Рішення № 91939236, 21.09.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.2020 Справа № 920/480/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Соп`яненко О.Ю., при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/480/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, оф.1002, код ЄДРПОУ 39869593),

до відповідача: Державної установи “Сумська виправна колонія (№116)” (40002, м.Суми, вул. Роменська, 110, код ЄДРПОУ 08565115),

про стягнення 623 688 грн. 62 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кабанець В.О.;

від відповідача: не з`явився;

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 623 688 грн 62 коп, а саме: 610 530 грн 08 коп заборгованості за поставлений природний газ нарахованих відповідно до договору поставки природного газу №19-151/К-1 від 04.01.2019, 1 501 грн 30 коп 3% річних, 11657 грн. 24 коп заборгованості за договором надання послуг з замовлення (бронювання) потужності № 67-20/П від 30.01.2020; позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме 9362 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору, 4000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.05.2020 відкрито провадження у справі № 920/480/20 за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надано позивачу строк до 09.06.2020 подати відповідь на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України.

02.07.2020 відповідачем подано до суду заяву (вх.№5600) про залишення позовної заяви без руху, оскільки позивачем не надано належних доказів відправлення відповідачу позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 07.07.2020 позовну заяву ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУПП» було залишено без руху, позивачу надано п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків (подати належні докази направлення позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу).

Позивачем в установлені строки було усунено недоліки позовної заяви і ухвалою суду від 16.07.2020 призначено підготовче засідання на 28.07.2020. Підготовче засідання у справі було відкладено на 25.08.2020 та надано відповідачу строк до 15.08.2020 подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 25.08.2020 підготовче провадження у даній справі було закрито, розгляд справи призначено по суті на 21.09.2020.

Відповідач відзив на позов не подав, не надав і доказів сплати заборгованості, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд їх задовольнити.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

04.01.2019 між ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” та Державною установою “Сумська виправна колонія (№116)” був укладений договір № 19-151/К-1 поставки природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ (природний газ на 2019 рік) в терміни, обсягах та порядку, та на умовах передбачених договором, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Строк дії договору - 31.12.2019.

Додатковою угодою №7 від 26.12.2019 сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору до 29.02.2020 на підставі ч.5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції на час укладення Договору.

11.02.2020 на адресу Позивача надійшла оферта від Відповідача щодо негайного розірвання Договору у зв`язку із зміною постачальника.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Правила постачання природного газу» від 30.09.2015 № 2496, а саме, п. 4 розділу IV, кожен споживач, який має намір змінити постачальника, повинен виконати свої зобов`язання по розрахунках за природний газ перед діючим постачальником (або укласти з ним графік реструктуризації заборгованості за природний газ, якого має дотримуватись) та підписати з ним угоду про розірвання договору постачання природного газу або його призупинення в частині постачання природного газу з дати, з якої постачання природного газу буде здійснювати новий постачальник, відповідно до пункту 5 цього розділу.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Правил постачання природного газу, повідомлення споживачем діючого постачальника про намір змінити постачальника є пропозицією про розірвання договору постачання природного газу або його призупинення в частині постачання природного газу у певному розрахунковому періоді і повинно містити дату розірвання (призупинення) чинного договору постачання природного газу, яка визначається останнім календарним днем перед датою, з якої договір постачання природного газу з новим постачальником набере чинності. З метою забезпечення безперебійного постачання природного газу діючий постачальник поставляє природний газ споживачу до останнього дня терміну дії існуючого договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, узгоджених у ньому, а договір постачання природного газу, укладений з новим постачальником, набирає чинності наступного дня після розірвання (призупинення) договору з діючим постачальником, але за умови, що у споживача не буде простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником.

Відповідно до п. 11.10 Договору, зокрема, дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою Сторін, шляхом письмового повідомлення іншої Сторони Договору не пізніше ніж за 30 днів до припинення строку дії Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору, укладеного між пзивачем та відповідачем було продовжено до 29 лютого 2020 року, відповідно до положень Правил постачання природного газу, процес зміни постачальника триває 21 день, що унеможливлює негайне припинення постачання газу відповідачу.

Згідно з п.1.1 Договору № 19-151/К-1 у відповідача виник обов`язок сплатити вартість поставленого позивачем природного газу, зокрема, за лютий 2020 року, однак відповідач відмовився від оплати за спожитий протягом вказаного періоду природний газ.

У лютому 2020 року постачальником поставлено природній газ обсягом - 52,34096 тис.м.куб. на загальну суму - 610 530,08 грн. (відповідно до умов договору, ціна за одиницю товару становила -11 664,48 грн. з ПДВ.), що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі. Відповідач не підписав та не повернув зазначений акт.

Відповідно до п. 3.8.Договору № 19-151/К-1, у випадку письмової відмови споживача від підписання Акту приймання-передачі, природний газ постачальником вважається поставленим і прийнятий споживачем на підставі документів, що підтверджують передачу та транспортування визначених об`ємів природного газу від постачальника до споживача, які складаються газотранспортними підприємствами.

