Постанова № 91923555, 01.10.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 01.10.2020

СПРАВА N 937/6060/20

(3/937/1677/20)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«01» жовтня 2020 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Воркута, Російської Федерації, громадянина України, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1

- за ст. 173 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

09 серпня 2020 року, о 18 годині 40 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись в магазині «Біршоп» за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, 291/3, висловлювався нецензурною лайкою, пошкодив акваріум, чим порушував громадський порядок.

В судове засідання 01.10.2020 року ОСОБА_1 не з`явився з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується його особистим підписом в розписці про отримання судової повістки в судове засідання на 01.10.2020 року о 10.30 годині, яку він отримав 17.09.2020 року.

Під час судового засідання 17.09.2020 року о 09.30 годині ОСОБА_1 свою провину у скоєному правопорушенні не визнав, пояснив, що він з другом ОСОБА_2 увечері 09 серпня 2020 року зайшли до магазину «Біршоп» купити пива. Там було 2 продавця, одна сказала йому почекати. В цей час зайшов чоловік і почав грубо розмовляти з ним, він також у відповідь почав розмовляти на підвищених тонах. В подальшому хтось потягнув його за футболку і витягнув на вулицю, де почалась бійка, а потім приїхала охорона. В магазині він нецензурною лайкою не висловлювався, бійку не вчиняв, акваріум не розбивав.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи відносно нього в суді під особистий підпис, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяви чи клопотань не направляв, а отже суд вважає, що правопорушник не добросовісно користується належними йому процесуальними правами та не виконує належним чином процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши показання свідка ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона працює продавцем в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_3 , 09.08.2020 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, до магазину зайшов чоловік, як потім стало відомо ОСОБА_1 , він був з двома чоловіками, поклав їй на стіл 200 гривень і попросив налити пиво. В цей час він почав словесну перепалку з чоловіком, який також зайшов до магазину і вони почали бійку, під час якої ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою, розбив акваріум. Після чого вони продовжували бійку на вулиці. Після бійки ОСОБА_1 стукав по вікнах магазину та намагався зламати двері. На підтвердження своїх доводів свідок надала в судовому засіданні відеозапис з камери відеоспостереження з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по вул. Інтеркультурна, 291/3 щодо подій, які мали місце в магазині 09.08.2020 року о 18.30 годині за участю ОСОБА_1 .

В ході дослідження в судовому засіданні відеозапису з камери відеоспостереження з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по вул. Інтеркультурна, 291/3 щодо подій, які мали місце в магазині 09.08.2020 року о 18.30 годині за участю ОСОБА_1 судом встановлено, що покази свідка ОСОБА_3 відповідають подіям, які зафіксовані відеокамерою.

Крім того, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 номер 623998 від 09 серпня 2020 року, рапортами, протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 09.08.2020 року, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , рапортом поліцейського БПОП ГУНП в Запорізькій області Зарубаєва С., висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.08.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду в повному обсязі, довідкою щодо засвідчення особи.

Невизнання своєї провини ОСОБА_1 суд розцінює як його намір уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Таким чином, незважаючи на невизнання своєю вини правопорушником ОСОБА_1 , його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а отже суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

При визначенні виду й міри адміністративного стягнення, згідно ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини в справі, зокрема, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою в громадському місці, вчинив бійку, поводив себе зухвало, пошкодив майно магазину, своєї протиправної поведінки ні під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду адміністративної справи не визнав, у скоєному не розкаявся, а отже не зробив для себе ніяких висновків, тому вважаю, що з урахуванням вимог ст. 23 КУпАП, з метою виховання правопорушника та запобігання вчиненню нових правопорушень, а також з урахуванням того, що матеріалами справи не підтверджено обставин, які б унеможливлювали, відповідно до ч.3 ст. 30-1 КУпАП, призначення правопорушнику покарання у вигляді громадських робіт, ОСОБА_1 слід призначити адміністративне покарання у межах санкції статті, у вигляді громадських робіт.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2020 року, згідно Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2102 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 30-1, 40-1, 173, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання у вигляді 60 /шістдесяти / годин громадських робіт.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок (р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києва /м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106, призначення платежу – «Судовий збір»).

Строк пред`явлення постанови до виконання до 01 січня 2021 року.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області А.В. Сметаніна