Рішення № 91939431, 24.09.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2020 р. Справа № 924/200/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія - Сервіс", Хмельницька область , Красилівський район, с. Кременчуки

до товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області

товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпро

про визнання припиненою поруки товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія - Сервіс" за договором поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 року, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Євразія-Сервіс"

за участю представників сторін:

позивача: Савчук Ю.М. - згідно ордеру ХМ № 032270

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: Перепелиця О.С. – згідно ордеру АЕ №1017256 (в режимі відеоконференції);

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ: позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати припиненою поруки товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія - Сервіс" за договором поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 року, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Євразія-Сервіс". Свої вимоги мотивує спливом строку поруки у зв`язку з непред`явленням кредитором вимог до поручителя.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2020 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.03.2020 року.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.03.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/200/20 на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 27 квітня 2020 р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.04.2020 року підготовче засідання відкладено на 11:00 год. 29 травня 2020 р.

Ухвалою суду від 29.05.2020р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2020р.

Ухвалою суду від 17.06.2020р. відкладено судовий розгляд справи по суті на 20.07.2020р.

У засіданні 20.07.2020р. постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні на 19.08.2020 року. Згідно довідки від 19.08.2020р. судове засідання по справі №924/200/20 призначене на 19.08.2020р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 17.08.2020р. по 07.09.2020р. перебував на лікарняному у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 10.09.2020р. судом призначено справу до судового розгляду по суті на 24 вересня 2020 р.

Повноважний представник позивача під час судового розгляду спору позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.

У відповіді на відзив від 28.05.2020р. посиланням на позиції Верховного Суду наголошує, що термін пред`явлення вимоги не є строком дії договору поруки, а суб`єктивним правом лізингодавця звернутися до поручителя щодо виконання умов договору.

Відповідач 1 не скористався правом участі свого представника в судових засіданнях, відзиву на позов не подав; причин не вказав; повідомлений про судовий розгляд спору, що підтверджується судовими повістками від 05.03.2020р., 29.04.2020р., 04.06.2020р., 30.07.2020р., 23.09.2020р.

Судом враховується, що ухвали суду по справі №924/200/20 надсилались на адресу відповідача, зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ; за приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Згідно з ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17, сам лише факт неотримання стороною кореспонденції, яку суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Таким чином, з огляду на надіслання судом процесуальних документів у справі №924/200/20 на адресу відповідача, зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, проте, їх повернення у зв`язку з відсутністю адресата, вважається, що ухвали суду у справі №924/200/20 вручені ТОВ “Серединецьке”.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні та у наданому відзиві на позов вважає позов необґрунтованим. Зазначає, що поручитель поручився за зобов`язаннями, які випливають з договору лізингу та всіх укладених додаткових угод до нього, зокрема, угоди №2 від 13.07.2016р.

Окрім того, сторонами у договорі поруки передбачено трирічний строк пред`явлення вимоги до поручителя, що і було здійснено відповідачем 2 шляхом пред`явлення позову до господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/422/19.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ “Агротек”-лізингодавець та ТзОВ “Серединецьке” - лізингоодержувач уклали договір фінансового лізингу від 16.03.2015р. №17АФ-15 (надалі в тексті – Договір лізингу), за умовами пункту 1.1 якого лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов`язався прийняти майно та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в додатку №1 “Специфікація”.

Строк користування (строк лізингу) не може бути менше одного року.(п.1.2 Договору лізингу).

Відповідно до п.4.1 Договору лізингу всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та додатку №2 “Графік внесення лізингових платежів” до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний в цьому договорі.

Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті фактичної сплати. Авансовий платіж в рахунок оплати майна складає 17,09% від вартості майна та складає 33 918 євро та підлягає сплаті в термін до 25.032015р. включно.(п.4.2 Договору лізингу). У п.10.1 Договору лізингу передбачено, що ціна договору становить гривневий еквівалент 226 079,99 Євро, що складає 5 148 157 грн. 88 коп.

Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми в Євро, зазначеної в графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує дані сплати чергового платежу, зазначеного в графіку.(п.4.3 Договору лізингу).

Лізингові платежі складаються з: суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передачі; платежу як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг май-но, який не може бути меншою за 1 гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна (п.4.5 Договору лізингу).

