Рішення № 91916551, 29.09.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7792/19

2/212/733/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання Машошина Ю.О., представника позивача – Ушакова Н.П., представник відповідача Богданова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

12 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що вона у березні 2017 року звернулася з позовом до АТ «Криворізька теплоцентраль» про визнання незаконним і скасування наказу № 49к від 23 лютого 2017 про припинення трудового договору на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, поновлення на роботі на посаді провідного економіста планово-економічного відділу з дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріальної допомоги на оздоровлення.Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської судом у повному обсязі. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у справі № 212/1721/17-ц апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року змінено в частині стягнутого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшивши його розмір з 173 456,00 грн. до 152 144,00 грн. в іншій частині рішення залишено без змін.

На думку позивача ОСОБА_1 за результатами розгляду справи № 212/1721/17-ц на її користь стягнуто з АТ «Криворізька теплоцентраль» заробітну плату (у вигляді середнього заробітку станом на 11.05.2018 року у сумі 152 144,00 грн. та матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 9640,68 грн.) без зазначення обов`язку Відповідача здійснити утримання з зазначених сум податку й інших обов`язкових платежів, у зв`язку з чим рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі, без самостійного зменшення відповідачем стягнутої судом суми. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що Відповідачем самостійно на виконання рішення суду у справі № 212/1721/17-ц сплачено лише 139632,08 грн., що на її думку свідчить про неповне виконання судового рішення та про існування заборгованості із заробітної плати. У зв`язку із наведеним просить суд стягнути з АТ «Криворізька теплоцентраль» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.05.2018 року по 06.06.2019 року у розмірі 158656,00 грн.

16 вересня 2019 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи.

08 листопада 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву АТ «Криворізька теплоцентраль», у якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю. Зазначає, що АТ «Криворізька теплоцентраль» добровільно та у повному обсязі виконано рішенняЖовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2018 року у справі № 212/1721/17-ц щодо виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у сумі 173456,00 грн. та матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 9640,68 грн. Також, АТ «Криворізька теплоцентраль» у відзиві зазначає, щогрошові суми сплачено Позивачу ОСОБА_1 без врахування постанови Дніпровського апеляційного суду від 16.01.2019р. у справі № 212/1721/17-ц, якою з Відповідача остаточно стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 152 144,00 грн., замість 173 456, 00 грн., що свідчить про фактичну переплату Позивачу грошових коштів у розмірі 21 312,00 грн.

У відзиві АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначає, що 10.03.2019р. Позивачем ОСОБА_1 отримано лист - вимогу АТ «Криворізька теплоцентраль» від 21.02.2019р. за вих. № 1019/09 про повернення зайво отриманих грошових коштів у розмірі 21 312,00 грн., але ОСОБА_1 не повернуто АТ «Криворізька теплоцентраль» надлишково отримані грошові кошти та залишено отриманий лист – вимогу без відповіді.

АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулось до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з заявою від 06.06.2018 року за вих. № 2424/11 щодо надання роз`яснення з питання правомірності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору із сум, стягнутих за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2018р. у справі № 212/1721/17-ц на користь ОСОБА_1 .

За результатами розгляду вказаної заяви, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області надано відповідь від 15.06.2018р. за вих. № 34990/10/04-36-13-02-09 «Про розгляд звернення» згідно якої, посилаючись на ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку податковим агентом включаються інші доходи (сума середнього заробітку, виплаченого на підставі рішення суду за час вимушеного прогулу), згідно п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України та є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військового збору.

Відповідно до п.п. а) і б) п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідач наголошує, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Податкового кодексу України, так як саме податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента (саме ОСОБА_1 при здійсненні оподаткування ПДФО, є резидентом) є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Відповідно до п.п.164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Доходом з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

В силу положень п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України саме на АТ «Криворізька теплоцентраль», як на податкового агента, покладено обов`язок з утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті всіх видів доходів ОСОБА_1 (у т.ч. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної допомоги на оздоровлення).

Питання оподаткування доходів, які виплачуються працівнику в якості компенсаційних виплат за рішенням суду, розкрито у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Згідно абзацу 5 пункту 6 вказаної Постанови, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення».

Зазначена вище позиція знайшла своє відображення також у постанові Верховного Суду (Касаційного цивільного суду) від 18.07.2018р. по справі № 359/10023/16-ц, в якій Суд зокрема дійшов висновку, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

З огляду на вищенаведене, позиція Відповідача щодо необхідності самостійного перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті йому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та матеріальної допомоги на оздоровлення є хибною та такою, що суперечить положенням Податкового кодексу України.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмовому відзиві.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2018 року у справі № 212/1721/17-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є відповідач (АТ "Криворізька теплоцентраль"), про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – задоволено, визнано незаконним та скасувано наказ №49к від 23 лютого 2017 року про припинення трудового договору та поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного економіста планово-економічного відділу публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» з дати звільнення 23 лютого 2017 року, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (станом на 11.05.2018 року) у сумі 173456,00 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 9640,68 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.01.2019 року у справі № 212/1721/17-ц апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року змінено в частині стягнутого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшивши його розмір з 173 456,00 грн. до 152 144,00 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

Розмір середньоденної заробітної плати Позивача ОСОБА_1 встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2018 року у справі № 212/1721/17-ц та складає 592,00 грн.

