантні посади, однак Позивач відмовилась від переведення на них, що підтверджено підписом Позивача на акті.

Судом встановлено, що станом на момент видачі наказу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №1446 від 15.11.2016 року на ОСОБА_1 поширювались визначені ч. 3 ст. 184 КЗпП України гарантії від звільнення з ініціативи роботодавця, оскільки станом на той момент її дитині не виповнилось 14 років (син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія свідоцтва про народження. Розпорядженням №131 від 10.02.2017 року «Про простій не з вини працівника та про визначення дислокації робочого місця ОСОБА_1 » до вирішення питання про звільнення або перепрацевлаштування ОСОБА_1 було визначено місце її дислокації в кімнаті змінно-зустрічних зборів у АБК дільниці №2 копрового цеху. З вказаним розпорядженням ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис, що підтверджено протоколом про ознайомлення.

Судом встановлено, що в червні 2017 року керівництво копрового цеху пропонувало ОСОБА_1 для переведення посаду «бригадир по переміщенню сировини та напівфабрикатів, готової продукції в процесі виробництва», однак Позивач відмовилась від переведення мотивуючи це тим, що для неї ця посада дуже відповідальна, при цьому відобразити вказані обставини в акті ОСОБА_1 відмовилась. Вказані обставини підтверджені наявними в матеріалах справи копіями доповідної записки в.о. начальника ЦПС Проходи Є.В. від 20.07.2017 року та акту про відмову від переведення від 25.07.2017.

07.09.2017 року, тобто після того, як на Позивача перестали поширюватись визначені ч.3 ст. 184 КЗпП України гарантії від звільнення з ініціативи роботодавця, на засіданні комісії ОСОБА_1 була попереджена про звільнення з посади не раніше 08.11.2017 року. Одночасно з попередженням ОСОБА_1 було запропоновано для переведення список вакантних посад №05-2613 від 07.09.2017 року, в тому числі і з можливістю перенавчання за рахунок роботодавця. ОСОБА_1 відмовилась від переведення на іншу роботу, що підтверджено підписом Позивача у розділі №2 від 07.09.2017 року акту «Про надання роботи» та актом №1 від 07.09.2017 року про відмову від переведення.

25.10.2017 року комісією ОСОБА_1 був запропонований список №05-5554 з вакантними посадами для переведення, з якого Позивач обрала для переведення наступні посади:

- машиніст компресорних установок (кисневе виробництво);

- слюсар централізованої змащувальної станції (СПЦ №1);

- посадчик металу (СПЦ №2);

- машиніст підйомної машини (РУ ГД).

Однак, при цьому Позивач відмовилась засвідчувати вказані факти власним підписом, що підтверджено розділом №3 від 25.10.2017 року акту «Про надання роботи».

Незважаючи на факт обрання посад для переведення, Позивач заяву про переведення на одну з обраних посад не подавала, а 22.11.2017 року взагалі в присутності представників адміністрації копрового цеху відмовилась від переведення на обрані раніше посади, що підтверджено наявним в матеріалах справи актом від 22.11.2017.

В цей же день, 22.11.2017, ОСОБА_1 була запропонована для переведення посада «машиніст крану металургійного виробництва» на період відпустки іншого працівника (по догляду у за дитиною до досягнення нею трирічного віку), на що Позивач погодилась і підтвердила таку згоду власним підписом у відповідному акті від 22.11.2017 року та власноруч написаною заявою на переведення від 22.11.2017 року додаються.

Однак, 20.12.2017 року на засіданні комісії в присутності представників ППО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 відмовилась від переведення на обрану нею посаду «машиніст крану металургійного виробництва», що підтверджено відповідним актом від 20.12.2017.

Судом встановлено, що 20.12.2017 комісію з перепрацевлаштування в черговий раз було запропоновано Позивачу для переведення перелік вакантних посад наявних на підприємстві станом на 20.12.2017 року №55-110, в тому числі і з можливістю перенавчання за рахунок підприємства. ОСОБА_1 не обрала жодну з переліку запропонованих посад, що суд розцінює як фактичну відмову від переведення на іншу роботу. Вказані обставини підтверджені розділом №4 від 20.12.2017 року акту «Про надання роботи», в якому міститься відмова ОСОБА_1 від його підписання.

