Рішення № 91927596, 29.09.2020, Оболонський районний суд міста Києва

29.09.2020 Справа № 754/16221/17

Унікальний № 754/16221/17

Провадження № 2/756/468/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року

Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Дрончак Д.А.

представника позивача Глухенького О.А.

відповідача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Деснянський" до ОСОБА_1 , про знесення самовільно побудованої споруди, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року, представник позивача Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Деснянський" (надалі - Кооператив"Деснянський"), звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому після збільшення розміру позовних вимог у серпні 2018 року, просив суд зобов`язати ОСОБА_1 знести за свій рахунок самовільно побудований об`єкт нерухомості, капітальну споруду загальною площею 122,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що розташована на території Кооперативу "Деснянський".

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що зчасу створення Кооперативу «Деснянський» побудовано приміщення малярки за адресою: АДРЕСА_1 для надання членам кооперативу та населенню послуг з ремонту, технічного та сервісного обслуговування автотранспортних засобів, а також виконання малярних робіт.

Між колишнім головою кооперативу Брезвіним В.А. та відповідачем ОСОБА_1 01 жовтня 2014 року укладений договір оренди тимчасової споруди. За умовами якого, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві в строкове платне користування тимчасову споруду по АДРЕСА_1 загальною площею 80 кв.м., а Орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та відшкодовувати вартість комунальних послуг, а після припинення договору оренди - повернути майно Орендодавцеві в належному стані.

В акті прийому-передачі майна за договором оренди тимчасової споруди, від 01 жовтня 2014 року, у пункті 3 зазначено, що на момент укладання договору оренди, майно знаходиться у непридатному для використання стані та потребує реконструкції.

За умовами договору оренди Орендар ОСОБА_1 повинен був відновити тимчасову споруду загальною площею 80 метрів квадратних, без облаштування фундаменту.

Однак в порушення вимог законодавства України, державних-будівельних норм та правил, ОСОБА_1 самовільно зніс тимчасову споруду та побудував капітальну споруду загальною площею 122,1 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на нежитлову капітальну будівлю. Посилаючись на положення ст.376 ЦК України, що орендар ОСОБА_1 самовільно з порушенням встановленого порядку отримання дозволів на виконання будівельних робіт, розробки та погодження проектно-кошторисної документації, відведення земельної ділянки під капітальне будівництво, введення в експлуатацію закінченого будівництва побудував капітальну споруду на земельній ділянці, яке не була в передбачений законом порядок відведення під зазначене будівництво, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2017 року визначено головуючим суддю в даній справі ОСОБА_5 .

Ухвалою суду 08 грудня 2017 року за вказаним позовом відкрито позовне провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Бурнашев П.В., просить суд відмовити Кооперативу "Деснянський"в задоволенні позовних вимог.

В мотивування поданого відзиву зазначає, що ОСОБА_1 , як член кооперативу, на підставі поданої 01 вересня 2014 року заяви отримав в оренду тимчасову споруду для ремонту, технічного та сервісного обслуговування автотранспортних засобів, з розміщенням малярного відділення. За умовами укладеного договору, п.п.2.3.5. ст.2 «Орендар має право: проводити капітальний ремонт, реставрацію, реконструкцію, технічне переобладнання об`єкта оренди, викликані особливостями господарської діяльності ОРЕНДАРЯ, лише з дозволу ОРЕНДОДАВЦЯ». Згідно п. 4.2. ст.4 Договору оренди, «Покращення орендованої споруди, здійснені орендарем, є його власністю. Відповідно до акту прийому-передачі майна за Договором оренди, стан майна на момент передачі ОСОБА_1 знаходиться у непридатному для використання стані та потребував реконструкції . Цього ж дня,1 вересня 2014 року між сторонами укладений дефектний акт на реконструкцію будівлі авто малярної майстерні.

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до кооперативу «Деснянський» із проханням погодити проектно-кошторисну документацію на реконструкцію приміщення малярки, на загальну суму 447 934,78 грн.

Відповідно до Протоколу зборів правління кооперативу «Деснянський» від 02 вересня 2014 року прийнято рішення: укласти Договір оренди; надати ОСОБА_1 дозвіл на реконструкцію або капітальний ремонт орендованої споруди, при необхідності з подальшою зміною площі; визначити орендну плату в розмірі 4000,00 грн.. щомісяця; взяти на себе зобов`язання відшкодувати витрати понесені на реконструкцію або капітальний ремонт, в розмірі 1000,00 грн. щомісяця.

