Рішення № 91942890, 28.09.2020, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/193/19

2/195/123/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

28.09.2020 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Омеко М.В., при секретарі Мартиновій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Автоград", Приватного підприємства "Ремсервіс - АТП 11211" про визнання дій дискримінаційними, систематично неправомірними та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах дітей сиріт ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Автоград", Приватного підприємства "Ремсервіс - АТП 11211" про визнання дій дискримінаційними, систематично неправомірними та стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи заявлені вимоги наступним.

Позивач вказує що на протязі 2014,2015,2016,2017 років та по теперішній час йому, як інваліду праці 2 групи та його онукам, опікуном яких є він, постійно відповідачі відмовляють у пільговому перевезенні. При цьому перевізники ображають нецензурною лайкою, скоюють напади, б`ють, штовхають, принижують честь і гідність, як громадян, виганяють.

У зв`язку з чим, позивач був змушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки відповідачі грубо порушують їх права, його як інваліда праці 2 групи та дітей сиріт, опікуном яких є він.

На підставі чого позивач просить визнати дії ТОВ транспортна компанія Автоград, Приватного підприємства “Ремсервіс-АТП 11211” дискримінаційними систематично неправомірними на протязі 2014-218 років . Та просить суд стягнути з кожного відповідача по 2 000 000 (два мільйона) гривень на себе та на дітей сиріт, опікуном яких є саме він

В судовому засіданні позивач та його представник підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повній мірі. посилаючись на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09.02.2018 року та відеозапис як на підтвердження діскримінаціїї проти позивачів.

Відповідач, Приватне підприємство "Ремсервіс - АТП 11211" будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не звились. Причини своєї неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Автоград" в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, оскільки вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Просить суд застосувати строк позовної давності, про застосування якої подав до суду відповідну заяву. Заперечує будь-які неправомірні дії в том числі дискримінаційні а саме відмови в пільговому проїзді з боку транспортної компанії “Автоград” відносно позивачів протягом 2014-2018 років.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Згідно ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Цією ж нормою Основного Закону України держава узяла на себе обов`язок забезпечення реалізації громадянами своїх конституційних прав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (пункт 36)). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (пункт 132).

Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» послугою з перевезення пасажирів є перевезення пасажирів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до ст.1Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний транспорт галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами, а автобус транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Згідно ст.29 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року визначені засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах.

Так, автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт", договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Згідно положень п.1 ч.2ст.41 Закону України "Про автомобільний транспорт", пасажир зобов`язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду відповідне посвідчення.

Згідно пп.10 п.145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176, перевізник зобов`язаний: здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Частиною 2 статті 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

За положеннями ст.ст. 16, 18 Закону до персоналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, виконують роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, надають допоміжні послуги, пов`язані з перевезеннями. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів здійснює перевізник.

Взаємовідносини між перевізником та пасажиром, у тому числі й питання обслуговування пасажирів під час перевезень у громадському транспорті регулюються Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176.

Відповідно до пп. 10 п. 145 Правил, автомобільний перевізник зобов`язаний здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Згідно пп. 1 п. 158 та пп. 2 п. 159 даних Правил, пасажир автобуса зобов`язаний за наявності права пільгового проїзду мати при собі відповідне посвідчення, на підставі якої надається пільга, та має право висувати вимоги до автомобільного перевізника щодо виконання ним умов договору перевезення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи трудового каліцтва з 01.08.1977 року довічно, що підтверджується довідкою ЛТЕ Серії ВТЭ-29 № 009390, а тому відповідно до ст.38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» має право на безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті.

Крім того, ОСОБА_1 є опікуном дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_2 , 2003 року народження, та ОСОБА_4 , 2009 року народження, які мають право на безоплатний проїзд, гарантований постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт, і дітей, які залишились без піклування батьків».

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “АВТОГРАД” є автомобільним перевізником, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Марганець, що зокрема підтверджується довідкою наданою ТОВ “Транспортна компанія “АВТОГРАД” відповідно до якої компанія використовує при перевезенні пасажирів такі автобуси:

БАЗ 22154 ЗНГ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

БАЗ 22154 ЗНГ державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

БАЗ 22154 ЗНГ державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

БАЗ 22154 ЗНГ державний реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

БАЗ НОМЕР_5 державний реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09.02.2018 року, яке набрало законної сили, яким визнано дії (бездіяльність) виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області, які виразилися у наданні відповідей на скарги, заяви, запити, які стосуються систематичної відмови перевізниками, які здійснюють перевезення автобусними маршрутами у м.Марганець, у пільговому проїзді ОСОБА_1 , дітям-сиротам ОСОБА_4 та ОСОБА_4 у не вирішенні питання безоплатного проїзду протягом2014-2016 років-дискримінаційними систематично-неправомірними.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15.02.2018 року, згідно якого визнано неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю ”Транспортна компанія “Автоград” щодо відмови інваліду 2 групи ОСОБА_1 в пільговому перевезенні протягом липня-серпня 2016 року.