Строк Договору лізингу погоджено пунктом 11.1 – з 16.03.2015р. по 20.05.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору.

Договір лізингу набирає чинності з моменту його підписання та втрачає свою чинність після виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому.(п.11.2 Договору лізингу).

Договір лізингу підписаний представниками та скріплений відтисками печаток сторін.

До Договору лізингу сторони уклали додаток №1 специфікацію на суму 198 489,89 євро та найменування майна дисплей GS 2630 (7 шт.), додаток №2 – графік внесення лізингових платежів (з 20.04.2015р. по 20.05.2016р. на загальну суму 384 335,98 євро), а також додаток №3 – акт приймання-передачі предмету лізингу. Додатки підписані представниками та скріплені відтисками печаток сторін.

ТзОВ “Агротек” та ТзОВ “Серединецьке” уклали додаткову угоду №2 від 13.07.2016р. до Договору лізингу, якою, зокрема, збільшено ціну договору до 269662 Євро 37 центів, що становить 6 140 589 грн. 69 коп., а також визначено інший графік платежів до 20.10.2017р. У додатковій угоді №2 продовжено строк дії Договору лізингу до 20.10. 2017р. включно. Додаткова угода підписана представниками та скріплена відтисками печаток сторін.

Матеріалами справи стверджено, що ТзОВ “Агротек” та ТзОВ “Серединецьке” 30.03.2018р. уклали Додаткову угоду №3 до Договору лізингу, якою погодили, що станом на 30.03.2018р. сторони зафіксували, що зобов`язання (у тому числі прострочене) лізингоодержувача перед лізингодавцем в еквіваленті до Євро становить 163 252,61, у тому числі сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ 119 361,89 Євро, платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у сумі 43 69,72 Євро.

Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору лізингу, виклавши пункти 10.2.1; 10.1 та Графік внесення лізингових платежів (додаток №2) у іншій редакції, а саме: пункт 10.2.1: “Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 81 214,22 Євро, що за міжбанківським курсом на дату укладання договору становлять 1849361 грн. 49 коп. Платежі, як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку відповідно до пункту 3.5.2 Договору лізингу”.

Пункт 10.1 викладено у такій редакції: “Ціна Договору лізингу становить гривневий еквівалент 279 704,11 Євро, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 6 369 254 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ 753 315 грн. 45 коп. В іншій редакції викладено Графік внесення лізингових платежів (додаток №2) із визначенням дати останнього платежу 20.06.2019р.

Також сторони погодили, що прострочену заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів (включаючи штрафні санкції за Договором лізингу) згідно з Графіком внесення лізингових платежів за період вересень 2015 – жовтень 2017 року в розмірі 160 260,92 Євро, що складається з суми, яка компенсує частину вартості предмету лізингу – 119 361,89 Євро, платежу як винагороди (комісія) за отримане у лізинг майно – 33 848,98 Євро; штрафних санкцій – 15 050,05 Євро, лізингоодержувач зобов`язується сплатити у наступному порядку: 85 839,42 Євро – у строк до 20.10.2018 року; 42 863,16 Євро – у строк до 20.02.2019р.; 21 431,59 Євро – у строк до 20.04.2019р.; 18 126,75 Євро – у строк до 20.06.2019р.

У випадку будь-якого порушення лізингоодержувачем зобов`язань з оплати простроченої заборгованості у строки, визначені пунктом 3 цієї додаткової угоди, пункт 3 додаткової угоди втрачає свою чинність (відповідно до письмового повідомлення лізингодавця), а сторони керуються Графіком внесення лізингових платежів (додаток № 2).

Враховуючи зміну строків платежу за Графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії Договору до 20.06.2019 включно.

Дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами, є невід`ємною частиною Договору лізингу і діє до закінчення його строку дії. Додаткова угода підписана представниками товариств та скріплена відтисками печаток сторін.

З матеріалів справи також вбачається, що ТзОВ “Агротек”-лізингодавець, ТзОВ “Євразія-Сервіс”-поручитель та ТзОВ “Серединецьке”-лізингоодержувач у цей же день 30 березня 2018р. уклали договір поруки №2П/17АФ-15 (надалі в тексті – Договір поруки), відповідно до п.1.1 предметом якого є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.3015р. (основний договір).

