Рішення № 91939268, 23.09.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/768/19 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна", вул. Червоноармійська, 72 літера А, групи приміщень №177, м. Київ, 03680

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Каркас", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, 46010

про стягнення заборгованості у розмірі 2 936 860,12 грн.

за участі представників:

позивача - Леонтьєв Г.Є.

відповідача - Кукурудза Р.Є., Вітів В.А.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" звернулося в Господарський суд Тернопільської області з позовом до ТОВ "Термобуд-Каркас" про стягнення заборгованості у розмірі 2 936 860,12 грн.

Ухвалою суду від 02.01.2020 провадження у даній справі було відкрито за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважними представниками, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору №06/3 від 06.03.2018 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої заявлена до стягнення у судовому порядку.

Представники відповідача в ході судових слухань проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов №б/н (вх. №894) від 05.02.2020. Зокрема ними заявлено, що поданий позивачем Акт звірки відображає період за 2019 рік (з 01.01. по 01.06.) та не включає в себе відомості за увесь період дії договору поставки; станом на 12.06.2019 сума сплачених коштів ТОВ "Термобуд-Каркас" становила 41 446 064,12 грн, що перевищує вказану у позовній заяві суму поставки - 40 713 918,99 грн; Акт звірки не відображає розрахунки з боку ТОВ "Блок Майстер Україна" та не підписаний з боку товариства головним бухгалтером.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу, в порядку ст. 222 ГПК України.

Ухвалою суду від 04.03.2020 судом закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Як слідує із матеріалів справи, 06 березня 2018 року між ТОВ "Блок Майстер Україна" (Постачальник) та ТОВ "Термобуд-Каркас" (Покупець) було укладено договір №06/3 (далі-Договір поставки), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцю товар - рулон оцинкований 2,0 мм оц. (7210) в обсязі, на умовах та в строки, визначені даною угодою, а Покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його на умовах договору.

Згідно п. 1.2 цієї угоди, найменування, кількість та ціна товару зазначається у рахунках та накладних на відпуск товару та вказуються сторонами у додатках, що є невід`ємною частиною договору. Рахунки та накладні складаються на підставі замовлень Покупця і оформлюються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

Строки та місце поставки товару узгоджується сторонами при поставці кожної партії товару окремо та зазначаються у додатках до договору. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент фактичної передачі товару представнику Покупця після підписання сторонами видаткових накладних на товар (п.п.3.1-3.2 Договору).

У розділі 4 укладеного правочину сторони погодили, що ціна товару є договірною і встановлюється в національній валюті України та вказується окремо на кожну партію товару на основі рахунків, виставлених в сторону Покупця та зазначаються у додатках, що є невід`ємною частиною договору. Загальна сума цього договору визначається як сума по всіх поставках, здійснених протягом всього терміну дії цього договору, згідно суми всіх накладних на відпуск товару.

Ціна погоджується сторонами у додатку/специфікації та включає вартість тари, упакування, маркування, податок на додану вартість. Покупець оплачує поставлений товар за ціною та у порядку, погодженому у додатку/специфікації. Сторони погоджуються, що податкова накладна за товари або послуги (розрахунки корегування до податкових накладних), складені за цим договором, будуть надані виключно в електронній формі зареєстровані в ЄРПН, складені згідно чинного законодавства про електронні документи, електронний документообіг та електронний цифровий підпис, із заповненням всіх обов`язкових реквізитів з накладанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи та печатками. Підтвердженням надання Постачальником Покупцю податкових накладних та отримання їх Покупцем є факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН через програму M.E.Doc, незалежно від системи (програми), яку Покупець використовує для отримання та реєстрації податкових накладних розрахунків коригування (розділ 5 договору).

Згідно із п.9.1 договір набирає сили з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В подальшому, учасниками договірних відносин було укладено Додаток №2 від 08.05.2018 до Договору поставки, згідно із п.1 якого сторони погодили найменування та кількість товару, який Постачальник зобов`язався поставити Покупцю - рулон оцинкований 2,0 мм 1100, DX51D+Zn275 (7210), одиниця виміру - м.п., кількість - 430, ціна одиниці без ПДВ - 23 243 грн.

За умовами п.3 Додатку сума до оплати по додатку становить 9 994 490 грн, крім того ПДВ 20% - 1 998 898 грн.

