Рішення № 91937949, 02.10.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4028/20за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"

до Управління освіти виконавчого комітету Новомосковської міської ради

про стягнення 79 744,48 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 79 744,48 грн., з яких: 70 527,52 грн. - основний борг, 6 650,01 грн. - пеня, 1 075,26 грн. - 3 % річних, 1 491,69 грн. - індекс інфляції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2020 призначено справу №904/4028/20 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що Позивачем надано Відповідачеві акт наданих послуг за грудень 2019 року, лише 31.12.2019, що фактично унеможливило оплату послуг з розподілу природного газу оскільки відповідно до ч.1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації – після їх погодження з генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Ті обставини, що Позивачем надано Відповідачеві акт наданих послуг за грудень 2019 лише 31.12.2019 фактично унеможливило реєстрацію зобов`язань з оплати розподілу природного газу та взяття їх на облік органами Казначейства України. З огляду на те, що Позивачем акт наданих послуг за грудень 2019 підписаний лише 31.12.2019 була відсутня можливість зареєструвати акт наданих послуг за грудень 2019, оскільки 31.12.2019 є останнім днем бюджетного року і органи казначейської служби в цей день не здійснюють реєстрацію договорів та інших документів пов`язаних з їх виконанням. Відповідач жодного разу не допустив порушення під час виконання умов Договору з розподілу природного газу. Зловживання Позивача процесуальними правами полягає в тому, що Відповідачем 21.12.2019 надано Позивачеві лист у якому Відповідач просив передати йому акти наданих послуг до 24.12.2019 для забезпечення реєстрації бюджетних зобов`язань в органах казначейської служби та зазначив, що ненадання актів наданих послуг за грудень 2019 року до зазначеної дати він свідомо створює умови, які призведуть до порушень Відповідачем умов Договору не з вини Відповідача, в частині проведення розрахунків за отримані послуги з розподілу природного газу. Відповідач вважає, що Позивачем свідомо були порушені строки надання акта наданих послуг, оскільки він був проінформований про те, що бюджетний 2019 рік закінчується 31 грудня, а тому нарахування пені, 3 % річних та індексу інфляції є безпідставними. Також, Відповідач просить розглядати дану справу у судовому засіданні з викликом сторін.

У відповіді на відзив Позивач вказав, що відповідно до п.6.4. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Відповідно до п.6.6. Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Отже, Договором не передбачений обов`язок для Оператора ГРМ надавати Споживачеві акти наданих послуг з розподілу природного газу у певний строк чи конкретне число, проте встановлений обов`язок для Споживача – проводити розрахунки до десятого числа місяця. Відповідач не надав доказів, які б свідчили про вжиття хоч якихось заходів для належного виконання своїх зобов`язань.

Суд не вбачає підстав для розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін, так як характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, крім того, сторонами надано достатньо доказів на підтвердження своїх позицій щодо вирішення даного спору.

Про вирішення спору сторони повідомлялися належно, на адресу зазначену позові.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2019 сторонами укладено Типовий договір №42СВ490-528-19 розподілу природного газу (далі Договір), за п.1.1. якого, цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у Додатку 1 (для побутових споживачів) або у Додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3 Договору).

За цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п.2.1. Договору).

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.1. Договору).

Тариф встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта Споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п.6.2. Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.6.3. Договору).

Згідно з п. 6.4. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ.

Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Споживач має право здійснювати оплату за Договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Відповідно до п.6.6. Договору надання Оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п.7.4. Договору).

У п.8.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір укладається на невизначений строк. При цьому розпорядник коштів бере на себе зобов`язання в межах бюджетного періоду, а саме: до 29.02.2020 (п. 12.1 Договору, у редакції Додаткової угоди №4 від 16.12.2019).

17.01.2019 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, у якій сторони домовилися внести зміни до Додатку №2 до Договору, а саме: п. 6 викласти в наступній редакції: загальна ціна договору – 405 142,68 грн. з ПДВ; обсяги розподілу природного газу – 581500 тис. м3, вартість тарифу (на послуги з розподілу природного газу) – 696,72 грн. за 1000м3 з ПДВ (станом на 01.01.2019); строк надання послуги – з 01.01.2019 по 31.12.2019.

На виконання умов Договору Позивач у грудні 2019 року надав Відповідачеві послуги з розподілу природного газу в обсязі 101 227,92 м3 на суму 70 527,52 грн. з ПДВ, що підтверджується актом №ДГП89015143 від 31.12.2019.

За даними Позивача, Відповідач не оплатив вартість наданих йому у грудні 2019 року послуг з розподілу природного газу, у зв`язку з чим за ним обліковується борг у розмірі 70 527,52 грн.

З посиланням на п. 8.2 Договору, за період прострочення Відповідачем оплати, Позивач нарахував пеню у розмірі 6 650,01 грн. за період з 10.01.2020 по 09.07.2020.

Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 3% річних – 1 075,26 грн. за період з 10.01.2020 по 13.07.2020 та індекс інфляції – 1 491,69 грн. за період з 01.03.2020 по 30.06.2020.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з наданням Позивачем у грудні 2019 року послуг з розподілу природного газу на суму 70 527,52 грн. та виконанням/невиконанням Відповідачем зобов`язань щодо їх оплати, наявність підстав та правильність нарахування основного боргу і штрафних санкцій.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що Позивачем надано Відповідачеві акт наданих послуг за грудень 2019 року, лише 31.12.2019, що фактично унеможливило оплату послуг з розподілу природного газу оскільки відповідно до ч.1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації – після їх погодження з генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Ті обставини, що Позивачем надано Відповідачеві акт наданих послуг за грудень 2019 лише 31.12.2019 фактично унеможливило реєстрацію зобов`язань з оплати розподілу природного газу та взяття їх на облік органами Казначейства України. З огляду на те, що Позивачем акт наданих послуг за грудень 2019 підписаний лише 31.12.2019 була відсутня можливість зареєструвати акт наданих послуг за грудень 2019, оскільки 31.12.2019 є останнім днем бюджетного року і органи казначейської служби в цей день не здійснюють реєстрацію договорів та інших документів пов`язаних з їх виконанням. Відповідач зазначає, що ним жодного разу не було допущено порушень під час виконання умов Договору з розподілу природного газу. Зловживання Позивача процесуальними правами полягає в тому, що Відповідачем 21.12.2019 надано Позивачеві лист у якому Відповідач просив передати йому акти наданих послуг до 24.12.2019 для забезпечення реєстрації бюджетних зобов`язань в органах казначейської служби та зазначив, що ненадання актів наданих послуг за грудень 2019 року до зазначеної дати він свідомо створює умови, які призведуть до порушень Відповідачем умов Договору не з вини Відповідача, в частині проведення розрахунків за отримані послуги з розподілу природного газу. Відповідач вважає, що Позивачем свідомо були порушені строки надання акта наданих послуг, оскільки він був проінформований про те, що бюджетний 209 рік закінчується 31 грудня, а тому нарахування пені, 3 % річних та індексу інфляції є безпідставними.

Суд не приймає заперечень Відповідача, оскільки Відповідач відповідно до п.6.4. не був позбавлений права оплатити вартість послуг з розподілу природного газу до моменту підписання акту наданих послуг. Така оплата вважалася б передплатою, що не суперечить розділу 6 Договору. Крім того, Договором не передбачений обов`язок Оператора ГРМ надавати Споживачеві акти наданих послуг з розподілу природного газу у певний строк чи конкретне число. Відповідач підписуючи Договір погодився з тим, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладена відповідальність. Також суд бере до уваги, що розрахунковим періодом є календарний місяць, відповідно, визначення обсягу наданих послуг, які вносяться до акту наданих послуг, можливо розрахувати саме за результатами роботи (надання послуг) за цей повний період, у даному випадку за грудень 2019 (з 01 по 31число місяця).

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (договір з додатками і додатковими угодами, акт надання послуг з розподілу природного газу, акт звірки взаємних розрахунків, відзив Відповідача), суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи суму основного боргу, в частині своєчасної оплати наданих Позивачем послуг з розподілу природного газу, за наведений період.

Перевіривши розрахунки Позивача щодо пені, 3% річних та індексу інфляції, суд встановив, що зазначені розрахунки проведені правильно відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, до стягнення належить: 70 527,52 грн. – основного боргу, 6 650,01 грн. – пені, 1 075,26 грн. – 3% річних, 1 491,69 грн. – індексу інфляції.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Управління освіти виконавчого комітету Новомосковської міської ради – задовольнити.

Стягнути з Управління освіти виконавчого комітету Новомосковської міської ради, 51200, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, б. 39 (код 02142342) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2 (код 03340920) 70 527,52 грн. – основного боргу, 6 650,01 грн. – пені, 1 075,26 грн. – 3% річних, 1 491,69 грн. – індексу інфляції, 2 100,00 грн. – судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 02.10.2020

Суддя С.Г. Юзіков