Сторони договору встановлюють, що зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовними та ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують (п.1.2 Договору поруки). Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору лізингу та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його повноважень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.(п.1.3 Договору поруки).

Сторони Договору поруки визначають, що це зобов`язання підписано сторонами у відповідності до чинного законодавства України та відповідає положенням ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України (п.1.5 Договору поруки).

У випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором – лізингодавець має право на власний розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання; лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських днів до моменту настання строку виконання зобов`язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов`язання за основним договором.(п.2.1 Договору поруки). У разі надходження вимоги лізин-годавця про погашення суми заборгованості за основним договором, яку поручитель не буде в змозі виконати – лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства.(п.2.2 Договору поруки).

В силу положень п.3.1 Договору поруки, поручитель зобов`язаний протягом 1 робочого дня від дати отримання письмової вимоги лізингодавця про прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання або листа лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за основним договором, виконати відповідне зобов`язання шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості лізингоодержувача за основним договором на рахунок лізингодавця, зазначений в цьому договорі.

У п.6.2 Договору поруки сторони встановили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом 3 років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

У тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).(п.6.3 Договору поруки).

Договір поруки підписаний представниками та скріплений відтисками печаток поручителя та лізингодавця.

Позивач, вважаючи, що порука припинена з підстав, викладених у позовній заяві, звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, виходячи із змісту статей 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов`язання, що випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов`язання залишилося невиконаним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ТзОВ “Агротек”-лізингодавець, ТзОВ “Євразія-Сервіс”-поручитель та ТзОВ “Серединецьке”-лізингоодержувач 30 березня 2018р. уклали договір поруки №2П/17АФ-15 (надалі в тексті – Договір поруки), відповідно до п.1.1 предметом якого є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015р., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.3015р. (основний договір).

У статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) визначено підстави припинення договору поруки.

Зокрема, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: 1) підвищення суми кредиту або розміру процентів, пені, штрафів, тощо; 2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; 3) установлення (збільшення розміру) неустойки; 4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; 5) включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів, тощо (відповідна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15, від 23.12.2014 № 3-196гс14, від 20.02.2013 № 6-172цс12, від 21.05.2012 № 6-18цс11, від 10.10.2012 № 6-112цс12).

Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ “Агротек” та ТзОВ “Серединецьке” уклали додаткову угоду №2 від 13.07.2016р. до Договору лізингу, якою, зокрема, збільшено ціну договору до 269662 Євро 37 центів, що становить 6 140 589 грн. 69 коп., а також визначено інший графік платежів до 20.10.2017р. У додатковій угоді №2 продовжено строк дії Договору лізингу до 20.10. 2017р. включно. Додаткова угода підписана представниками та скріплена відтисками печаток сторін.

Матеріалами справи стверджено, що ТзОВ “Агротек” та ТзОВ “Серединецьке” 30.03.2018р. уклали Додаткову угоду №3 до Договору лізингу, якою погодили, що станом на 30.03.2018р. сторони зафіксували, що зобов`язання (у тому числі прострочене) лізингоодержувача перед лізингодавцем в еквіваленті до Євро становить 163 252,61. Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору лізингу, виклавши пункти 10.2.1; 10.1 та Графік внесення лізингових платежів (додаток №2) у іншій редакції, а саме: пункт 10.2.1: “Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 81 214,22 Євро, що за міжбанківським курсом на дату укладання договору становлять 1849361 грн. 49 коп. Платежі, як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку відповідно до пункту 3.5.2 Договору лізингу”.

Пункт 10.1 викладено у такій редакції: “Ціна Договору лізингу становить гривневий еквівалент 279 704,11 Євро, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 6 369 254 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ 753 315 грн. 45 коп. В іншій редакції викладено Графік внесення лізингових платежів (додаток №2) із визначенням дати останнього платежу 20.06.2019р.

