Ухвала суду № 91926025, 01.10.2020, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

703/3157/20

1-кс/703/821/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року слідчий суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 з участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши в залі суду в м. Сміла клопотання старшого інспектора сектору дізнання Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42020251230000117 від 17 серпня 2020 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, -

встановив:

Старший інспектор сектору дізнання Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42020251230000117 від 17 серпня 2020 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме: на земельну ділянку кадастровий номер 7110500000:06:001:0243, площею 22,6838 га, розташовану в адміністративних межах Смілянської міської ради Черкаської області, оброблену та засіяну соняшником та засіяну на ній сільськогосподарську культуру - соняшник, що є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, до прийняття судом остаточного рішення по вказаному кримінальному провадженню.

В обґрунтування клопотання старший інспектор сектору дізнання Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області вказує, що до Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області надійшов рапорт прокурора Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , про те, що невідома особа самовільно зайняла земельну ділянку комунальної форми власності в адміністративних межах м. Сміла Черкаської області загальною площею 22,6838 га, кадастровий номер 7110500000:06:001:0243.

За даним фактом 17 серпня 2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020251230000117 та Смілянською місцевою прокуратурою Черкаської області розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Під час проведення розслідування по даному кримінальному провадженню прокурором Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_5 14 серпня 2020 року проведено огляд місця події, яким зафіксовано факт використання земельної ділянки з кадастровим номером 7110500000:06:001:0243, загальною площею 22,6838 га в адміністративних межах м. Сміла Черкаської області, на якій в момент огляду росте сільськогосподарська культура - соняшник, проте згідно інформації наданої виконавчим комітетом Смілянської міської ради №1170/03-52 від 30 липня 2020 року, будь-яке право користування земельною ділянкою не зареєстровано та вказані земельні ділянки не передані у власність або оренду, отже, самовільно зайняті невідомою особою.

З метою зберігання слідів кримінального правопорушення старший інспектор сектору дізнання Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням та просив накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 7110500000:06:001:0243, площею 22,6838 га, розташовану в адміністративних межах Смілянської міської ради Черкаської області, оброблену та засіяну соняшником та засіяну на ній сільськогосподарську культуру - соняшник, що є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, до прийняття судом остаточного рішення по вказаному кримінальному провадженню, оскільки вказана земельна ділянка та засіяна на ній сільськогосподарська культура могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення по зазначеному кримінальному провадженню, відповідає критеріям, визначеним п.1 ч. 2 ст. 167 КПК України, можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, відтак накладення арешту є необхідним з метою забезпечення кримінального провадження.

В судовому засіданні слідчий СВ Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених в такому підстав.

Представник юридичної особи, у володінні якої знаходиться земельна ділянка, у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття представника юридичної особи, що є власником майна, у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи вказану норму, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання слідчого без участі представника юридичної особи, у володінні якої знаходиться земельна ділянка.

Заслухавши доводи слідчого, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що таке не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Слідчий суддя - суддя, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно витягу з ЄРДР 17 серпня 2020 року зареєстроване кримінальне провадження № 42020251230000117 з фабули якого вбачається, що прокурором Смілянської місцевої прокуратури самостійно виявлено, що невстановленими особами самовільно зайнято земельну ділянку в адміністративних межах м. Сміла Черкаської області загальною площею 22,6838 га.

З доданих до клопотання документів вбачається, що 14 серпня 2020 року прокурором Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_5 за участю двох понятих було проведено огляд місця події - земельної ділянки з кадастровим номером 7110500000:06:001:0243, загальною площею 22,6838 га в адміністративних межах м. Сміла Черкаської області. Протоколом огляду місця події встановлено, що вказана земельна ділянка в момент огляду засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником.

Постановою старшого інспектора сектору дізнання Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 від 20 серпня 2020 року, виявлений в ході огляду місця події соняшник, який росте на самовільно зайнятій земельній ділянці з кадастровим номером 7110500000:06:001:0243, визнано речовим доказом.

Відповідно до положень ст.131 КПК України арешт є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно п.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема, слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінальних протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра що до вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Так, під час судового розгляду слідчим суддею, шляхом дослідження матеріалів справи, встановлено, що старшим інспектором сектору дізнання Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 не наведено жодних доводів на обґрунтування необхідності накладення арешту на самовільно зайняту земельну ділянку комунальної форми власності в адміністративних межах м. Сміла Черкаської області загальною площею 22,6838 га, кадастровий номер 7110500000:06:001:0243.

З приводу клопотання в частині накладення арешту на засіяну на вказаній земельній ділянці сільськогосподарську культуру соняшник, слід зазначити, що вказане майно не є тимчасово вилученим майном, будь-яких доказів на підтвердження цього матеріали клопотання не містять.

Згідно ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Слідчим не доведено, що вилучене майно відповідає критеріям передбаченим у частині 2 статті 167 КПК України, відтак, оскільки вказане вилучене майно, а саме сільськогосподарська культура соняшник, не є тимчасово вилученим майном, до нього не може застосовуватися процедура передбачена ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

Крім того при вирішенні справи слідчий суддя, враховує, що на даний час в рамках вказаного кримінального провадження проведення експертиз не планується, що також спростовує необхідність вжиття заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно.

Таким чином, вважаю, що слідчим не доведено необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на вказане майно, клопотання є передчасним, відтак до задоволення не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 131,167,170,171,172,173 КПК України, -

ухвалив:

У задоволенні клопотання старшого інспектора сектору дізнання Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42020251230000117 від 17 серпня 2020 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи Апеляційним судом.

Слідчий суддя ОСОБА_1