Як встановлено судом, 11.01.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Відповідача з заявою про переведення на посаду «газорізальник» копрового цеху. А 05.02.2018 Позивач подала заяву про визнання її раніше поданої заяви про переведення на посаду «газорізальник» недійсною.

Судом зазначається, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

За змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Під час судового розгляду справи встановлено факти ознайомлення позивача з переліком наявних у відповідача вакантних посад, що спростовує твердження позивача про невиконання цього обов`язку роботодавцем.

Крім того, не приймаються судом до уваги і доводи позивача щодо недотримання відповідачем вимог ст.42 КЗпП України, так як за наказом №1446 від 15.11.2016 року посада «пресувальник лому та відходів металу» ділянки № НОМЕР_1 копрового цеху, яку займала ОСОБА_1 , підлягала виключенню зі штатного розпису повністю, тому жодна з працюючих на ній осіб не мала переважного права на залишення на роботі, що виключає можливість проведення порівняльного аналізу кваліфікації та продуктивності праці працівників, посади яких скорочуються на предмет наявності переважного права на залишення на роботі. Таким чином, доводи Позивача щодо порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вимог статей 42 та 49-2 КЗпП України є безпідставними та необґрунтованими. Будь-яких порушень чи невідповідності по цьому питанню в діях відповідача в суді не було встановлено.

Суд критично ставиться до тверджень ОСОБА_1 щодо того, що вона фактично працювала на дільниці №2 копрового цеху, а тому скорочення посад, що мали місце на дільниці №4 копрового цеху відповідно до наказу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №1446 від 15.11.2016 року «Про внесення змін в штатний розпис копрового цеху сталеплавильного департаменту» з 11.02.2017 року зі штатного розпису копрового цеху виключені 3 штатні одиниці «пресувальник лому та відходів металу» ділянки №4 «Виробництво», не мають її стосуватись. Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно наказу (розпорядження) №213 від 24.09.2015 року ОСОБА_1 була переведена на посаду «пресовщик лому та відходів металу» дільниці №4 копрового цеху постійно з 25.09.2015. Вказане підтверджується також записом під №14 в трудовій книжці, виданій на ім`я ОСОБА_1 . Відповідачем ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до матеріалів справи надано копії розпоряджень про тимчасове переведення ОСОБА_1 з ділянки № НОМЕР_1 на ділянку № НОМЕР_3 копрового цеху на підставі особистих заяв ОСОБА_1 про згоду на виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Таким чином, на думку суду, мало місце лише тимчасове переведення ОСОБА_1 з дільниці №4 на дільницю №2 копрового цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на період відсутності основного працівника вказаної дільниці (у зв`язку з переміщенням, відпусткою, тимчасовою непрацездатністю). При цьому, вказані тимчасові переведення були здійснені на підставі заяв ОСОБА_1 про надання згоди на таке тимчасове переведення. Отже, зміни до штатного розпису, що були внесені наказом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №1446 від 15.11.2016 року «Про внесення змін в штатний розпис копрового цеху сталеплавильного департаменту» з 11.02.2017 року, яким зі штатного розпису копрового цеху виключені 3 штатні одиниці «пресувальник лому та відходів металу» ділянки №4 «Виробництво» стосуються безпосередньо посади, яку на той момент займала ОСОБА_1 .

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що обов`язок відповідача як роботодавця щодо попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше чим за два місяці до звільнення, відповідачем було виконано у встановлені чинним законодавством, а саме ч.1ст.49-2 КЗпП України, строки.

Також судом встановлено, що є необґрунтованими доводи Позивача щодо порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вимог ст. 49-4 КЗпП України, а саме - не повідомлення профспілок про наступне вивільнення працівників. Так, листом за вих. № 05-2568 від 10.11.2016 року роботодавець завчасно (не менше ніж за 3 місяці до запланованого вивільнення) повідомив ПО ПМГУ ПАО «АрселорМіттал Кривий Ріг» про заплановане вивільнення працівників у зв`язку з внесенням змін в організаційну структуру та штатний розпис копрового цеху сталеплавильного департаменту та запропонував провести консультації з питань, пов`язаних з таким вивільненням. В матеріалах справи наявний акт від 11.11.2016 року, згідно якого на консультації з вказаного питання представники профспілки не з`явились. Таким чином, роботодавець зі свого боку виконав всі вимоги чинного трудового законодавства щодо попередження профспілкових організацій про майбутнє заплановане вивільнення працівників та ініціював проведення консультацій з цього питання, а позиція Позивача з цього питання є помилковою.

