Рішення № 91939052, 28.09.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Справа № 915/868/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Крафт”, вул. Космонавтів, 81, оф. 522, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 31760612)

адреса представника: адвокат Стеблинська О.А., а/с 42, м. Одеса, 65014

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Укрінбуд”, вул. 2-А Слобідська, 73, кв. 2, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 40092605)

про стягнення коштів в сумі 129 456, 00 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Крафт” з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Укрінбуд” суми основного боргу за договором № 245 від 05.12.18 у розмірі 72 318, 51 грн., суми нарахованої пені за прострочення строків оплати за отриманий товар у розмірі 34 716, 80 грн., суми штрафу у розмірі 14 731, 80 грн., 3 % річних за користування чужими коштами у сумі 3 473, 06 грн. та інфляційного збільшення боргу в розмірі 4 216, 14 грн., всього 129 456, 31 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Крафт” (вх. № 7682/20 від 25.06.2020 року) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Укрінбуд” про стягнення коштів в сумі 129 456, 00 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

В період з 14.09.2020 року по 25.09.2020 року (включно) суддя Олейняш Е.М. перебувала на навчанні з підготовки суддів.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 245 від 05.12.2018 року, а саме: зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за отриманий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано відповідачу штрафні санкції, 3 % річних за користування чужими коштами та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 231 ГК України, ст. 509, 611, 612, 625, 631 ЦК України, практикою Верховного Суду та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 20.07.2020 року, надіслана на адресу відповідача ТзОВ “Будівельна фірма “Укрінбуд”, вул. 2-А Слобідська, 73, кв. 2, м. Миколаїв, 54055, повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (арк. 40-43).

При цьому, судом встановлено, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 року про залишення позовної заяви без руху, надіслана на цю ж адресу відповідача ТзОВ “Будівельна фірма “Укрінбуд”, вул. 2-А Слобідська, 73, кв. 2, м. Миколаїв, 54055 отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 29). Вказане дозволяє суду стверджувати про обізнаність відповідача про перебування в господарському суді справи № 915/868/20.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача ТзОВ “Будівельна фірма “Укрінбуд”, вул. 2-А Слобідська, 73, кв. 2, м. Миколаїв, 54055, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

05.12.2018 року між ТзОВ «КРАФТ» (постачальник) та ТзОВ “Будівельна фірма “УКРІНБУД” (покупець) укладено договір поставки № 245 від 05.12.2018 року (арк. 6-10).

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з договору. Якщо не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін письмово не заявить про намір його розірвати, договір вважається продовженим на той самий строк.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві металопродукцію (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), а також строки та умови поставки, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, визначаються специфікаціями або у рахунках постачальника.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару узгоджується сторонами і вказується в специфікації або у рахунках постачальника.

Відповідно до п. 2.2 Договору загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по договору, та/або у видаткових накладних постачальника.

Відповідно до п. 2.3 Договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100 (сто відсотків) % передоплати. Термін оплати вказано у рахунку виставленому постачальником покупцю.

Відповідно до п. 2.4 Договору сторони можуть досягти згоди щодо інших умов розрахунків за цим договором. Досягнення такої згоди підтверджується додаткової угодою.

Відповідно до п. 2.5 Договору у випадку, якщо постачальником здійснена поставка товару покупцеві без попередньої оплати, оплата за поставлений товар повинна бути проведена покупцем в повному обсязі не пізніше дати поставки товару.

Відповідно до п. 2.6 Договору датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору покупець зобов`язаний прийняти товар від постачальника та здійснити оплату за товар в строки і порядку, які передбачені цим договором та/або специфікацією, або у рахунку постачальника.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару може здійснюватись партіями або одноразово на умовах, зазначених у Специфікації або у Рахунку постачальника.

Відповідно до п. 4.4 Договору датою поставки товару є дата підписання накладної або товарно-транспортної накладної уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 6.1.1 Договору порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п. 6.3 Договору за прострочення строків оплати товару, встановлених в договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення.

Відповідно до п. 6.4 Договору за кожний випадок порушення обов`язку згідно п. 3.2.1 договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості поставленого товару.

Відповідно до п. 6.5 Договору сплата пені та штрафів не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 6.6 Договору сторони дійшли згоди встановити трирічний період часу в частині стягнення штрафних санкцій за цим договором.

Відповідно до п. 9.2 Договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Судом встановлено наступні обставини.

Для проведення оплати позивачем 07.12.2018 року виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 147 318, 31 грн., а саме:

- рахунок-фактура № Сф-0017845 від 07.12.2018 на суму 1 825, 20 грн. (арк. 11);

- рахунок-фактура № Сф-0017902 від 07.12.2018 на суму 75 677, 61 грн. (арк. 14);

- рахунок-фактура № Сф-0017903 від 07.12.2018 на суму 69 815, 50 грн. (арк. 16).