У п.4 Додатку сторони погодили, що розрахунки Покупцем за товар проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Підставою для оплати є даний договір та рахунок-фактура, який надається Постачальником та є невід`ємною частиною договору. Оплата за товар, що постачається здійснюється після відвантаження товару, на підставі виставленого рахунку.

Датою поставки товару вважається дата підписаної сторонами видаткової накладної, за якою відбулася передача товару Покупцю (п.5 Додатку).

Між контрагентами також було укладено Додаток №3 від 01.10.2018 до Договору поставки, відповідно до п.1 якого сторони погодили найменування та кількість товару, який Постачальник зобов`язався поставити Покупцю - рулон оцинкований 2,0 мм 1100, DX51D+Zn275 (7210), одиниця виміру - м.п., кількість - 361,1450000, ціна одиниці без ПДВ - 23 634 грн. Сума до оплати по додатку становить 8 535 300,93 грн, крім того ПДВ 20% - 1 707 060,19 грн (п.3 Додатку).

08.01.2019 сторонами укладено Додаток №5 до Договору поставки, згідно п.1 якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцю - рулон оцинкований 2,0 мм 1100, DX51D+Zn275 (7210), одиниця виміру - м.п., кількість - 650, ціна одиниці без ПДВ - 23 634,17 грн.

Згідно п.3 Додатку сума до оплати по додатку становить 15 362 208,33 грн, крім того ПДВ 20% - 3 072 441,67 грн.

За твердженням, позивача, на виконання своїх зобов`язань за Договором №06/3 та Додатків №1,,№2, №3 та №5 до нього, господарським товариством було поставлено товар Покупцю на загальну суму 40 713 918,99 грн. Однак, розрахунки за даними поставками відповідачем проведені дише частково. Як наслідок сума його заборгованості перед ТОВ "Блок Майстер Україна" становить 2936860,12 грн, примусове стягнення якої і є предметом судового розгляду у даній справі.

Оцінивши зібрані у справі докази, доводи, заперечення та пояснення повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що у позові слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Серед іншого, загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Водночас, реалізовуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення 2 936 860,12 грн заборгованості за договором поставки.

У якості підстави заявлених вимог позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки щодо повної оплати поставлених йому матеріальних цінностей. На підтвердження цього господарським товариством долучено до матеріалів справи відповідні письмові докази.

У справі, що розглядається спірним, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання обсягу (кількості) поставленого відповідачу товару за Договором, його ціни, розміру оплати та як результат суми боргу, стягнення якої є предметом даного позову.

При цьому суд акцентує увагу на те, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належить дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача як покупця заборгованості за Договором.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Згідно з частиною 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Реалізовуючи закріплений процесуальним законодавством обов`язок з надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження суд зазначає наступне.

1. Посилаючись на здійснення поставки, поряд із іншим, на умовах Додатку №1 до Договору № 06/03 від 06.03.2018 ТОВ "Блок Майстер Україна" цього письмового доказу до матеріалів справи при зверненні до суду та в ході судових слухань не подало. Відтак, суд позбавлений можливості дослідити вказаний документ та надати йому правову оцінку.

2. Долучена до позовних матеріалів "Оборотна - сальдова відомість по рахунку 321 за січень - листопад 2019" не містить прізвищ, підписів або інші даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у її складанні. Вказаний документ не відповідає встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам та, як наслідок, не може свідчити про існування спірних сум заборгованості. До того ж, якщо звернутися до чинного законодавства, з`ясується, що термін "оборотно-сальдова відомість" в нормативно-правових актах не міститься.

3. На підтвердження заявлених позовних вимог господарським товариством долучені до матеріалів справи копії листів №20/05/19 від 20.05.2019 та №12/06/19 від 12.06.2019, що надійшли на його адресу від ТОВ "Термобуд-Каркас". Відповідач підписання даних листів своїм керівником та їх надіслання Постачальнику заперечує. Зважаючи на це, враховуючи заяву від 26.12.2019 року ( вх.№9 від 02.01.2020) та надані у судовому засіданні 04.03.2020 представником позивача пояснення про наявність у ТОВ "Блок Майстер Україна" оригіналів цих документів, останні судом витребувані для огляду в порядку встановленому ч.6 ст.91 ГПК України. Однак, письмовим поясненням від 23.06.2020 (вх.№3995 від 24.06.2020) позивач повідомив суд, що зазначені листи надійшли на його електронну адресу. Відтак оригіналів зазначених листів для огляду суду не надано. Як наслідок, в силу імперативних вказівок, що містяться у абз. 2 ч.6 ст.91 ГПК України, останні не можуть братися до уваги судом як докази по справі. При цьому, слід критично оцінити посилання ТОВ "Блок Майстер Україна" на те, що вказані листи є електронними доказами. Адже із їхнього змісту слідує, що ці письмові документи виготовленні на паперовому носії, містять відтиск печатки та підписи осіб. У тому ж разі якщо ці листи надсилалися як вкладення в електронне повідомлення (до матеріалів справи не додано), то на останнє мав бути накладений електронний підпис (ЕЦП), яким завершується створення електронного документа. Адже, за 1 та 2 частинами статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Доказів, які б засвідчували дотримання цієї правової норми учасниками спору матеріали справи не містять.

