Рішення № 91938357, 30.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2020Справа № 910/6502/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" "Авіакомпанія Браво"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво"

про стягнення 69 426,28 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль", позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (далі - ТОВ "Авіакомпанія Браво", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 69 426,28 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов попереднього договору тимчасового користування нерухомим майном № 02.5-14-96 від 28.03.2020 р. в частині здійснення орендарем своєчасної сплати передбачених договором орендних платежів.

У позові ДП "МА "Бориспіль" просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у сумі 58 953,17 грн., пеню у сумі 9 162,59 грн., інфляційну складову боргу у сумі 293,52 грн. та 3 % річних у сумі 1 017,00 грн., що разом становить 69 426,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк, продовжений на час карантину Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)" від 30.03.2020 р., відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах продовженого законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача..

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 28.03.2019 р. між ДП "МА "Бориспіль" (балансоутримувач) та ТОВ "Авіакомпанія Браво" (тимчасовий користувач) був укладений попередній договір тимчасового користування нерухомим майном № 02.5-14-96 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору балансоутримувач передає, а тимчасовий користувач приймає в строкове платне користування приміщення № 182, площею 12,0 кв.м. на 1-му поверсі будівлі пасажирського терміналу «F» та приміщення № 41, площею 31,6 кв.м. на 2-му поверсі будівлі пасажирського терміналу «F», з швидкомонтуючих легких конструкцій (інв. № 47570), які знаходяться на балансі балансоутримувача та розміщені за адресою його місцезнаходження (п. 1.1, 1.2).

Згідно з п. 2.1 договору тимчасовий користувач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше підписання сторонами акта приймання-передавання майна.

Розмір плати за користування здійснюється тимчасовим користувачем з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна в користування і припиняється з дати фактичного звільнення тимчасовим користувачем майна, що підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі майна (п. 3.1 договору). Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2019 року за приміщення № 182 - 8 392,50 грн., а за приміщення № 41 - 22 100,00 грн. (п. 3.2 договору). Розмір плати за перший місяць користування визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.4 договору).

Плата у розмірі 100 % перераховується балансоутримувачу у співвідношенні 70 % (державному бюджету) та 30 % (балансоутримувачу) щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку-фактури балансоутримувача та відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який сплачується платіж (п. 3.7, 5.4 договору).

Відповідно до п. 3.10 договору зобов`язання користувача забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж подвійна плата за базовий місяць, який вносить в рахунок за останні місяці користування майном. Завдаток повинен бути внесений користувачем протягом місяця з дати укладання договору.

Пунктом 5.3 договору передбачений обов`язок користувача своєчасно й у повному обсязі сплачувати плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Даний договір набуває чинності з дати його підписання та є чинним до дати укладення договору оренди із РВ ФДМУ в Київській області (п. 12.1).

Дослідивши зміст зазначеного договору, судом встановлено, що договір № 02.5-14-96 від 28.03.2019 р. за правовою природою є договором оренди (найму), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 ЦК України та глави 30 ГК України.

При цьому оскільки орендоване майно є державною власністю, то відносини сторін даного договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1 цього Закону регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 762 ЦК України та статтею 286 ГК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частин 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов укладеного договору надав відповідачу в користування приміщення № 182 - площею 12,0 кв.м. на 1-му поверсі будівлі пасажирського терміналу «F» та приміщення № 41 - площею 31,6 кв.м. на 2-му поверсі будівлі пасажирського терміналу «F», з швидкомонтуючих легких конструкцій, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі нерухомого майна від 28.03.2019 р.

У свою чергу, відповідач сплатив завдаток у визначеному договором розмірі у сумі 73 182,00 грн., що підтверджується випискою з бухгалтерського обліку позивача.

У подальшому, додатковою угодою № 1 від 14.08.2019 р. сторони збільшили розмір плати за користування об`єктом оренди за базовий місяць березень 2019 року до 44 968,50 грн., який почав діяти з 01.04.2019 р. (п. 5 угоди).

А 05.09.2019 р. відповідач повернув орендовані приміщення № 182 та № 41, що підтверджується підписаними сторонами договору актами прийому-передачі від 05.09.2019 р.

Разом з тим, встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а саме - неналежним чином сплатив орендну плату за користування приміщенням у період з квітня 2019 р. по серпень 2019 р., що підтверджується актами приймання-здачі наданих послуг від 31.08.2019 р. та від 30.09.2019 р. за період з квітня 2019 р. по серпень 2019 р., та рахунками-фактури № 6/194 від 31.08.2019 р., № 6/195 від 31.08.2019 р., № 6/223 від 30.09.2019 р., отриманими відповідачем. При цьому встановлено, що завдаток у сумі 73 182,00 грн. позивач зарахував у якості сплати оренди відповідачем за вересень 2019 р. та частину оплати за серпень 2019 р., тому остаточна заборгованість відповідача склала 58 953,17 грн.

13.11.2019 р. та 18.02.2020 р. ДП "МА "Бориспіль" зверталось до ТОВ "Авіакомпанія Браво" із вимогами, у яких просило останнього сплатити заборгованість за користування об`єктом оренди у сумі 58 953,17 грн., проте, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки порушення з боку ТОВ "Авіакомпанія Браво" господарського зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати вартості послуг за користування орендованими приміщеннями у період з квітня 2019 р. по серпень 2019 р. підтверджується матеріалами справи, а відповідачем не спростовано свого обов`язку щодо сплати орендних платежів, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 58 953,17 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просив стягнути з відповідача пеню у сумі 9 162,59 грн. за прострочення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з п. 3.8 договору, сторони домовились, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації у відповідності до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення простроченої заборгованості за цим договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми штрафних санкцій, вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 9 162,59 грн., тобто у заявленій позивачем сумі.

Також позивач нарахував боржнику інфляційну складову боргу у сумі 293,52 грн. та 3 % річних у сумі 1 017,00 грн., які просив стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних також є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 293,52 грн. та 3 % річних у сумі 1 017,00 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Отже, позов ДП "МА "Бориспіль" підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" про стягнення заборгованості у сумі 69 426,28 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 7; ідентифікаційний код 32259588) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, с. Гора Бориспільського району Київської області, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) основний борг у розмірі 58 953 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 17 коп., пеню у сумі 9 162 (дев`ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 59 коп., інфляційні втрати у сумі 293 (двісті дев`яносто три) грн. 52 коп., 3 % річних у розмірі 1 017 (одна тисяча сімнадцять) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Повне судове рішення складене 30 вересня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.