Рішення № 91926247, 23.09.2020, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1805/19

2/707/725/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Смоляра О.А.

при секретарі Зарубі Н.М.

з участю представника відповідача Кучер Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду 17.07.2019 р. з позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором б/н від 26.10.2011р. в розмірі 51641,81 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачем умов кредитного договору щодо порядку повернення кредитних коштів.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 01.08.2019 у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження із викликом (повідомлення) сторін.

25.11.2019 по справі ухвалено заочне рішення, яким позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за договором в сумі 51641 грн. 81 коп. та судові витрати в сумі 1921,00 грн.

10.04.2020 року представник відповідача звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25.11.2019 року.

18.05.2020 представник позивача подав відзив на позовну заяву, в якому зауважив на необґрунтованість заяви відповідача про перегляд заочного рішення та відсутності обставин, які свідчать про недійсність договірних правовідносин між сторонами з приводу надання кредитного ліміту на банківську картку, просив суд відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 22.05.2020 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

18.06.2020 ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25.11.2019 року скасоване, справу призначено до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату, час і місце судового розгляду належним чином, заяви про відкладення розгляду справи або розгляду справи без його участі до суду не подавав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що у Анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді стягнення відстоків за користування кредитом , неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім цього , матеріали справи не містять підтверджень , що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов були роз`яснені ОСОБА_1 працівником банку, що вона їх зрозуміла та ознайомилася і погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, а тому відсутні підстави вкажи, що при укладенні договору з ОСОБА_1 банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.10.2011 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, відповідно до якої ОСОБА_1 було надано кредит уу розмірі 8000грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У заяві зазначено про те, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому виді.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 26.10.2011 року станом на 02.07.2019 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 51641,81 грн., яка складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредиту – 17021,23 грн; заборгованість за простроченим тілом кредита- 12899,80 грн.; заборгованість за пенею -3284,82 грн.; пеня за прострочене зобов`язання- 18485,46 грн.; пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.- 300 грн.; фіксована суму штрафу – 500 грн; процентна сума штрафу -2435,32 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»)

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві відповідача зазначені: вид кредитної картки, не зазначені: бажаний кредитний ліміт ,розмір процентів, умови, порядок і підстави зміни процентної ставки.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), комісія за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник) стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами, пеню та комісію, штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин, а саме: з 26.10.2011 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом, а саме: 17.07.2019 року , тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір процентів, збільшення розміру сплату процентів за користування кредитними коштами, пені, комісії, штрафів надані банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані ПАТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч.1,3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Таким чином, у цій справі відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів, збільшених процентів за користування кредитними коштами, пені, комісії, штрафів, тому позовні вимоги в частині стягнення процентів задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що належними доказами у справі обґрунтовується лише фактичне використання відповідачем кредитних коштів, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 17021,23 грн., що підтверджується витягом руху коштів по розрахунковому рахунку відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму у розмірі 17021,23 грн.

За правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної суми позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1921 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 51 641,81 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 17021,23 грн., що становить 32,9 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 663,16 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268 Цивільно-процесуального кодекс України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області 31.01.2014 року) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (місцезнаходження юридичної особи: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 50, код ЄДРПОУ 14360570 рах. № НОМЕР_3 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299 ) заборгованість за договором в сумі 17021,23 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області 31.01.2014 року) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (місцезнаходження юридичної особи: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 50, код ЄДРПОУ 14360570 рах. № НОМЕР_3 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299 ) судові витрати в сумі 633,16 грн.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2020 року.

Суддя: О. А. Смоляр