Рішення № 91916501, 01.10.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6577/20

2/212/3254/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Мотивуючи свою заяву тим, що з 26.08.1996 року по 22.08.2019 року, тобто більше 33 років він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача на різних посадах, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 01.04.2020 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням з наступним переоглядом 01.04.2022 року. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він не має змоги вести звичне життя, виконувати певні домашні роботи, постійно змушений перебувати на стаціонарному лікуванні через те, що стан здоров`я його не покращуються, внаслідок чого він постійно перебуває в стані психічного напруження. Зазначені обставини викликають в нього відчуття неповноцінності та йому приходиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 306 995, 00 гривень, яку просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.09.2020 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Представниця відповідача ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - адвокат Ніколенко К.В. скористалася правом надання відзиву, у якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначила, що вина підприємства ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» в отриманні позивачем професійного профзахворювання відсутня, зокрема в п. 20 Акті розслідування причин виникнення професійного захворювання від 11.02.2020 року не вказано конкретних посадових осіб підприємства, які відповідальні за виникнення професійного захворювання. У свою чергу позивач погодився з висновком комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та цей акт не оскаржував. У свою чергу, акцентувала увагу суду, що позивач ОСОБА_1 звільнився з підприємства за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, а не внаслідок погіршення стану здоров`я. Звернула увагу суду, що ОСОБА_1 не доведено факту завдання йому моральної шкоди підприємством позивача у зв`язку з отриманням професійного захворювання, оскільки до позовної заяви ним не додано висновків медичних органів, які підтверджували б факт перенесення моральних страждань. Документи на які посилається позивач, як на підставу заподіяння йому моральної шкоди є лише документами, що підтверджують факт виникнення професійних захворювань, проте жоднім чином не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 . Додатково вказала, що позивач, укладаючи в з підприємством трудовий договір, ОСОБА_1 був повідомлений під розпис про його права та обов`язки , про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів, які ще не усунуто та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, проте позивач свідомо виконував свою роботу. Таким чином, відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з настранням професійного захворювання – не вчиняв. Вказала, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі – Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, на сьогодні це 18 892 грн., сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.08.1986 року по 22.08.2019 року працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів на різних посадах. З 22.08.2019 року звільнений за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України в зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книги позивача( а.с. 5-6).

У медичному висновку ДУ «УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» № 110 від 21.01.2020 року визначено, що підставою для встановлення характеру професійного захворювання стала праця на протязі 33 років у шкідливих умовах, зокрема на підприємстві шахти «Родина» ВО «Кривбасруда» підземним машиністом електровозу, шахта «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» кріпильником (а.с.17-18).

Пунктом 11 Санітарно- гігієнічною характеристикою умов праці, складеною ГУ ДЕРЖПРАЦІ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСТІ від 29.01.2019 року відображено професійний маршрут та трудова діяльність позивача, а саме на підприємстві ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» останній працював з 06.08.1986 року по 01.05.1997 року - підземний машиніст електровоза, шахта «Родина» в/о «Кривбасруда»; з 01.05.1997 року по дату складання санітарно - гігієнічної характеристики умов праці, тобто по 18.06.2019 року - кріпильник, шахта «Родина» ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с 7-11).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.02.2020 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме робота позивача протягом 33 років в умовах підвищених впливу шкідливих факторів, а саме маса вантажу, що підіймається перевищувала на 7 кг. і складала 37 кг. при допустимій 30 кг.; періодичне перебування у незручній робочій позі 50,4 % при допустимій до 25%; концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично - допустиму в 1.75 рази і складає при ГДК 2,0 мг/м3, згідно вимогам ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» (а.с.12-14).

Відповідно до висновку МСЕК від 01.04.202 року позивачу встановлено 65 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням з 16.03.2020 року до 01.04.2022 року, третю групу інвалідності, з наступним переоглядом 01.03.2022 року ( а.с. 15 ).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст. ст. Кодекс законів про працю України 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частинами 1,3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представниці відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач працював тривалий шкідливих умовах праці на підприємстві ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», що спричинило виникнення в нього професійного захворювання, а отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Посилання представниці відповідача на судову практику щодо стягнення моральної шкоди, є необґрунтованими, оскільки встановлені у вказаних справах фактичні обставини не є тотожними обставинам у цій справі. Зокрема, у цій справі встановлено факт заподіяння заявнику моральної шкоди, тобто встановлено усі складові елементи правопорушення, сукупність яких згідно закону є підставою для відповідальності заподіювача за завдану моральну шкоду.

Звертається увага, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану здоров`я позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65 %, отримання позивачем третьої групи інвалідності з 16.03.2020 року по 01.04.2022 року, значний період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 95 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Щодо посилань представниці відповідача – адвоката Ніколенко К.В. на оподаткування суми моральної шкоди суд звертаю увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 950 грн.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст.ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в розмірі 950 гривень.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», місцезнаходження: місто Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄДРПОУ:00191307.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 01 жовтня 2020 року.

Суддя: І. Б. Чайкін