В цей же день 07.12.2018 на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 147 318, 31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи та перевіреними судом видатковими накладними, а саме: № АК07-12-20 від 07.12.2018, № АК07-12-21 від 07.12.2018, № АК07-12-22 від 07.12.2018, які підписано та скріплено печатками сторін (арк. 12, 15, 17).

У видаткових накладних підставою поставки зазначено договір поставки.

Товар отримано представником відповідача головним інженером Криворучко С.І. на підставі довіреності № 101 від 06.12.2018 року зі строком дії до 31.12.2018 (арк. 13), посилання на яку також міститься у видаткових накладних.

Суду не подано доказів наявності у відповідача зауважень щодо якості чи кількості отриманого товару.

Відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар в сумі 75 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 314 від 28.12.2018 року (арк. 18).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням часткової оплати за товар становить 72 318, 31 грн. (147 318, 31 грн. - 75 000, 00 грн.).

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до п. 9.2 Договору закінчення строку цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Як вказано вище, позивачем 07.12.2018 року поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 147 318, 31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними (арк. 12, 15, 17).

Умовами п. 2.5 договору (оскільки інший порядок не передбачено сторонами) сторони погодили, що у випадку, якщо постачальником здійснена поставка товару покупцеві без попередньої оплати, оплата за поставлений товар повинна бути проведена покупцем в повному обсязі не пізніше дати поставки товару.

Отже, відповідно до положень ст. 692 ЦК України та умов п. 2.5 договору оплата за видатковими накладними від 07.12.2018 року повинна була бути здійснена відповідачем 07.12.2018 року.

З 08.12.2018 відповідач є таким, що прострочив оплату за вищевказаними накладними.

Відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар в сумі 75 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 314 від 28.12.2018 року (арк. 18).

Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем становить 72 318, 31 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 72 318, 51 грн.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 72 318, 31 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості жодними доказами. Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення заборгованості (основного боргу) за отриманий товар в сумі 72 318, 31 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті заборгованості в сумі 0, 20 грн. слід відмовити.

2. Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 6.3 Договору за прострочення строків оплати товару, встановлених в договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення.

Відповідно до п. 6.5 Договору сплата пені та штрафів не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 6.6 Договору сторони дійшли згоди встановити трирічний період часу в частині стягнення штрафних санкцій за цим договором.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (постанова ВС № 910/2615/18 від 25.02.2020, № 912/2750/18 від 10.12.2019.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 34 716, 80 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 08.12.2018 року по 22.06.2020 року з урахуванням часткової оплати.

Так, позивачем здійснено нарахування пені в сумі 3 051, 30 грн. за період з 08.12.2018 по 28.12.2018 (включно), виходячи з суми боргу 147 318 грн. та пені в сумі 31 665, 50 грн. за період з 29.12.2018 по 22.06.2020, виходячи з суми боргу 72 318 грн. (детальний розрахунок відображено в позовній заяві).

Розрахунок пені здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що встановлений умовами п. 6.3 договору розмір пені за вищевказаний період перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відтак, позивачем правомірно розраховано пеню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Натомість, позивачем при нарахуванні пені неправильно визначено періоди нарахування пені, зокрема, неправильно включено в період нарахування день фактичної оплати.

Судом здійснено перерахунок розміру пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення з урахуванням здійсненої відповідачем оплати та встановлено, що пеня становить 34 645, 61 грн. Детальний розрахунок пені здійснений судом за допомогою Бази "Законодавство" та наявний в матеріалах справи (арк. 55).

Так, пеня судом нарахована за період з 08.12.2018 по 27.12.2018 (включно), виходячи з суми боргу 147 318 грн. (вказана позивачем), що становить 2 906, 00 грн., а також за період з 28.12.2018 по 22.06.2020, виходячи з суми боргу 72 318 грн. (вказана позивачем), що становить 31 739, 61 грн.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 34 645, 61 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 71, 19 грн. слід відмовити у зв`язку з безпідставністю.

Відповідно до п. 6.4 Договору за кожен випадок порушення обов`язку згідно п. 3.2.1 договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості поставленого товару.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування штрафу в розмірі 10 % за прострочення виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар, що становить 14 731, 80 грн. Судом встановлено, що 10 % від поставленого позивачем товару становить 14 731, 83 грн. Проте, суд, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для стягнення штрафу в розмірі, заявленому позивачем. Отже, позовна вимога в частині стягнення штрафу в сумі 14 731, 80 грн. підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань і 3 % річних (постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 14.08.2019 у справі № 920/200/16, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17).

Позивачем нараховано відповідачу 3 473,06 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 08.12.2018 року до 22.06.2020 року. Зокрема, позивачем здійснено нарахування 3 % річних за період з 08.12.2018 по 28.12.2018 (включно), виходячи з суми боргу 147 318 грн. та за період з 29.12.2018 по 22.06.2020, виходячи з суми боргу 72 318 грн. (детальний розрахунок відображено в позовній заяві).

Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних за допомогою Бази "Законодавство", судом встановлено, що позивачем при нарахуванні 3 % неправильно визначено періоди нарахування 3 % річних за прострочку оплати за товар, зокрема, неправильно включено в період нарахування день фактичної оплати.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та встановлено, що 3 % річних становить 3 466, 91 грн. Так, 3 % річних судом нараховано за період з 08.12.2018 по 27.12.2018 (включно), виходячи з суми боргу 147 318 грн. (вказана позивачем), що становить 242, 17 грн., та за період з 28.12.2018 по 22.06.2020, виходячи з суми боргу 72 318 грн. (вказана позивачем), що становить 3 224, 74 грн.

Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 56). Розрахунок розміру 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство".

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 3 466, 91 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в сумі 6, 15 грн. слід відмовити у зв`язку з безпідставністю.

Позивачем також нараховано відповідачу 4 216, 14 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання. Нарахування здійснено за період з січня 2019 року по квітень 2020 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, проте при нарахуванні індексу інфляції неправильно застосовано заокруглення, детальний розрахунок зазначено в позовній заяві (арк. 3).

Судом здійснено перерахунок розміру індексу інфляції та встановлено, що індекс інфляції за період з січня 2019 року по квітень 2020 року становить 4 063, 46 грн. Детальний розрахунок індексу інфляції, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 57).

Отже, вимога про стягнення індексу інфляції в сумі 4 063, 46 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті індексу інфляції в сумі 152, 68 грн. слід відмовити у зв`язку з безпідставністю.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 098, 22 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 3, 78 грн. покласти на позивача.

2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивач також просив суд стягнути правничу допомогу в сумі 14 880,00 грн. (п. 4 прохальної частини позовної заяви). Крім того, позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат – всього витрат на суму 16 982, 00 грн., у тому числі витрат на професійну правничу допомогу на суму 14 880, 00 грн. (арк. 19).

09.09.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 11114/20), в якому позивач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу змінилися та становлять 9 120, 00 грн. (арк. 44).

Відповідно до ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (п. 53 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Судом встановлено, що позивачем в межах строку, встановленого ГПК України, подано суду докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами: договором про надання правничої допомоги № 1 від 02.02.2020 року, укладеним між Стеблинською О.А. (адвокат) та ТзОВ «КРАФТ» (клієнт) (арк. 45-48); додатком № 1 до договору «Узгодження ціни» на суму 9 120, 00 грн. (арк. 49); ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1008900 від 22.06.2020 року (арк. 20); Актом приймання-передачі послуг № 1 від 22.06.2020 року на суму 9 120, 00 грн. (арк. 50); платіжним дорученням № 13510 від 23.06.2020 року на суму 9 120, 00 грн. (арк. 51).

Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає, і а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.2 договору гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору.

Відповідно до п. 4.6 договору факт наданої правничої допомоги підтверджується актом наданих послуг, зразок якого є додатком 2 до цього договору.

На підтвердження факту надання послуг правничої допомоги до матеріалів справи подано підписаний між адвокатом Стеблинською О.А. та клієнтом ТзОВ «КРАФТ» акт приймання-передачі послуг № 1 від 22.06.2020 року, відповідно до якого адвокатом надано клієнту (позивачу) юридичні послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги № 1 від 02.02.2020 року та Додатком № 1, а останнім прийнято надані послуги на загальну суму 9 120 грн., які в подальшому оплачені, що підтверджується платіжним дорученням № 13510 від 23.06.2020 на суму 9 120 грн.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені позивачем ТзОВ «Крафт» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 120, 00 грн. В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 103, 58 грн. відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Укрінбуд”, вул. 2-А Слобідська, 73, кв. 2, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 40092605) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Крафт”, вул. Космонавтів, 81, оф. 522, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 31760612):

- 72 318, 31 грн. (сімдесят дві тисячі триста вісімнадцять грн. 31 коп.) - суми основного боргу за договором № 245 від 05.12.2018 року;

- 34 645, 61 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот сорок п`ять грн. 61 коп.) – пені за прострочення строків оплати за отриманий товар;

- 14 731, 80 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять одна грн. 80 коп.) – штрафу;

- 3 466, 91 грн. (три тисячі чотириста шістдесят шість грн. 91 коп.) - 3 % річних;

- 4 063, 46 грн. (чотири тисячі шістдесят три грн. 46 коп.) - інфляційного збільшення боргу;

- 2 098, 22 грн. (дві тисячі дев`яносто вісім грн. 22 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

- 9 103, 58 грн. (дев`ять тисяч сто три грн. 58 коп.) – витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.10.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш