Рішення № 91938457, 25.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2020Справа № 910/3163/20

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ КОЗЕЛЬНИЦЬКА, будинок 15; ідентифікаційний код 23269555) в особі Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електрична станція" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Наконечного, буд. 173, ; ідентифікаційний код 05470928)

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815)

про стягнення збитків у розмірі 59 830,26 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва в особі Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електрична станція" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення збитків у розмірі 59 830,26грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача відшкодувати вартість недостачі товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/3163/20 за вищезазначеною позовною заявою та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), сторонам визначено строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі, про що свідчить, наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105471398744, № 0105471398736 та № 0105471398752, з відміткою про вручення ухвали від 13.03.2020 про відкриття провадження у справі № 910/3163/20 06.04.2020, 08.04.2020 та 06.04.2020 відповідно.

25.05.2020 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову.

02.06.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Приписами частини 2 другого розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ (далі - Закон № 731-ІХ) встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон № 731-ІХ набрав чинності 17.07.2020.

Відтак, останній день процесуального строку, встановленого судом на усунення недоліків позовної заяви, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, є 06.08.2020.

Враховуючи перебування судді Джарти В. В. у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється після виходу судді з відпустки.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2020, не подав до суду заперечень на відповідь на відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв`язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" (постачальник) та Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (покупець) укладено Договір поставки № 1-1-2016/006 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця кам`яне вугілля і вугільну продукцію (далі - вугілля) в кількості, асортименті, за ціною і на умовах, погоджених сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Між покупцем та постачальником 03.12.2018 також було укладено Додаткову угоду до Договору поставки № 1-1-2016/006 від 27.01.2016.

Відповідно до пункту 3.2 Договору постачальник зобов`язується здійснити поставку вугілля залізничним транспортом у відкритих справних напіввагонах (далі - вагони) за відвантажувальними реквізитами, вказаним покупцем в цьому договору та/або специфікаціях до нього, на умовах поставки "DDP - станція призначення", згідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, з урахуванням умов, положень і застережень, що містяться в цьому договорі і специфікаціях до нього. Мінімальна норма відвантаження - 4 вагони.

На адресу позивача зі станції Новогродовка Донецької залізниці вантажовідправником ТОВ "ЦЗФ "Селидівська" за залізничними накладними № 52589728, № 52586005 (дс 46158606), № 52499258 (дс 42250035), № 52504263 (дс 52505849) до станції відправлення Ладижин Одеської залізниці у вагонах № 56624166, № 62313507, № 63447718, № 54751185 та № 53513677 було відправлено вантаж - вугілля кам`яне марки ДГ 0-100, Г (Г2) 0-100та ГЖО 0-100.

На станції призначення Ладижин Одеської залізниці у зазначених вагонах була виявлена недостача вантажу у загальній кількості 33 820 кг про що складено відповідні комерційні акти №№ 409009/112, 409009/113 від 04.12.2019, № 414115/73/117 від 15.11.2019, № 414115/77/118 та № 414115/76/119 від 16.11.2019.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що під час прибуття вагонів на станцію призначення було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладних та є меншою, тому відповідач має відшкодувати збитки у вигляді вартості втраченого вантажу в сумі 59 830,26 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України, пунктом 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірний вагон є напіввагоном, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до накладних № 52589728 та № 52586005 (дс 46158606) від 16.11.2019, № 52499258 (дс 42250035) та № 52504263 (дс 52505849) від 10.11.2019 вантаж вугілля кам`яне, не пойменоване у алфавіті, в твердому стані. Вантаж розміщено та закріплено згідно пункту 3 глави 14 Додатка 3 до СМГС.

З матеріалів справи вбачається, що при відправленні вантажу у залізничній накладних накладних зазначено:

- № 52589728 від 16.11.2019: загальна маса вантажу (вугілля кам`яне) у вагоні № 56624166 складає 70 740 кг,

- № 52586005 (дс 46158606) від 16.11.2019: загальна маса вантажу (вугілля кам`яне) у вагоні № 62313507 складає 67 720 кг,

- № 52499258 (дс 42250035) від 10.11.2019: загальна маса вантажу (вугілля кам`яне) у вагоні № 63447718 складає 69 250 кг,

- № 52504263 (дс 52505849) від 10.11.2019: загальна маса вантажу (вугілля кам`яне) у вагоні № 53513677 складає 68 200 кг, у вагоні № 62081179 складає 68 050 кг,

Згідно зі статтею 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Доказів того, що залізницею при прийняті вантажу до відправлення було перевірено правильність відомостей в накладних № 52589728 та № 52586005 (дс 46158606) від 16.11.2019, № 52499258 (дс 42250035) та № 52504263 (дс 52505849) від 10.11.2019 щодо фактичної маси вантажу у спірних вагонах та встановлено її невідповідність не подано.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до пункту 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Як свідчать матеріали справи, по прибуттю на станцію Ладижин Одеської залізниці у вагонах було виявлено недостачу вантажу, а саме:

- у вагоні № 56624166 в кількості 2450 кг, про що складено комерційний акт № 409009/112 від 04.12.2019,

- у вагоні № 62313507 в кількості 4850 кг, про що складено комерційний акт № 409009/113 від 04.12.2019,

- у вагоні № 63447718 в кількості 7870 кг, про що складено комерційний акт № 414115/73/117 від 15.11.2019,

- у вагоні № 54751185 в кількості 8870 кг, про що складено комерційний акт № 414115/77/118 від 16.11.2019,

- у вагоні № 53513677 в кількості 9780 кг, про що складено комерційний акт № 414115/76/119 від 16.11.2019.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема мінеральне паливо.

В досліджених судом залізничних накладних відсутні відомості про те, що спірні вантажі були відвантажені вантажовідправником у вологому стані.

Так, у розділі 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначення гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України від 19.03.2002 № 163 вказується, що цей стандарт поширюється на антрацит, кам`яне та буре вугілля, горючі сланці, а також на продукти їх перероблення (паливо) і встановлює метод визначення гранулометричного складу палива.

З урахуванням визначення національними стандартами України кам`яного вугілля як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам`яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 1 % маси вантажу, що зазначена в провізних документах.

Згідно статті 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Так, до позовної заяви позивачем було приєднано довідки вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" про вартість вугільної продукції, а саме:

- довідка № 112 від 24.12.2019, де вказується, що вартість 1 тонни вугілля кам`яного Г(Г2) 0-100, відвантаженого з ТОВ "ЦЗФ "Селидівська" (станція "Новогродовка" Донецька Залізниця) на адресу ДТЕК Ладижинська ТЕС (станція "Ладижин" Одеської залізниці) у напіввагоні № 56624166 за залізничною накладною № 52589728 становить 2 078,45 грн з ПДВ;

- довідка № 113 від 24.12.2019, де вказується, що вартість 1 тонни вугілля кам`яного ГЖО 0-100, відвантаженого з ТОВ "ЦЗФ "Селидівська" (станція "Новогродовка" Донецька Залізниця) на адресу ДТЕК Ладижинська ТЕС (станція "Ладижин" Одеської залізниці) у напіввагоні № 62313507 за залізничною накладною № 52586005 становить 2 003,27 грн з ПДВ;

- довідка № 117 від 23.12.2019, де вказується, що вартість 1 тонни вугілля кам`яного ДГ 0-100, відвантаженого з ТОВ "ЦЗФ "Селидівська" (станція "Новогродовка" Донецька Залізниця) на адресу ДТЕК Ладижинська ТЕС (станція "Ладижин" Одеської залізниці) за залізничною накладною № 52589728 становить 2 118,84 грн з ПДВ;

- довідка № 118 від 23.12.2019, де вказується, що вартість 1 тонни вугілля кам`яного ДГ 0-100, відвантаженого з ТОВ "ЦЗФ "Селидівська" (станція "Новогродовка" Донецька Залізниця) на адресу ДТЕК Ладижинська ТЕС (станція "Ладижин" Одеської залізниці) за залізничною накладною № 52504263 становить 1 887,48 грн з ПДВ.

За наступними розрахунками суду вартість втраченого вантажу становить 59 830,26 грн, а саме:

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 56624166 складає 707,4 кг (70740 кг * 1%), а кількість фактичної недостачі становить 2450 кг (2450 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 409009/112 від 04.12.2019) - 707,4 кг (сума норми природної втрати) = 1742,60кг х 2,07845 грн (вартість 1 кг), вартість втраченого вантажу 3 621,91 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 62313507 складає 677,2 кг (67720 кг * 1%), а кількість фактичної недостачі становить 4850 кг (4850 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 409009/113 від 04.12.2019) - 677,2 кг (сума норми природної втрати) = 4 172,8кг х 2,00327 грн (вартість 1 кг), вартість втраченого вантажу 8 359,25 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 63447718 складає 692,5 кг (69250 кг * 1%), а кількість фактичної недостачі становить 7870 кг (7870 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 414115/73/117 від 15.11.2019) - 692,5 кг (сума норми природної втрати) = 7177,50 кг х 2,11884 грн (вартість 1 кг), вартість втраченого вантажу 15 207,97 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 54751185 складає 674,5 кг (67450 кг * 1%), а кількість фактичної недостачі становить 8870 кг (8870 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 414115/77/118 від 16.11.2019) - 674,5 кг (сума норми природної втрати) = 8 195,5кг х 1,88748 грн (вартість 1 кг), вартість втраченого вантажу 15 468,84 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 53513677 складає 978,0 кг (9 780 кг * 1%), а кількість фактичної недостачі становить 9780 кг (9780 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 414115/76/119 від 16.11.2019) - 978,0 кг (сума норми природної втрати) = 7871,6 кг х 1,88748 грн (вартість 1 кг), вартість втраченого вантажу 16 613,60 грн.

Слід зазначити, що відповідач не навів заперечень щодо проведеного позивачем розрахунку, у тому числі, застосованого коефіцієнта граничного розходження, ціни однієї тонни, загальної суми збитків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 58 660,22 грн та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до статті 127 Статуту залізниць України.

Відповідно до пункту 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Слід зазначити, що відповідно до статті 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування..

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За змістом положень частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, шляхом звернення до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на вказане, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем належними доказами доведене недотримання відповідачем обов`язку щодо збереження вантажу та вартість завданих таким незбереженням збитків.

За таких обставин позовні вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електрична станція" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення збитків у розмірі 59 830,26 грн, підлягають задоволенню.

Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електрична станція" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення збитків у розмірі 59 830,26 грн,- задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ КОЗЕЛЬНИЦЬКА, будинок 15; ідентифікаційний код 23269555) в особі Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електрична станція" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Наконечного, буд. 173, ; ідентифікаційний код 05470928) суму збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 59 830,26 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять гривень 26 копійок) та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