Ухвала суду № 91925595, 30.09.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 625/586/19

Провадження по справі №1-кп/635/43/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді – Березовської І.В.,

суддів – Пілюгіної О.М., Савченка Д.М.,

за участю прокурора – Григорової Г.П.,

захисника обвинуваченого – Гупал Р.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання – Калягіна М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

На підставі ухвали слідчого судді Коломацького районного суду Харківської області від 10 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Судом неодноразово продовжувався строк тримання під вартою обвинуваченого, останній раз на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2020 року на 60 днів - до 18 жовтня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор в судовому засіданні просила продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , посилаючись на продовження існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання його під вартою та просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації.

Захисник Гупал Р.М. в судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого та просив змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, його матір зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Крім того, існування ризику переховуватись від суду, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, жодним чином не доведено стороною обвинувачення.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні вважав можливим змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який .

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 18 жовтня 2020 року.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. проти Швейцарії»).

Продовжуючи 20 серпня 2020 року строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд виходив з наявності ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: можливості переховування від суду.

При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд приймає до уваги розумність сукупної тривалості його перебування під вартою та зазначає про надмірну тривалість такого строку по даному кримінальному провадженню, який складає понад дванадцять місяців, а тому вважає за необхідне розглянути питання про можливість запобігання зазначеному ризику при зміні запобіжного заходу на більш м`який.

Крім того, при вирішенні зазначеного питання суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_1 , наявність у нього постійного місця проживання за місцем реєстрації за адресою: : АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Коломацької сільської ради Харківського району Харківської області за № 235 від 13 вересня 2019 року.

Окрім наведеного, суд бере до уваги, що потерпілий та свідки у даному кримінальному провадженню вже допитані.

Тривалість судового розгляду та надмірний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою значно зменшують ризик його переховування від суду, але, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, продовжує існувати, а тому є підстави для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Суд вважає, що такий захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання спробам переховування від суду, оскільки виключає можливість обвинуваченого залишати житло цілодобово.

Як вбачається зі змісту положень параграфу 1 глави 18 КПК України, питання про застосування, зміну або продовження запобіжного заходу, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження, судом вирішується виключно на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, обов`язок по доведенню існування ризиків, які дають підстави для застосування чи продовження запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою, покладається на сторону обвинувачення.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період часу дії вказаної ухвали:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-утримуватися від будь-якого спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну (в разі їх наявності);

-носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали визначити до 30 листопада 2020 року включно.

Попередити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вищевказаних зобов`язань до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Попередити ОСОБА_1 , що відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обвинуваченого ОСОБА_1 негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідному органу Національної поліції негайно поставити ОСОБА_1 на облік як особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контролю, і повідомити про це суд.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Зобов`язати працівника органу Національної поліції перед застосуванням електронного засобу контролю під розпис роз`яснити обвинуваченому правила користування пристроєм, техніку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного втручання в його роботу з метою ухилення від контролю.

Ухвалу направити для виконання до Коломацького ВП ГУНП в Харківській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В.Березовська

Судді О.М. Пілюгіна

Д.М.Савченко