Ухвала суду № 91922017, 30.09.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/2512/20

Провадження № 1-кп/242/636/20

УХВАЛА

про задоволення відводу судді

30 вересня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Коліщук З.М.,

суддів: Владимирської І. М., Хацько Н.О.,

з участю секретаря Каменської А.С.,

прокурора Пилипенка Д.В.,

захисника обвинуваченого Кондратьєвої М.А.,

розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22018060000000028 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.258-3 і ч. 2 ст. 260 КК України,

встановив:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2020 року, ОСОБА_2 визначена як суддя у колегіальному складі щодо розгляду кримінального провадження № 22018060000000028 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.258-3 і ч. 2 ст. 260 КК України.

Під час підготовчого судового засідання суддя Владимирська І.М. заявила самовідвід у розгляді даного кримінального провадження, мотивуючи тим, що згідно обвинувального акту ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачується в участі о терористичній організації та в участі у діяльності не передбаченого законом незаконного збройного формування на території Донецької області.

Вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла до висновку, що заява про самовідвід судді Владимирської І.М. підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Наявність реальних ризиків загрози життю та здоров`ю як близьких родичів судді, так і самої судді Владимирської І.М. викликають обґрунтований сумнів у її неупередженості при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням особи, яка притягується до кримінальної відповідальності за участь у терористичній організації на території м. Донецьк, в якій проживають близькі та рідні судді.

При вирішенні заяви про самовідвід, колегія суддів відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п. 30 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.10.1982 р. у справі «П`єрсак проти Бельгії» зазначається «Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність, чи навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу…тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.»

В п. 53. Рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» заява N 33949/02, зазначається: «З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (DeCubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

В п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» заява N 48553/99 зазначено: «…Суд не може не звернути увагу на численні випадки втручання в провадження українських органів державної влади на найвищому рівні. Якими б не були мотиви, представлені Урядом на виправдання такого втручання, Суд вважає, що воно, з огляду на його зміст та спосіб здійснення …, є таким, що суперечить поняттю «безсторонній і незалежний суд» в сенсі статті 6 параграфа 1 Конвенції. Не спекулюючи щодо того, який вплив це втручання мало на хід судового розгляду, Суд констатує в контексті справи, що заявник міг об`єктивно мати побоювання стосовно незалежності та безсторонності судів. Ці випадки втручання з боку органів державної виконавчої влади відображають, крім того, брак поваги до самого функціонування судової гілки влади.»

У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що участь судді Владимирської І.М. у даному кримінальному провадженні може викликати сумнів у її неупередженості та безсторонності, за наявності обставин викладених вище, що призведе до порушення прав обвинуваченого на захист, регламентованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, заява судді Владимирської І.М. про самовідвід є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 75, 82, 314, 336,369, 372 КПК України, суд

ухвалив:

Заяву про самовідвід судді Владимирської І.М. - задовольнити.

Кримінальне провадження № 22018060000000028 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3 і ч.2ст.260 КК України передати для проведення повторного автоматичного розподілу.

Головуючий суддя З.М. Коліщук

Судді І.М. Владимирська

Н.О. Хацько