Також сторони погодили, що прострочену заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів (включаючи штрафні санкції за Договором лізингу) згідно з Графіком внесення лізингових платежів за період вересень 2015 – жовтень 2017 року в розмірі 160 260,92 Євро, що складається з суми, яка компенсує частину вартості предмету лізингу – 119 361,89 Євро, платежу як винагороди (комісія) за отримане у лізинг майно – 33 848,98 Євро; штрафних санкцій – 15 050,05 Євро, лізингоодержувач зобов`язується сплатити у наступному порядку: 85 839,42 Євро – у строк до 20.10.2018 року; 42 863,16 Євро – у строк до 20.02.2019р.; 21 431,59 Євро – у строк до 20.04.2019р.; 18 126,75 Євро – у строк до 20.06.2019р.

У випадку будь-якого порушення лізингоодержувачем зобов`язань з оплати простроченої заборгованості у строки, визначені пунктом 3 цієї додаткової угоди, пункт 3 додаткової угоди втрачає свою чинність (відповідно до письмового повідомлення лізингодавця), а сторони керуються Графіком внесення лізингових платежів (додаток № 2).

Враховуючи зміну строків платежу за Графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії Договору до 20.06.2019 включно, тобто, такими угодами збільшено обсяг основного зобов`язання.

Натомість, учасниками справи не надано, а судом не отримано доказів обізнаності позивача із умовами додаткових угод, оскільки угоди №№2, 3 є двосторонніми та укладеними за участі лише відповідачів, а умови договору поруки не містять посилань на додаткові угоди №2 та №3.

Аналогічно із п. 1.1. та 1.3. договору поруки випливає, що поручитель обізнаний із умовами договору фінансового лізингу, а також солідарно відповідає за зобов`язаннями, які потенційно можуть виникнути із укладених в подальшому додаткових угод до такого договору. Доводи відповідача 2 про обізнаність із змінами у зв`язку з укладенням договору поруки після укладення додаткової угоди №2, а також посилання на протокол загальних зборів позивача не можуть свідчити про взяття останнім на себе зобов`язань з поруки на умовах додаткових угод до договору фінансового лізингу.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

На підставі наведеного положення закону сторони у п. 6.3. договору поруки врегулювали, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

В даному контексті, на переконання суду, п. 1.3. договору поруки врегульовує питання змін та доповнень, які не стосуються збільшення основного зобов`язання, оскільки останнє вирішено у п. 6.3. договору.

Відтак, сторони договору поруки, скориставшись ст. 6 ЦК України, передбачили, що збільшення обсягу основного зобов`язання без згоди поручителя матиме наслідком те, що відповідальність поручителя залишиться без змін, а саме, в обсязі зобов`язання, із яким він обізнаний та за який поручився.

Оскільки відсутні докази обізнаності поручителя із додатковими угодами №№2 та 3 до договору фінансового лізингу, поручитель, відповідно до п. 6.3. договору поруки, відповідає за зобов`язаннями відповідача 1 в обсязі, визначеному договором фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 року без внесених змін.

Із договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.3015 року та графіку внесення лізингових платежів вбачається, що відповідач 1 взяв на себе зобов`язання зі сплати платежів по лізингу до 20.05.2016 року.

Відповідно до п. 6.2. договору поруки, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Вказаним пунктом, на думку суду, сторони погодили саме строк дії поруки, оскільки ст. 559 ЦК України також визначає строк поруки як період від дня настання строку виконання основного зобов`язання та пов`язує пред`явлення вимоги до поручителя в межах такого строку. Зазначеним спростовуються доводи позивача щодо того, що термін пред`явлення вимоги не є строком дії договору поруки, а суб`єктивним правом лізингодавця звернутися до поручителя щодо виконання умов договору лізингу.

Таким чином, сторони у договорі поруки за взаємною згодою передбачили інший строк для пред`явлення вимоги до поручителя, ніж той, який існував у редакції ст. 559 ЦК України станом на момент укладення договору поруки, що також не суперечить законодавству. Аналогічна позиція в частині можливості визначення будь-якого строку для пред`явлення вимоги кредитора до поручителя в договорі поруки викладена в постанові ВСУ у справі №6-6цс14 від 17.09.2014 року та постанові ВСУ від 03 лютого 2016 року у справі № 6-18цс16; постанові ВС від 20.01.2020 року у справі № 924/490/19.

З викладеного вище доводи позивача щодо застосування шестимісячного строку пред`явлення вимоги кредитора до поручителя, визначеного ст. 559 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору поруки, є необґрунтованими.

Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які боржник зобов`язаний згідно з умовами договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється зі спливом шестимісячного строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (пункт 84 постанови ВП ВC від 19 червня 2019 року у справі №523/8249/14-ц).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15 та постанові ВП ВС від 03.07.2019 року у справі №1519/2-3165/11).

При цьому, сторонами у договорі поруки визначено трирічний строк для пред`явлення вимоги до поручителя за простроченими зобов`язаннями по кожному із періодичних платежів, а пропуск такого строку є безумовною підставою для припинення поруки, що передбачено і в ст. 559 ЦК України, в п. 6.2. договору поруки, а також викладено у судовій практиці ВП ВС. Оскільки останній платіж повинен бути здійснений у строк по 20.05.2016 року, то трирічний строк пред`явлення вимоги кредитора до поручителя, сплив якого є підставою для припинення поруки, встановлений до 20.05.2019 року. Окрім того, відповідач 2 у лютому 2019 року звернувся до суду з позовом про стягнення, в тому числі, з позивача в даній справі, заборгованості за договором фінансового лізингу.

Водночас, сплив строку звернення кредитора до поручителя за окремими платежами не свідчить про припинення поруки в цілому. Надані позивачем позиції Верховного Суду не спростовують вищевикладеного.

З всього зазначеного, оскільки позивачем не доведено пропуск відповідачем 2 трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за договором фінансового лізингу для звернення із вимогою до поручителя, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія - Сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія - Сервіс" за договором поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 року, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Євразія-Сервіс".

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Окрім того, відповідач 2 у відзиві на позов просить суд стягнути з позивача 60 000,00 грн. понесених останнім витрат на правову допомогу.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконання робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В матеріалах справи наявний договір №1/05-18 про надання правової (правничої) допомоги від 17.05.2018 року, який укладений між адвокатським бюро “Талоконова Кирила” (бюро) та ТОВ “Агротек” (клієнт), за умовами якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження в справах про адміністративні правопорушення, органах виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань; будь-яких інших питань правового характеру.

У п. 3.1. договору №1/05-18 про надання правової (правничої) допомоги від 17.05.2018 року передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Договір №1/05-18 про надання правової (правничої) допомоги від 17.05.2018 року укладено терміном на 3 роки (п. 4.2. договору).

27.02.2020 року між адвокатським бюро “Талоконова Кирила” та ТОВ “Агротек” укладено додаткову угоду №15 до договору про надання правничої (правової) допомоги №1/05-18 від 17.05.2018 року (розрахунок вартості послуг з надання правничої (правової) допомоги), якою визначено порядок оплати правничої (правової) допомоги, а саме підготовки відзиву на позовну заяву та інших процесуальних документів у справі №924/200/20 за позовом ТОВ "Євразія - Сервіс" до ТОВ "Серединецьке" , ТОВ "Агротек" про визнання припиненою поруки товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія - Сервіс" за договором поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 року, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Євразія-Сервіс".

У п. 2 додаткової угоди погоджено, що вартість послуг складає 60 000,00 грн. ( ознайомлення з матеріалами справи №924/200/20, попереднє опрацювання матеріалів позовної заяви та додатків до неї (6 годин) – 9000,00 грн.; вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ, в т.ч. судової практики, наведеної в позовній заяві; опрацювання законодавчої бази з питань, які порушені в позовній заяві, підготовка відзиву на позов, формування доказової бази, безпосередній збір доказів, тощо; підготовка клопотання в порядку ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі та закриття провадження).

Згідно п. 6.1. додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками.

10 березня 2020 року бюро та клієнт підписали акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги по договору №1/05-18 про надання правової (правничої) допомоги від 17.05.2018 року (додаткова угода №20), за умовами якого бюро надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи №924/200/20, попереднє опрацювання матеріалів позовної заяви та додатків до неї - 6 годин; вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ, в т.ч. судової практики, наведеної в позовній заяві - 10 годин; опрацювання законодавчої бази з питань, які порушені в позовній заяві, підготовка правової позиції, формування доказової бази, безпосередній збір доказів, тощо - 8 годин; підготовка відзиву на позовну заяву - 10 годин; підготовка клопотання в порядку ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі - 2 години, клопотання про закриття провадження – 2 години. Даний акт є підставою для взаєморозрахунків між сторонами.

