Рішення № 91925659, 16.09.2020, Харківський районний суд Харківської області

16.09.20

Справа № 635/1160/20

Провадження № 2/635/1482/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Назаренко О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Літінської Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСК» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

позивач Приватне акціонерне товариств «Страхова компанія «АРСК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просить стягнути з відповід49927,51 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судовий наказ в сумі 2102,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20 грудня 2016 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ТОВ «ЕЛЬКО ІНСТРУМЕНТ» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за №155166а6х, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 . 18 травня 2017 року о 07:45 в м. Харків, на пр.Гагаріна,207 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ТОВ «ЕЛЬКО ІНСТРУМЕНТ») та автомобіля ВАЗ 21013 державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля ОСОБА_3 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 , що був застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АРКС» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №155166а6х від 20.12.2016. Відповідно до постанови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19.06.2017 року винним у вчиненні адміністративного правопорушення визнано відповідача. Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2216501 від 06.07.2017 року та умов Договору страхування № 155166а6х від 20.12.2016, розмір страхового відшкодування склав 142 358,12 (сто сорок дві тисячі триста п`ятдесят вісім гривень 12 коп.), яке АТ «CK «АРКС» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу згідно заяви страхувальника на СТО згідно платіжного доручення. Відповідно до звіту № 565 про оцінку ТЗ, вартість відновлювального ремонту ТЗ Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 , розрахована оцінювачем, складає 179 182,22 грн. Таким чином до АТ «СК «АРКС» перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 - TOB «ЕЛЬКО ІНСТРУМЕНТ», внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18 травня 2017 року о 07:45 в м. Харків, пр. Гагаріна, 207. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21013 державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно полісу №АК/3673096. Полісом № АК/3673096 встановлений ліміт відповідальності ТДВ СК «Альфа-Гарант» в розмірі 100 000,00 грн., франшиза -2 000,00 грн. 17 січня 2018 року позивач звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування за вих. №СУ/004288/3. 25 квітня 2018 року року було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 92430,61 грн. з урахуванням зносу пошкодженого автомобіля та відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За таких обставин сума збитків, які не відшкодовані на дату подання позову становить 49 927,51 грн. (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 51 коп.) :142 358,12 грн. - 92 430,61 грн. =49 927,51 грн. З метою досудового врегулювання спору відповідачеві було направлено Претензією про відшкодування збитків в порядку регресу, однак до цього часу відповідачем не було проведено ніяких дій щодо вирішення питання в досудовому порядку та відшкодування завданих збитків, а відтак, позивач змушений звертатись до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2020 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13 травня 2020 року від відповідача надійшли заперечення на позов, відповідно до яких у позові просить відмовити. Зазначає, що дорожньо-транспортна пригода, що сталася 18.05.2017г. в 7.45 год. в м. Харкові на пр. Гагаріна біля будинку №207 за його участі та участі водія автомобіля Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 , на пішохідному перехресті, на малій швидкості - не більше ніж 20 км / год, при непрацюючому світлофорі (миготливому жовтому світлі). За його спостереженнями, їх транспортним засобам не було нанесено значних пошкоджень. У його автомобіля ВАЗ -21013 державний номерний знак НОМЕР_2 була розбита права фара, з`імяте праве переднє крило і капот, почав протікати радіатор. У іншого автомобіля були незначні пошкодження задньої двері і розбитий задній (лівий) ліхтар. Автомобілі своїм ходом роз`їхалися після складання документів інспекторами поліції. Зазначає, що він не міг припустити, щоб вартість ремонту автомобіля Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 після дорожньо-транспортної пригоди 18 травня 2017 року виявиться непомірно завищеною, з якої він не погоджується. Відповідач вважає оціночну вартість відновлювального ремонту вищевказаного автомобіля, виконану приватним оцінювачем на суму 179182.22 грн., свідомо необ`єктивною. Що стосується направлення йому представником позивача Претензії за вих.№ СУ/004288/4-3 від 16.05.2018 на стягнення страхового відшкодування на суму 49 927.51 грн., як перевищення понад ліміт, що перевищує вартість його страхового відшкодування за договором страхування свого автомобіля на користь третіх осіб зі своєю страховою фірмою ТДВ СК «Альфа-Гарант», зазначив наступне. Так, направлення йому через рік після ДТП вищезазначеної Претензії на зазначену суму привело його та всю його сім`ю в шоковий і стресовий стан, оскільки раніше на його адресу ніяких документів і викликів на огляд, проведення оцінки авто не направлялося. Були відсутні і не було додано хоч які-небудь документи, що підтверджують дії і участь представників його страхової компанії ТДВ СК «Альфа-Гарант», яку він повідомив про те, що трапилося ДТП в той же день, а пізніше, у встановлені терміни, особисто нарочним на своєму автомобілі ВАЗ-21013. Крім того, він протягом тривалого часу, понад 5 років, укладає договір страхування в цій же страховій компанії, в тому числі і в цьому, 2020 році на свій автомобіль. Представники ТДВ СК «Альфа-Гарант» за останні 3 роки не зробили йому ніяких зауважень про наявний суперечці за минулим ДТП. Вважає, що в даній претензії невірно і помилково був зазначений не належний відповідач, оскільки відповідно до чинних «Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами», затвердженими в ТДВ СК «Альфа-Гарант» 26.09.2006 пунктом 9.2 встановлено, що «страхувальнику не має права визнавати частково або повністю майнові претензії або позови, пред`явлені йому у зв`язку зі страховим випадком та відшкодовувати завдані збитки, а також брати на себе будь-які зобов`язання з врегулювання таких претензій або вимог без письмового підтвердження згоди на це страховика ».Крім того, вказує що відповідно до договору добровільного страхування №155166а6х від 20.12.2016, укладеного між позивачем та власником автомобіля Renault Dokker ТОВ «ЕЛЬКО ІНСТРУМЕНТ» відповідно до пункту 22.3.2 цього Договору позивач зобов`язався в разі настання страхового випадку, провести огляд пошкодженого автомобіля і скласти Акт огляду автомобіля № б/н від 24.05.2017 за участю другого водія, винного в ДТП, сповістивши останнього про дату, місце і час проведення огляду. Однак позивач порушив цю вимогу договору і відповідачу нічого не було повідомлено. Крім того протокол огляду транспортного засобу №565 від 06.06.2017 складений одноособово самим оцінювачем ОСОБА_4 без участі власника, також як і оцінка відновлювального ремонту автомобіля не була проведена незалежним експертом, що робить її необ`єктивною, оскільки витрати на проведення ремонту у відповідності зі Звітом №565 від 10.06.2017 складають 179182.22 грн., що є більше 60% вартості нового автомобіля. Додані оцінювачем до свого звіту №565 фотографії з механічними пошкодженнями деталей автомобіля мають на його думку нечітке, розмите і розпливчасте зображення. Також на необ`єктивний підхід при проведенні оцінки вартості ремонту, як вважає відповідач, вказує і той факт, що пошкоджені запчастини, які замінялися на нові - не мають ніякої вартості і не відображені, не враховано при складанні оцінки ремонту автомобіля. На думку відповідача, всі ці дії свідчать про зацікавленість позивача у максимальному збільшенні витрат на ремонт.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце рогляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та його представник в судовому засідання проти задоволення позову заперечували, посилаючись на обставини викладені у запереченні на позов.

