Ухвала суду № 91932334, 01.10.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1737/17

Провадження № 2/591/578/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Бабич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 03 квітня 2017 року звернуся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16 серпня 2016 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно продажу 90% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумипромтехпостач».

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2017 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом, справа призначена до розгляду.

Згідно розпорядження Зарічного районного суду м. Суми від 02 липня 2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з тим, що суддя Грищенко О.В, звільнена у зв`язку з поданням заяви про відставку, вказана справа передана у провадження судді Сидоренко А.П.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2020 року вказана справа прийнята до провадження судді Сидоренко А.П. з призначенням до судового розгляду 01 жовтня 2020 року о 10 год. 30 хв.

В зазначене судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

29 травня 2018 року від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій посилається на те, що в даній справі між позивачем та відповідачем виник спір щодо корпоративних прав у статутному фонді (майні) господарського товариства та відповідно до ст. 16 ГПК України, в редакції, що діяла на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом така справа підлягала розгляду господарським судом Сумської області. На даний час вказана норма кодексу встановлена в п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, якою встановлено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

22 червня 2018 року від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі, які обгрунтовує тим, що у даному випадку позивачем подано позов до відповідача про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Сумипромтехпостач» від 16 серпня 2016 року. Суб`єктом даного правочину є поточний (позивач) та колишній (відповідач) учасники товариства. Позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 16 серпня 2016 року був виготовлений відповідачем та наданий для підписання позивачу одночасно з іншим, реально укладеним та виконаним договором, який дзеркально аналогічний спірному, для наступного заволодіння майном позивача. Вказаний продаж у будь-якому випадку мав місце поза волею позивача і для нього не спрямований на реальне настання правових наслідків. Предметом судового спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Сумипромтехпостач» внаслідок обману відповідача, тобто спір стосується цивільно-правових взаємовідносин між двома фізичними особами, вимог щодо вирішення питань, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності товариства позивачем не заявлено. Просить відмовити в задоволенні заяви про закриття провадження у справі та продовжити її розгляд.

При вирішенні заяви про закриття провадження у зазначеній справі суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 331/2533/17 від 03 жовтня 2018 року.

Згідно цього висновку у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з вказаним позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 ГПК України (у вказаній редакції), згідно з пунктами 1, 4 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; і справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 1, 3, 4, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Натомість відповідно до положень статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з вказаним позовом), які кореспондуються з приписами статті 19 цього Кодексу (у чинній редакції), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Як установлено в частинах першій, третій статті 167 ГК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Таким чином позов ОСОБА_1 стосується правовідносин щодо договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, а тому з врахуванням наведених норм процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у зазначеній справі, є господарсько-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Таким чином провадження у вказаній справі було відкрито помилково, та необхідно повідомити позивачу, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.

Роз`яснити позивачу його право звернутися з вказаною заявою в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання апеляційної скарги.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.П.Сидоренко