Вирок № 91931561, 01.10.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5971/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«01» жовтня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Глинської Д.Б.

при секретарі Лань М.О.

з участю: прокурора Нанівського В.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Калюжної Б.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42015140000000126 від 11 червня 2015 року, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, працюючого заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи-начальником відділу соціально-виховної та психологічної роботи Личаківської ВК № 30 ДПтСУ у Львівській області, проживаючого за адресою – АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

ОСОБА_1 , згідно з обвинувального акту складеного слідчим слідчого відділу прокуратури Львівської області Незнайко С.В. та затвердженого прокурором Нанівським В.І. від 27.07.2015 року, обвинувачується у тому, що ОСОБА_1 , працюючи у відповідності до наказу № 58 (ос) від 30.07.2012 року на посаді заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи—начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Личаківської виправної колонії № 30 Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області, маючи спеціальне звання «капітана внутрішньої служби», будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, в обов`язки якої входить виконання функцій представника влади, з використанням наданої йому влади та службового становища зобов`язаний керуватися у своїй діяльності Конституцією України, Законами України, актами президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно правовими актами ДПТтСУ та управління, а також згідно посадової інструкції, яка затверджена 02.01.2015 року начальником Личаківської виправної колонії УДПтС України у Львівській області (№ 30) уповноваженим на організацію діяльності соціально-виховної та психологічної служби колонії щодо ефективного використання визначених законом засобів виправлення засуджених та форм соціально-виховної та психологічної роботи; забезпечувати захист прав та інтересів засуджених, втілення міжнародних стандартів поводження з особами, позбавлення волі; розробляти та забезпечувати реалізацію організаційно-практичних засобів щодо удосконалення соціально-виховної та психологічної роботи зі спецконтингентом, при цьому приділяти увагу питанню профілактики та зниження правопорушень, конфліктних ситуацій серед засуджених, забезпечення ефективного використання передбачених законом заходів заохочення та стягнення, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання грошових коштів, впродовж червня 2015 року створював умови для вимагання та одержання від ОСОБА_2 за сприяння у вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання на більш м`яке засудженого ОСОБА_3 .

Так, ОСОБА_1 , перебуваючи при виконанні службових обов`язків 09.06.2015 року, з метою незаконного збагачення, висунув вимогу засудженому ОСОБА_3 про необхідність передати йому неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США, за сприяння у вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання на більш м`яке.

Будучи поставленим в умови, за яких відмова від надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди зашкодить його законним правам та інтересам , з метою реалізації своїх законних прав, як засудженого ОСОБА_3 9.06.2015 року та 10.06.2015 року звернувся до свого родича ОСОБА_2 щодо організації зустрічі останнього з ОСОБА_1 , з метою обговорення питання щодо сприяння в заміні невідбутої частини покарання на більш м`яке та умов передачі неправомірної вигоди на вимогу останньому в сумі 1000 доларів США.

З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, 10.06.2015 року ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні Личаківської виправної колонії № 30 УДПсУ у Львівській області, за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 156, повторно висловив вимогу ОСОБА_2 про необхідність передачі йому, за сприяння у вирішенні питання щодо заміни невідбутої частини покарання на більш м`яке засудженому ОСОБА_3 , неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, на що ОСОБА_2 , будучи поставленим в умови, за яких відмова від надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди зашкодить законним правам та інтересам його родичу ОСОБА_3 , погодився на такі вимоги.

Виконуючи зазначені вище незаконні вимоги ОСОБА_1 , 12.06.2015 року близько 16.20 год., ОСОБА_2 , перебуваючи в приміщенні Личаківської виправної колонії № 30 УДПсУ у Львівській області, за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 156, діючи за вказівками останнього, передав, а ОСОБА_1 одержав в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 1000 доларів США за сприяння у вирішенні питання щодо заміни невідбутої частини покарання на більш м`яке засудженому ОСОБА_3 , що становило, станом на 12.06.2015 року, згідно курсу НБУ-21020 грн.