ОСОБА_1 01 жовтня 2014 року письмово звернувся до кооперативу «Деснянський» із проханням надати дозвіл на реконструкцію орендованої споруди та отримав дозвіл 03 жовтня 2014 року. Відповідач ОСОБА_1 11 вересня 2015 року кооперативу «Деснянський» надав довідку про витрати коштів, кошторис, акт виконаних робіт, товарні чеки на матеріали, що в сукупності свідчать про надання позивачем згоди на реконструкцію орендованої ОСОБА_1 споруди з подальшою зміною площі.

У відповіді на відзив, представник позивача зауважив, що на підстав договору оренди землі від 16 листопада 2004 року позивач кооперативу «Деснянський» є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій розташований спірний об`єкт нерухомості, тому має право вимагати усунення порушеного права самочинним будівництвом, оскільки власник позбавлений права користування тимчасовою спорудою, яка була самочинно знесена відповідачем та побудована капітальна споруда без будь-яких проектів та погоджень будівельного нагляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що усі дії по реконструкції та капітальному ремонту узгоджував із діючим, на той час, головою правління кооперативу «Деснянський», лише за згодою правління за власні кошти.

Представники відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в судовому засіданні, заперечували проти задоволення позовних, з підстав та мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, зауважив, що доказів порушення прав позивача, як користувача земельної ділянки та в чому полягає порушене право власності позивачем не надано, що свідчить про відсутність порушеного права, за захистом якого звернувся позивач.

Суд, вислухавши представників учасників справи, дослідивши поданий відзив та відповідь на нього, письмові докази по справи, проаналізувавши обставини справи, позицію сторін, надавши їм оцінку в сукупності, вважає, що позовні вимоги Кооперативу "Деснянський" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору оренди землі від 16 листопада 2004 року укладеному між Київською міською радою, як орендодавцем, та Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Деснянський", якому на підставі рішення Київської міської ради від 26 червня 2003 року передано в оренду земельну ділянку в розмірі 13448 кв.м. 2120 кв.м. та 3130 кв.м, для експлуатації та обслуговування гаражів, що розташовані АДРЕСА_1 (а.с.142-150).

Умовами договору оренди тимчасової споруди від 01 жовтня 2014 року, укладеному між кооперативом «Деснянський», від імені та в інтересах якого діє голова кооперативу Брезвін В.А. ,- Орендодавець та ОСОБА_1 , як орендар, передбачено, зобов`язання Орендодавця передати Орендареві в строкове платне користування тимчасову споруду по АДРЕСА_1 загальною площею 80 кв.м. В свою чергу, орендар зобов`язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та відшкодовувати вартість комунальних послуг, а після припинення договору, повернути орендоване майно (п.1.1).

Згідно п.1.7 Договору, передача тимчасової споруди оформляється Актом прийому-передачі. В пункті 3 акту прийому-передачі майна за договором оренди тимчасової споруди, від 01 жовтня 2014 року, зазначено, що на момент укладання договору оренди, майно знаходиться у непридатному для використання стані та потребує реконструкції (а.с.6,11).

Згідно положення п.п. 2.1.,2.1.6, 2.1.7 укладеного договору, орендар зобов`язується, за попередньої письмової згоди орендодавця переобладновувати, переплановувати споруду, що орендується, пристосовуючи його до своїх потреб, щодо здійснення своєї господарської діяльності; здійснити за власний рахунок та власними силами реконструкцію або капітальний ремонт орендованої споруди. Кошторисна вартість робіт доводиться до відома орендодавця. (а.с.6).

За умовами п.2.3.,2.3.5. договору орендар має право: проводити капітальний ремонт, реставрацію, реконструкцію, технічне переобладнання об`єкта оренди, викликані особливостями господарської діяльності орендаря, лише з дозволу орендодавця.

Як видно за матеріалів справи, між сторонами 01 вересня 2014 року укладено дефектний акт на реконструкцію будівлі авто малярної майстерні на території кооперативу «Деснянський», в якому визначений обсяг демонтажу тимчасової металевої споруди та улаштування фундаменту, стін з газобетонних блоків, плит перекриття та інше., який складений та погоджений головою правління кооперативу «Деснянський» - Брезвіним В.А. та підписаний ОСОБА_1 (а.с.95,96).