Судом встановлено, що 24 травня 2018 року АТ "Криворізька теплоцентраль" добровільно та у повному обсязі виконано рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2018 року у справі № 212/1721/17-ц, що підтверджується наступними письмовими доказами: платіжне доручення № 1623 від 24.05.2018р. на суму 139 632,08 грн. про сплату середнього заробітку ОСОБА_1 ; платіжне доручення № 1621 від 24.05.2018р. на суму 31 222,08 грн. про сплату ПДФО із середнього заробітку ОСОБА_1 ; платіжне доручення № 1620 від 24.05.2018р. на суму 2601,84 грн. про сплату військового збору із середнього заробітку ОСОБА_1 ; платіжне доручення № 1627 від 24.05.2018р. на суму 7760,75 грн. про сплату матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 ; платіжне доручення № 1625 від 24.05.2018р. на суму 1735,32 грн. про сплату ПДФО із матеріальної допомоги на оздоровлення; платіжне доручення № 1624 від 24.05.2018р. на суму 144,61 грн. про сплату військового збору із матеріальної допомоги на оздоровлення. Таким чином, Відповідачем на виконання рішення суду першої інстанції у справі № 212/1721/17-ц сумарно сплачено Позивачу ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 173 456, 00 грн. та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 9 640,68 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.01.2019 року у справі № 212/1721/17-ц рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року змінено в частині стягнутого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшивши його розмір з 173 456,00 грн. до 152 144,00 грн., у зв`язку з чим Відповідачем на виконання рішення суду надлишково сплачено грошові кошти Позивачу у сумі 21 312,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що рішенням суду у справі № 212/1721/17-ц на її користь стягнуто з АТ «Криворізька теплоцентраль» заробітну плату (у вигляді середнього заробітку станом на 11.05.2018 року у сумі 152 144,00 грн. та матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 9640,68 грн.) без зазначення обов`язку Відповідача здійснити утримання з зазначених сум податку й інших обов`язкових платежів, у зв`язку з чим рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі, без самостійного зменшення відповідачем стягнутої судом суми.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Покровського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції міста Кривий Ріг у Дніпропетровській області із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2/212/725/18 виданого 09.04.2019 року колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду про стягнення з АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованості із заробітної плати у розмірі 26952,60 грн.

Із банківської виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 06.06.2019 року вбачається, що на рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1 від Покровського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції міста Кривий Ріг у Дніпропетровській області було зараховано за виконавчим документом грошові кошти в розмірі 13017 гривень 18 копійок.

Судом встановлено, що відповідачем у повному обсязі виконано рішення суду першої інстанції у справі № 212/1721/17-ц. та саме на Відповідача, як на податкового агента, згідно п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, покладено обов`язок з утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті всіх видів доходів ОСОБА_1 . На виконання рішення суду першої інстанції відповідачем самостійно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб із середнього заробітку ОСОБА_1 у розмірі 31 222,08 грн., згідно платіжного доручення № 1621 від 24.05.2018р.; військовий збір із середнього заробітку ОСОБА_1 у розмірі 2601,84 грн., згідно платіжного доручення № 1620 від 24.05.2018р.; податок на доходи фізичних осіб із матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 1735,32 грн., згідно платіжного доручення № 1625 від 24.05.2018р.; військовий збір із матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 144,61 грн., згідно платіжного доручення № 1624 від 24.05.2018р.

Водночас надані позивачем довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування певних грошових сум в розмірі 13017 гривень 18 копійок на банківський рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1 не свідчать про існування заборгованості по середньому заробітку за весь час вимушеного прогулу та матеріальної допомоги на оздоровлення АТ «Криворізька теплоцентраль» перед ОСОБА_1 , а лише засвідчують отримання грошових коштів від державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №224-к від 11 червня 2018 року, ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням, стаття 38 КЗпП України

Судом встановлено, що відповідно до довідки №960/06 від 03 березня 2020 року, відповідач АТ «Криворізька теплоцентраль», відповідач зазначає, що станом на 11 червня 2018 року, була відсутня заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівнику не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а у разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-114цс13.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За таких обстави н суд приходить до висновку, що обставини зазначені у позовній заяві не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, позивач належними та допустимими доказами не довела, що станом на 11 червня 2018 року (дата звільнення з роботи) існувала заборгованість по заробітній платі, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 158656 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 01 жовтня 2020 року.

Суддя: Р. В. Дехта