4. При вирішенні цього спору суд враховував, що віднесення тієї чи іншої поставки товару до такої, що здійснена на виконання того чи іншого договору має відбуватися за змістом первинних документів, що таку поставку фіксують. Зокрема за даними видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, чи будь - яких інших передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинних документів, що підтверджують здійснення постачальником поставки товару на користь його одержувача на виконання умов конкретного договору поставки.

Так, у пунктах 4, 5 Додатків до Договору поставки його контрагенти узгодили, що підставою для оплати є договір та рахунок-фактура, який надається Постачальником та є невід`ємною частиною договору. Оплата за товар, що постачається здійснюється після відвантаження товару, на підставі виставленого рахунку. Датою поставки товару вважається дата підписаної сторонами видаткової накладної, за якою відбулася передача товару Покупцю.

Однак, ні до позовної заяви, ні у призначені на 29.01.2020, 17.02.2020 та 04.03.2020 судові засідання, на стадії підготовчого провадження, жодних первинних документів оформлених за наслідками господарської операції ТОВ "Блок Майстер Україна" суду надано не було.

Натомість, копії видаткової накладної №БМ-0000074 від 06.03.2018 на суму 2936860,12 грн та товарно-транспортних накладних БМ-0000074/1 від 06.03.2018 на суму 643 041 грн; БМ-0000074/2 від 06.03.2018 на суму 612 420 грн; БМ-0000074/3 від 06.03.2018 на суму 643 041 грн; - БМ-0000074/4 від 06.03.2018 на суму 612 420 грн; - БМ-0000074/5 від 06.03.2018 на суму 425 938,12 грн подані ТОВ "Блок Майстер Україна" на стадії розгляду справи по суті разом із заявою про поновлення строку, клопотанням про долучення доказів від 23.06.2020 (вх.№3994 від 24.06.2020) та заявою про долучення належним чином завірених документів від 24.06.2020 ( вх.№4004 від 24.06.2020).

У перелічених копіях документів ( накладній та товарно-транспортних накладних ), у графі "Товар" вказано - "лист 2,0 оц". В той же час, за умовами п.1.1 Договору № 06/3 Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцю товар - рулон оцинкований 2,0 мм оц. При цьому, у своїх поясненнях від 13.08.2020 року (вх. №5524 від 18.08.2020), ТОВ "Блок Майстер Україна" підтверджуючи , що у первинних документах у графі найменування товару зазначено саме "лист 2,0 оц" вказує на його ідентичність з тим, що наведений у укладеному правочині.

За правилами, що викладені у ч.6 ст.91 ГПК України судом витребувані у позивача оригінали цих письмових доказів. Такі надані суду для огляду під час судових засідань 24.06.2020 та 23.09.2020 року.

При цьому суд приймає до уваги, що долучені ТОВ "Блок Майстер Україна" до матеріалів справи копії письмових доказів не відповідають оригіналам первинних документів, що надані цим же господарським товариством для огляду. Дані письмові докази мають лише однакові реквізити, однак є різними за змістом. Зокрема, наявні розбіжності у назві товару - у копіях видаткової накладної та ТТН це "лист 2.0 оц", а в оригіналах документів "рулон оцинк. 2.0". Копія видаткової накладної №БМ-0000074 від 06.03.2018 різниться від оригіналу кількістю поставленого товару та різними відтисками печаток відповідача (на оригіналі "для документів"). Оригінали та копії ТТН з одними і тими ж реквізитами містять різні відомості щодо ціни за одиницю товару, загальної суми з ПДВ, підписів водіїв, тощо.