Обсяг поставленого природнього газу підтверджується інформацією з платформи AT «УКРТРАНСГАЗ» (ТОВ «Оператор ГТС»), яка у розумінні Кодексу газотранспортної системи є - електронною платформою, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

З витягу з інформаційної платформи, вбачається, що за результатами місяця обсяг спожитого природнього газу відповідачу становить - 52,34096 тис.м.куб.

Згідно п.5.1.2 договору № 19-151/К-1 споживач зобов`язався забезпечити своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами Договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата за спожитий газ здійснюється на підставі ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично поставлений газ на підставі належно оформлених постачальником документів - Акту приймання-передачі природного газу при наявності бюджетних призначень на ці цілі, з можливістю відстрочки платежу до останнього числа місяця, наступного за звітним.

Отже, за договором постачання природного газу № 19-151/К-1 відповідач мав сплатити за спожитий у лютому 2020 рік природний газ упродовж березня 2020 року, однак, відповідач не здійснив оплату, що призвело до виникнення заборгованості за споживання природного газу за лютий 2020 року, у розмірі - 610 530,08 грн.

Заборгованість відповідача за договором № 19-151/К-1 в сумі 610530,08 грн підтверджується матеріалами справи є правомірною в підлягає задоволенню.

Відповідно до п.7.1. договору, при порушенні умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, відповідачу за неналежне виконання умов договору нарахована до сплати 1501,30 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних, судом встановлено, що позивачем вірно нараховано вказану суму, а отже є обґрунтованою і підлягає стягненню.

Крім того, 30 січня 2020 року між позивачем та відповідачем укладено договір надання послуг з замовлення (бронювання) потужності №67-20/П.

Відповідно до п. 2.1. договору потужності постачальник зобов`язався протягом строку дії договору надавати послуги із замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а споживач зобов`язався приймати та оплачувати надані постачальником послуги із замовлення (бронювання) потужності на умовах даного договору.

Фактичний обсяг постачання газу за даним договором буде визначено на підставі Актів, які будуть підписуватись представниками обох сторін по закінченню кожного Газового місяця постачання (п.5.1. договору потужності).

Як вбачається з матеріалів справи, у січні місяці 2020 року, відповідно до акту № 272 та № 267 позивач на виконання договору потужності надав послуги із замовлення (бронювання) потужності на загальну суму - 10 063,91 грн. з ПДВ.

Зазначені акти позивач направив на адресу відповідача, оплачено було лише акт № 267 згідно платіжного доручення №55 від 14.02.2020 у сумі 6 702,83 грн.з ПДВ за споживання послуг у період з 10.01.2020 по 31.01.2020, а акт № 272 відповідачем не підписано.

У відповідача виникла заборгованість у розмірі 3 361,08 грн. за актом № 272 за надані послуги замовлення (бронювання) потужності у січні місяці 2020 року.

У лютому 2020 року позивач на виконання договору потужності надав послуги із замовлення (бронювання) потужності на загальну суму 8 296,16 грн, відповідно до акту приймання - передачі № 1482. Вказаний акт був направлений на адресу відповідача, однак підписаний останнім не був.

Відповідно до п. 5.1.4. договору потужності, у випадку ненадходження від споживача підписаного примірника Акту або письмової мотивованої відмови від підписання такого Акту в строки, встановлені договором, Акт вважається підписаний сторонами.

Таким чином, загальна заборгованість за Договором надання послуг з замовлення (бронювання) потужності №67-20/П складає 11 657,24 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню становить 623 688,62 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд, при визначенні суми відшкодування адвокатських витрат має виходити з критерію реальності понесення витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/480/20 в сумі 4000 грн. 00 коп. підтверджується договором про надання послуг з правової (адвокатської) допомоги № 17/1 від 09.01.2020 предметом якого є надання юридичних послуг щодо захисту інтересів позивача з питання стягнення заборгованості за поставлений природний газ, додатком № 1 до договору, в якому визначено розмір гонорару за надання адвокатських послуг, актом приймання-передавання наданих послуг № 1 від 31.03.2020, платіжним дорученням № 1550 від 16.04.2020 про сплату 4000,00 грн, ордером серії СВ № 1000103 від 07.06.2019, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000476 від 17.08.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн 00 коп. є обґрунтованим, співрозмірним наданому обсягу адвокатських послуг, тому підлягає задоволенню.

Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру, про стягнення 623 688,62 грн.

Таким чином, за подання цієї позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 9355,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжними дорученнями №1643 від 12.05.2020 у розмірі 9362,20 грн.

На підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Станом на 21.09.2020 від позивача клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору до суду не надходило.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 9355 грн 33 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державної установи “Сумська виправна колонія (№116)” (40002, м.Суми, вул. Роменська, 110, код ЄДРПОУ 08565115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, оф.1002, код ЄДРПОУ 39869593) 610530 грн. 08 коп. заборгованості за поставлений природний газ, 1501 грн 30 коп 3% річних, 11 657 грн. 24 коп. - заборгованості та договором надання послуг з замовлення (бронювання) потужності, 9355 грн 33 коп витрат по сплаті судового збору, 4000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписано суддею 02.10.2020.

Суддя О.Ю. Соп`яненко