Рішення № 91937176, 28.09.2020, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 202/5065/19

2/180/135/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Тананайської Ю.А.

за участю секретаря Новоселецької К.В.,

представника позивача Воронкова О.М. представника відповідача Гончаренка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Марганці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 202/5065/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 11165065000 від 07.06.2007 року,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнив мотивуючи тим, що між позичальником ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» 07.06.2007 року був укладений Кредитний договір № 11165065000, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 22420 доларів США зі сплатою 12,50% річних.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», яке виступає правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого Банк відповідно до умов цього договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитним договорам, укладених з боржниками, зазначених в Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження в розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

22.10.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту № 11165065000 від 07.06.2007 року. Оскільки, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, то позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за користування кредитом – 39664 гривень та пеню за подвійною ставкою НБУ – 157113 гривень 88 копійок, що станом на 27.06.2019 року в загальному розмірі становить 196777 гривень 88 копійок та вирішити питання відшкодування судових витрат.

Відповідач через канцелярію суду надав суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі сплином строку позовної давності.

Генеральний директор ТОВ «Вердикт Капітал» О.В. Іжаковський через канцелярію суду надав відповідь на відзив. В наданому відзиві наполягав на задоволенні позовних вимог, просив відмовити відповідачу у застосуванні строків позовної давності, оскільки, в порушення умов договору, а також, вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, виникла заборгованість та на існуючий борг позивач нарахував відсотки відповідно до ст. 625,1048 ЦК України, за останні три роки, тобто застосував цивільну відповідальність за прострочення зобов`язання.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позичальником ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» 07.06.2007 року був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11165065000, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 22420 доларів США зі сплатою 12,50% річних. Невід`ємною частиною даного Договору виступав Графік погашення кредиту (а.с.8-19).

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», яке виступає правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого Банк відповідно до умов цього договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитним договорам, укладених з боржниками, зазначених в Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження в розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором (а.с. 28-63).

22.10.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 951/к купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11165065000 року від 07.06.2007 року(а.с.64-68).

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідачів, а ПАТ «УкрСиббанк» втратив такі права.

Позивач вказує, що заборгованість позичальника за вказаним Кредитним договором в повному обсязі не погашена та загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 27.06.2019 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 1 322 995 гривень 83 копійки, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 440 314 гривень 53 копійки; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 806 515 гривень 93 копійки; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 76 165 гривень 37 копійок.

В уточненій позовній заяві позивач зазначає, що позивач на власний розсуд розпоряджається своїм правом вимоги, та оскільки існує прострочене грошове зобов`язання, позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача пені та 3 % річних від простроченої суми за останні 3 роки, на підставі ст. 625 ЦК України. Загальний розмір пені по сплаті нарахованій пені за подвійною обліковою ставкою НБУ та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 27.06.2019 року, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, становить 196 777 гривень 88 копійок, з яких: нараховані 3% річних – 39 664 гривень 00 копійок; нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ – 157 113 гривень 88 копійок.

До матеріалів справи приєднаний розрахунок боргу 3 % з урахуванням подвійної ставки НБУ (а.с.23-24) .

Представник відповідача, заперечуючи проти вимог позивача, суду пояснив, що не знав про зміну кредитора, не сплачував на користь ТОВ «Вердикт Капітал» коштів за кредитним договором та просив застосувати строки позовної давності до вимог позивача. Крім того, з наданого суду відзиву на позов слідує, що відповідач, взагалі, вважає неправомірним нарахування будь-яких відсотків з моменту відступлення права вимоги.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність доказів в підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором та порушення прав відповідача при укладенні Договору факторингу, оскільки витяг з Додатку № 1 позивач повинен був надати до суду відповідний додаток у тій самій формі, в якій було укладено договір факторингу - є безпідставними, оскільки вимоги про оспорювання Договору факторингу чи визнання недійсними умов цього договору в установленому Законом порядку відповідачем не пред`являлися.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач зазначає, що станом 27.06.2019 року, відповідач не повернув отримані кредитні кошти згідно договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11165065000 від 07.06.2007 року, таким чином, з огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору 11165065000 від 07.06.2007 року, ТОВ «Вердикт Капітал» вважає, що у нього виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому, з надано суду ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунку заборгованості відповідача, станом на 27.06.2019 року, не можливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо.

Належного розрахунку заборгованості відповідача за Кредитним договором 11165065000 від 07.06.2007 року, під час судового розгляду справи представником позивача суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 07.06.2007 року між позичальником ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11165065000, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 22420 доларів США зі сплатою 12,50% річних.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі № 373/2054/16-ц / провадження № 14-446цс18 / від 16 січня 2019 року, відповідно до ст.524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, тому інфляційні мають розраховуватися з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду від 14.02.2018 р. по справі №564/2199/15-ц.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезазначеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Тобто дія вказаного Закону на спірні відносини не поширюється.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку зі спливом позовної давності, про що надав відповідну заяву.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11165065000від 07.06.2007 року, строк повернення кредитних коштів сторонами встановлено 10.05.2014 року.

При цьому, матеріали справи не містять даних про зміну терміну повернення кредиту та доказів того, що між Банком та Позичальником укладалися будь-які додаткові угоди.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Однак, стаття 259 ЦК України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. Відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Доказів того, що з часу відступлення права вимоги на користь ТОВ «Вердикт Капітал» відповідачем здійснювалися платежі за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11165065000 від 07.06.2007 року, матеріали справи також не містять.

Позов до суду про стягнення заборгованості за договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11165065000 від 07.06.2007 року ТОВ «Вердикт Капітал» пред`явило 23 липня 2019 р., тобто після спливу строку загальної позовної давності до основної вимоги, при цьому суду не надано належних та допустимих доказів того, що між сторонами у справі наявна домовленість, оформлена у встановленому законом порядку, про збільшення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином, заміна кредитора у зобов`язанні, у зв`язку з відступленням від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договором, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних, нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ. Відтак, не можуть бути стягнуті 3% річних та пеня, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Частини 3, 4 статті 267 ЦК України регламентують, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, позивач не робив заяв та клопотань щодо поважності причин пропущення позовної давності, а також не встановлені такі поважні причини й при розгляді справи.

Враховуючи викладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові – на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 80, 81, 263, 265, 279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 11165065000 від 07.06.2007 рокувідмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місце знаходження: м. м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. № 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749.

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 01 жовтня 2020 року.

Суддя: Ю. А. Тананайська