Ухвала суду № 91916299, 01.10.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2759/20

Провадження № 1-кп/209/491/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря Кулік О,О.,

прокурора Чуйка С.С.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Кашигіна М.С., Буштрука С.П., Ільїна І.Д.,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020040000000104, відносно обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, який не працевлаштований, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше був засуджений:

- 09 квітня 2019 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст. 263 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2020 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого за ч.1 ст. 263 КК України ОСОБА_1 .

В ході підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 ст. 314 КПК України.

Прокурор вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники не заперечували проти призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Захисники вважають необхідним доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь в порядку визначеному законодавством, з чим погоджувався обвинувачений ОСОБА_1 , а прокурор проти цього заперечував.

Вислухавши учасників судового розгляду, суд вважає можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження.

З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, суд вважає за необхідне доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь в порядку визначеному законодавством.

В підготовчому судовому засіданні прокурор надав суду письмове клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується за ч. 1 ст. 263 КК України в тому, що у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, діючи умисно, достовірно розуміючи для себе, що не має передбаченого законом дозволу на зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, за невідомих органу досудового розслідування обставин у порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 576 зі змінами, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 року № 622 зі змінами, придбав при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, вогнепальну зброю – самозарядний гладкоствольний пістолет марки «ZORAKI – MOD, 914 – S» калібру 9 мм Р.А., бойовий припас, вибухову речовину, а саме корпус осколкової, наступальної ручної гранати РГД – 5, а також вибуховий пристрій – уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ – 2.

Після цього ОСОБА_1 , діючи умисно, розуміючи для себе, що придбані ним предмети, є вогнепальною зброєю, бойовим припасом, вибуховою речовиною та вибуховим пристроєм, достовірно усвідомлюючи про відсутність передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання вогнепальної зброї, бойового припасу, вибухової речовини та вибухового пристрою, у порушення діючого законодавства, зберігав до 28.01.2020 року вогнепальну зброю – самозарядний гладкоствольний пістолет калібру 9 мм., виготовлений шляхом переробки саморобним способом сигнального пістолета «ZORAKI MOD. 914 – S», бойовий припас, вибухову речовину, а саме споряджений корпус осколкової, наступальної, ручної гранати РГД – 5, а також вибуховий пристрій – уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ – 2, за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується: протоколом обшуку від 28.01.2020 за адресою: буд. АДРЕСА_2 ; висновком судової вибухово–технічної експертизи від 06.02.2020 р. № 19/104 – 11/1/22; висновком судової експертизи зброї від 28.01.2020 № 19/104 – 7/1/103; висновком судової молекулярно – генетичної експертизи від 06.03.2020 № 8 – 135; показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності.

Враховуючи тяжкість безальтернативного покарання у виді позбавлення волі, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_1 , який не визнав свою вину, та не має постійного місця роботи, може безперешкодно змінити місце свого проживання, з метою уникнення покарання, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК Укрїни.

Також існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 може вчинити вплив на свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності .

До того ж ОСОБА_1 засуджений 09.04.2019 Дніпровським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки та вчинив кримінальне правопорушення у період іспитового строку, що свідчить про обґрунтованість ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Викладене дає беззаперечні підстави вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідним є застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримував заявлене клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з підстав, викладених у письмовому клопотанні. Наполягає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не забезпечить його належної процесуальної поведінки та запобіганню ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисники Кашигін М.С., Буштрук С.П., Ільїн І.Д. також заперечували проти обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на їх думку його вина у скоєнні інкримінованого злочину не доведена, а прокурором не доведені вказані ним ризики, а також те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки, оскільки ОСОБА_6 постійно являвся до слідчого та до суду першої і апеляційної інстанції при обрання йому запобіжного заходу. Він позитивно характеризується за місцем проживання та священиком храму, який відвідує разом з сім`єю, мешкає разом з дружиною, з якою виховує трьох неповнолітніх дітей, допомагає своїм батькам похилого віку, які страждають на ряд захворювань, сам страждає на виразку дванадцятипалої кишки та інші захворювання. Просять змінити раніше обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або визначити заставу не у максимальному розмірі, оскільки розмір застави раніше визначений судом апеляційної інстанції є неспівмірним з доходом його сім`ї та завідомо непосильним для його сім`ї.

За клопотанням захисника Кашигіна М.С. до матеріалів судового провадження були долучені документи про склад сім`ї обвинуваченого, про стан здоров`я його самого і його рідних, характеристики, довідка про дохід дружини обвинуваченого за минулий рік, лист слідчого про те, що ОСОБА_6 не допитувався у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12019040790001070.

