Рішення № 91913373, 30.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 р. Справа № 520/11791/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бідонько А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного управління Міністерства юстиції (м. Харків), Код ЄДРПОУ 43315445, 6100, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого. 16, щодо не виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження", невиконання вимог ст. 18 Закону та не витребування у Боржника Розрахунку боргу, Розпорядження, інші належні документи для підтвердження виконання рішення суду, звернення до СУДУ з поданням щодо роз`яснення судового рішення; вимагання від посадових осіб боржника підтвердження повного виконання судового рішення; здійснення передбачуваних Законом заходів і дій виконання обов`язку та судового рішення у повному обсязі, щодо не одержання з метою захисту інтересів стягувана від боржника та його посадових осіб необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, а також щодо не здійснення виклику посадових осіб з приводу виконавчого документу та не звернення до суду щодо застосування приводу за обставин не надання інформації, довідок, пояснень щодо виконання у повному обсязі рішення суду від 26.06.2019 №520/5482/19 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(11)/2019, за Ви №61047453 від 30.07.20р. за виконавчим листом №520/5482/19 від 06.12.2019р.

- Визнати незаконним та скасувати рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Код ЄДРПОУ 43315445 - постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №61047453 від 30.07.20р. за виконавчим листом №520/5482/19 від 06.12.2019р. на виконання рішення суду від 26.06.2019 №520/5482/19 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень провести ОСОБА_1 з 25.04.2019р. перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1 -р ( ІІ )/2019.

- Зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), (Код ЄДРПОУ 43315445, 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16), виконати вимоги Закону України "Про виконавче провадження", в тому числі ст. 18, та здійснити заходи і дії щодо виконання у повному обсязі рішення суду за нормою частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відновленим виконавчим провадженням ВП №61047453 від 30.07.20р. за виконавчим листом №520/5482/19 від 06.12.2019р. на виконання рішення суду від 26.06.2019 №520/5482/19 про зобов`язання органу ПФУ провести ОСОБА_1 з 25.04.2019р. перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1 -р( ІІ )/2019.

- Зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

- Постановити окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення службовими особами відповідача.

- Допустити негайне виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем протиправно винесено постанову від 30.07.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 61047453 та повернення виконавчого листа до суду, оскільки пенсійним органом, який є боржником у вказаному виконавчому провадженні, не було виконано судового рішення у повному обсязі, а Державним виконавцем не перевірено виконання рішення суду у повному обсязі, і тому, на думку позивача, безпідставно винесено оскаржувану постанову. Вважає, що фактично виконавцем на підставі формальної відповіді (листа) боржника, без належної перевірки стану виконання рішення суду у повному обсязі, витребування документальних підтверджень: розрахунку, періоду, за який не сплачена заборгованість, з`ясування суми боргу; правильності нарахування тощо - незаконно винесено постанову, що оскаржується.

Позивач вважає, що державний виконавець безпідставно виніс оскаржуване рішення, лише з посиланням на вчинення постанови про відкриття ВП, отримання листа боржника, накладення штрафу та повідомлення правоохоронному органу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року відкрито провадження по справі відповідно до ст. 287 КАС України, запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 23.09.2020 року надано до суду відзив на позов, в якому сторона відповідача проти вимог позову заперечує, зазначивши, що оскаржувана постанова від 30.07.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 61047453 та повернення виконавчого листа до суду винесена правомірно на підставі п.11 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ без виконання з боку ГУ ПФУ в Харківській області повернуто до суду згідно ч.3 ст. 63 цього Закону.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у відповідності до вимог ст. 129 КАС України. Просив суд розглядати справу без його участі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року по справі № 520/5482/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнане протиправним та скасувати Рішення від 15 травня 2019 року №45 Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 25.04.2019 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19). В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (а.с. 5-7).

Рішення суду набрало законної сили 29.07.2019 року.

Ухвалою суду від 28.10.2019 замінено відповідача правонаступником - Головним управлінням ПФУ в Харківській області.

На виконання рішення суду 06.12.2019р. видано виконавчий лист, який подано на виконання згідно Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Харківській області від 27.11.2019 року на підставі ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконав провадження», відкрито виконавче провадження ВП №61047453 з примусового виконання виконавчого листа по справі №520/5482/19 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 25.04.2019 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19) (а.с. 15).

Копія постанови направлена сторонам виконавчого провадження, що підтверджується відповідним листом № 6499 від 27.01.2020 року та реєстром поштових відправлень (а.с. 44. 47).

Як встановлено за матеріалами справи пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження Боржника у відповідності до вимог ч. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" попереджено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, про що письмово повідомити державного виконавця, надавши засвідчені копії документів, які підтверджують виконання зазначеного виконавчого документа (копі розпорядження з розрахунком, докази здійснення виплати, тощо) (а.с. 46).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що 12.02.2020 до Відділу примусового виконання рішень надійшла відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за вих. № 682/04.9-20 від 04.01.2020, якою повідомлено, що громадянину ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та нарахована сума боргу за період з 25.04.2019. Боржником також повідомлено, що виплату пенсії буде проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649. ГУ ПФУ у Харківській області в зазначеному листі також повідомлено, що рішення суду виконане в повному обсязі. (а.с. 50).

Як встановлено в ході розгляду справи, державним виконавцем, який дійшов висновку, що станом на 14.02.2020 року рішення суду за вищевказаним виконавчим документом виконано не в повному обсязі, оскільки не здійснено виплату заборгованості з пенсійних виплат стягувачу, на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100,00 гри. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Відповідна постанова боржником була отримана 18.02.2020 року (а.с. 52-54).

