Рішення № 91933376, 15.09.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/9857/20

2-5426/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Король О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

24.04.2020 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У позовній заяві позивач посилається на те, що 20.08.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 180820-99-1, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Приватбанк», що підтверджується чеком від 20.08.2018 року.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://monetka.com.ua/uk/about_us.

Відповідач зареєструвався на веб-сайті позивача в мережі Інтернет https://monetka.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування Кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних відповідача).

Одноразовий ідентифікатор НОМЕР_3 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався при реєстрації.

Вчинення відповідачем дій, направлених на укладення Кредитного договору в електронній формі, підтверджується електронними доказами, а саме роздруківкою інформації з електронного файлу (Log file), що визначає послідовні дії відповідача та позивача на веб-сайті https://monetka.com.ua в мережі Інтернет, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій позивача та відповідача щодо укладання електронного договору у мережі Інтернет на веб-сайті https://monetka.com.ua, яку позивач використовував для укладення електронного договору з відповідачем.

Таким чином, між сторонами було укладено Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору зі всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору сторони погодили процентну ставку за користування Кредитом - 1,5% від суми кредиту за кожен день користування у межах строку, визначеного в п. 1.3 цього Договору, який становить 30 днів.

Положеннями п. 2.4.1. Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується у встановлений строк повернути Кредит та сплатити проценти за його користування.

Згідно з п. 3.3. Кредитного договору у випадку порушення строків повернення Кредиту, встановленим п. 1.3. Договору, позичальник сплачує товариству плату за користування Кредитом за підвищеною ставкою - 3,5% від суми несвоєчасного повернутого Кредиту за кожен день користування Кредитом понад встановлений строк.

Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору місцем виконання договору є місцезнаходження товариства.

Умовами п. 4.10 Правил, що є невід`ємною частиною Кредитного договору, визначено, що датою повернення кредиту, так само як і датою сплати заборгованості, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Отже, виконанням Кредитного договору є отримання коштів позивачем у місці знаходження останнього.

Враховуючи те, що позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, однак відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, та штрафними санкціями, та продовжує ухилятись від виконання зобов`язання, що є порушенням прав позивача, ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка відповідно до розрахунку станом на 24.04.2020 року становить 12 480 грн., яка складається з: 3000 грн. - заборгованість за кредитом; 9480 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; А також витрати на правову допомогу та судовий збір.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

У судове засідання сторони позивача не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Учасниками справи були подані заяви по суті, в яких викладено вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору.

У відзиві, що надійшов до суду 22.05.2020 року, відповідач зазначає, що не погоджується з позицією позивача, оскільки вона не ґрунтується на законі та не підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, всупереч вимогам Закону України «Про електронну комерцію» позивачем не надано копії заповненої анкети-заявки, не надано доказів проходження відповідачем ідентифікації, верифікації його платіжної картки.

Додана до позовної заяви копія договору позики у розділі 6 «Реквізити та підписи сторін» не містить підписів сторін та немає примітки про те, що договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відсутній і сам одноразовий ідентифікатор НОМЕР_3 , який, окрім того, також не відповідає вимогам п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого електронний підпис одноразовим ідентифікатором має складатись саме з алфавітно-цифрової послідовності, тобто містити як алфавітні так і цифрові значення.

Таким чином, надана паперова копія зазначеного договору не може бути доказом факту укладення договору.

Відсутні і будь-які докази направлення позивачем повідомлень з одноразовим ідентифікатором НОМЕР_3 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 та отримання їх відповідачем.

Згідно положень цивільного законодавства акцепт повинен був бути здійснений стороною, яка приймає пропозицію укласти договір, а саме відповідачем у справі, а, отже, до предмету доказування у даній справі входить дослідження факту направлення акцепту відповідачем позивачу. Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження зазначеної обставини.

У п. 3.25 Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет в редакції від 20.07.2018 року зазначається, що електронним підписом позичальника є алфавітно-цифрова послідовність отримана ним в СМС повідомленні.

У п. 12.1 - що у всіх відносинах між Позичальником і Товариством (заснованих як на першому договорі, так і на всіх наступних договорах, інших договорах та угодах, які будуть укладені між Позичальником та Товариством у майбутньому) в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись Логін Особистого кабінету та Пароль Особистого кабінету. У самому договорі жодних згадок про можливість його підписання одноразовим ідентифікатором немає, проте передбачено, що єдиний можливий варіант його підписання - за допомогою Логіна Особистого кабінету та Пароля Особистого кабінету, які і є електронним підписом Позичальника.

У пункті 2.1.14 вказується: сайт товариства - www.monetka.com.ua. Однак наразі цей сайт не працює, а при введенні адреси www.monetka.com.ua здійснюється переадресація на www.monetka.ua. Таким чином, ознайомитись з Правилами в редакції від 20.07.2018 року на сайті www.monetka.com.ua наразі є неможливим.