З огляду на це суд зазначає, що долучені до матеріалів справи, разом із заявою про поновлення строку, клопотанням про долучення доказів від 23.06.2020 (вх.№3994 від 24.06.2020) та заявою про долучення належним чином завірених документів від 24.06.2020 ( вх.№4004 від 24.06.2020) копії письмових доказів не можуть братися судом до уваги, в силу викладених у абз.2 ч.6 ст.91 ГПК України правових норм.

В свою чергу, оригінали видаткової накладної №БМ-0000074 та товарно-транспортних накладних БМ-0000074/1, БМ-0000074/2, БМ-0000074/3, БМ-0000074/4 БМ-0000074/5 надані ТОВ "Блок Майстер Україна" виключно для їхнього огляду в порядку ст.91 ГПК України. До матеріалів справі ці документи, чи їхні посвідчені копії позивачем не долучалися, а відтак дослідженню при розгляді справи по суті за правилами ст.210 ГПК України не підлягають.

Окрім цього слід зазначити, що за ч. 2 статті 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання сторін, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Заява про поновлення строку на долучення доказів від 23.06.2020 та клопотання про долучення доказів (первинних документів та заяви свідка) подані позивачем поза межами строків встановлених ч.2 ст.164 ГПК України та ч.4 ст.88 ГПК України. Посилання позивача на те, що про заперечення факту поставки та невизнання відповідачем заборгованості, йому стало відомо лише 04.03.2020, спростовується відзивом на позов від 05.02.2020. До того ж на стадії підготовчого провадження судом тричі призначалися судові засідання. На останньому із них, 04.03.2020, суд з`ясовував питання щодо первинних документів, оформлених за наслідками спірних господарських операцій. Однак, позивач послався на достатність доказів у справі на підтвердження його позовних вимог. В свою чергу, суд не вправі з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору.

З наведеного в сукупності, суд констатує, що заява про поновлення строку на долучення доказів та клопотання про долучення доказів без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні, а відтак залишені судом без розгляду відповідно до ч.2 статті 207 ГПК України.

5. Позивач, метою підтвердження наявності у відповідача боргу по оплаті поставленого товару посилається на акти звірки.

В свою чергу, відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпункт 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 904/5545/18, від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. При цьому слід зазначити, що акт звірки за період 01.01.2019-26.11.2019 посадовими особами відповідача не підписаний взагалі, а акт за період 01.01.2019-12.06.2019 підписаний не першими керівниками позивача, а заступником головного бухгалтера, повноваження якої на вчинення цієї дії нічим не підтверджені. Суд також враховує, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Проте підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами, може засвідчувати визнання боржником такого боргу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 зі справи № 910/1389/18). У спірних правовідносинах цього місця не має. Адже позивачем до матеріалів справи, у встановлений процесуальним законодавством спосіб, не долучено первинних документів, які б підтверджували здійснення господарської операції. В свою чергу, вказані акти звірки не є первинними документами, не містять посилання на такі документи, та самі по собі не породжують будь-яких прав та обов`язків за договором №06/3 від 06.03.2018.

6. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2019 року серед іншого зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" від 06.03.2018 № 6 датою її фактичного надходження. При цьому суд констатував недотримання фіскальним органом податкового законодавства. Цивільно - правові відносини, що існували між позивачем та ТОВ "Термобуд-Каркас" судом не досліджувалися, оскільки це не було предметом судового розгляду. Більше того, із довідки Головного управління ДПС у Тернопільської області від 13.09.2020 №4432/10-5/19-00-0710/20667 слідує, що сума сформованого податкового кредиту ТОВ "Термобуд-Каркас" по взаєморозрахунках із ТОВ "Блок Майстер Україна" у березні 2018 року станом на 23.09.2020 становить 0 грн. В свою чергу, аналіз законодавчих норм у сфері оподаткування, в тому числі викладених у розділі V Податкового кодексу України, дає суду підстави для висновку про те, що визначальною ознакою, яка свідчить про здійснення господарської операції є не сам факт формування податкового кредиту за цією господарською операцією, а факт використання Покупцем суми, яка включена до складу податкового кредиту, що сформований за господарською операцією. У спірних правовідносинах судом подібного не встановлено. А фіскальний орган факт такого використання спростовує.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

При цьому суд зазначає, що станом на час вирішення даного спору позивачем не доведена наявність у ТОВ "Термобуд-Каркас" заборгованості за поставлений товар. Поданими та дослідженими у судовому засіданні доказами ця обставина не підтверджується. Відтак у задоволені позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями ст.ст. 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 02.10.2020

Суддя О.В. Руденко