Рішення № 91942866, 28.09.2020, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2008/18

Провадження № 2/192/764/20

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

"28" вересня 2020 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Стрельникова О.О.

за участю: секретаря судового засідання - Корота Л.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Солонянська селищна рада про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 03 квітня 1989 року належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

З 04 вересня 2000 року по теперішній час у вказано будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який є сином позивача.

З 2000 року і до теперішнього часу ОСОБА_2 за місцем своєї реєстрації АДРЕСА_1 не проживає, і тому він змушений звернутися до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, не заперечував проти заочного розгляду справи в разі неявки відповідача.

Відповідач, який про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України за зареєстрованим місцем свого проживання (а.с. 57, 58) в судове засідання не з`явився причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача, який бере участь у справі, суд у відповідності зі ст. 224 ЦПК України ухвалив здійснювати розгляд справи у відсутність відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та за згодою позивача у порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи - Солонянська селищна рада, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини своєї неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши позивача, свідків, дослідивши письмові докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.ст. 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, при цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 03 квітня 1989 року, належить на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1 (а.с. 9).

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 26 вересня 2018 року Новокодацьким районним у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 10).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Солонянської селищної № 1629 від 20 вересня 2018 року, в будинку АДРЕСА_1 зарестрований ОСОБА_2 (а.с. 11).

Як вбачається з довідки Солонянської селищної ради № 910 від 26 вересня 2018 року, ОСОБА_2 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , але не проживає (а.с. 12).

Згідно акту обстеження помешкання від 20 жовтня 2018 року проведеного депутатом Солонянської селищної ради Пікінер А.П. встановлено, що ОСОБА_2 з 2000 року по 2018 рік не проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що є сусідом позивача, йому відомо, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 , більше 10 років.

Свідок ОСОБА_5 допитана в судовому засіданні підтвердила показання свідка ОСОБА_4 .

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 383 ЦК України - власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 386 ЦК України - держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Під час судового засідання судом достовірно встановлено, що відповідач, який з 2000 року не проживає в будинку позивача, не є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є членом сім`ї позивача, але є особою, місце проживання якої зареєстровано за вищезазначеною адресою і така реєстрація, перешкоджає позивачу належним чином реалізувати своє право власності на свій будинок. Тому суд вважає, що вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме будинком позивача, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зазначена позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, що викладена у справі № 6-709 цс16 від 16 листопада 2016 року.

За таких підстав суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі і відповідача слід визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., сплачений ним під час звернення з позовом до суду (а.с. 1).

На підставі викладеного, ст.ст. 386, 391, 405 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 до ОСОБА_2 , який мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків та серія паспорта суду невідомі, третя особа: Солонянська селищна рада, яка розташована за адресою: смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 7, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 40204292 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02 жовтня 2020 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.