Відповідно до Протоколу зборів правління кооперативу «Деснянський» від 02 вересня 2014 року прийнято рішення: укласти Договір оренди тимчасової споруди з членом кооперативу ОСОБА_1 ; надати ОСОБА_1 дозвіл на реконструкцію або капітальний ремонт орендованої споруди, при необхідності з подальшою зміною площі; визначити орендну плату в розмірі 4000,00 грн. щомісяця, окремо витрати на електроенергію та земельний податок згідно встановлених рахунків; взяти на себе зобов`язання відшкодувати витрати понесені на реконструкцію або капітальний ремонт, в розмірі 1000,00 грн. щомісяця. До кінцевого розрахунку (а.с.97).

Зі звернення ОСОБА_1 до голови правління кооперативу «Деснянський» від 02 жовтня 2014 року просив надати дозвіл на реконструкцію орендованого приміщення, яка перебуває у непридатному стані. На що отримано погодження за умови провести реконструкцію орендованої тимчасової споруди за власні кошти (а.с.98,99).

Згідно Акту прийому - передачі металу від 02 жовтня 2015 року, який є Додатком до договору оренди тимчасової споруди склали акт проте, що орендар ОСОБА_1 передав, а орендодавець кооператив «Деснянський» в особі голови правління - Брезвин В.А. прийняв на зберігання метал, який демонтований від тимчасової споруди (авто малярки). Що орендується орендарем, яка розташована АДРЕСА_1 (а.с.100).

Як видно з довідки про витрати коштів від 11 вересня 2015 року орендар ОСОБА_1 повідомив орендодавця про проведення часткової реконструкції орендованої споруди, згідно акту виконаних робіт від 11 вересня 2015 року ним витрачено власні кошти в сумі 447934,78 грн. надано додатком кошторис, акт виконаних робіт, товарні чеки на матеріали, станом на 10 вересня 2015 року. На яких міститься погоджений підпис голови правління та печатка кооперативу «Деснянський» (а.с.101,102-104,105-107).

З копії технічного паспорта на об`єкт нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , виготовлений Київським міським бюро технічної інвентаризації 09 лютого 2017 року, оригінал якого суду не надано, видно що за даною адресою розташована нежитлова будівля площею 122,1 кв.м (а.с.12-13).

Звертаючись до суду із позовом, як правову підставу для його задоволення, позивач посилався, що відповідач самовільно збудував капітальну споруду, із порушенням будівельних норм та правил, збільшивши її площу, чим порушив право власника на використання тимчасової споруди, на підстав положення ст.376 ЦК України просив суд зобов`язати відповідача знести її за власний рахунок.

У відповідності до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовній спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик їх помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до частин другої, третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При цьому, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування»; «Про архітектурну діяльність»; «Про регулювання містобудівної діяльності»; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Таким чином, за змістом ст. 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.

Такий висновок узгоджується з нормами ст. ст. 3, 15, 16, 391 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, згідно з якими власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тому суд повинен встановити, чи були порушені або не визнані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція викладена у висновку Верховного Суду України, що викладений у постанові №6-180цс14 від 19 листопада 2014 року, яку відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України суд має ураховувати при виборі та застосуванні у спірних правовідносинах.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).Згідно з частиною 6 статті 81 ЦК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо істотного відхилення відповідачем ОСОБА_1 від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб при проведенні капітального ремонту реконструкції майстерні.

Як видно з матеріалів справи, реконструкція, капітальний ремонт тимчасової споруди (приміщення малярки) отриманої в оренду за відповідним за договором від 01 вересня 2014 року проведена орендарем ОСОБА_1 із письмово дозволу та згоди орендодавця - Кооперативу «Деснянський», із затвердженням відповідного обсягу робіт капітального ремонту, кошторисної документації, що підтверджується актами прийому-передачі майна, дефектними актами, протоколом зборів членів правління від 02 вересня 2014 року на якому прийнято рішення про надання дозволу на капітальний ремонт при необхідності зміні площі (ас.97). Актом прийому-передачі металу демонтованої тимчасової конструкції, затвердженим головою правління кошторисом на реконструкцію, та актом виконаних робіт, що спростовує посилання представника позивача про самовільність проведеної відповідачем реконструкції та збільшення площі орендованого приміщення.

Отже, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведені заявлені вимоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України, суд враховує відмову Кооперативу "Деснянський" в задоволенні всіх заявлених вимог, у зв`язку з чим підстав для відшкодування понесених ним витрат по сплаті судового збору немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України , суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовної заяви Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Деснянський" (адреса місцезнаходження: 04209, м.Київ, вул.Озерна, 3) до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ), про знесення самовільно побудованої споруди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 вересня 2020 року.

Суддя Н.О. Яценко