У подальшому, 12.06.2015 року о 16 год. 27 хв. ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні Личаківської виправної колонії № 30 УДПсУ у Львівській області, за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 156 після передачі ОСОБА_2 неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США за сприяння в заміні невідбутої частини покарання на більш м`яке засудженому ОСОБА_3 , затриманий працівниками СП БКОЗ УСБУ у Львівській області та прокуратури Львівської області, а предмет неправомірної вигоди вилучений.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, в обов`язки якого входить виконання функцій представника влади, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення, чи не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої йому влади чи службового становища, що поєднано з вимаганням неправомірної вигоди, тобто вчинив злочин, передбачений ст.368 ч.3 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину, у вчиненні кримінального правопорушення за врученим йому обвинувальним актом не визнав, пояснив, що будь-яких вимог ні до ОСОБА_4 ні до ОСОБА_5 не ставив. За своїми посадовими обов`язками не міг жодним чином впливати на рішення комісії. Підготував позитивну характеристику та подав її голові комісії на підпис за три тижні до засідання комісії. Як ОСОБА_5 клав гроші до шухляди стола не бачив так як був повернутий до нього спиною пішовши до виходу з кабінету.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив,що про те, що треба дати гроші ОСОБА_6 за позитивне рішення комісії, йому сказав в телефонній розмові двоюрідний брат ОСОБА_3 . До ОСОБА_7 приїхав 10 червня 2015 року і прийшов до ВК№30, переговорив з ОСОБА_6 . Останній сказав, що комісія відбудеться 11.06.2015. З розмови зрозумів,що треба гроші. Подумав,що це не правильно і цього ж дня пішов писати заяву в прокуратуру. Заяву написав і дав згоду на співпрацю зі слідством. Слідчий сказав що йому треба привести гроші. Поїхав додому і 12.06.2015 року привіз гроші,які поклав слідчому на стіл. Він їх чимось побризкав,поклав йому гроші в сумку і сказав їхати до ОСОБА_6 . Приїхавши до ВК №30 до нього спустився ОСОБА_6 і вони разом зайшли до нього в кабінет,де від останнього дізнався, що його двоюрідний брат ОСОБА_4 комісію вже пройшов успішно 11.05.2015. ОСОБА_1 відкрив шухляду столу на запитання, куди покласти кошти, і він поклав гроші у цю шухляду. При цьому необхідну суму для передачі ОСОБА_6 йому сказав ОСОБА_4 , якому він не дуже довіряв. Особисто йому ОСОБА_1 суму не називав та передати кошти не вимагав.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожен окремо пояснили, що є разом із ОСОБА_1 членами комісії із застосування заходів заохочення до засуджених, ОСОБА_10 є також членом комісії,однак на комісію немає жодного впливу, оскількикомісія із застосування заходів заохочення до засуджених приймає рішення не одноособово а колективно. ОСОБА_1 із підготовки документів до комісії лише погоджує характеристику засудженого, що складає начальник відділення. Випадків не погодження характеристики засудженому ОСОБА_1 вони не пригадують.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відео конференції свідок ОСОБА_3 пояснив, що у нього з ОСОБА_11 склалися неприязні стосунки ще з 2013 року,коли йому вперше було відмовлено в заміні частини покарання на більш м`яке так як ОСОБА_10 ще тоді вимагав від нього гроші за позитивне рішення але він не дав. Відмовлено було у зв`язку з недостатністю підстав. І коли знову прийшов час та можливість скористатися пільгою ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_6 , поговорив з ним і узгодив суму. Сказав,що ОСОБА_6 в голос не говорив,а написав суму на листочку. Подзвонив до свого брата ОСОБА_5 і сказав,що треба заплатити за позитивне рішення 1000 доларів США. Брат привіз і повинен був передати ОСОБА_1 гроші. Йому не відомо чи міг ОСОБА_6 впливати на комісію для прийняття позитивного рішення. Сама комісія відбулась дуже швидко і ОСОБА_6 його підтримав. Жодних погроз на його адресу від ОСОБА_6 , не було.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.

