Рішення № 91938454, 28.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020Справа № 910/9008/20за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

до Департаменту патрульної поліції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України

про стягнення 63 349,27 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції про стягнення 63349,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено різницю між фактичним розміром шкоди, завданим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася через порушення водієм автомобіля «Toyota Prius», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 правил дорожнього руху та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК/8075022. Враховуючи те, що на момент вчинення зазначеного порушення ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Управлінням патрульної поліції в Харківській області ДПП, позивач просить стягнути з Департаменту патрульної поліції грошові кошти у розмірі 63349,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 суд ухвалив: позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви надати виклад обставин заявлених ним позовних вимог в контексті необхідності залучення до участі у справі третьої особи - Державної казначейської служби України. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

13.07.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/9008/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

У заяві про усунення недоліків позивач просив суд залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державну казначейську службу України.

За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з`ясовує, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

З огляду на те, що відповідачем у даній справі позивач визначив Департамент патрульної поліції, а відповідно до чинного законодавства, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган здійснюється Державною казначейською службою України, рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки зазначеної особи, відтак, суд вважає за необхідне залучити вказану особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а тому клопотання позивача підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну казначейську службу України; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; запропонувати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - подати до суду пояснення щодо позову протягом 10 днів з дня одержання даної ухвали та щодо відзиву - протягом 10 днів з дня отримання відзиву.

07.09.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач заперечив проти задоволення позову та зазначив, що сума страхового відшкодування, виплачена відповідно до Страхового акту № 2300244422 від 06.12.2018 не відповідає сумі, визначеній відповідно до Звіту № 64-D/46/4 від 27.11.2018 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Renault Duster, номерний знак НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження, відтак, позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

Разом із відзивом, відповідачем подано заяву про продовження строку на його подачу, у якій відповідач зазначив про неможливість подання відзиву у встановлений строк у зв`язку з запровадженням на території України карантину.

За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на наведе, суд задовольняє заяву відповідача про продовження процесуального строку для подачі відзиву.

14.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що наданий позивачем рахунок-фактура підтверджує розмір збитків, завданих позивачу і такі витрати є необхідними для виконання робіт для відновлення пошкодженого автомобіля, тому вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 63349,27 грн є обґрунтованими.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив, відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (страховик) та Фермерським господарством «Агропром-7» (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6760247/2106/18 (Договір), предметом якого виступають майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядження визначених в Частині 1 Договору або Додатку № 1 «Перелік застрахованих ТЗ та/або ДО» до Частини 1 Договору наземним ТЗ, у тому числі причепом до нього та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення та ДО, встановленому на ньому та визначеному в Частині 1 або Додатку № 1 «Перелік застрахованих ТЗ та/або ДО» до Частини 1 Договору.

Згідно з постановою Харківського районного суду Харківської області від 12.12.2018, 12.10.2018 о 16 год. 57 хв. трапилась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Renault Duster», державний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «Toyota Prius», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

ДТП сталася в результаті порушення водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, відтак, постановою Харківського районного суду Харківської області від 12.12.2018 зазначених фізичних осіб визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення.

До Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" звернувся страхувальник із заявою № 2300244422 про виплату страхового відшкодування в зв`язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-122 від 26.10.2018 вартість запчастин та ремонтних робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Duster», державний номер НОМЕР_3 склала 326698,55 грн.

Відповідно до страхового акту № 2300244422 від 06.12.2018 позивач визначив розмір страхового відшкодування у сумі 326698,55 грн, яка сплачена за платіжним дорученням № 054205 від 07.12.2018 на суму 326698,55 грн.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія «Toyota Prius», д/н НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Київський Страховий Дім» за полісом АК/8075022, однак, ліміт за майнову шкоду відповідно до даного полісу становить 100000,00 грн, що не покриває страхове відшкодування в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено Досудову вимогу № 2300244422/АК від 13.09.2019 про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 63349,27 грн з проханням виплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не сплачено різницю між фактичним розміром шкоди, завданим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася через порушення водієм автомобіля «Toyota Prius», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 правил дорожнього руху та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК/8075022. Враховуючи те, що на момент вчинення зазначеного порушення ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Управлінням патрульної поліції в Харківській області ДПП, позивач просить стягнути з Департаменту патрульної поліції грошові кошти у розмірі 63349,27 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що водій транспортного засобу «Toyota Prius», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 (якого разом з водієм транспортного засобу «Renault Duster», д/н НОМЕР_3 ОСОБА_2 визнано винними у вчинення адміністративного правопорушення (за ст. 124 КУпАП)) станом на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції.

Обопільна винуватість водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується постановою Харківського районного суду Харківської області від 12.12.2018.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи, що виплатою за полісом АК/8075022 не покрито страхове відшкодування в повному обсязі, з огляду на встановлення факту обопільної винуватості водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також, факту вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення під час виконання службових обов`язків, суд приходить до висновку, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Renault Duster», д/н НОМЕР_3 , у межах суми 63349,27 грн (326698,55 грн / 2 - 100000,00 грн), а до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля «Renault Duster», д/н НОМЕР_3 мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-122 від 26.10.2018 вартість запчастин та ремонтних робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Duster», д/н НОМЕР_3 склала 326698,55 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Як встановлено судом, з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено Досудову вимогу № 2300244422/АК від 13.09.2019 про відшкодування 63349,27 грн збитків з проханням виплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідач не заперечує факту отримання ним зазначеної вимоги, більше того матеріали справи містять відповідь Департаменту патрульної поліції № 18041/41/3/04-19 від 22.10.2019 щодо розгляду досудової вимоги № 2300244422/АК.

Однак, вимога позивача задоволена не була, кошти у розмірі 63349,27 грн відповідач на рахунок позивача не перерахував, доказів протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення коштів у розмірі 63349,27 грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Разом з тим, суд зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Наведеними нормами закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частина 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Також, суд звертає увагу, що проведення оцінки розміру завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 за № 1074/8395.

Відповідно до п. 1.6 Методики строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Так, відповідно до Звіту № 64-D/46/4 від 27.11.2018 розрахунковий коефіцієнт фізичного зносу деталей (Ез) ТЗ «Renault Dаster», д/н НОМЕР_3 - 0.0.

Суд зазначає, що позивачем було здійснено страхове відшкодування на підставі рахунку ФОП Дражина О.М. № СФ-122, яким безпосередньо здійснювався ремонт пошкодженого автомобіля «Renault Duster», д/н НОМЕР_3 , тому, докази, надані позивачем на підтвердження визначеного розміру страхового відшкодування є належними та допустимими доказами у даній справі, а сума виплаченого страхового відшкодування в межах, визначених даним рахунком є обґрунтованою, оскільки, коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля дорівнює нулю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; ідентифікаційний код: 40108646) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код: 23510137) грошові кошти у розмірі 63349 (шістдесят три тисячі триста сорок дев`ять) грн 27 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева