Рішення № 91937736, 24.09.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2020 р. Cправа № 902/337/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Маяк" (вул. В. Інтернаціоналістів, буд. 2Е, м. Вінниця, 21030)

до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 574 573,14 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 241 від 08.04.2020 Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Маяк" з вимогами до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 510 790,82 грн основного боргу, 31 277,20 грн пені, 17 590,81 грн три проценти річних, 14 914,31 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю товару (теплова енергія) № 896-18/3 від 16.10.2018 в частині проведення розрахунків за теплову енергію поставлену за період з 16.01.2018 по 14.01.2019.

Ухвалою суду від 13.04.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/337/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.05.2020.

Ухвалою суду від 21.05.2020 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 16.06.2020.

Ухвалою суду від 01.06.2020 підготовче засідання призначено на 07.07.2020 з підстав перебування головуючого судді в період з 09.06.2020 по 23.06.2020 у відпустці.

Ухвалою суду від 07.07.2020 підготовче засідання відкладено на 26.08.2020.

25.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву № 34/2135 від 25.08.2020, в якому відповідач визнає часткове невиконання ним зобов`язань за Договором про закупівлю товару (теплова енергія) № 896-18/3 від 16.10.2018. При цьому наполягає на застосуванні позовної давності до вимоги про стягнення пені.

За наслідками судового засідання 26.08.2020 судом закрито підготовче провадження, призначено справу для судового розгляду по суті на 24.09.2020.

На визначену судом дату представники сторін не з`явились. Про час та місце розгляду справи учасники повідомлені належним чином, ухвалою суду від 26.08.2020.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 24.09.2020 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2018 року між Дочірнім підприємством «Теплокомуненерго Маяк» Приватного акціонерного товариства «Вінницький завод «Маяк» (позивач, за договором Постачальник) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (відповідач, за договором Замовник) укладено договір про закупівлю товару (ТЕПЛОВА ЕНЕРГІЯ) №896-18/3 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Замовнику товар - Теплову енергію у гарячій воді, а Замовник - прийняти і оплатити, в порядку і строки згідно з цим Договором.

Найменування предмету закупівлі: теплова енергія у гарячій воді за ДК 021:20150932000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція, ДК 016:2010 35.30.1 Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (далі Товар). Товар за цим Договором постачається Замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води. Одиниця виміру теплової енергії є 1 Гкал. (п. 1.2. Договору)

Теплова енергія поставляється Замовнику у кількості 44 400 Гкал, згідно з Додатком 1до цього Договору (п. 1.3.Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 53 925 637,06 грн, в т.ч. ПДВ 8 987 606,18 грн.

Ціна цього Договору на дату укладання визначена згідно з тарифами, які встановлені рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2164 від 04.10.2018. (п. 3.2. Договору)

Ціна цього Договору визначається з урахуванням розділу V Податкового кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію, які на час його укладання становлять за 1 Гкал:

для потреб населення - 956,63 грн. (без ПДВ);

для потреб бюджетних установ - 1331,07 грн. (без ПДВ);

для потреб інших споживачів (крім населення) -1377,73 грн. (без ПДВ) (п.3.4. Договору).

Відповідно до п.3.5. Договору, ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін.

Розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, відповідно до встановлених тарифів, згідно фактичних показників приладу комерційного обліку теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.4.1.та п.4.2. Договору).

Замовник має право здійснювати попередню оплату. У разі здійснення попередньої оплати Замовник до початку розрахункового періоду сплачує Постачальнику частину очікуваної вартості, зазначеної в Додатку 1 до Договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Замовник здійснює: до 15-го числа місяці, наступного за розрахунковим, при розрахунках за показниками приладу комерційного обліку на підставі отриманого акту виконаних робіт. (п. 4.3. Договору)

Кошти, які надійшли від Замовника, зараховуються Постачальнику як попередня оплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. (п. 4.4. Договору)

Замовник 4-го числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, отримує від Постачальника наступні документи за розрахунковий період:

рахунок-фактуру, акти виконаних робіт по об`єкту, що обладнаний приладом обліку;

акт звіряння розрахунків.

По одному примірнику оформлених актів Замовник повертає Постачальнику протягом 10 днів після їх отримання. (п. 4.5. Договору)

По закінчення розрахункового періоду, на підставі Актів розподілу теплової енергії, наданих Покупцем відповідно до п. 14.7. цього Договору, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Покупець повинен надати Покупцю окремі рахунки на оплату теплової енергії за категоріями «населення», «бюджетні установи», «інші споживачі», спожитої у розрахунковому місяці та окремі акти здачі-прийняття виконаних робіт за категоріями «населення», «бюджетні установи», «інші споживачі» в двох примірниках для підписання кожної категорії, після чого по одному примірнику актів повернути Продавцю у 5-ти денний термін. Не отримання Покупцем рахунків не звільняє останнього від обов`язку оплати по цьому Договору. (п. 4.6. Договору)

Якщо фактичне споживання теплової енергії в розрахунковий період, за яким здійснена попередня оплата, менш, ніж сума попередньої оплати, сплачена різниця зараховується в наступний розрахунковий період (п.4.7.Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до « 31» грудня 2018 року. Дія Договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджені в установленому порядку ( п.п. 12.1, 12.5. Договору).

28.12.2018 між ДП «Теплокомуненерго Маяк» ПРАТ «Вінницький завод «Маяк» та КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», була укладена Додаткова угода №2 до даного Договору, умовами якої Сторони погодили наступне:

« 1. У зв`язку з виробничою необхідністю Замовника, керуючись п.12.5 Договору та відповідно до частини 5 ст.36 Закону України від 25.12.2015, № 922-УІІІ «Про публічні закупівлі», Сторони прийшли згоди продовжити дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2019 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у даному Договорі, та внести відповідні зміни до Договору.

При цьому сума забов`язань на 2019 рік по даній Додатковій угоді становить 10 785 127,38 грн. (десять мільйонів сімсот вісімдесят п`ять тисяч сто двадцять сім гривень 38 коп.), в тому числі -ПДВ 20% : 1 797 521,23 грн.

Ця Додаткова угода набирає чинності з 01 січня 2019 року та діє до повного використання коштів за даною Додатковою угодою, але не довше 30.06.2019 року.»

Як встановлено судом, на виконання умов даного Договору за період з 16.10.2018 по 14.01.2019 позивачем було надано відповідачу теплову енергію в кількості 44 869 Гкал на загальну суму 54 436 427,88 грн, а саме:

в жовтні місяці 2018р. - 6 092 Гкал на суму 7 287 431,03 грн., що підтверджується актом приймання-передачі теплової енергії, актом розподілу теплової енергії за жовтень місяць 2018 року та актами здачі-прийняття виконаних робіт від 31 жовтня 2018 року №342, №343, № 344;

в листопаді місяці 2018р. - 17 915 Гкал на суму 21 744 539,72 грн., що підтверджується актом приймання-передачі теплової енергії, актом розподілу теплової енергії за листопад місяць 2018 року та актами здачі-прийняття виконаних робіт від 30 листопада 2018 року №348, № 349, №350 ;

в грудні місяці 2018р. - 20 442 Гкал на суму 24 892 941,31 грн., що підтверджується актом приймання-передачі теплової енергії, актом розподілу теплової енергії за грудень місяць 2018 року та актами здачі-прийняття виконаних робіт від 31 грудня 2018 року №358, №359, №360 ;

в січні місяці 2019р. - 420 Гкал на суму 511 515,82 грн., що підтверджується актом приймання-передачі теплової енергії, актом розподілу теплової енергії за січень 2019 року та актами здачі-прийняття виконаних робіт від 14 січня 2019 року №5, №6, № 7.

Позивач вказує, що відповідачем здійснено часткову оплату за спожиту теплову енергію на загальну суму 53 925 637,06 грн, а саме:

жовтень 2018р. - 28 000 000,00 грн. ( банківська виписка за період з 19.10.2018 по 19.10.2018);

листопад 2018р. - 8 815 000,00 грн. (банківська виписка за період 19.11.2018 по 19.11.2018);

грудень 2018р. - 17 110 637,06 грн. (банківська виписка за період з 20.12.2018 по 20.12.2018).

Проте, відповідачем не виконано свої зобов`язання з оплати за спожиту теплову енергію у розмірі 510 790,82 грн, що визнається останнім у відзиві на позовну заяву.

Отже, позивач згідно Договору надав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну 54 436 427,88 грн, тоді як відповідач провів розрахунки на суму 53 925 637,06 грн, несплачена сума складає 510 790,82 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.627 ЦК України, ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ст. 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем Договір про закупівлю товару (Теплова енергія» № 896-18/3 від 16.10.2018 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу з елементами договору про надання послуг (змішаний договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

В силу приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно умов Договору Замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги постачання теплової енергії (п. 6.2.1. Договору).

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За умовами ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. П. 40 Правил користування тепловою енергією передбачає, що споживач зобов`язаний дотримуватися вимог договору, а саме вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленої теплової енергії, і заборгованість останнього, станом на день ухвалення рішення складає 510 790,82 грн.

З огляду на те, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 510 790,82 грн. боргу за поставлену теплову енергію.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 31 277,20 грн пені, 17 590,81 грн 3% річних та 14 914,31 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором підтверджено матеріалами справи.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№ 703/2718/16-ц, 646/14523/15-ц.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних суд встановив, що розмір інфляційних втрат заявлений позивачем до стягнення є обґрунтованим, а тому означена вимога позивача підлягає до задоволення в повному обсязі. При цьому, при розрахунку трьох процентів річних позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки, за визначений в розрахунку період, за перерахунком суду, розмір трьох процентів річних становить 17 579,44 грн, а тому вказана вимога підлягає до задоволення частково.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 31 277,20 грн пені, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

В пункті 8.3. Договору сторони погодили, що несвоєчасне виконання розрахунків за цим Договором тягне за собою стягнення пені в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством.

За розрахунком позивача, пеня нарахована за зобов`язаннями за січень 2019 року на суму 510 790,82 грн за період з 15.02.2019 по 14.08.2019.

Поряд з цим, відповідач у відзиві наголошує, що перебіг позовної давності за зобов`язаннями за січень 2019 року розпочався 15.02.2019 і сплив (для неустойки) 14.02.2020. Тому, при зверненні до суду 08.04.2020, позивач втратив своє право на стягнення неустойки в зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами ст. 257, ч. 2 ст. ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 цього Кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Приписами ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1 ст.260 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 253, ч. 1 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до п.п. 2.3, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (яка є чинною), якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних відносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу. У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред`явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом (п. 4.3 зазначеної Постанови).

Умов щодо збільшення позовної давності, встановленої законом, укладений сторонами Договір № 896-18/3 від 16.10.2018 не містить. Не надано суду доказів досягнення згоди щодо такої умови й в інших документах, якими обмінювалися сторони, і які б свідчили про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Позивач нараховує пеню у розмірі облікової ставки НБУ за зобов`язаннями січня 2019 року, визначаючи початком нарахуванні пені день, який слідує за останнім днем виконання зобов`язання з оплати (15.02.2019).

У даному випадку, перебіг позовної давності починається від наступного дня, коли повинні були бути оплачені акти за січень 2019 року та закінчується через рік, у відповідні місяць та число (14.02.2020).

Позовна заява була подана до Господарського суду Вінницької області 08.04.2020, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду. Відтак, за вимогою про стягнення пені спливла спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Наведені обставини є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 31 277,20грн.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом обставини та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 510 790,82 грн основного боргу, 17 579,44 грн 3% річних та 14 914,31 грн інфляційних втрат. У стягненні 11,37 грн 3% річних та 31 277,20 грн пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 33126849) на користь Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Маяк" (вул. В. Інтернаціоналістів, буд. 2Е, м. Вінниця, 21030, код ЄДРПОУ 23110524) 510 790 грн 82 коп. - основного боргу; 17 579 грн 44 коп. - 3% річних; 14 914 грн 31 коп. - інфляційних втрат 8 149 грн 27 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В позові в частині стягнення 11,37 грн 3% річних та 31 277,20 грн пені відмовити.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 02 жовтня 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. В. Інтернаціоналістів, буд. 2Е, м. Вінниця, 21030)

3 - відповідачу (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21100)