Рішення № 91939586, 01.10.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/745/20

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Сиворакша Т.В.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу 927/745/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАНІТ ГРУП”

вул. Корабельна, 3/32Н, м. Чорноморськ, Одеська область, 68000

до відповідача: Приватного підприємства “ПРОМІНЬ БАЗА”

вул. Перемоги, 46, с. Озерне, Козелецький район, Чернігівська область, 17072

про стягнення 42054,83 грн.

За участю представників учасників справи:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю “ТАНІТ ГРУП” подано позов до відповідача – Приватного підприємства “ПРОМІНЬ БАЗА” про стягнення 42054,83 грн., в тому числі 34888,62 грн. основного боргу, 453,54 грн. інфляційних збитків, 468,99 грн. відсотків за користування грошовими коштами, 2754,82 грн. пені та 3488,86 грн. штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору транспортного експедирування № 15.01.2020/5260Д від 15.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 14.09.2020 о 10:00. Вказана ухвала направлена 26.08.2020 на електронні адреси позивача та відповідача. Крім того, вказана ухвала 09.09.2020 була направлена на поштові адреси позивача та відповідача та отримана останніми згідно поштових повідомлень №1400049536684, №1400049536676 відповідно.

У судове засідання 14.09.2020 представники сторін не прибули. Заяв, клопотань та відзиву на позов від відповідача на час проведення судового засідання не надходило.

У судовому засіданні 14.09.2020 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 01.10.2020 11:30.

Сторонам на електронні адреси була направлена ухвала повідомлення від 14.09.2020 про відкладення розгляду справи на 01.10.2020 11:30. В матеріалах справи містяться докази отримання вказаної ухвали сторонами.

Отже позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Станом на дату розгляду справи по суті відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив. Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився в межах розумного строку, та з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 1, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами п.2 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи положення ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив.

Предметом спору в даній справі є матеріально правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги у сумі 34888,62 грн., інфляційних збитків в сумі 453,54 грн., відсотків за користування грошовими коштами в сумі 468,99 грн., пені в сумі 2754,82 грн. та штрафу в сумі 3488,86 грн.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин щодо транспортного експедирування, факту надання позивачем відповідачу послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажу, оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Як встановлено ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТАНІТ ГРУП” (позивач, експедитор) та Приватним підприємством “ПРОМІНЬ БАЗА” (відповідач, клієнт) у спрощений спосіб шляхом обміну сканованими копіями за допомогою електронної пошти укладено договір транспортного експедирування №15.01.2020/5260Д.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні норми містяться також у ст. 316 Господарського кодексу України.

У п. 1.1 договору сторони встановили, що за договором експедитор зобов`язується за дорученням клієнта та за його рахунок надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Умови надання послуг за цим договором при здійсненні конкретного перевезення вантажу погоджується сторонами у відповідній заявці на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка є невід`ємною частиною цього договору. Сторони можуть укладати заявки у спрощений спосіб згідно з п.1 ст.181 Господарського кодексу України шляхом обміну сканованими копіями підписаних заявок за допомогою електронної пошти.

15.01.2020 сторони підписали Заявку №1 на надання транспортно-експедиторських послуг (Додаток до договору транспортного експедирування №15.01.2020/5260Д від 15.01.2020). Заявка була укладена сторонами у спрощений спосіб шляхом обміну сканованими копіями за допомогою електронної пошти.

У заявці сторони погодили умови надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажу SOLAR PANEL MONO PERC 310W LNSE-310M у контейнері APZU3861450 та їх вартість, а саме: ПРР (вантажно-розвантажувальні роботи) - 412 доларів США; ТЕО (транспортно-експедиторське обслуговування, документальне оформлення) - 120 доларів США; Авто (організація перевезення) - 825 доларів США; зберігання -1343,04 грн. за курсом НБУ.

Відповідачем було видано довіреність вих.№08 від 21 січня 2020 року, якою він довірив позивачу отримати прибулий в порт Одеса вантаж в контейнері APZU3861450 по коносаменту CNSE483243 і здійснити весь комплекс транспортно-експедиторського обслуговування: отримати, оформити належним чином і відправити прямуючий на адресу відповідача контейнер з вантажем, ставити підписи і виконувати інші дії, пов`язані з експедируванням, перевезенням і отриманням вантажу, а також представляти інтереси позивача у всіх державних і недержавних організаціях з питань узгодження всіх юридично значущих дій в рамках даної довіреності.

