Рішення № 91937986, 02.10.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4104/20за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Борисфен Трейдінг", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Дніпро", м. Дніпро

про стягнення 21 257,38 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Борисфен Трейдінг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Дніпро" заборгованість у розмірі 21 257,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №85/19 від 01 квітня 2019 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що, всупереч умовам договору, спір не було врегульовано в досудовому порядку, а ціна позову не відповідає дійсності. Просить уповноважити позивача звернутися до відповідача з письмовою претензією про сплату заборгованості та надати актуальний акт звірки для визначення остаточної суми заборгованості та провести розстрочення сплати заборгованості.

У відповіді на відзив на позовну заяву, яка надійшла до суду 17.09.2020, позивач не погоджується з доводами відповідача, вважає, що спосіб захисту порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим. Посилання відповідача на те, що сума заборгованості є необгрунтованою, оскільки не долучено акт звірки, а також вимоги зобов`язати провести звірку розрахунків та надати розстрочення оплати заборгованості, на думку позивача, є безпідставними та спрямовані на затягування розгляду справи. У якості доказів наявності заборгованості додано первинні бухгалтерські документи, зокрема, видаткові накладні та товаро-транспортні накладні, що посвідчують передачу товару відповідачу. Акти звірки не є первинними бухгалтерськими документами та не можуть бути доказами наявності/відсутності заборгованості. А в силу ч.1 ст.74 ГПК України, обов`язок доказування відсутності заборгованості лежить саме на відповідачеві.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 справу №904/4104/20 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2020 відкрито провадження у справі.

Враховуючи приписи частини тринадцятої статті 8, статті 12, частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги малозначний характер справи та незначну складність, її розгляд було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Борисфен Трейдінг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рітейл Дніпро" (покупець) було укладено Договір поставки №85/19 (надалі - Договір) з Протолом розбіжностей до нього, відповідно до умов якого (п.1.1.) постачальник зобов`язується передати товар у власність покупцю, а останній прийняти й оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до правил Міжнародних правил щодо тлумачення

термінів "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2010 року), які використовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних з

внутрішньо-державним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору (п.2.1. договору).

За змістом пункту 2.2. договору кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю товару та найменування вказуються в накладній, складеній на підставі письмової заявки покупця. Ціна за одиницю товару, зазначена в накладній повинна відповідати ціні, зазначеній в специфікації. При цьому Сторони погодилися при оформленні заявки на поставку дотримуватися такої процедури: Заявку на поставку товару (типова форма - Додаток 3) Покупець зобов`язаний передати постачальнику за допомогою факсимільного зв`язку, а в разі її відсутності - телефонограмою, електронною поштою або вручити під підпис уповноваженій особі покупця, в якій вказується наступна інформація: а) повна назва постачальника; б) номер заявки; в) найменування товару; г) код магазину; д) кількість замовленого товару; є) дата замовлення товару; Ж) дата і час постачання товару постачальником; 3) ціна товару, відповідно до останньої підписаної двома сторонами Специфікацією; і) ПІБ особи, яка здійснює замовлення (п.2.2.1.).

Факт прийняття заявки підтверджується постачальником протягом 24 годин, шляхом направлення повідомлення (факсом або електронною поштою) з відміткою «прийнято» та датою прийняття. У разі неотримання Покупцем в зазначений термін заявки з відміткою, заявка вважається прийнятою (п.2.2.1 договору).

Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника в терміни відповідно до затвердженого і погодженого покупцем графіка поставок (Додаток №2) (п.2.3. договору).

За пунктом 2.7 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару, що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Поставка вважається завершеною з моменту передачі товару покупцеві у власність, що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і при наявності необхідних товаро-супровідних документів, зазначених в цьому договорі. При ненаданні постачальником відповідно до п.2.6. договору товаро-супровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається не здійсненою, а зобов`язання постачальника з поставки невиконаними (п.2.8. договору).

Оплата товару Покупцем проводиться в національній валюті України, на протязі 40 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок постачальника або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Днем-здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає до сплати, списується з банківського рахунку покупця на рахунок Постачальника. У разі, коли останній день строку оплати випадає на вихідний, святковий, або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов`язань є перший за ним робочий день (п.3.1. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019. У випадку, якщо яка-небудь із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не заявить про його розірвання, то договір вважається пролонгованим на наступний рік, кількість пролонгаціїї не обмежена (п.9.1. договору).

На виконання умов Договору, в період з 23.05.2019 по 06.06.2019. Позивач постачав на користь Відповідача товар (продукти харчування), що підтверджується видатковими накладними та відповідними товаро-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи на загальну суму 21887,20грн (а.с.26-42):

№ 28501від 23.05.2019 на суму 1102,80 грн.;

№ 28502від 23.05.2019 на суму 585,30 грн.;

№ 28503від 23.05.2019 на суму 2254,20 грн.;

№ 38505від 23.05.2019 на суму 1001,70 грн.;

№ 28506 від 23.05.2019 на суму 2170,20грн,

№ 29050 від 30.05.2019 на суму 1293,00грн.,

№ 29049 від 30.05.2019 на суму 780,60грн,

№ 29040 від 30.05.2019 на суму 1817,10грн,

№ 29030 від 30.05.2019 на суму 556,60грн,

№ 29028 від 30.05.2019 на суму 945,90грн,

№ 29014 від 30.05.2019 на суму 2058,90грн,

№ 29005 від 30.05.2019 на суму 1076,10грн,

№ 29004 від 30.05.2019 на суму 874,80грн,

№ 29503 від 06.06.2019 на суму 1233,00грн,

№ 29522 від 06.06.2019 на суму 1226,70грн,

№ 29525 від 06.06.2019 на суму 1062,00грн,

№ 29528 від 06.06.2019 на суму 1848,30грн.

Вартість поставленого товару відповідач мав би сплатити, відповідно до умов п.3.1. договору, на протязі 40 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідач у встановлений договором строк не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку із чим позивач в березні 2020 року звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу на суму 21 757,38грн.

24.03.2020 судом було видано судовий наказ про стягнення з боржника заборгованості у розмірі 21 757,38грн., яка виникла у зв`язку з неоплатою вартості боржником отриманого товару за договором поставки №85/19 від 01.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2020 у справі №904/1594/20 судовий наказ було скасовано.

Відповідач частково розрахувався за поставлений йому товар, сплатив 500,00грн згідно платіжного доручення №4695 від 12.06.2020 (а.с.66) та 500,00грн. згідно платіжного доручення №4993 від 30.07.2020.

Позивач зазначає, що відповідач не повністю розрахувався за поставлений товар, заборгованість складає 21 257,38грн, що і стало причиною звернення з позовом до суду.

При цьому позивач посилається на положення статей 525-526, 530, 610, 612, Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з виконанням сторонами договірних зобов`язань щодо поставки товару, наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості за поставлений товар.

У якості доказів, що підтверджують обставини, викладені у позовній заяві, позивач надає копії: Договору поставки №85/19 від 01.04.2019, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, платіжні доручення про часткову сплату заборгованості, судового наказу від 24.03.2020 та ухвалу суду від 01.06.2020.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки товару є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, на виконання договору поставки позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 21 887,20грн.

За умовами договору поставки (п.3.1.) покупець зобов`язується оплатити поставлений товар на протязі 40 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Дніпро" частково здійснило оплату вартості поставленого товару на суму 1000,00грн (згідно платіжних доручень №4695 від 12.06.2020 на суму 500,00грн та №4993 від 30.07.2020 на суму 500,00грн.) (а.с.66).

Заборгованість, яка залишилась несплаченою становить 21887,20грн., однак позивачем заявлено до стягнення 21757,38грн.

Таким чином, з урахуванням наведених вище положень, строк виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару настав:

за видатковими накладними від 23.05.2019 - 02.07.2019

за видатковими накладними від 30.05.2019 - 09.07.2019

за видатковими накладними від 06.06.2019 -16.07.2019.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 20 757,38грн. відповідачем відповідно до положень ст. 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам договору, на який посилається позивач, господарський суд доходить висновку, що позивачем доведено виконання зобов`язань постачальника перед покупцем та, відповідно, право вимагати стягнення виниклої у зв`язку з цим заборгованості у розмірі 20 757,38грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки відповідачем сплачена частина боргу після звернення позивача з позовом до суду (позивач звернувся до суду 28.07.2020, а відповідач перерахував 500,00грн. 30.07.2020, тобто після відкриття провадження у справі), провадження у справі в частині стягнення суми 500,00грн. підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Доводи відповідача щодо недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору відхиляються судом. В рішенні Конституційного Суду від 09.07.2002 №15-рп/2002 зазначено, що:

можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, утому числі досудового врегулювання спору;

обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Щодо невірно зазначеної ціни позову. Суд зазначає, що ціна позову вказується (визначається) станом на дату його подання. Тож оплата, яка була здійснена відповідачем після звернення з позовом до суду не могла бути врахована позивачем на дату звернення з позовом.

Вимога відповідача зобов`язати позивача провести звірку розрахунків шляхом надання актуального акту звірки та провести розстрочення оплати заборгованості є необгрунтованою.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як докази наявності заборгованості, Позивачем додано первинні бухгалтерські документи, зокрема, видаткові накладні та товаро-транспортні накладні, що посвідчують передачу товару Відповідачу та копії платіжних доручень, що посвідчують часткову оплату заборгованості, строк оплати якої настав у 2019 році. Акти звірки не є первинними бухгалтерськими документами та не можуть бути доказами наявності/відсутності заборгованості.

Щодо розстрочки сплати заборгованості.

Відповідно до п.2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено жодних підстав для розстрочки виконання судового рішення, неможливості його виконання, суд не вбачає підстав для надання розстрочки виконання рішення.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00грн, що підтверджується платіжним дорученням № А222 від 23.07.2020.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2102,00грн.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 91, 123, 129, 231 (п.2 ч.1), 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Борисфен Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Дніпро" про стягнення 21 257,38 грн. задовольнити частково.

Закрити провадження у справі №904/4104/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Борисфен Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Дніпро" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Дніпро" 500 (п`ятсот) грн 00 коп. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Дніпро" (49035, м. Дніпро, провулок Водіїв, буд.18, ідентифікаційний код 40528130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Борисфен Трейдінг" (49000, м. Дніпро, проспект О.Поля, буд.103, каб.№211, ідентифікаційний код 40485815) заборгованість у сумі 20 757 (двадцять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн 38 коп., витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00коп, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням пункту четвертого розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 02.10.2020

Суддя Н.М. Євстигнеєва