Оскільки постанова державного виконавця про накладення на боржника штрафу від 14.02.2020року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не виконана, постановою державного виконавця від 30.07.2020 року ВП №61047453 накладено на боржника штраф у розмірі 10 200,00 грн. за повторне невиконання рішення суду (а.с. 63-64).

Оскільки рішення суду не виконано без поважних причин, його виконання без боржника неможливе, 30.07.2020 року державним виконавцем на виконання вимог ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" направлено до Головного управління Національної поліції у Харківській області повідомлення № 61047453 про вчинення кримінального правопорушення щодо розгляду питання про притягнення посадових осіб ГУПФУ в Харківській області, відповідальних за виконання рішення суду від 26.06.2019 року по справі №520/5482/19, до кримінальної відповідальності за його невиконання відповідно до статті 382 КК України. Також, вказане повідомлення направлено сторонам виконавчого провадження (а.с. 65-69).

На підставі п.11 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем 30.07.2020 року винесено постанову ВП №61047453 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/5482/19, виданого Харківським окружним адміністративним судом 06.12.2019 року, а виконавчий лист направлено до суду, який його видав (а.с. 71-73).

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача та винесенням оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №61047453 від 30.07.20р. за виконавчим листом №520/5482/19 від 06.12.2019р., ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

По суті спірних правовідносин судом зазначається наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями ст.ст. 48-62 Закону України "Про виконавче провадження", а порядок виконання рішень немайнового характеру – нормами ст.ст. 63-67 вказаного Закону.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого ч. 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В свою чергу, п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачає надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону.

Як встановлено судом, оскаржувана постанова винесена на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.

Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою та четвертою статті 257 вказаного Кодексу визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 цього ж Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17.07.1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

За змістом ст. 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні п. 1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст. 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року по справі № 520/5482/19 залишається невиконаним.

У постанові від 04.03.2020 у справі № 750/11948/17 Верховним Судом викладено висновок, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Враховуючи наведене, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині скасування постанови державного виконавця відділу примусовою виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 30.07.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №61047453, а також вимоги щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати вимоги Закону України "Про виконавче провадження", в тому числі ст. 18, та здійснити заходи і дії щодо виконання у повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року по справі №520/5482/19 - підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправними бездіяльності Управління забезпечення примусового виконання рішень Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), судом зазначається наступне.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Наука адміністративного права визначає способи захисту порушених прав (свобод, інтересів) як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права (свободи, інтересу). Такі дії є завершальними актами захисту у виді матеріально-правових або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права (свободи, інтересу) і є результатом діяльності щодо їх захисту.

Відтак, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права (свободи, інтересу), бути адекватним наявним обставинам.

Між тим, у контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що позивач, обравши такий спосіб захисту порушених прав на примусове виконання судових рішень, як визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо винесення постанов про закінчення виконавчого провадження, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, адже задоволення таких позовних вимог жодним чином не поновить його права і саме по собі не вплине на чинність спірної постанови і стан відповідного виконавчого провадження.

Оскільки у спірних правовідносинах, самі по собі вказана бездіяльність відповідача не є юридично значимими для спірних правовідносин, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є саме визнання постанови про закінчення виконавчого провадження протиправною та, як наслідок, її скасування, а також зобов`язання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати вимоги Закону України "Про виконавче провадження", в тому числі ст. 18, та здійснити заходи і дії щодо виконання у повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року по справі №520/5482/19 .

Стосовно посилання позивача про визнання бездіяльності Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яка полягала у ненаданні боржником документів, підтверджуючих виконання рішення суду, а саме документальних підтверджень розрахунку, періоду, суми боргу, правильності нарахування, суд зазначає, що на відповідача не покладено обов`язку вимагати від Головного управління Пенсійного фонду Україні Харківській області зазначених документів, оскільки державний виконавець лише перевіряє виконання рішення суду на підставі доказів, наданих боржником. До того ж, що не заперечується відповідачем по справі, державному виконавцю достеменно було відомо про виконання рішення суду не в повному обсязі, що підтверджується і позивачем у своїй скарзі (а.с. 58-59), на яку Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надавалась відповідь від 17.07.2020 р.

Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного управління Міністерства юстиції (м. Харків), щодо не виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження", невиконання вимог ст. 18 Закону та не витребування у Боржника Розрахунку боргу, Розпорядження, інші належні документи для підтвердження виконання рішення суду, звернення до СУДУ з поданням щодо роз`яснення судового рішення; вимагання від посадових осіб боржника підтвердження повного виконання судового рішення; здійснення передбачуваних Законом заходів і дій виконання обов`язку та судового рішення у повному обсязі, щодо не одержання з метою захисту інтересів стягувана від боржника та його посадових осіб необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, а також щодо не здійснення виклику посадових осіб з приводу виконавчого документу та не звернення до суду щодо застосування приводу за обставин не надання інформації, довідок, пояснень щодо виконання у повному обсязі рішення суду від 26.06.2019 №520/5482/19 - на погляд суду відсутні.

Суд також зазначає, що доводи позивача про те, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню через те, що вона була надіслана з порушеннями строків, встановлених ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає, що зазначені посилання позивача не заслуговують на увагу з тих підстав, що згідно вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не можуть слугувати підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Процедуру державним виконавцем було дотримано та виконано виконавчі відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, па основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Щодо позовної вимоги встановити строк виконання рішення та надати звіт про його виконання, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.

В своєму ж позові про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивачем не наведено аргументованих доводів, та не надано доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись. Тому дана вимога позивача, на погляд суду, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших витрат позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Код ЄДРПОУ 43315445 про закінчення виконавчого провадження ВП №61047453 від 30.07.20р. за виконавчим листом, виданим Харківським окружним адміністративним судом по справі №520/5482/19 від 26.06.2019 року.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 вересня 2020 року.

Суддя Бідонько А.В.