Рішення № 91916480, 24.09.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7202/20

Провадження № 2-о/201/114/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді - Батманової В.В.

за участю секретаря - Розумняк К.П.

за участю представника заявника ОСОБА_1

представника зацікавленої особи Хоменко Н.М.

представника зацікавленої особи Ляпченко Л.О.

представника зацікавленої особи Сагайдак В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , заінтересовані особи: Соборний районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Новокодацький районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Чечелівський районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Центральний районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 03.08.2020 звернулись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування вимог заявники посилались на те, що ОСОБА_5 народився у 1948 році. Відповідно до свідоцтва про народження його батьки з національністю - євреї. З цього вбачається, що і заявник за національністю єврей. Однак, 01 вересня 2018 року він отримав витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження. З даного витягу вбачається, що він за національністю - росіянин. Інші заявники є його сини - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які також за документами мають іншу національність. Оскільки основні документи у період Радянської Влади були частково втрачені то це призвело до зміни національності в офіційних документах. Оскільки заявники бажають відновити та підтвердити свою дійсну національність, підтвердити своє етнічне походження, яке було втрачене, змушені звернутись до суду із вказаною заявою, в якій просять суд встановити факт неправильності в актовому записі про шлюб батьків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 № 462 від 13.06.1948 по Красногвардійському відділу ДРАЦС м. Дніпропетровська національності нареченого ОСОБА_8 , як «росіянин» замість «єврей», що в свою чергу призвело до неправильності зазначення відомостей про національність в наступних актових записах: про народження ОСОБА_5 , про смерть ОСОБА_8 , та зобов`язати Соборний районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Новокодацький районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Чечелівський районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Центральний районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести відповідні відомості до актових записів.

В судовому засіданні представник заявника вимоги заяви підтримав в повному обсязі, просив заяву задовольнити.

Представники заінтересованих осіб в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви, надали письмові заперечення, в яких заперечували проти внесення змін та виправлень до актових записів цивільного стану з огляду на діюче законодавство та той факт, що записи були зроблені за заявами осіб, які проводили певні реєстраційні дії .

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази за правилами ст. 89 ЦПК України, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народився у 1948 році. Відповідно до свідоцтва про народження його батьки з національністю - євреї. 01 вересня 2018 року він отримав витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження. З даного витягу вбачається, що він за національністю - росіянин. Інші заявники є його сини - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які також за документами мають іншу національність. Оскільки основні документи у період Радянської Влади були частково втрачені то це призвело на думку заявника до зміни національності в офіційних документах.

Особа може звертатися щодо внесення змін в актовий запис, складений відносно себе; при цьому самі зміни можуть стосуватися персональних даних іншої особи. Водночас особа, якій належать персональні дані, не може вимагати їх зміни в актових записах, складених відносно іншої особи, крім випадків, коли один із батьків, опікун чи піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, представник органу опіки та піклування звертається з відповідною вимогою в інтересах та стосовно актового запису щодо особи, яка має право на подання такої заяви, однак внаслідок недієздатності (обмеженої, часткової чи неповної дієздатності) не може скористатися цим правом особисто.

Особливим є випадок звернення спадкоємця померлого щодо внесення змін в актовий запис цивільного стану померлого. Внесення змін до актових записів цивільного стану, які відображають певні особисті немайнові права особи, після смерті особи не можуть здійснюватися на захист прав померлої особи. Спадкоємець померлої особи, звертаючись щодо внесення таких змін стосовно померлого, має на меті захист свої власних прав, свобод та інтересів.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», відповідно до яких питання щодо встановлення неправильності в актовому записі про народження, зокрема щодо доповнення відомостей про національність та громадянство батьків, суд вирішує на підставі письмових (архівних матеріалів, відомостей, які містяться в паспорті, інших посвідчень тощо) та інших доказів, що з достовірністю підтверджують заявлену вимогу, слід зазначити таке. Вимоги пункту 7 цієї постанови, за якими при розгляді справ про встановлення неправильності в актовому записі про народження суди мають враховувати, що він, зокрема, повинен містити відомості про національність і громадянство батьків, а якщо їх не було внесено - актовий запис має бути доповнено, - відповідали законодавству України станом на час прийняття зазначеної постанови. Проте ці роз`яснення не відповідають чинному законодавству України, яким зазначення національності особи в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС не передбачено. Оскільки зазначена постанова була прийнята понад 20 років тому, тобто до прийняття Конституції України та чинних ЦК України, Сімейного кодексу України, ЦПК та КАС України, то надані в ній роз`яснення не відповідають чинному законодавству України і не можуть братися до уваги.

Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою фіксація факту національності в документі, що її посвідчує, чи в актових записах цивільного стану, створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.

Підводячи підсумок викладеному вище, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 18 Постанові Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 15 від 25.05.98) при постановлені рішення у справах про встановлення фактів, розподіл судових витрат по даній категорії справ не застосовується.

На підставі викладеного, керуючись п.п.17,18 постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , заінтересовані особи: Соборний районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Новокодацький районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Чечелівський районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Центральний районний у м. Дніпрі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя : В.В. Батманова