Рішення № 91931848, 22.09.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2295/20

Провадження № 2-а/487/84/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2020 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді -Нікітіна Д.Г.,при секретарі - Оцабера М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серія ГАА№487252 від 18 квітня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.182 КУпАП серії ГАА №487252 від 18.04.2020 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що Постановою поліцейського взводу. № 1 роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Тулієва Огтай Габіл огли серія ГАА № 487252 від 18.04.2020, ОСОБА_1 , було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності послужило те, що 18.04.2020 близько 13 год. 00 хв., тобто у вихідний день, позивач нібито проводив ремонтні роботи у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому шум проникав за межі цього приміщення, чим порушив вимоги ст. 24 Закону України від 24.02.1994 № 4004-ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення».

Позивач свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення не визнає, з огляду на наступні факти.

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що вимоги позивача є пезпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню. Просили відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання, яке призначено на 25.05.2020 позивач, його представник та відповідач не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача та представник відповідача надали заяви про слухання справи за їх відсутності.

В силу ч.3 ст.268 КАС України неявка зазначених осіб не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, надавши їм оцінку, суд доходить до наступних висновків.

Так, згідно матеріалів справи, під час патрулювання 18.04.2020 року поліцейським Управління патрульної поліції Миколаївської області Департаменту патрульної поліції капралом поліції ОСОБА_2 разом з напарником, було отримано повідомлення на службовий планшет зі спец лінії "102", про те що за адресою АДРЕСА_1 , проводять ремонтні роботи у вихідний день.

По прибуття за вказаною адресою було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 за вказаною адресою здійснює ремонтні роботи в квартирі під час чого шум проникав за межі цього приміщення, а саме в квартири, чим порушує вимоги ст. 24 Закон України "Про забезпечення санітарного епідеміологічного благополуччя населення"

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення гр. ОСОБА_1 , вимог законодавства стосовно захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, яке передбачено ч. 1 ст. 182 КУпАП, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення (далі - Постанова) щодо позивача.

Після чого громадянину ОСОБА_1 було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інспектор Гулієв О.Г., виніс постанову та наклав стягнення на позивача в розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень, відповідно до санкції статті.

Згідно зі ст. 285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом Постанови, та під підпис надано копію постанови.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 КУпАП України визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП України передбачає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 11 КУпАП України передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до положень частини 6 статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ч. 1 ст. 182 КУпАП, за якою кваліфіковані дії позивача передбачає відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.

Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму зобов`язані: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно - будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих майданчиках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об`єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об`єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

Статтею 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» встановлено, що проведення на захищених об`єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні - цілодобово.

Звертаю увагу, що у вищевказаному нормативно-правовому акті міститься заборона щодо проведення ремонтних та будівельних робіт на захищених об`єктах саме у святкові і неробочі дні.

В Кодексі законів про працю України встановлений чіткий перелік святкових і неробочих днів в Україні. Так, статтею 73 КЗпП України встановлені наступні святкові та неробочі дні:

- 1 січня - Новий рік;

- 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове;

- 8 березня - Міжнародний жіночий день;

- 1 травня - День праці;

- 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);

- 28 червня - День Конституції України;

- 24 серпня - День Незалежності України;

- 14 жовтня - День захисника України;

- 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове;

- один день (неділя) - Пасха (Великдень) - у 2020 році це 19.04.2020;

- один день (неділя) - Трійця - у 2020 році це 07.06.2020.

У протоколі серії АА № 057305 від 18.04.2020, складеному у відношенні позивача, зазначено, що підставою для його складання послужило те, що позивач нібито провадив ремонтні роботи, які супроводжувались шумом, у вихідний день (18.04.2020 - субота).

В Кодексі законів про працю України містяться окремі положення щодо вихідних днів, зокрема ст.ст. 67, 68, 69. При цьому у ч. 3 ст. 67 КЗпП України встановлено, що у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Одже, згідно з нормами чинного законодавства вихідні дні не є святковими та не є неробочими днями і заборона щодо здійснення у вихідні дні ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, взагалі відсутня, а тому в даному випадку відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КУпАП.

Суб`єкт адміністративного проступку - громадяни, які досягли 16-річного віку, громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

З огляду на викладене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КУпАП.

Однак оскаржувана постанова таких відомостей не містить. Зокрема постанова не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, не зазначено який рівень шуму допустимий в приміщенні та якими саме нормативно-правовими актами такий рівень визначений.

За п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, що оскаржується є незаконною та підлягає скасуванню, а в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КУпАП.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.Отже відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови, зокрема наявність події адміністративного правопорушення, його склад в діях позивача.

Також суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначені обставини свідчить, що відповідач виніс оскаржувану постанову без наявності доказів, які свідчили б про подію та склад правопорушення в діях позивача.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.256 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1,2,3,241-246 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серія ГАА№487252 від 18 квітня 2020 року - задовольнити.

Постанову Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, по справі про адміністративне правопорушення ГАА№487252 від 18 квітня 2020 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 182 КУпАП - скасувати

Стягнути з Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1, ЄДРПОУ 40108646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва.

Суддя Д.Г. Нікітін