16 вересня 2020 року на підставі ч. 1 ст. 268 ЦПК України судом проголошена тільки вступна і резолютивна частини рішення.

Суд, вислухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 18 травня 2017 року о 07:45 в м. Харків, на пр.Гагаріна,207 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ТОВ «ЕЛЬКО ІНСТРУМЕНТ») та автомобіля ВАЗ 21013 державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля ОСОБА_3 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 , що був застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АРКС» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №155166а6х від 20.12.2016.

Згідно Довідки № 3017139406934016 про дорожньо-транспортну пригоду від 18 травня 2017 року дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 13.1 ПДР України (ст. 124 КпАП України).

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 червня 2017 року ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 320,00 грн.

У відповідності до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Договіру добровільного страхування наземного транспорту за №155166а6х.

В свою чергу, цивільно правова відповідальність винуватця дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21013 державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно полісу №АК/3673096. Полісом № АК/3673096 встановлений ліміт відповідальності ТДВ СК «Альфа-Гарант» в розмірі 100 000,00 грн., франшиза -2 000,00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

При цьому, пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено судам, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом із тим, за положеннями ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, положення ст. 1187 ЦК України регулюють правовідносини зі спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки іншій особи, і у цьому випадку особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності у випадках визначених зазначеною нормою.

На відміну від зазначених положень, ст. 1188 ЦК України регулює правовідносини щодо шкоди спричиненої взаємодією декілька джерел підвищеної небезпеки та спричинення шкоди кожному з них і при цьому враховують дії кожного володільця джерела підвищеної небезпеки, зокрема, порушення ним Правил дорожнього руху, наявність причинного зв`язку не тільки з дорожньо-транспортною пригодою, а і її наслідками.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначений Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Тобто, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Чинний на сьогодні ЦПК України передбачає, що при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У відповідності до вимог зазначеного вище, страхувальник ТОВ «ЕЛЬКО ІНСТРУМЕНТ» 18 травня 2017 року звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» із Повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2216501 від 06.07.2017 року та умов Договору страхування № 155166а6х від 20.12.2016, розмір страхового відшкодування склав 142 358,12 (сто сорок дві тисячі триста п`ятдесят вісім гривень 12 коп.), яке АТ «CK «АРКС» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу згідно заяви страхувальника на СТО згідно платіжного доручення. Відповідно до звіту № 565 про оцінку ТЗ, вартість відновлювального ремонту ТЗ Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 , розрахована оцінювачем, складає 179 182,22 грн.

Таким чином до АТ «СК «АРКС» перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 - TOB «ЕЛЬКО ІНСТРУМЕНТ», внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18 травня 2017 року о 07:45 в м. Харків, пр. Гагаріна, 207.

Як вбачається з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.

Статтею 29 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

17 січня 2018 року позивач звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування за вих. №СУ/004288/3. 25 квітня 2018 року року було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 92430,61 грн. з урахуванням зносу пошкодженого автомобіля та відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За таких обставин сума збитків, які не відшкодовані на дату подання позову становить 49 927,51 грн. (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 51 коп.) :142 358,12 грн. - 92 430,61 грн. =49 927,51 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу вих.№ СУ/004288/4-3 від 16.05.2018, проте у добровільному порядку відповідачем збитки не відшкодовано.

Таким чином, судом було встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» виконало своє зобов`язання щодо сплати страхового відшкодування у повному обсязі, у строки та у відповідності до норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз`яснено судам, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 26 цієї Постанови до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки відповідно до правил ст. 993 ЦК України.

Невідшкодованою частиною матеріального збитку завданого автомобілю Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 залишилася сума у розмірі 49927,51 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу вих.№ СУ/004288/4-3 від 16.05.2018, проте у добровільному порядку відповідачем збитки не відшкодовано.

Однак на теперішній час сума заборгованості відповідачем погашена не була.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідшкодована сума збитків заподіяна автомобілю Renault Dokker державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 49927,51 грн. підлягає стягненню з особи винної у скоєнні ДТП, а саме ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС», а тому позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до платіжного доручення № 640342 від 07 лютого 2020 року при пред`явленні позову до суду позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 гривень.

Суд, даючи оцінку вищезазначеному, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСК» – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСК» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 49927 (сорок д`евять тисяч дев`ятсот двадцять сім) гривень 51 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСК» судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 копійок..

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРСК», код ЄДРПОУ:20474912, місце знаходження вул. Іллінська, б. 8, м. Київ, 04070;

представник позивача – Василенко Катерина Юріївна, паспорт серія НОМЕР_3 місце проживання АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ;

представник відповідача – ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено 01 жовтня 2020 року.

Суддя О.В.Назаренко