Так, відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

За ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, сторона обвинувачення посилається на фактичні дані, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, та містяться в:

- рапорті старшого лейтенанта УСБУ у Львівській області № 14/2-1501 від 11.06.2015 року, де зазначено, що ОСОБА_1 , будучи заступником начальника із соціально-виховної та психологічної роботиЛичаківської виправної колонії № 30 УДПтСУ у Львівській області, будучи службовою особою, вимагає у родича засудженого ОСОБА_3 ОСОБА_2 грошову винагороду у сумі 1000 доларів США за вирішення питання в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання, а саме за переведення на «поселення» (заміну не відбутої частини покарання на більш м`яке);

- рапорті слідчого слідчого відділу прокуратури Львівської області юриста 2-го класу Незнайка С.В. від 11.06.2015 року, де міститься аналогічна інформація;

- заяві ОСОБА_2 від 11.06.2015 року, в якій він просить прийняти міри до ОСОБА_1 ;

- витязі з ЄРДР № 42015140000000126 від 11.06.2015 року, згідно з якого зазначено, що кримінальне провадження зареєстроване 11 червня 2015 року на підставі матеріалів правоохоронних органів. Згідно фабули: “Працівник правоохоронного органу вимагає та планує одержати неправомірну вигоду”;

- протоколі ідентифікації та помічення грошових коштів від 12.06.2015 року, згідно якого були помічені спеціальною хімічною речовиною «Промінь-1»та ідентифіковані грошові кошти в розмірі 1000 доларів США

Купюри мають наступні серії та номера:

1. купюра номіналом 100 (сто) доларів США HK 07717275 C

2. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАDE 56406891 A

3. купюра номіналом 100 (сто) доларів США HL 02794997 E

4. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАKB 59332977 I

5. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАKB 51499289 J

6. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАHC 55493705 A

7. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАHL 81911002 F

8. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАDB 27467148 A

9. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАKB 10161196 J

10. купюра номіналом 100 (сто) доларів СШАKK 16445034 C;

- ухвалі про проведення обшуку від 12.06.2015 року якою надано дозвіл на проведення обшуку в приміщеннях Личаківської виправної колонії № 30 та особистого обшуку ОСОБА_1 ;

- протоколі обшуку від 12.06.2015 року, відповідно до якого у верхньому ящику письмового столу службового кабінету ОСОБА_1 вилучено кошти в сумі 1000 доларів США, номінали та номера купюр яких співпадають із номіналом та номерами купюр зазначених в протоколі ідентифікації та помічення грошових коштів від 12.06.2015 року;

- витязі з наказу начальника управління державної пенітанціарної служби України у Львівській області № 58 (ос) від 30 липня 2012 року про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи—начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Личаківської виправної колонії УДПтСУ у Львівській області(№ 30) з 1 серпня 2012 року;

- довідці Личаківської виправної колонії УДПтСУ у Львівській області (№ 30) № 10/30-5/2928 від 12.06.2015 року про те, що ОСОБА_6 не перебуває у відпустці чи лікарняному станом на 12.06.2015 року;

- службовій характеристиці ОСОБА_1 , де він характеризується позитивно;

- посадовій інструкції заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи—начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Личаківської виправної колонії УДПтСУ у Львівській області (№ 30);

- копії особової справи засудженого ОСОБА_3 , де зазначено, що ОСОБА_3 протягом відбування покарання мав ряд заохочень, стягнень не мав, характеризується позитивно;

- характеризуючих матеріалах на ОСОБА_1 , де зазначено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується по місцю проживання, одружений та виховує трьох неповнолітніх дітей;

- висновку криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин № 2238 відповідно до якої надані купюри були оброблені спеціальною хімічною речовиною, яка має спільну родову належність із спеціальною хімічною речовиною «Промінь-1»;

