Рішення № 91925728, 01.10.2020, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/2454/20

Провадження №2-а/636/41/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Гуслєвої М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа – інспектор 1 батальйону 6 роти УПП в Харківській області лейтенанта поліції Лях Роман Федорович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

встановив:

До Чугуївського міського суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа – інспектор 1 батальйону 6 роти УПП в Харківській області лейтенанта поліції Лях Роман Федорович, уточненій 20.07.2020 року, в якій позивач просив суд скасувати постанову серії ЕАМ №2726001 від 23.06.2020 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що постановою інспектора 1 батальйону 6 роти УПП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Лях Р.Ф. серія ЕАМ №2726001 від 23.06.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 23.06.2020 року о 08:35:03 годині в м. Харкові по пр. Московському, 307, керуючи транспортним засобом Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. п 8.7.3.Г ПДР України. Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав. Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП України якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. В свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 26 травня 2015 року у справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини 1 статті 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Таким чином, виходячи з системного аналізу рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №1-11/2015, змісту ст. 258 КУпАП станом на дату винесення рішення Конституційним Судом України, змісту ст. 258 КУпАП України станом на дату винесення постанови про порушення, вважаємо, що в разі заперечень особи, справа не може бути розглянута без певного часового інтервалу, достатнього для підготовки особи до захисту, тобто, не може бути розглянута безпосередньо на місці правопорушення. Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у справі №379/758/15-а (К/800/37207/15). Також позивач звертає увагу, що в Додатку №4 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, передбачено форму запрошення до підрозділу патрульної поліції для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був проведений на місці зупинку автомобіля, що унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування усіх обставин відповідної справи. Позивач заперечував проти вчинення ним адміністративного правопорушення, однак інспектор не надав цьому жодної оцінки та всупереч нормам законодавства не склав протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Постанова серія ЕАМ №2726001 від 23.06.2020 року не містить посилань на жодні належні і допустимі докази, зокрема пояснення свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких інспектором зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Окрім цього, позивач зазначав інспектору, що п. 16.8 ПДР України чітко передбачає, що водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді, а позивач виїжджав на перехрестя на зелене світло світлофора. Зазначене було проігноровано інспектором. Отже, позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невинним, постанову серія ЕАМ №2726001 від 23.06.2020 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушення норм матеріально чи процесуального права та відсутності складу адміністративного правопорушення.

З Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, оскільки позов є безпідставним та необґрунтованим. Представник відповідача повністю заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення відповідач зазначає, що 23.06.2020 року інспектор виявив автомобіль Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_1 , який здійснив проїзд на заборонний (жовтий) сигнал світлофора, що є порушенням пункту 8.7.3.Г ПДР. Зазначений автомобіль був зупинений, на підставі статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Інспектор підійшов до водія, ним виявився позивач, пояснив суть правопорушення та продемонстрував відеозапис руху керованого ним транспортного засобу, а також повідомив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Позивачеві в повному обсязі роз`ясненні його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. ОСОБА_1 не заявляв жодних клопотань. За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, інспектором встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, тому була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ 2726001. При винесені цієї постанови, інспектор керувався положеннями ПДР та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне позивачем, а тому він діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. Інспектор під час розгляду справи стосовно позивача встановив всі обставини, які необхідно з`ясувати при розгляді, в чіткій відповідності до статті 280 КУпАП. У зв`язку з вищевказаним, відповідач вважає, що позовна заява ОСОБА_1 щодо скасування постанови не підлягає задоволенню, оскільки постанова серії ЕАМ №2726001 винесена у відповідності до норм чинного законодавства.

Що стосується винесення постанови на місці розгляду справи без складання протоколу, відповідач у відзиві зазначає, що відповідно до пункту 2 Розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУПАП виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення. Також, відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках, згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 26.05.2015 року, на думку відповідача, є неактуальним та запізненим, так як дане рішення стосувалося діяльності Державтоінспекції та приймалось до внесення змін у статтю 258 КУпАП. При розгляді адміністративної справи за аналогічними посиланнями позивача, Верховний суд у рішенні від 15.03.2018 року, справа №554/5558/16-а, зробив наступний висновок, який полягає в тому, що «скаржником неправильно розуміються поняття "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення» з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року, №5-рп/2015 "У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", оскільки словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Тоді як поняття "на місці вчинення правопорушення", визначене у статті 258 КУпАП, тлумачиться Судом не на користь позивача». Крім того, при розгляді адміністративної справи за аналогічними посиланнями позивача, суддя Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 (справа К/800/36352/16 від 28 грудня 2016 року) в своїй ухвалі зробила наступний висновок, який полягає в тому, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, розгляд якого відповідно до статті 222 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції, то поліцейським правомірно на місці вчинення правопорушення винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Правопорушення вчинене позивачем, відповідно до статті 222 КУпАП, розглядається органами Національної поліції. При цьому, під час підготовки до розгляду справи стосовно позивача жодних клопотань щодо перенесення місця та часу розгляду справи останній не заявляв. Отже, позовні вимоги з приводу проведення розгляду справи за місцем вчинення правопорушення та винесення постанови без складання відповідного протоколу є безпідставними.

Щодо правомірності притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності відповідач вказує, що згідно з пункту 8 ч. 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 ч. 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За пунктом 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). За приписами пункту 8.7.3.ґ ПДР жовтий сингал світлофору забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. На світлофорі, вимоги якого не виконав позивач, завчасно вмикається зелений миготливий сигнал, який інформує, що незабаром буде ввімкнений сигнал, який забороняє рух. Таким чином, позивач мав можливість завчасно вжити заходів для зупинки транспортного засобу та не вчиняти правопорушення. Диспозицією ч. 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність водіїв за проїзд на заборонний сигнал світлофора. Такі дії особи тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо доказів вчинення позивачем правопорушення: відповідно до статті 72 КАСУ, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Під час розгляду справи інспектором досліджений відеозапис вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Не зазначення в тексті постанови посилань на цей доказ не може заперечити факт вчинення позивачем правопорушення. Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами. Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду України від 14.03.2018 по справі №760/2846/17). Зі сторони позивача не надано жодних допустимих доказів, які б засвідчили те, що він здійснив проїзд на зелений сигнал світлофору. Враховуючи викладене у відзиві, відповідач вважає, що правові підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відсутні, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача та третя особа, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи, або проведення судових засідань без їх участі від них не надходило, тому, на підставі ст. 205 КАС України, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 23.06.2020 року інспектор 1 батальйону 6 роти УПП в Харківській області старший лейтенант поліції Лях Р.Ф. виніс постанову серії ЕАМ №2726001 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 . Зі змісту постанови слідує, що 23.06.2020 року о 08:35:03 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Московському, 307 у м. Харкові, та проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3.ґ ПДР – порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, за що на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. (а.с.25).

Судом досліджений відеозапис з телефону, наданий ДПП, який триває 26 секунд, в якому зафіксоване перехрестя зі світлофором та рухаючимися транспортними засобами, однак, у зв`язку з неналежною якість відеозапису, не вбачається номерні знаки автомобілів, що унеможливлює ідентифікацію транспортного засобу позивача - Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_1 (а.с.61).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його постановлено або вчинено, а суд, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та ін.

В пункті 1.3 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 8.7.3.ґ ПДР встановлено, що жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем суду був наданий суду відеозапис від 23.06.2020 року з камери телефону. Втім з дослідженого відеозапису не можливо встановити факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого, частиною 2 статті 122 КУпАП. До відзиву не надано відео з нагрудної камери поліцейського.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283,284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Між тим, на підтвердження встановленого в постанові вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, доказів щодо порушення ОСОБА_1 п. 8.7.3. ґ Правил дорожнього руху України, передбачених статтею 251 КУпАП, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів, окрім адміністративного протоколу та диску із відеозаписом, відповідачем не надано.

При цьому наданий відповідачем відеозапис не містить даних в підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії ЕАМ №2726001 від 23.06.2020 року та не підтверджується жодними іншими доказами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2726001 від 23.06.2020 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідач не надав до суду докази на підтвердження законності оскаржуваної постанови.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним суб`єктом владних повноважень, а тому адміністративний позов підлягає до задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України 06.11.2015 року за №73 з відповідними змінами від 01.04.2020 року за №272 – Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту, його територіальних (відокремлених) підрозділів та інших підрозділів патрульної поліції згідно з штатним розписом Національної поліції України. Департамент організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення, є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України тощо.

Враховуючи те, що Управління патрульної поліції в Харківській області де працює інспектор 1 батальйону 6 роти УПП в Харківській області лейтенанта поліції Лях Р.Ф., що склав оскаржувану позивачем постанову, входить до складу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, який діє на правах самостійної юридичної особи, то саме з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у відповідності до ст. 139 КАС України. Позивачем за подання позову був сплачений судовий збір у розмірі 420,40 грн. Таким чином, враховуючи факт задоволення позовних вимог, вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа – інспектор 1 батальйону 6 роти УПП в Харківській області лейтенанта поліції Лях Роман Федорович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2726001 від 23.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (03048, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.П. Дьоміна