Ухвала суду № 91922907, 03.09.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

03.09.2020 Провадження № 6/331/106/2020

Справа 2-2076/09

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Антоненка М.В.

при секретарі: Андрієнко С.О.

розглянувши заяву представника АТ «МетаБанк» Гриценко Ю.В. про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2020 року представник АТ «МетаБанк» Гриценко Ю.В. звернулась до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

В обґрунтування заяви зазначено, що 14.07.2009 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення у справі № 2-2076/09, яким стягнув солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 15 137,59 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн. та 151,38 грн. сплаченого судового збору.

Копія вказаного рішення суду та виконавчі листи стягувачу не направлялися та не видавалися.

За заявою стягувача, 14.05.2020 року судом видано та направлено на адресу стягувача копію рішення суду та виконавчі листи щодо боржників, однак строк пред`явлення виконавчих листів зазначено до 25.07.2012 року.

Рішення суду на цей час боржниками не виконано, що підтверджується довідкою.

Як зазначено у ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Нормами ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Також в ч.ч. 1-3 ст. 433 ЦПК України зазначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно п. 5 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується обов`язковістю виконання на території України судових рішень.

В ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що, невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до абзацу 3 п.22 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Коне» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 44, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106. частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до абзацу 4-5 п.2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17. пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby V. Greece) від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, п.40 зазначається, що ...право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Стала судова практика, що склалася за розглядами заяв про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання свідчить про те, що отримання стягувачем виконавчого листа або судового наказу після закінчення строку для пред`явлення його до виконання є поважною причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (Постанова Пленуму ВССУ від 25.09.2015 № 8 “Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань,пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах’'1').

Таким чином, в даному випадку, причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих документів є поважними.

Враховуючи вищевикладені обставини, та те, що виконавчі листи відносно боржників по справі за позовом Акціонерного Банку «Металург» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №32-15-07/0015-КН від 06.03.2007 року, видані судом після закінчення строку для їх пред`явлення (14 травня 2020 року, отримані стягувачем 19.05.2020 року), просить суд поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа щодо ОСОБА_1 , який виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 14.05.2020 року по справі за позовом акціонерного банку «Металург» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ “Металург” заборгованість за кредитним договором у сумі 15 137,59 грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн. та 151,38 грн. сплаченого судового збору, встановивши новий строк для пред`явлення його до виконання.

Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа щодо ОСОБА_2 , який виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 14.05.2020 року по справі за позовом акціонерного банку «Металург» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ “Металург” заборгованість за кредитним договором у сумі 15 137,59 грн., витрати за інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн. та 151,38 грн. сплаченого судового збору, встановивши новий строк для пред`явлення його до виконання.

Представник АТ «МетаБанк» Гриценко Ю.В. у судове засідання не з`явилась. Надала суду заяву в якій просить проводити розгляд заяви без її участі, на задоволені заяви наполягає.

Боржники у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомили, заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від них до суду не надходили.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, заяву та долучені до неї документи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду міста Запоріжжя знаходилась цивільна справа № 2-2076/09 за позовом Акціонерного банку „Металург” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2009 року позов Акціонерного банку „Металург” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АБ „Металург” (рахунок № НОМЕР_1 в АБ „Металург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 20496061), заборгованість за кредитним договором у сумі 15137,59 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн. та 151,38 грн. сплаченого судового збору.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 25 липня 2009 року.

Як слід з матеріалів справи, вищезазначене рішення суду не направлялось та не видавалось сторонам по справі.

Крім того позивач по справі АБ «Металург» не отримував виконавчих листів на виконання рішення суду від 14.07.2009 року.

За заявою стягувача, 14.05.2020 року судом видано виконавчі листи щодо боржників, однак строк пред`явлення виконавчих листів зазначено до 25.07.2012 року.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.

Згідно п. 5 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується обов`язковістю виконання на території України судових рішень.

В ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до абзацу 3 п. 22 мотивувальної частини Рішення Конституційного суд України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Коне» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 44, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції У країни, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті L частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до абзацу 2 п. З мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА 9 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106. частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 р по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і відновлення порушений прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby V. Greece) від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, п. 40 зазначається, що ...право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, можливість направлення до ДВС виконавчого документа - це не лише обов`язковість вимог закону та право стягувача, а й ще гарантія своєчасного, повного та реального виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвеція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання статті 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції», від 19 березня 1997 року, пункт 40).

Отже, на теперішній час рішення суду не виконано, заборгованість не погашена, що суперечить нормам, встановленим законодавством та ставить під загрозу права та інтереси стягувача.

Як слід з вищенаведеного, оскільки на даний час строк пред`явлення неналежним чином оформленого виконавчого документа до виконання сплив та його пропущено з поважних причин, з метою недопущення порушень прав та інтересів банківської установи, суд приходить до висновку, що його має бути поновлено, оскільки судове рішення не виконано та є чинним.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 260-261, 353-355, п.17.4 Розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника АТ «МетаБанк» Гриценко Ю.В. про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, задовольнити.

Визнати причини пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання по справі № 2-2076/09, виданих Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 14.05.2020 року про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АБ “Металург” заборгованості за кредитним договором у сумі 15 137,59 грн., витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн. та 151,38 грн. сплаченого судового збору, поважними.

Поновити строк пред`явлення до виконання виконавчих листів № 2-2076/09, виданих Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 14.05.2020 року про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АБ “Металург” заборгованості за кредитним договором у сумі 15 137,59 грн., витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн. та 151,38 грн. сплаченого судового збору.

Повний текст ухвали складено 03 вересня 2020 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 442 ЦПК України копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи, а також державному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: М.В. Антоненко