Судом встановлено, що відзив на позов відповідача 2 підписаний представником адвокатом Талоконовим К.В. від Адвокатського об`єднання "Талоконова Кирила", в судових засіданнях по справі від імені ТзОВ "Агротек" приймали участь представники Адвокатського об`єднання "Талоконова Кирила", долучені до справи пояснення, клопотання, заяви від імені ТзОВ "Агротек" підписані представниками адвокатом Перепелицею О.С. та адвокатом Талоконовим К.В..

Із матеріалів справи також вбачається, що адвокатським об`єднанням витрачено 40 годин на підготовку та подання до суду заяв та клопотань, вартість однієї години дорівнює 1500грн.

Таким чином, ТзОВ "Агротек", згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було доведено надання йому послуг правової допомоги під час розгляду справи №924/200/20 у Господарському суді Хмельницької області.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Разом з тим поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права. Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо співмірності судових витрат викладені у справах №909/371/18 від 25.06.2019р., №916/2102/17 від 20.05.2019р.

Зважаючи на критерії пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права, суд приходить до висновку, що заявлені ТзОВ "Агротек" до відшкодування витрати у сумі 60 000грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді, вартістю затраченого часу на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Також суд звертає увагу на те, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір про надання правової (правничої) допомоги є договором надання послуг.

Згідно частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Надаючи оцінку умовам договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього , суд приходить до висновку, що предмет договору та додаткової угоди до нього (в частині "попереднього опрацювання матеріалів позовної заяви та додатків до неї ; вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ, опрацювання законодавчої бази з питань, які порушені в позовній заяві") сформульовано сторонами таким чином, що вказує лише на загальне спрямування дій, що повинні бути вчинені виконавцем в майбутньому, які не носять регулярного характеру та складаються з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої замовником. При цьому, сторонами не було погоджено виду, характеру, порядку, обсягу і строку надання юридичних послуг та не укладено жодних додаткових угод щодо окремих вимог щодо надання такої правової допомоги як вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ, опрацювання законодавчої бази тощо.

Договором також не передбачено, в чому полягає суть умови про "вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ, опрацювання законодавчої бази", умови додаткової угоди не визначають конкретних наслідків надання виконавцем таких послуг за договором.

Враховуючи, що поняття " вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ, опрацювання законодавчої бази" є досить широким за змістом поняттям, яке може включати в себе безліч видів діяльності у сфері юриспруденції, за відсутності чіткого погодження сторонами договору конкретних умов про види, обсяг, характер, на основі сукупного аналізу наведених вище положень договору, з урахуванням правил тлумачення змісту правочину, передбачених статті 213 Цивільного кодексу України, а також виходячи із суті зобов`язання, предметом якого є надання послуг, суд приходить до висновку, що надання юридичних послуг, зокрема, шляхом виконання конкретних етапів, що в сукупності є юридичним супроводом, повинно здійснюватись за завданням замовника із вказівками на вид, обсяг, характер, порядок надання конкретного виду юридичної послуги. А тому послугами, наданими виконавцем, можуть вважатись лише такі, що були замовлені і які згодом будуть кваліфіковані як такі, що вчинені на підставі такого договору про надання послуг. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду ( у складі колегії суддів Касаційного господарського суду) від 20 березня 2018 року по справі № 910/8794/16.

З огляду на що, справедливим і співмірним розмір витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" на професійну правничу допомогу у розмірі 50% від попередньо заявленої суми, а тому відшкодуванню підлягають витрати на оплату правничої допомоги у сумі 30 000грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 30, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія - Сервіс" (31026, Хмельницька область ,Красилівський район, с.Кременчуки, вул. Заводська, 1, код 32046019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (м. Дніпро, вул. Собінова 1, код32232765 ) 30 000грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на оплату правничої допомоги.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.10.2020 року

Суддя І.В. Заярнюк

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (31026, Хмельницька область ,Красилівський район, с.Кременчуки, вул. Заводська, 1) - рек. з пов. про вручення;

3 - відповідачу 1 (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці, вул. Дорожня, буд. 4) - рек. з пов. про вручення;

4 - відповідачу 2 (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1) - рек. з пов. про вручення.