- висновку криміналістичної експертизи з дослідження реквізитів документів №2270 відповідно до якої надані на експертизу банкноти є банкнотами USD, які виготовлені і випущені в обіг Федеральною Резервною Службою США;

- копії клопотання та виписці з протоколу № 11 засідання комісії Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) по розгляду матеріалів особових справ засуджених для подання до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким на засудженого ОСОБА_3 (доповідач комісії ОСОБА_12 ), яким ОСОБА_3 рекомендовано клопотати на подання матеріалів до суду на застосування ст..82 КК України одноголосно;

- копії позитивної характеристики засудженого ОСОБА_3 підписаною начальником відділення № 7 Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) старшим лейтенантом внутрішньої служби Герич М.С. 02.06.2015 року, узгодженої з ОСОБА_1 02.06.2015 року та затвердженою начальником установи ОСОБА_13 11.06.2015 року;

- копії довідки про заохочення засудженого ОСОБА_3 , відповідно до якої до останнього стягнення не застосовувались з 2012 року, має ряд заохочень підписаної начальником відділення № 7 Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) старшим лейтенантом внутрішньої служби Герич М.С.;

- копії опитувального листа, щодо можливості застосування до засудженого ОСОБА_3 ст. 82 КК України з підписами ряду посадових осіб установи, де не передбачений підпис ОСОБА_1 ;

- копії наказу начальника Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) № 166від 25.05.2015 року про затвердження складу адміністративної комісії Личаківської комісії № 30 щодо застосування до засуджених пільгових заохочувальний норм до складу якої входить ОСОБА_1 , як член комісії;

- копії наказу начальника Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) № 191 від 12.06.2015 року про затвердження складу застосування заходів заохочення до засуджених Личаківської комісії № 30 до складу якої входить ОСОБА_1 , як заступник голови комісії;

- копії наказу начальника Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) № 46 від 23.01.2015 року про затвердження складу застосування заходів заохочення до засуджених Личаківської комісії № 30, до складу якої входить ОСОБА_1 , як заступник голови комісії;

- копії журналу особистого прийому громадян Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30), відповідно до якого громадянин ОСОБА_2 був на прийомі у ОСОБА_1 ;

- копії висновку службового розслідування по факту затримання ОСОБА_1 , яким не прийнято рішення щодо ОСОБА_1 до вирішення справи по суті;

- постанові про проведення контролю за вчиненням злочину від 12.06.2012 року № 21-2/1055.

- протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженню від 18 червня 2015 року, відповідно до якого між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулась розмова, в якій ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що його родич вже пройшов комісію;

- протоколі за результатами проведення негласних розшукових заходів № 62/14/2-2514 та № 62/14/2-2515 від 30.09.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 веде телефонні розмови з начальником установи ОСОБА_13 на службові теми, з невстановленими особами та з ОСОБА_2 , де повідомляє останнього, що наступного дня відбудеться комісія.

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_3 , оскільки такі покази неможливо перевірити у взаємозв`язку з іншими доказами. А покази ОСОБА_14 , щодо вимагання ОСОБА_1 неправомірної вигоди ґрунтуються на показах з чужих слів тобто зі слів ОСОБА_3 , які містять між собою розбіжності.

Оскільки свідок ОСОБА_14 стверджує, що ОСОБА_1 не вимагав у нього коштів і не називав необхідної суми, а також отримав неправомірну вигоду вже після висновку комісії Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) по розгляду матеріалів особових справ засуджених для подання до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким щодо засудженого ОСОБА_3 суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутня така кваліфікуюча ознака ч.3 ст.368 КК України, як вимагання.

Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Проаналізувавши диспозицію ст. 368 КК України, можна зробити такі висновки, що обвинувачений який скористався своїм службовим становищем і отримав неправомірну вигоду несе відповідальність лише за виконання чи невиконання таких дій які він міг або повинен був виконати з використанням наданої йому влади покладених на нього обов`язків або таких які він не уповноважений був вчинювати але до вчинення яких іншими службовими особами міг вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

В судовому засіданні досліджено посадову інструкцію заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи —начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Личаківської виправної колонії УДПтСУ у Львівській області (№ 30) капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 та встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 був службовою особою, однак не мав суттєвого впливу на результати роботи комісії Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) по розгляду матеріалів особових справ засуджених для подання до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким, оскільки був лише її членом і лише узгоджував характеристики засуджених і мав один голос з семи, як і всі інші члени комісії, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 в силу своїх повноважень не міг одноособово вплинути на позитивне рішення комісії Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) по розгляду матеріалів особових справ засуджених для подання до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким щодо засудженого ОСОБА_3 .

В межах пред`явленого обвинувачення відсутня обов`язкова складова об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме, можливість обвинуваченого використати своє службове становище для вчинення дій щодо заміни не відбутої частини покарання більш м`яким щодо засудженого ОСОБА_3 .

Відповідно до диспозиції ч.2ст. 369-2 КК України, зловживання впливом це прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.

Суд констатує, що вищевказані умисні протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразилися у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави містять склад злочин передбачений ч. 2ст. 369-2 КК України.

Обвинувачення, яке зазначене в обвинувальному акті, суд вважає недоведеним, так як воно не обґрунтовано достатніми доказами, які б підтверджували винуватість особи поза розумним сумнівом. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄС у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄС у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не мав ні законних прав, ні можливостей одноособово вчинити дії для отримання позитивного рішення комісії Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) по розгляду матеріалів особових справ засуджених для подання до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким щодо засудженого ОСОБА_3 . Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.

Частина 5 ст. 9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України»).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права».

Так, у справі «Барбера, Meссeгу и Хабардо против Іспанії» (Barbera, MesseguandJabardo v. Spain) від 6.12.1998 р. (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст.62 Конституції України, виправдати обвинуваченого на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України.

Разом з тим, суд приходить до переконання що в діях ОСОБА_1 наявний склад злочину передбачений ч.2 ст.369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, яке полягало у впливі на членів комісії Личаківської ВК УДПтСУ у Львівській області (№ 30) по розгляду матеріалів особових справ засуджених для подання до заміни не відбутої частини покарання більш м`яким.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину

Згідно з санкцією ч.2 ст.369-2 КК України, така передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років, тобто згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином.

Згідно з пред`явленого обвинувачення злочин вчинено 12 червня 2015 року, тобто на час ухвалення вироку пройшло більше 5-ти років з дня вчинення злочину, а тому є підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі наведеного, керуючись ст. 374-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.

На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою застави - скасувати.

Повернути заставу у розмірі 97 440 (дев`яносто сім тисяч чотириста сорок) гривень внесену за ОСОБА_1 .

Скасувати арешт майна ОСОБА_1 , який накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.06.2015 (справа № 461/6662/15-к, провадження №1-кс/461/3661/15).

Речові докази:

- мобільний телефон Samsung GT –S5660 (VHC) IMEI НОМЕР_1 ; мобільний телефон Fly DS124 IMEI НОМЕР_2 та сім – картами в ньому; банківську карту Kredobank № НОМЕР_3 ; банківську карту Укргазбанк № НОМЕР_4 , - повернути ОСОБА_1 ;

- металеву флешку Kingston; службове посвідчення НОМЕР_5 , видане на ім`я ОСОБА_1 ; блокнот зеленого кольору, список працівників УДПтСУ у Львівській області із зазначенням номерів телефонів; обеззолені фільтри, якими проводилися змиви з рук ОСОБА_1 ; взірець спецхімпрепарату «Промінь-1», а саме оброблений обеззолений фільтр; гумові медичні рукавиці, в яких проводився огляд, ідентифікація та оброблення грошових коштів, відібрання взірця, - знищити;

- грошові кошти в сумі 1000 дол. США, які передані на відповідальне зберігання у Західне ГРУ «Приватбанк», - повернути ОСОБА_2 .

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Д. Б. Глинська