Відповідно до позовних вимог та пояснень ОСОБА_1 водії на автобусах ТОВ ”Транспортна компанія “Автоград” неодноразово відмовляли йому та його підопічним у безкоштовному проїзді маршрутами “Кільцевий А” та “Кільцевий Б” в м.Марганець, що зокрема було підтверджено відеозаписом, які було переглянуто в судовому засіданні, а саме:

07.07.2016 року водій автобусу АЕ 7986 відмовився везти ОСОБА_1 без оплати проїзду. Зі слів водія, його керівником є Поставець;

08.07.2016 року водій автобусу АЕ 7445 сказав йому, що йому заборонено керівником везти пільгову категорію громадян, та відмовлено ОСОБА_1 в перевезенні за посвідченням;

08.07.2016 року водій автобусу АЕ 0766 ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_1 що йому сказали не возити нікого з пільговиків;

09.07.2016 року , водій автобусу АЕ 7445 ОСОБА_6 відмовився везти ОСОБА_1 , повідомивши що працює в ТОВ “Автоград” і його керівником є ОСОБА_7 .

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач частково довів ті обставини, на які він посилається як на підставу свої позовних вимог, а саме: що на автобусах Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автоград» йому протягом липня-серпня 2016 року відмовляли у безкоштовному проїзді.

Зокрема суд, вказує, що ОСОБА_1 не довів ту обставину, що водії ТОВ «ТК «Автоград» відмовляли у безкоштовному проїзді також і його підопічним - дітям-сиротам ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . Як вбачається з наданих відеодоказів, що були оглянуті в судовому засіданні, то позивач , ОСОБА_1 намагався проїхати безкоштовно у транспорті сам, дітей з ним не було.

Також, не доведено порушення ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» його права на пільговий проїзд протягом 2014,2015,2016,2017 років, оскільки відеодоказами охоплюється лише період липня-серпня 2016 року.

Крім цього не доведено порушення Приватним підприємством "Ремсервіс - АТП 11211" його права та прав дітей сиріт на пільговий проїзд протягом 2014-2018 років, оскільки в матеріалах справи відсутні докази що підтверджують факт порушень.

Позивач вважає таким доказами його чисельні звернення у 2014-2016 роках до міського голови м.Марганець, до виконкому Марганецької міської ради Дніпропетровської області. Однак, суд не приймає зазначені заяви як докази на підтвердження неправомірних дій ТОВ «ТК «Автоград», оскільки відповідно до ст.ст.77, 78 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не вважає звернення позивача до органу місцевого самоврядування належними та допустимими доказами відмови йому та дітям-сиротам у пільговому перевезенні ТОВ «ТК «Автоград». Належними доказами мали б бути відповідні акти, складені за кожним фактом відмови, показання свідків тощо.

Зокрема Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 року в якій зазначено, що посилання ОСОБА_1 на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року, як на докази завдання йому та його підопічним тяжкої моральної шкоди саме відповідачами у справі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаним рішенням суду було визнано неправомірною бездіяльність, зокрема, виконавчого комітету Марганецької міської ради, яка не є стороною у даній справі, а у задоволенні позовних вимог до ТОВ "ТК "Автоград" було відмовлено з підстав того, що позивачами не надано належних доказів щодо порушення їх права на безоплатний проїзд у транспорті саме ТОВ "ТК "Автоград".

Інші рішення судів щодо стягнення на користь ОСОБА_1 та на користь його підопічних моральної шкоди дійсно підтверджують обставини завдання такої шкоди. Апеляційний суд погоджується з тим, що неправомірними діями відповідача були порушені законні права ОСОБА_1 як інваліда ІІ групи на безоплатний проїзд, чим завдано моральну шкоду, а тому посилання на дані рішення судів є безпідставними.

Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Щодо вимог представника відповідача ТОВ "Транспортна компанія "Автоград" застосувати строк позовної давності, суд зауважує що позовна давність відповідно до ст.268 ЦК України не поширюється на на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Оскільки, діскримінаційні дії полягають зокрема в порушенні прав осіб на честь і гідність, яке є особистим немайновим правом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо неправомірності дії ТОВ "Транспортна компанія "Автоград" відносно ОСОБА_1 за період 2014-2016 роки набрало законної сили рішення Марганецького міського суду від 15.02.2018 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, а саме визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Автоград" дискрімінаційними відносно ОСОБА_1 протягом липня-серпня 2016 року, що виразились в постійні відмові ОСОБА_1 перевізником ТОВ "Транспортна компанія "Автоград" в порушенні його прав на честь і гідність, образах, що зокрема було підтверджено в судовому засіданні відео доказом. В звязку з дискримінацією, яку зазнав позивач ОСОБА_1 протягом зазначеного періоду.

Статя 23 ЦК України передбачає,що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10,12,13,76,81,141,258,263-265,273 ЦПК України, ст.ст. 268, 1167 ЦК України, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Автоград", Приватного підприємства "Ремсервіс - АТП 11211" про визнання дій дискримінаційними, систематично неправомірними та стягнення моральної шкоди– задовольнити частково.

Визнати діі Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Автоград"дискрімінаційними відносно ОСОБА_1 протягом липня-серпня 2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Автоград" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50 000 ( пятдесят тисяч) гривень.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо або через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя: М. В. Омеко