Матеріали справи не містять підтверджень, що копія Правил доданих позивачем до позову у цій самій редакції станом на 20.08.2018 року знаходилась на сайті www.monetka.com.ua і що саме ці Правила повинен був розуміти відповідач, ознайомився і погодився з ними. Таким чином, надана позивачем копія Правил взагалі належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача).

Крім того, згідно відповіді АТ «Державний ощадний банк України» від 04.02.2020 року на картку № НОМЕР_4 у період з 20.08.2018 року по 25.08.2018 року надходжень грошових коштів від ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація» не було, а також про те, що 20.09.2018 року переказів грошових коштів з картки № НОМЕР_4 на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація» не здійснювалось.

Разом з тим зазначає, що у разі доведеності факту укладання договору заявлена позикодавцем вимога в частині стягнення заборгованості по основних та додаткових процентах за користування позикою за період з 20.09.2018 року по 02.10.2019 року є безпідставною та не може бути задоволеною судом, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Враховуючи викладене, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Сторона позивача скористалася своїм правом на подачу відповіді на відзив, з якої вбачається, що процедура укладення електронного договору з відповідачем здійснюється шляхом заповнення формуляра в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua, що повністю відповідає вимогам ст.ст. 203, 205, 207, 634, 639, главі 71 Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачем були здійснені всі необхідні дії в ІТС на укладення електронного договору, а саме :заповнена заявка на отримання кредиту; проведено ознайомлення з умовами кредиту, кредитним договором, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту через мережу інтернет; проводилась верифікація платіжної карти НОМЕР_4 шляхом списання 0 грн. 45 копійок; підписано договір № 180820-99-1 від 20.08.2018 року електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора НОМЕР_3 у відповідному полі в ІТС.

Тобто, заповнення заявки в ІТС, ознайомлення з умовами кредитування, підтвердження дійсності платіжної карти, введення одноразового ідентифікатора, як електронного підпису є логічним завершенням дій відповідача спрямованих на укладення кредитного договору з позивачем та отримання кредиту.

Кредитні кошти були перераховані на платіжну карту НОМЕР_4 , що підтверджується листом АТ «ТАСКОМБАНК» від 29.05.2020 року вих. №12388/47.

Також 20.09.2018 року відповідачем було пролонговано кредитний договір шляхом сплати 150 гривень з особистого кабінету.

Кредитний договір, укладений між сторонами, містить розмір процентів, які застосовуються до боржника у разі прострочення грошового зобов`язання. Так, у випадку порушення строків повернення кредиту, позичальник сплачує товариству плату за користування кредитом за підвищеною ставкою - 2,5% від суми несвоєчасно повернутого Кредиту за кожний день користування кредитом понад строк, зазначений у договорі (з урахуванням пролонгації).

Вважає, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 19.09.2018 року по 02.10.2018 року є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству і правовим позиціям ВС.

18.06.2020 до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив, в яких він посилається на те, що стороною позивача не надано заяви відповідача, з якої вбачається бажання отримати кредит та його розмір, також як і не надано жодних відомостей про зазначення відповідачем номеру платіжної карти, на яку мали бути зараховані кредитні кошти.

Зразок зображень з процедурою проходження кроків заповнення заявки в ІТС на веб-сайті https://monetka.com.ua містить чужі персональні дані, а одноразовий ідентифікатор НОМЕР_5 , який міститься на одному із доданих позивачем до відповіді на відзив зображень відрізняється від одноразового ідентифікатора НОМЕР_3.

Позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме електронним цифровим підписом відповідачем підписано кредитний договір, зокрема, відсутні відомості про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача, відомості про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Лист АТ «ТАСКОМБАНК» вих. № 12388/47 від 29.05.2020 року не може бути прийнятий як доказ судом, оскільки не містить повного номеру картки, крім того, в рамках договору № 44 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 30.07.2018 року, на який йде посилання, здійснення переказу грошових коштів на картку фізичної особи від імені ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація» є взагалі неможливим, так як не відповідає та прямо суперечить умовам цього самого договору в редакції, яка діяла станом на 20.08.2018 року

Таким чином, вважає, що ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» не доведено факту укладення між сторонами договору.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст.ст. 1047, 1055 ЦК України встановлено, що договір позики, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо:

- його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

- воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку;

- він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Статтею 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ч. 3, ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

З матеріалів справи вбачається, що вчинення відповідачем дій, направлених на укладення Кредитного договору в електронній формі, підтверджується електронними доказами, а саме роздруківкою інформації з електронного файлу (Log file), що визначає послідовні дії відповідача та позивача на веб-сайті https://monetka.com.ua в мережі Інтернет, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій позивача та відповідача щодо укладання електронного договору у мережі Інтернет на веб-сайті https://monetka.com.ua, яку позивач використовував для укладення електронного договору з відповідачем (а.с. 19-20).

