Рішення № 91940374, 23.09.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/1751/20

Провадження №2/521/1811/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретарів: Манюка Д.В., Черненко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом, –

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Одеської міської ради з позовом, в якому просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 понад п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обґрунтований наступними обставинами. Згідно розпорядження органу приватизації від 31 травня 1994 року за № 40685 ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 було передано у приватну власність в рівних частках 4-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 113,7 кв. м. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача – ОСОБА_5 , після смерті якої 08 липня 2006 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/10 частину квартири, яка належала померлій ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що вона та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю з вересня 1988 року, з моменту отримання ордеру на квартиру, по день смерті ОСОБА_4 ОСОБА_4 була зареєстрована в спірній квартирі з 09.11.1988 року та проживала в ній по день своєї смерті. Оскільки ОСОБА_4 вселилася до квартири АДРЕСА_1 як член сім`ї наймача, протягом всього часу позивач проживала з померлою однією сім`єю, вели спільний побут, були співвласниками квартири, в якій разом проживали, остання вважає, що вона має право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги.

05 березня 2020 року представник відповідача Одеської міської ради подала до суду відзив із запереченнями проти позову. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що коло спадкоємців за законом визначається за нормами ЦК, який діяв на час відкриття спадщини, відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Так як часом відкриття спадщини є 08 жовтня 2003 року, то, на думку відповідача, спірні правовідносини регулюються ЦК УРСР від 18.07.1963 року, який не передбачав четвертої черги спадкування за законом, що свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту законних прав та інтересів.

17 березня 2020 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій позивач посилається на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Позивач також посилається на роз`яснення, які містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, відповідно до яких у разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, а також на те, що квартира АДРЕСА_1 можливо є квартирою спільного заселення, так як спадкодавець не є членом сім`ї позивача.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій не заперечував проти позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій не заперечував проти позовних вимог.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що є сусідкою позивача та ОСОБА_4 . Сім`я ОСОБА_7 вселилися у спірну квартиру приблизно в 1986-1988 роках, з ними проживала ОСОБА_4 як член сім`ї до моменту смерті. Останнім часом ОСОБА_4 хворіла, ОСОБА_7 її доглядали, купували ліки. Сім`я ОСОБА_7 разом із ОСОБА_4 часто збиралися разом на святкування урочистих подій. Свідок часто бачила ОСОБА_4 на балконі спірної квартири, та взагалі свідок вважала, що ОСОБА_4 є бабусею позивача по лінії матері.

Суд, вивчивши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами виникли внаслідок виникнення права на спадкування, та регулюються книгою шостою Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , про що Першим відділом реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси складено відповідний актовий запис № 8983. Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ( а. с. 17).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31 травня 1994 року (а. с. 8).

Відповідно до довідки № 1366 від 05.07.2004 року ОСОБА_4 , 1915 року народження проживала та була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 по день смерті (а. с. 21).

Як вбачається із копії паспорта ОСОБА_4 остання була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 02.11.1988 року (а. с. 19-19 об.).

21 січня 2020 року представник ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 (а. с. 99).

Постановою № 18/02-31 від 21.01.2020 року приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/5 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 відмовлено у зв`язку із відсутністю підтвердження факту наявності підстав для закликання до спадкування четвертої черги спадкоємців за законом згідно статті 1264 ЦК України (а. с. 23).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

За нормою частини першої статті 1258 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст. 1270 Цивільного кодексу України).

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, а право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою та при відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положенням ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його право власності.

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. При цьому у п. 23 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача Одеської міської ради про те, що спірні правовідносини регулюються ЦК УРСР від 18.07.1963 року, який не передбачав четвертої черги спадкування за законом.

Так, відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

Заперечуючи проти позову, Одеська міська рада не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 є квартирою загального заселення, а проживання ОСОБА_4 із сім`єю позивача не носила характер сімейних відносин із веденням спільного господарства, спільних витрат тощо.

Натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження належними доказами під час розгляду справи, такими, як показання свідка, відомостями щодо проживання та реєстрацію померлої із позивачем, а також документами, які підтверджують набуття права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

При таких обставинах суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 12-16, 20, 1216, 1217, 1258, 1264 ст. ст. 12, 76, 78, 81, 90, 258, 259, 263-265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 до Одеської міської ради, адреса місцезнаходження: м. Одеса, пл. Думська, 1, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 понад п`яти років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , що складається з 4-х кімнат загальною площею 113, 7 кв. м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2020 року.

Суддя: Ю.В. Тополева