Захисником Кашигіним М.С. також надано скаргу на незаконність затримання ОСОБА_1 28.01.2020 року, яка долучена до матеріалів кримінального провадження та судом не розглядалася у підготовчому судовому засіданні по суті, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування здійснюється відповідно глави 26 КПК України. Обставини викладені в скарзі за необхідності можуть бути предметом розгляду під час судового розгляду кримінального провадження.

Захисник Ільїн І.Д. надав суду клопотання про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, або визначення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яке підтримував обвинувачений і інші захисники та проти задоволення якого заперечував прокурор.

Вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, надані суду клопотання та додані до них документи, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою.

Відповідно ч. 3 ст. 315 КК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам передбаченим в частині 1 цієї статті, в тому числі: переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років.

Суд вважає, що на даний час існує ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 , не маючи постійного місця роботи, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі доведеності його вини, може переховуватись від суду та без перешкод залишити будь-яке місце проживання.

Суд вважає також, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, обвинувачений ОСОБА_1 , який має непогашену судимість, може вчинити нове кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення у період іспитового строку після звільнення його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, яке було призначене за вчинення аналогічного злочину.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу суд зважає на те, що ОСОБА_1 має місце реєстрації та проживання, офіційно не працевлаштований, одружений, має трьох неповнолітніх дітей, тобто міцні соціальні зв`язки, але ці обставини існували і до його засудження за попереднім вироком та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.

Вказані вище ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, також були встановлені Колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду 16 вересня 2020 року при обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до цього часу не змінилися і не втратили своєї актуальності.

Питання доведеності вини ОСОБА_1 , на що звертають увагу захисники, суд вирішуватиме в нарадчій кімнаті при постановлені остаточного рішення у справі, а при обранні запобіжного заходу судом враховуються тяжкість обвинувачення та обставини, передбачені в ч.1 ст. 178 КПК України.

Суд вважає, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобіганню вказаним вище ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , а тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт необхідно відмовити.

Обрання обвинуваченом ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.

Відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин та тяжкості інктимінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, його особистості, стану його здоров`я, складу та доходів його сім`ї, суд вважає необхідним визначити заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисником Кашигіним М.С. у підготовчому судовому засіданні було надане суду письмове клопотання, яке підтримували інші захисники та обвинувачений та проти задоволення якого не заперечував прокурор, про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , які були понятими при обшуку помешкання обвинуваченого, але на досудовому слідстві не допитувалися.

Захисником Кашигіним М.С. також було надане суду письмове клопотання, яке підтримували інші захисники та обвинувачений, про витребування у Спецпілрозділі "КОРД" відеозаписів з оперативних камер, які використовувалися під час затримання та обшуку 28 січня 2020 року за адресою місця проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 .

Прокурор заперечував проти задоволення цього клопотання, вважаючи, що такі відеозаписи можуть бути не в спецпідрозділі "Корд", а в ГУМВС в Дніпропетровській області.

Суд вважає, що клопотання захисника про виклик в судове засідання вказаних вище свідків підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання щодо витребування відеозаписів необхідно відмовити, оскільки воно не вмотивоване, на думку суду передчасне, та в ньому не зазначена адреса за якою знаходяться витребувані відеозаписи.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 193-196 314-316, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово, на 15.00 годину 07 жовтня 2020 року.

В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисників, а також заявлених захисником свідків ОСОБА_8 та Циватого Сергія Олександровича.

Доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації в порядку визначеному законодавством в десятиденний строк з дня отримання ухвали суду скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відмовити в задоволенні клопотання захисника Кашигіна М.С. щодо витребування від Спецпілрозділі "КОРД" відеозаписів з оперативних камер, які використовувалися під час затримання та обшуку 28 січня 2020 року за адресою місця проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 .

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 16.00 години 28 листопада 2020 року.

Одночасно визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 109850,00 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок: одержувач платежу - ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, р/р UA 158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, з обов`язковим зазначенням інформації про ПІБ підозрюваного, номер справи та ухвалу слідчого судді, який обрав заставу мірою запобіжного заходу.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі міста Кам`янське Дніпропетровської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 28 листопада 2020 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченгої з-під варти, та повідомити усно і письмово прокурора та Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів - процесуальних керівників у цьому кримінальному проваджені.

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дати її оголошення, або з дати отримання.

Суддя Г.А. Байбара