Так, відповідно до вказаного документу в особистому кабінеті позичальника він ознайомився з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, умовами кредитування, після чого на фінансовий номер НОМЕР_2 був надісланий одноразовий ідентифікатор НОМЕР_3, який в результаті був введений у ІТС та акцептована пропозиція укласти кредитний договір.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Кредитні кошти, обумовлені умовами договору в розмірі 3000 грн. були перераховані 20.08.2018 року на платіжну карту НОМЕР_6 , що підтверджується чеком (а.с. 23) та копією листа від 29.05.2020 року № 12388/47, виданого за підписом директора Департаменту супроводження банківських операцій АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с. 116).

Проте, відповідач до свого відзиву на позовну заяву долучив копію довідки за підписом керуючого ТВБВ № 10018/0145 філії Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 04.02.2020 року (а.с. 87), в якій зазначено, що згідно даних виписки з рахунку за період з 20.08.2018 року по 25.08.2018 року включно надходжень на рахунок від ТОВ «ФК «Фінанс інновація» не було, а також 20.09.2018 переказів на рахунок останнього не здійснювалося.

Однак копія виписки з рахунку до суду не надавалась.

Між тим, переказ коштів, починаючи з 30.07.2018 року, здійснюється через відкритий згідно договору №44 від 30.07.2018 року про організацію взаємодії при переказі фізичним особам та договору інтернет-еквайрингу №105 від 30.07.2018 року, укладених між АТ «ТАСКОМБАНК» та позивачем, віртуальний термінал ТЕО508 (31000508) та ТЕО509 (31000509) відповідно (а.с. 117), тобто через сторонній мерчант шляхом зарахування переводу на карту як поповнення карткового рахунку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 20.08.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 було укладено договір № 180820-99-1 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписання якого є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням (а.с. 15-18).

Відповідно до ст. 509 цього Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами зазначеного договору відповідач отримав грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Приватбанк».

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

20.09.2018 року відповідачем було пролонговано вказаний кредитний договір шляхом сплати 150 гривень з особистого кабінету відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах

фінансового кредиту через мережу Інтернет, що підтверджується чеком (а.с. 119).

Згідно п. 4.15 цих Правил строк пролонгації становить 14 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями п. 1.2. договору визначено, що сторони погодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1.5 % від суми кредиту за кожен день користування у межах строку, визначеного в п. 1.3.

Пунктом 2.4.3. встановлено, що позичальник зобов`язується у випадку подальшої зміни терміну платежу (оформлення продовження), сплачувати Товариству проценти за користування кредитом у розмірі 1.5 % в день від суми кредиту, починаючи з першого дня продовження на період її дії.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач не повернув своєчасно позивачу суму кредиту та нараховані відсотки відповідно до умов Кредитного договору.

За п. 3.3. договору у випадку порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує плату за користування кредитом за підвищеною ставкою - 2.5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад встановлений строк, зазначений у п. 1.3.

Відповідач посилається на те, що після закінчення строку дії договору, тобто після 19.09.2018 року, у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Часиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими.

Так, сплата відсотків у розмірі 1350 грн. обумовлена договором у межах строку його дії та визначена в графіку розрахунків, що є додатком до договору (а.с. 18).

Враховуючи, що договір було пролонговано на 14 днів, тобто до 03.10.2018 року, стягнення з відповідача, крім заборгованості за кредитом у розмірі 3000 грн., підлягає заборгованість по відсоткам до 03.10.2018 року у розмірі 1980 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає судовий збір у розмірі 2102,00 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» також просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 витрати на правову допомогу: за письмову консультацію та складання тексу позовної заяви - 9500,00 грн., за складання тексту заперечень на відзив - 5700 грн., за участь у судових засідання 20.05.2020 року та 10.06.2020 року - по 1500 грн. за кожне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та витрати, що пов`язані з явкою до суду стороною позивача надано суду копію договору про надання правової допомоги № 25/02/2020-01 від 25.02.2020 року (а.с. 45-48), копії актів виконаних робіт: № 14 від 21.04.2020 року (а.с. 49-50), № 4/05 від 18.05.2020 року (а.с. 120), № 7/06 від 09.06.2020 року (а.с. 123).

Згідно вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат за складання тексту заперечень на відзив, що є правом сторони позивача та який фактично відповідає змісту позовної заяви, а також за участь у судовому засідання 20.05.2020 року, яке не відбулося та було знято з розгляду у зв`язку з поширенням на території України корона вірусу COVID-19, буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд вважає за можливе вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково у розмірі 11 000 грн., що включає в себе: 9500,00 грн. - за письмову консультацію та складання тексу позовної заяви; 1500 грн. - за участь у судовому засідання 10.06.2020 року.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 536, 549, 610, 615, 625, 651, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 138, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 4, оф. 520, код ЄДРПОУ 41146462) за договором № 180820-99-1 від 20 серпня 2018 року заборгованість за кредитом - 3000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 1980 грн.; витрати на професійну правничу допомогу - 11 000 грн.; судовий збір - 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2020 року.

Суддя: