Рішення № 91925293, 24.09.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/10947/18

Провадження № 2/643/314/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2020 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т. В.,

за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа – Харківська міська рада, про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування квартирою, та

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи: Харківська міська рада, Служба у справах дітей по Московському району Департаменту Служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 08.08.2018 з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа – Харківська міська рада, про усунення перешкод у користуванні квартирою, в якій позивач просить усунути перешкоди у користуванні квартирою та поновити порушене право позивача та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користування квартирою АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1 ; визначити порядок користування зазначеною квартирою, виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_5 житлову кімнату № 5 площею 12,9 кв.м., комору № 7 площею 2,7 кв.м. та балкон (лоджію) площею 2,5 кв.м.; ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виділити у користування житлову кімнату № 6 площею 17,3 кв.м.; кухню, ванну кімнату, коридор та вхід в квартиру залишити в спільному користуванні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживає та з моменту досягнення 16 років ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначена квартира перебуває у комунальній власності ХМР та не приватизована, складається із двох ізольованих житлових кімнат житловою площею 30,2 кв.м., загальна площа – 47,5 кв.м. Наймачем зазначеної квартири визнано ОСОБА_7 зі складом сім`ї 4 особи: ОСОБА_7 – наймач, ОСОБА_1 – син, ОСОБА_3 – дочка, ОСОБА_6 – онук. З 26.02.2018 у спірній квартирі зареєстрований малолітній син позивача – ОСОБА_5 . Спірна квартира є основним та єдиним постійним місцем проживання позивача, будь-якого іншого житла у нього та його сина у власності чи у користуванні немає. Між ним, його дружиною та відповідачами постійно виникають конфлікти та сварки з приводу права користування спірною квартирою, через дії відповідачів він змушений був жити на зйомних квартирах, у родичів дружини, проте зв`язок з квартирою він не втратив, постійно навідував матір, залишав їй грошові кошти для сплати комунальних послуг. Також, в спірній квартирі знаходяться його речі, за його замовленням та за його власні кошти здійснено ремонт та скління балкону, на теперішній час він продовжує сплачувати комунальні послуги за квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача – ОСОБА_7 , яка до смерті займала житлову кімнату площею 12,9 кв.м., комору площею 2,7 кв.м та балкон (лоджію) площею 2,5 кв.м., та після її смерті звільнилася зазначена кімната. Позивач неодноразово намагався вселитися до спірної квартири, оскільки не має іншого житла, проте відповідач ОСОБА_3 чинить перешкоди щодо такого вселення. 19.07.2018 він направив ОСОБА_3 та ОСОБА_6 лист з вимогою не чинити йому та його сину перешкоди у користуванні спірною квартирою та мирно вирішити спір. Також, 19.07.2018 він направив лист до виконкому ХМР та дільниці № 31 КП «Жилкомсервіс» із проханням вжити передбачених законом заходів до відповідачів, які порушують житлові права позивача та його малолітнього сина, та усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою. Оскільки домовленості щодо порядку володіння та користування квартирою не досягнуто, квартира має один вхід та дві ізольовані житлові кімнати та поділ квартири неможливий, просить виділити йому та його малолітньому сину житлову кімнату № 5 площею 12,9 кв.м., комору № 7 площею 2,7 кв.м. та балкон (лоджію) площею 2,5 кв.м.; а відповідачам - виділити у користування житлову кімнату № 6 площею 17,3 кв.м.; кухню, ванну кімнату, коридор та вхід в квартиру залишити в спільному користуванні.

Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. На обґрунтування заперечень проти позову посилається на те, що вона зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , зазначена квартира неприватизована та перебуває у комунальній власності. Квартира складається із двох житлових кімнат. Наймачем зазначеної квартири визнано ОСОБА_7 зі складом сім`ї 4 особи: ОСОБА_7 – наймач, ОСОБА_1 – син, ОСОБА_3 – дочка, ОСОБА_6 – онук. Всі зазначені особи зареєстровані у спірній квартирі, але фактично проживають в ній лише ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .. ОСОБА_1 в спірній кватирі не проживав та не проживає, а саме, не проживає більше 3 років. Після смерті ОСОБА_7 між нею та позивачем стали постійно виникати конфлікти та сварки з приводу користування квартирою, позивач після тривалого непроживання у квартирі намагався зайняти її та завезти свої особисті речі. Відповідач зазначає, що доступу до квартири позивачу не надала та не надає в подальшому. Позивач оплату за комунальні послуги жодного разу не здійснював, не допомагав померлій матері, жодний дій щодо виконання умов користування спірною квартирою не здійснював. Позивач одружений з ОСОБА_8 , яка має у своїй власності 2-кімнатну квартиру загальною площею 57,7 кв.м, житловою площею 33,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . В зазначеній квартирі фактично проживає позивач разом із своєю дружиною та малолітнім сином. Позивач зареєстрував у спірній квартирі свого неповнолітнього сина, відповідач вважає, що такі дії позивача свідчать про його намір перешкодити приватизувати квартиру та про поділ квартири в подальшому. Відповідач також вважає, що позивач втратив право на користування спірною квартирою (а.с.52-54 т.1).

Позивач подав відповідь на відзив відповідача, в якому просить його позовні вимоги задовольнити, зазначаючи, що він та його малолітній син мають право на користування спірною квартирою, що після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , між ним, його дружиною та відповідачами стали постійно виникати конфлікти та сварки, через що він був змушений залишити спірну квартиру та жити на зйомних квартирах та у родичів дружини, інтерес до спірної квартири він не втрачав, навідував матір, залишав їй кошти для сплати комунальних послуг, крім того, у спірній квартирі знаходяться його особисті речі, за його власні кошти здійснений ремонт та скління балкону, він продовжує сплачувати за комунальні послуги. Позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_3 є особистою приватною власністю його дружини ОСОБА_8 , а отже, спірна квартира є його основним та єдиним постійним місцем проживання, будь-якого іншого житла у нього та його сина у власності чи у користування немає (а.с.63-65 т.1).

ОСОБА_3 11.12.2018 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: Харківська міська рада, Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей ХМР, в якому просить визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_4 , зі зняттям їх з реєстраційного обліку (а.с.2-5 т.2).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що вона зареєстрована та проживає у зазначеній квартирі. Квартира перебуває у комунальній власності, не приватизована, та складається із двох жилих кімнат. Наймачами зазначеної квартири визнані: ОСОБА_7 – наймач, ОСОБА_1 – син, ОСОБА_3 – дочка, ОСОБА_6 – онук. Після смерті ОСОБА_7 між нею та ОСОБА_1 стали постійно виникати конфлікти та сварки з приводу користування квартирою. ОСОБА_1 після тривалого часу непроживання у квартирі почав намагатися зайняти її та завезти свої речі, на що вона доступу до кватири не надає та в подальшому. ОСОБА_1 комунальні послуги не сплачував, матері не допомагав. Дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_8 має у своїй власності 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 , де фактично проживає вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 та неповнолітнім сином. Оскільки відповідач не проживає в спірній квартирі більше трьох років, господарство не веде, просить визнати його та його неповнолітнього сина такими, що втратили право користування жилим приміщенням, на підставі ст. 71 ЖК України.

Ухвалою суду від 04.02.2019 за клопотанням позивача об`єднано в одне провадження цивільну справу № 643/10947/18 за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа – Харківська міська рада, про усунення перешкод у користуванні квартирою, і цивільну справу № 643/18029/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи: Харківська міська рада, Служба у справах дітей по Московському району Департаменту Служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, присвоївши справі єдиний унікальний номер 643/10947/18 (а.с.97-98 т.1).

ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_6 чинять йому та його сину перешкоди у користуванні спірною квартирою, не впускають до квартири, що є поважною причиною відсутності у спірній квартирі більше шести місяців. Спірна квартира є його та його сина основним і єдиним постійним місцем проживання, будь-якого іншого житла у нього та його сина у власності та користуванні немає, оскільки квартира АДРЕСА_3 належить його дружині ОСОБА_8 на праві особистої приватної власності, та ні у нього та ні у сина відсутні права власності або користування зазначеною квартирою (а.с.104-107 т.1).

Третя особа Харківська міська рада надала письмові пояснення на позовну заяву ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в яких просить у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що в позовній заяві відсутні докази, які б встановлювали причину відсутності відповідачів у спірній квартирі, не надано відомостей щодо перешкоджання доступу до квартири, навпаки позивач сама стверджує, що не надає відповідачам доступу до житлового приміщення, визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням порушить їх конституційне право на житло (а.с.24-29 т.2).

ОСОБА_3 подала письмові пояснення, в яких зазначає, що доводи ОСОБА_1 щодо перешкоджання йому у користуванні спірною квартирою та відсутності іншого місяця проживання, на які посилається останній, є надуманими та не відповідають обставинам справи. ОСОБА_1 втратив право користування спірною квартирою, оскільки не проживає в ній більше 10 років, його особисті речі в квартирі відсутні, поточний ремонт квартири та оплату комунальних послуг не здійснював. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, а її позов задовольнити (а.с.53-55 т.3).

Третьою особою органом опіки та піклування – Департаментом служб у справах дітей ХМР наданий висновок про недоцільність визнання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_4 , з наступних підстав. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження відсутності дитини за адресою реєстрації без поважних причин понад шість місяців, також позивач сама зазначає, що не надає відповідачам доступ до житлового приміщення, в матеріалах справи також відсутні відомості про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником або має право користування іншим житлом. Визнання малолітнього ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_4 безумовно вплине на його права та інтереси (а.с.31-32 т.3).

Позивач ОСОБА_1 подав письмові пояснення, в яких зазначає, що після смерті батька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , між ним, його дружиною та сестрою, її сином та чоловіком стали постійно виникати конфлікти та сварки, та ОСОБА_3 разом з чоловіком фактично вигнали його із спірної квартири. Щоб не травмувати хвору та похилого віку мати ОСОБА_7 , він був змушений жити на зйомних квартирах та у родичів дружини. Проте зв`язок з квартирою він не втратив, надавав матері гроші для оплати за комунальні послуги, у квартирі знаходяться його речі. Його малолітній син ОСОБА_5 зареєстрований у спірній квартирі з 26.06.2018 та взагалі не мав змоги з моменту його реєстрації користуватися квартирою через перешкоди з боку ОСОБА_3 . З часу його звернення до суду з позовом у 2018 році ні він ні його син не можуть користуватися спірною квартирою, оскільки ОСОБА_3 не допускає їх до квартири, отже факт непроживання його та сина у спірній квартирі обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення права користування спірним житлом, у зв`зку з чим просить його позов задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_3 – відмовити.

В ході підготовчого провадження ОСОБА_1 подав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (а.с.61 т.1), яке відкликано представником позивача ОСОБА_2 у підготовчому засіданні 18.07.2019 (а.с.146-147 т.1).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Позивач підтвердив надані ним письмові пояснення, зазначивши, що з 2010 року між ним та його сестрою ОСОБА_3 і її чоловіком виникали сварки, причиною яких була їх незгода, щоб він мешкав у квартирі, на теперішній час він розлучений, іншого житла чи у користуванні чи у власності не має, його малолітній син зареєстрований у спірній квартирі та останні півроку мешкає разом з ним, просить виділити йому разом з його малолітнім сином у користування житлову кімнату площею 12,9 кв.м., з балконом та коморою, а у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у користування житлову кімнату площею 17,3 кв.м., оскільки такий порядок користування склався ще при житті його матері. Вказав, що інтересу до спірного житла не втрачав, після смерті матері відповідачи чинять йому перешкоди у користування спірним житлом.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, позовні вимоги ОСОБА_3 підтримали, просили задовольнити.

ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 не мешкає у спірній кватирі п`янадцять років, фактично проживає разом з дружиною у квартирі АДРЕСА_3 , його малолітній син проживає разом зі своєю матір`ю, свого сина ОСОБА_1 зареєстрував у спірному приміщенні 26.06.2018. Позивач 01.07.2018 привіз до квартири свої речі, які вона заборонила заносити до квартири, внаслідок чого ОСОБА_1 викликав поліцію, але і після цього вона заборонила йому занести речі до квартири, у спірному житловому приміщенні речей Юр`єва немає. Відповідач зазначила, що у спірній квартирі проживає вона разом зі своїм чоловіком, вона оплачує комунальні послуги за квартиру, їх з позивачем мати до своєї смерті була на її, ОСОБА_3 , утриманні, позивач сплачував за комунальні послуги з січня по червень 2018 року.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник органу опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради просив розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування, з урахуванням наданого висновку, про що зазначив у письмовому клопотанні (а.с.30 т.3).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що є сусідом ОСОБА_3 , мешкає поруч з 1969 року, позивача бачив у 2010 році на похованні батька сторін, у спірній квартирі проживає ОСОБА_3 разом зі своїм чоловіком, де мешкає позивач, він не знає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що є сусідом ОСОБА_3 , мешкає поруч з 1976 року, сина ОСОБА_3 у квартирі він не бачив десять років, ОСОБА_1 не бачив двадцять років.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_3 є його дружиною та мешкає у квартирі разом з сином ОСОБА_13 , позивач у квартирі не проживає більше п`ятнадцяти років, ОСОБА_1 залишив спірне житлове приміщення не зовсім добровільно, оскільки в нього з його батьками виник конфлікт, та його мати вимагала, щоб він залишив квартиру. 01.07.2018 позивач привіз речі і вимагав дати йому ключі від квартири, на що ОСОБА_3 йому відмовила, за комунальні послуги позивач не сплачував, у квартирі не проживав.

Суд, заслухавши учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 є неприватизованою, перебуває у комунальній власності, та на підставі рішення виконкому Харківської міської ради від 30.03.2011 № 256 наймачем житлової площі вказаної квартири визнано: ОСОБА_7 зі складом сім`ї 4 особи: ОСОБА_7 – наймач; ОСОБА_1 – син; ОСОБА_3 – дочка; ОСОБА_6 – онук (а.с.16-17 т.1).

Вказана квартира загальною площею 47,5 кв.м. житловою площею 30,2 кв.м, складається із двох ізольованих кімнат: 12,9 кв.м., 17,3 кв.м, кухні – 5,3 кв.м., ванної кімнати – 2,0 кв.м., вбиральні – 1,0 кв.м., коридору – 5,5 кв.м., комори – 2,7 кв.м., обладнана лоджією 2,5 кв.м. (а.с.18-19 т.1).

На час звернення сторін до суду і на теперішній час у зазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.06.2018; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.20 т.1).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.15 т.1).

Позивач ОСОБА_1 у 2018 році звертався до Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства виконкому Харківської міської ради щодо призупинення розгляду заяви ОСОБА_14 про визнання її наймачем квартири АДРЕСА_1 (а.с.67 т.1).

ОСОБА_1 також звертався до правоохороних органів із заявами про чинення йому перешкод у користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується повідомленнями Московського ВП ГУНП в Харківській області від 11.07.2018, 01.09.2020.

Надані ОСОБА_1 копії квитанцій свідчать про часткову сплату ним за комунальні послуги, що надавалися на квартиру АДРЕСА_1 , у період з 2016 по січень 2019 року.

Як встановлено судом і не заперечується учасниками справи, позивач ОСОБА_1 та його малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані, але тривалий час не проживають у спірному житловому приміщенні, оскільки відповідачем ОСОБА_3 чиняться перешкоди у такому проживанні, про що сама зазначає ОСОБА_3 у судовому засіданні та письмових поясненнях.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24.11.1986), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999).

Статтею 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил щодо оцінки доказів.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач у даній справі не довела, а навпаки визнала факт чинення нею відповідачу та його малолітньому сину перешкоди у користуванні спірним житловим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 та його малолітній син ОСОБА_5 іншого житлового приміщення, ніж за місцем реєстрації, у користуванні, або у праві власності не мають.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_8 (а.с.57-58),

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19.03.2019 у справі № 643/1340/19, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , розірвано (а.с.145 т.1).

Враховуючи вищевикладене, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, оскільки як встановлено судом, між учасниками справи існують конфліктні відносини з приводу користування квартирою, ОСОБА_1 вживав заходів для поновлення порушеного права користування житлом.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що установлені обставини є поважними причинами непроживання ОСОБА_1 та його малолітнього сина ОСОБА_5 у спірному житловому приміщенні.

При цьому, належних доказів на підтвердження факту непроживання ОСОБА_1 та його малолітнього сина ОСОБА_5 у спірній квартирі без поважних причин матеріали справи не містять і таких обставин під час розгляду справи ОСОБА_3 не доведено, як і обставин, що ОСОБА_1 втратив інтерес до спірного житла.

Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло, правомірність застосування якого за обставинами цієї справи ОСОБА_3 не доведено.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення позову ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, відсутні.

Згідно ст. 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Житлового кодексу Української РСР особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з ст. 63 Житлового кодексу Української РСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Не можуть бути самостійним предметом договору найму, жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв`язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 816 ЦК України, порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та його малолітній син є членами сім`ї наймача квартири – ОСОБА_7 , зареєстровані у квартирі, а отже мають охоронюване законом право користуватися житловим приміщенням.

Угоди про порядок користування жилим приміщенням між сторонами не має, тому ОСОБА_1 разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5 мають право на користування квартирою нарівні з відповідачем, та мають бути вселені у зазначену квартиру.

Ураховуючи склад сім`ї сторін, розмір житлової площі, що припадає на одну особу, норму житлової площі для надання одній особі й вимоги, що ставляться до жилого приміщення, взаємовідносини сторін та наявність у квартирі ізольованих жилих кімнат, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних ОСОБА_1 щодо визначення порядку користування спірним жилим приміщенням, виділивши у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 житлову кімнату № 5 площею 12,9 кв.м., та балкон (лоджію) площею 2,5 кв.м.; та виділивши у користування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у користування житлову кімнату № 6 площею 17,3 кв.м.

Разом з тим, підстави виділення ОСОБА_1 та його малолітньому сину у користування комору площею 2,7 кв.м. відсутні, оскільки таке приміщення є нежитловим та являється місцем загального користування.

Отже, місця загального користування: кухню площею 5,3 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,0 кв.м., коридор площею 5,5 кв.м., комору площею 2,7 кв.м., вхід в квартиру слід залишити в спільному користуванні.

Доводи ОСОБА_3 зводяться до того, що ОСОБА_1 та його малолітній син втратили право користування квартирою, а отже підстави для визначення порядку користування жилим приміщенням взагалі відсутні.

Разом з тим, вказані доводи спростовуються обставинами, встановленими судом на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів.

При зверненні до суду позивач ОСОБА_1 поніс витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409 грн. 60 коп..

Суд розподяліє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та стягує на користь позивача з відповідачів суму судового збору у розміі 1409 грн. 60 коп., в рівних частках, по 704 грн. 80 коп. з кожного.

Понесені ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на ОСОБА_3 , у зв`язку з відмовою у задоволенні її позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 90, 92, 95, 141, 223, 229, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування квартирою, задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та поновити порушене право ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартиру АДРЕСА_1 .

Визначити порядок користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 загальною площею 47,5 кв.м., житловою площею 30,2 кв.м., виділивши у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 житлову кімнату № 5 площею 12,9 кв.м., та балкон (лоджію) площею 2,5 кв.м.; та виділивши у користування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у користування житлову кімнату № 6 площею 17,3 кв.м.

Місця загального користування: кухню площею 5,3 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,0 кв.м., коридор площею 5,5 кв.м., комору площею 2,7 кв.м., вхід в квартиру залишити в спільному користуванні.

В решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи: Харківська міська рада, Служба у справах дітей по Московському району Департаменту Служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409 (одну тисячу чотириста дев`ять) грн. 60 коп., в рівних частках, по 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складений 01.10.2020.

Суддя: Т. В. Поліщук