Крім того, розірвання трудового договору з позивачем з підстав, передбачених п.1ст.40 КЗпП України, було проведено відповідачем з дотриманням вимог ч.1ст.43 КЗпП України, шляхом звернення до профспілки з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.12.2017 року адміністрація підприємства звернулась до Профспілкового комітету ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з поданням (за вих. № 05-3196) про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. До вказаного подання роботодавець надав пакет документів, що дозволяли б повно та неупереджено його розглянути в передбачені законом строки.

15.01.2018 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» була отримана виписка з протоколу від 11.01.2018 року засідання президіуму профкому ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (копія додається), в якому вказано про прийняте рішення: відмовити адміністрації ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В наданому протоколі президіум профкому ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» посилається на не врахування роботодавцем вимог ст. 42 КЗпП України та наявність у ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі як у працівника що має більш тривалий стаж роботи на підприємстві, більш високу кваліфікацію, та має на утриманні двох дітей. Також президіум профспілкового комітету вважав скорочення безпідставним та не пов`язаним зі змінами в організації виробництва та праці.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Аналогічні положення передбачені ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Суд, ознайомившись зі змістом протоколу від 11.01.2018 року та мотивами, які були покладені в основу рішення профспілки про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , вважає, що доводи, покладені в основу рішення профспілкової організації про відмову в наданні згоди на звільнення позивача не відповідають вищевикладеним нормативним приписам ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Так, як встановлено в судовому засіданні, за наказом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №1446 від 15.11.2016 року посада «пресувальник лому та відходів металу» ділянки № НОМЕР_1 копрового цеху, яку займала ОСОБА_1 , підлягала виключенню зі штатного розпису повністю, тому жодна з працюючих на ній осіб не мала переважного права на залишення на роботі, що виключає можливість проведення порівняльного аналізу кваліфікації та продуктивності праці працівників на предмет наявності переважного права на залишення на роботі. Наведені ж в протоколі профспілки доводи мають значення при здійсненні такого порівняльного аналізу, підстав та можливості для проведення якого при здійсненні вивільнення працівників за наказом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №1446 від 15.11.2016 року не було. Крім того, в протоколі також не зазначені прізвища працівників, в порівнянні з якими ОСОБА_1 мала, на думку профспілкового органу, переважні права на залишення на роботі, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість наведеної у протоколі інформації.

Щодо ж позиції профспілкового органу про безпідставність скорочення, то вказані доводи є помилковими, оскільки підстави та мотиви таких дій роботодавця викладені в наказі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №1446 від 15.11.2016 року, який є чинним, а оцінка дій роботодавця по реалізації виключного права на визначення своєї організаційної структури, встановлення чисельності працівників та штатного розпису (ст. 64 Господарського кодексу України) не відноситься до повноважень профспілкової організації.

Таким чином, позиція профспілки щодо порушення роботодавцем при звільненні ОСОБА_1 вимог ст. 42 КЗпП України є помилковою, а посилання профспілки на вказані нормативні приписи як на підстави для відмови в наданні згоди на звільнення Позивача, є неправомірними.

З огляду на викладене вище та оцінивши зібрані у справі докази на предмет їх належності та допустимості, приймаючи до уваги, що у відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників, суд приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи з посади пресувальник лома та відходів металу 4 розряду дільниці №4 «Виробництво» копрового цеху 14.02.2018 року у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України відбулося відповідно до вимог чинного трудового законодавства, у зв`язку з чим відсутні законні підстави для задоволення позову позивача ОСОБА_1 в частині поновлення позивача на посаді пресувальник лома та відходів металу 4 розряду дільниці №4 «Виробництво» копрового цеху з дати звільнення.

Судом під час розгляду справи також було встановлено відсутність порушень з боку Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_3 трудових прав позивача, що унеможливлює їх задоволення.

Крім того, за відсутності законних підстав вважати, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог ст.ст.40, 42, 43, 49-2 КЗпП України відсутні підстави і для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з моменту звільнення та до фактичного часу поновлення та відшкодування моральної шкоди, які є похідними від позовних вимог позивача про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст. 77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Відомості про сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974; юридична адреса: 50095, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1

відповідач: Первинна організація профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 25842148; юридична адреса: 50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе,1

відповідач ОСОБА_3 , АДРЕСА_2

Суддя М.В. Бутенко