Згідно ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За таких обставин, шляхом відправлення документів на адресу позивача та видачі довіреності відповідачем було вчинено конклюдентні дії в порядку ч. 2ст. 642 Цивільного кодексу України, які підтверджують укладання договору транспортного експедирування.

Позивачем на підтвердження належного надання послуг організації перевезення вантажу надано міжнародну автомобільну накладну (СМR) №5151 від 27.01.2020 року з штампом Одеської митниці ДФС, підписом та печаткою відповідача про отримання вантажу;

На підтвердження належного надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, оформлення документів позивачем надано наряд на відвантаження №5151 від 15.01.2020 року, роздрукований із Інформаційної системи портового співтовариства (ІСПС), Акт надання послуг №5241 від 31.01.2020 року (використання інфраструктури терміналу), Акт надання послуг №2384 від 19 січня 2020 року (зважування), лист про страхування контейнеру від 17.01.2020 року;

На підтвердження належного надання послуг з організації вантажно-розвантажувальних робіт позивачем надано Акт виконаних робіт №UАІМ00332302 від 15.01.2020 року.

На підтвердження належного надання послуг з організації зберігання позивачем надано Акт надання послуг №3903 від 27.01.2020 року.

Всі документи, додані позивачем до позовної заяви прошиті та пронумеровані та посвідчені шляхом завірення посадовою особою позивача останнього аркуша. Завірення копії документів вищезазначеним шляхом підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №761/5894/17.

Згідно з п. 3.3 договору рахунок за послуги, надані за межами митної території України, а також інші витрати, оплачувані Експедитором нерезидентам України та/або їх українським агентам на користь таких нерезидентів, виставляється Експедитором в гривнях по курсу продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України на дату виставлення рахунку. Рахунок за послуги, надані в межах митної території України та інші додаткові витрати, понесені Експедитором на території України, виставляється Експедитором в гривнях по курсу НБУ на дату виставлення рахунку. Експедитор має право виставити Клієнту для оплати додатковий рахунок на суму компенсації, пов`язаної з девальвацією гривні по відношенню до долара США за період з дати виставлення початкового рахунку до його оплати. Додатковий рахунок Експедитора підлягає сплаті Клієнтом протягом одного Календарного дня з дати його виставлення.

Згідно п.3.4 договору Клієнт зобов`язаний протягом двох робочих днів підписати та повернути Експедитору один примірник акту надання послуг, а у випадку наявності заперечень - у цей же строк підписати акт надання послуг з відміткою «Із запереченнями», та повернути його листом з оголошеною цінністю з описом вкладення разом з письмовими обґрунтованими запереченнями або претензією, які розглядаються Експедитором в порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору. Якщо протягом встановленого цим пунктом терміну Клієнт не надіслав Експедитору підписаного Акту надання послуг, послуги вважаються виконані належним чином та прийняті Клієнтом в повному обсязі.

Сторони погодили, що рахунки і Акти, оформлені в рамках цього Договору, можуть надаватися в електронному вигляді відповідно до чинного законодавства України про електронні документи, електронний документообіг і електронний цифровий підпис.

29.01.2020 позивач, з використанням засобів електронного зв`язку (електронної пошти), виставив відповідачу рахунок №210 від 29.01.2020 року та акт №210 про надання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 34 888,62 грн. з яких: транспортно-експедиторське обслуговування, організація перевезення, вантажно-розвантажувальні роботи, документальне оформлення на території України складає 31985,58грн.; експедиторська винагорода на території України - 1560 грн.; зберігання - 1343,04 грн.

Станом на 29.01.2020 року, офіційний курс гривні до долару США за даними веб-сайту Національного банку України становив 24, 7204 грн. за 1 долар США, що відповідає загальній вартості послуг (ВРР 412 дол. США х 24, 7204 + ТЕО 120 дол. США х 24, 7204 + авто 825 дол. США х 24,7204 + зберігання 1343,04 грн. = 34 888,62 грн.), визначеній у попередньо укладеній заявці у доларах США.

Акт та рахунок також були направлені відповідачу Новою поштою за адресою та реквізитами, вказаними відповідачем у електронному листі від 13 березня 2020 року, що підтверджується експрес-накладною №20450231818051 від 04.05.2020 року та №20450232900097 від 06.05.2020 року.

Згідно п.3.1 договору клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3-х календарних днів з дати їх виставлення шляхом переказу зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок Експедитора. Клієнт погоджується, що Експедитор має право направити Клієнту рахунок з використанням засобів електронного зв`язку.

Таким чином, оскільки рахунок був виставлений позивачем 29.01.2020, відповідач повинен був розрахуватися за надані послуги до 03.02.2020 включно, враховуючи приписи ст. 253,254 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 610, 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В обумовлений договором строк відповідач своєчасно не провів розрахунок за надані позивачем послуги з транспортного експедирування.

Матеріали справи не містять письмових заперечень відповідача щодо Акту надання транспортно-експедиційних послуг та доказів оплати рахунку за надані послуги.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 34888,62грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 34888,62грн., обгрунтовані і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.2 Договору за прострочення оплати рахунку Експедитора, Клієнт сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення. За прострочення оплати рахунку Експедитора більш ніж на 14 календарних днів, Клієнт сплачує Експедитору штраф у розмірі 10 % від суми відповідного рахунку.

Позивач просить стягнути з відповідача 3488,86грн. штрафу, розрахованого як 10% від суми основного боргу та 2754,82грн. пені за період з 03.02.2020 по 15.07.2020.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок штрафу, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині обгрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 3488,86грн.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначено період прострочки, а тому суд здійснив перерахунок пені самостійно.

Враховуючи, що розрахунок за надані послуги у сумі 34888,62грн відповідач зобов`язаний був здійснити до 03.02.2020 включно, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2733,90грн. за період з 04.02.2020 по 15.07.2020. В частині стягнення пені в сумі 20,92грн. відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 453,54грн інфляційних нарахувань за період лютий 2020 – квітень 2020, 468,99грн три проценти річних за період з 03.02.2020 по 15.07.2020.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, обов`язок оплатити основний борг, а також обов`язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є похідними один від одного зобов`язаннями, хоча і є взаємопов`язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у зв`язку з простроченням основного грошового зобов`язання.

При застосуванні індексу інфляції, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань обгрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 453,54грн. Враховуючи, що розрахунок за надані послуги відповідач зобов`язаний був здійснити до 03.02.2020 включно, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 466,13грн. за період з 04.02.2020 по 15.07.2020. В частині стягнення 3% річних в сумі 02,86грн. відмовити.

За нормами ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг не виконав, вимоги позивача не оспорив, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 34888,62грн., в частині стягнення штрафу в сумі 3488,86грн., в частині стягнення пені в сумі 2733,90грн., в частині стягнення інфляційних в сумі 453,54грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 466,13грн. У позовних вимогах в частині стягнення 20,92грн. пені та в частині стягнення 02,86грн. 3% річних відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2100,81грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАНІТ ГРУП” (вул. Корабельна, 3/32Н, м. Чорноморськ, Одеська область, 68000) до Приватного підприємства “ПРОМІНЬ БАЗА” (вул. Перемоги, 46, с. Озерне, Козелецький район, Чернігівська область, 17072) про стягнення 42054грн 83коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “ПРОМІНЬ БАЗА” (вул. Перемоги, 46, с. Озерне, Козелецький район, Чернігівська область, 17072, ідентифікаційний код 38282036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАНІТ ГРУП” (вул. Корабельна, 3/32Н, м. Чорноморськ, Одеська область, 68000, ідентифікаційний код 41983980) 34888грн 62коп боргу, 3488грн 86коп штрафу, 2733грн 90коп пені, 453грн 54коп інфляційних, 466грн 13коп три проценти річних, 2100грн 81коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20грн 92коп. пені та в частині стягнення 02грн 86коп. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

– адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

– засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Повне судове рішення складено 02.10.2020.

Суддя Ю.В.Федоренко