Рішення № 91922040, 25.09.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний № 243/3913/20

Провадження № 2/243/1531/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 вересня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Гончарова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою органу опіки та піклування Слов`янської міської ради, що діє в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява органу опіки та піклування Слов`янської міської ради, що діє в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в обґрунтування якої позивач посилається на те, що ОСОБА_3 є матір`ю малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батьків дітей записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу (далі - СК) України. Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21.03.2017 року ОСОБА_3 була визнана винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та їй було призначено покарання у виді двох років позбавлення волі. Рішеннями виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 18.04.2018 року № 252/2 та № 252/1 малолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування. Згідно з рішеннями виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 03.10.2018 року № 757 та № 758 малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були влаштовані під опіку.

Згідно з довідкою про звільнення від 27.01.2020 року, виданою Державною установою «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» ОСОБА_3 була звільнена по відбуттю строку покарання.

Мати малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_3 самоусунулась від виконання батьківських обов`язків по вихованню, утриманню своїх дітей, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх самоусвідомлення, відповідач не виявляє інтересу до внутрішнього світу своїх синів, не надає їм доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей.

Посилаючись на ст. 150, ч. ч. 1, 4 ст. 155, ст. 164 СК України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, ч. 1 ст. 12 Закону України (далі - ЗУ) «Про охорону дитинства», приймаючи до уваги необхідність вирішення питання щодо подальшої долі дітей, надання їм соціального захисту та подальше їх влаштування, позивач просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи у разі повторної неявки відповідача в судове засідання.

Відповідач повідомлявся(лася) належним чином про дату, час та місце розгляду справи, а також про необхідність надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують відзив, однак, в судове засідання не з`явився(лася), про причини неприбуття суду не повідомив(ла), жодних клопотань, пояснень або відзиву від відповідача не надходило. Згідно з довідками АТ «Укрпошта» (а. с. 34, 39) поштові відправлення, що направлялися на адресу відповідача (АДРЕСА_1), повернулись до суду з таких причин: закінчення терміну зберігання - судовий виклик в судове засідання, призначене на 28.08.2020 року, та у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою - судовий виклик в судове засідання, призначене на 15.09.2020 року, та відповідно до ст. 131 ЦПК України, судова повістка вважається доставленою, оскільки відсутня заява відповідача про зміну місця проживання або місцезнаходження відповідача ОСОБА_3 , з огляду на що, враховуючи згоду позивача, суд на підставі п. п. 3, 4, ч. 1 ст. 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Згідно зі свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 17.02.2018 року (а. с. 7) та серії НОМЕР_2 від 16.02.2018 року (а. с. 8), відповідач ОСОБА_3 є матір`ю малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження № 457 від 29.05.2009 року, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 980 від 18.10.2013 року.

Відповідно до Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00019597606 від 16.02.2018 року та № 00019602806 від 17.02.2018 року, відомості про батьків малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. (а. с. 9, 10)

Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21.03.2017 року у справі № 243/799/17 ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки. (а. с. 17-18)

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 18.04.2018 року № 252/2 надано малолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування. (а. с. 14)

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 18.04.2018 року № 252/1 надано малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування. (а. с. 15)

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 03.10.2018 року № 757 призначено ОСОБА_4 опікуном над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а. с. 12)

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 03.10.2018 року № 758 призначено ОСОБА_4 опікуном над малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а. с. 13)

У відповідності до довідки про звільнення від 27.01.2020 року серії ПОЛ № 01984 (а. с. 16), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відбувала покарання в установі виконання кримінальних покарань та пробації з 27.01.2018 року по 27.01.2020 року, звідки була звільнена за відбуттям строку покарання на підставі вироку суду. 09.12.2019 року ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області відносно ОСОБА_3 встановлено адміністративний нагляд строком на один рік. Після відбуття покарання ОСОБА_5 прямує до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком органу опіки та піклування Слов`янської міської ради про позбавлення батьківських прав від 05.05.2020 року № 29/03-929, мати малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_3 самоусунулась від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню своїх синів, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не забезпечує дітям необхідного харчування, медичного догляду та лікування, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, не надає їм доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей, з огляду на щ орган опіки та піклування Слов`янської міської ради вважає доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітніх синів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . (а. с. 6)

Відповідно до відповіді КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов`янськ № 2/92 від 02.06.2020 року (а. с. 28), ОСОБА_3 перебуває під наглядом у лікаря-нарколога з березня 2015 року з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Зловживання зі шкідливими наслідками.» З травня 2015 року з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок поєднаного вживання декількох наркотичних та інших психоактивних речовин. Зловживання зі шкідливими наслідками».

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду № 20 від 19 грудня 2008 року) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 16 цієї ж постанову Пленуму, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормальному самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Як передбачає ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Отже, приймаючи до уваги той факт, що відповідач не цікавиться життям синів, не приймає участі в їх вихованні та утриманні, не спілкується з хлопчиками, добровільної матеріальної допомоги не надає, не забезпечує дітям необхідного харчування, лікування та медичного догляду, малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали статус дітей, позбавлених батьківського піклування, та окрім того, з огляду на те, що відповідач зловживає наркотичними засобами, внаслідок чого перебуває на обліку у лікаря-нарколога, їй встановлені відповідні діагнози, суд приходить до висновку, що ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків відносно своїх малолітніх синів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також з достовірністю встановлений факт того, що відповідач зловживає наркотичними засобами та різними психотропними речовинами, в результаті чого перебуває на обліку у лікаря-нарколога, має встановлені діагнози, має судимість за скоєння кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, є підставами для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітніх синів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Надані позивачем докази на підтвердження вищенаведених обставин, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

З іншого боку, відповідачем в судове засідання не надано доказів, що спростовують зазначені обставини.

Таким чином, суд, на підставі наявних у справі доказів, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог органу опіки та піклування Слов`янської міської ради про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітніх синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 840,80 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 141, 150, 151, 164, 180 Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги органу опіки та піклування Слов`янської міської ради, що діє в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір на користь держави на р/р: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.)

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 30 вересня 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду А.О. Гончарова